ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
28.07.2025Справа № 910/79/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г, за участю секретаря судового засідання Літовки М.В., розглянув у відкритому судовому засіданні
справу № 910/79/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Солюшнз»
до Компанії JANALEX s.r.o.
про стягнення 3 526,22 Євро
За участю представників:
від позивача Берш В.В.
від відповідача не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро Солюшнз" (далі - позивач, Товариство) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Компанії JANALEX s.r.o. (далі - відповідач, Компанія) (яка зареєстрована за законодавством Словацької Республіки) про стягнення грошових коштів у сумі 3 526,22 Євро.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що ним надано відповідачу транспортно-експедиторські послуги згідно з договором транспортно-експедиторського обслуговування від 27.02.2024 № 27/02/27-24 (далі - Договір), проте відповідач не здійснив розрахунок за надані послуги.
При цьому в обґрунтування підстав звернення до Господарського суду міста Києва з даним позовом позивач вказує, що у пунктах 7.3 та 7.4 Договору погоджено підсудність справи господарським судам України, тобто Господарському суду міста Києва.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.01.2025 відкрито провадження у цій справі та призначено проведення підготовчого засідання на 29.05.2025.
Крім того, вказаною ухвалою, зважаючи на те, що відповідачем є нерезидент України, постановлено направити судове доручення про надання правової допомоги у справі до Центрального Органу Словацької Республіки - Department of Private International Law Ministry of the Slovak Republic, а також зупинено провадження у справі № 910/79/24 до надходження відповіді від іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави на судове доручення про надання правової допомоги, вручення виклику до суду чи інших документів, але не пізніше 29.05.2025.
21.05.2025 від відповідача поштою, а в подальшому 27.05.2025 електронною поштою надійшло клопотання про відкладання підготовчого засідання, яке мотивоване тим, що відповідачем здійснюється пошук представника для захисту прав у цій справі.
28.05.2025 від позивача надійшло клопотання про долучення доказів, в якому останній просить долучити до матеріалів справи копію міжнародної товарно-транспортної накладної (СМR) від 05.03.2024 № 801680, яка підтверджує, за твердженням позивача, отримання відповідачем послуг від позивача, оскільки до позовної заяви помилково надано копію іншої товарно-транспортної накладної.
19.05.2025 до суду надійшло підтвердження вручення документів відповідачу (30.04.2025) на виконання прохання суду, яке було надіслано 23.01.2025.
Ухвалою суду від 29.05.2025 поновлено провадження у справі.
Ухвалою суду від 29.05.2025 судом постановлено відкласти підготовче провадження на 07.07.2025 та зупинити провадження у справі.
10.06.2025 від представника позивача до суду надійшло клопотання на виконання вимог ухвали суду від 29.05.2025.
07.07.2025 від представника позивача до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з хворобою представника, де представник позивача зазначає, що не заперечує проти призначення справи до судового розгляду по суті, а також відзначає, що примирення сторін на стадії підготовчого провадження вважає неможливим.
Ухвалою суду від 07.07.2025 поновлено провадження у справі № 910/79/25.
У підготовче засідання 07.07.2025 представники сторін не з'явилися. Про дату, час та місце проведення судового засідання сторони були повідомлені належним чином.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.07.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 28.07.2025.
У судове засіданні 28.07.2025 представники відповідача не з'явилися, про дату, час і місце проведення судового засідання Компанія була повідомлена належним чином.
У судовому засіданні 28.07.2025 суд, заслухавши вступне слово представника позивача, з'ясувавши обставини, дослідив в порядку статей 209-210 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) докази у справі.
Після закінчення з'ясування обставин справи та перевірки їх доказами суд перейшов до судових дебатів.
У судовому засіданні 28.07.2025 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до статті 233 ГПК України.
Судом, відповідно до вимог статей 222-223 ГПК України, здійснювалося повне фіксування судового засідання технічними засобами та секретарем судового засідання велися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
Товариством (Експедитор) і Компанією (Клієнт) укладено Договір, за умовами якого:
- предметом Договору є надання Експедитором Клієнту послуг на підставі його заявки щодо транспортно-експедиторського обслуговування (ТЕО) експортних, імпортних, транзитних та інших вантажів Клієнта у тому числі щодо організації перевезень автомобільним транспортом та надання інших узгоджених Сторонами послуг (пункт 1.1);
- Клієнт зобов'язаний вчасно оплачувати рахунки Експедитора (пункт 3.2.6);
- розрахунки між Клієнтом та Експедитором здійснюються відповідно до Договору у термін протягом 5 банківських днів з дня отримання оригіналів рахунків, товарно-транспортних накладних, актів, CMR. Платежі Експедитору за організацію перевезення вантажів здійснюються Клієнтом в іноземній валюті євро/долар відповідно до заявки Клієнта (пункт 4.1);
- у випадку виникнення спору Сторони будуть прагнути до його врегулювання шляхом переговорів чи обміну листами. Якщо сторони не досягнуть згоди, то спір підлягає врегулюванню в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України (пункт 7.3);
- Сторона, що одержала претензію, зобов'язана розглянути її й відповісти по суті не пізніше тридцяти днів з часу одержання претензії. Відсутність відповіді на претензію не є підставою для заборони звернення до господарського суду України відповідно до законодавства України (пункт 7.4)
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» суди розглядають будь-які справи з іноземним елементом у випадку якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону.
Отже, цей позов у силу умов Договору та приписів Закону України «Про міжнародне приватне право» підлягає розгляду у господарському суді.
Згідно з умовами Заявки від 27.02.2024 № 1 (далі - Заявка) Товариство здійснює перевезення вантажу за маршрутом «Україна, Сквира- Словаччина, Братислава» згідно CMR, марка автомобіля номерний знак DAF CF 85.460 НОМЕР_1 , причепу номерний знак НОМЕР_2 , вартість фрахту 2 500,00 Євро, умови оплати - безготівковий рахунок, дата завантаження 05.03.2024.
Слід зазначити, що Договір та Заявка підписані представниками сторін та скріплені печатками.
Відповідно до статті 929 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.
Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).
Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов'язки експедитора виконуються перевізником.
Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.
Отже, укладений сторонами Договір за своєю правовою природою є договором транспортного експедирування.
Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматись від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до частин першої та другої статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Слід зазначити, що вказана вище норма ГК України кореспондується із положенням частин першої та другої статті 526 ЦК України.
Відповідно до частини першої статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).
Позивачем (експедитором) надані послуги відповідачу (клієнту), що підтверджується отриманою міжнародною товарно-транспортною накладною CMR від 05.03.2024 № 801680, а також відміткою вантажоодержувача у графі « 24» CMR про отримання вантажу.
Товариством було виставлено Компанії на оплату Інвойс від 05.03.2024 № 0503-1 на суму 2 500,00 Євро.
Втім, відповідач вказаний вище Інвойс не оплатив.
03.09.2024 на поштову адресу Компанії Товариством були надіслані для підписання два примірники Акта надання послуг від 22.03.2024 № 60 (далі - Акт) по перевезенню вантажу за вказаним контрактом, а також супровідні листи українською та англійською мовами з проханням розглянути вказаний Акт та протягом 3-х днів з дати отримання 2-х примірників підписати їх, примірник підписаного Акта надіслати на офіційну адресу з зазначенням, що при неотриманні Акту у вказаний термін, заперечень на Акт (якщо вони будуть), послуги перевезення будуть вважатися наданими якісно без зауважень і заперечень, а вказаний Акт буде вважатися підписаним відповідачем без заперечень і зауважень.
16.09.2024 та 17.09.2024 на електронну адресу відповідача позивачем повторно були надіслані для підписання Акт та супровідні листи українською та англійською мовами.
Втім, відповідач відповіді на вказані вище листи, заперечень чи зауважень щодо Акта не надав.
Оскільки Інвойс від 05.03.2024 № 0503-1 був висталений на оплату 05.03.2024, то строк оплати в силу умов Договору - 13.03.2024.
Разом з тим, відповідач умови Договору не виконав і за надані послуги позивачу грошові кошти у розмірі 2 500,00 Євро не перерахував.
05.08.2024 Товариство направило Компанії претензію від 01.08.2024 № 01/08-2024 з вимогою сплатити борг по факту наданої послуги перевезення вантажу, яку відповідач отримав 09.09.2024, що підтверджується номером трекінгу "Укрпошти" та квитанцією про відправлення претензії № RC011025958UA.
Матеріалами справи підтверджується наявність заборгованості у розмірі 2 500,00 Євро і обов'язок відповідача сплатити грошові кошти на виконання умов Договору, а тому позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості слід задовольнити повністю.
Крім основного боргу, позивач нарахував і просив суд стягнути з відповідача 725,00 Євро пені, 59,59 Євро 3% річних і 241,63 Євро інфляційних втрат (період нарахування з 13.03.2024 до 27.12.2024).
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши здійснені позивачем розрахунок 3% річних, Господарський суд міста Києва дійшов висновку, що він правильний, а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Стосовно інфляційних втрат слід зазначити таке.
Індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, іноземна валюта індексації не підлягає.
Норми частини другої статті 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов'язання, визначеного у гривнях (правові висновки, викладені, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 01.03.2017 у справі № 6-284цс17, постановах Верховного Суду від 25.07.2018 у справі № 686/18697/14, від 11.10.2018 у справі № 905/192/18).
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат не підлягають задоволенню.
Що ж до пені, то слід зазначити таке.
Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до статей 216, 218 ГК України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій в порядку, передбаченому законодавством та договором.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Штрафними санкціями у ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина перша статті 230 ГК України).
Відповідно до частини першої статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором.
Такий вид забезпечення виконання зобов'язання (та одночасно вид відповідальності за неналежне виконання/невиконання зобов'язання) як пеня та механізм її нарахування встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України та частиною шостою статті 232 ГК України.
Відповідно до частини третьої статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з частиною шостою статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до пункту 5.6 Договору у разі прострочення платежу винна в простроченні сторона сплачує іншій стороні пеню в розмірі 0,1% за кожний день прострочення платежу.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, Господарський суд міста Києва дійшов висновку, що він неправильний, оскільки пеня розрахована за період більше, ніж шість місяців, що суперечить приписам частини шостої статті 232 ГК України.
За розрахунком суду, враховуючи приписи частини шостої статті 232 ГК України, розмір пені складає 341,05 Євро.
Отже, позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 341,05 Євро.
Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідачем не подано доказів на підтвердження заперечень проти задоволення позовних вимог.
За таких обставин, враховуючи подані учасниками справи докази, які оцінені судом у порядку статті 86 ГПК України, позов підлягає частковому задоволенню.
За приписами статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору слід покласти на відповідача у розмірі 1 893,20 грн.
Також слід стягнути з позивача недоплачену при зверненні до суду суму судового збору в розмірі 1 134,80 грн.
Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 240 та 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Компанії JANALEX s.r.o. (Словаччина, Нижня Гутка 198, 04018 Нижня Гутка; Nizna Hudka 198, 04018 Nizna Hudka, Slovakia) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Солюшнз" (01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, буд. 18/7, код 42868275) основний борг у розмірі 2 500 (дві тисячі п'ятсот) Євро 00 євроцентів, пеню у розмірі 341 (триста сорок одне) Євро 05 євроцентів, 3% річних у розмірі 59 (п'ятдесят дев'ять) Євро 59 євроцентів, 1 893 (одну тисячу вісімсот дев'яносто три) грн 20 коп. судового збору.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Солюшнз" (01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, буд. 18/7, код 42868275) на користь Державної судової адміністрації України (00020, місто Київ, вул. Липська, будинок 18/5, код 26255795) судовий збір у розмірі 1 134 (одна тисяча сто тридцять чотири) грн 80 коп.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 25.08.2025.
Суддя О.Г. Удалова