номер провадження справи 4/190/24
25.08.2025 Справа № 908/2716/24
м.Запоріжжя Запорізької області
Суддя господарського суду Запорізької області Зінченко Н.Г., розглянувши розглянувши матеріали скарги вих. № б/н від 19.07.2025, сформована в підсистемі «Електронний суд» ЄСІКС 21.07.2025, (вх. № 14761/08-08/25 від 21.07.2025) Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕЙМОС», м. Запоріжжя на бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Проценка Антона Юрійовича щодо примусового виконання наказів Господарського суду Запорізької області у справі № 908/2716/24
за позовом Запорізької міської ради, (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕЙМОС», (69014, м. Запоріжжя, вул. Карпенка-Карого, буд. 52, офіс 3)
про стягнення 774 369,74 грн.
Особа, дії якої оскаржуються, - приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Проценко Антон Юрійович, (69041, м. Запоріжжя, бул. Вінтера, буд. 26, офіс 1.11)
За участю представників сторін:
від позивача (стягувача) - Дорошенко К.В., на підставі виписки з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань;
від скаржника (відповідача, стягувача) - не з'явився;
від органу виконання - Проценко А.Ю., на підстав посвідчення приватного виконавця № 0554 від 23.09.2020;
19.07.2025 до Господарського суду Запорізької області через підсистему «Електронний суд» ЄСІКС надійшла скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕЙМОС» на бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Проценка Антона Юрійовича щодо примусового виконання наказів Господарського суду Запорізької області у справі № 908/2716/24, якою скаржник просить суд:
1) визнати неправомірною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Проценка А.Ю. щодо незняття арештів на кошти ТОВ «ДЕЙМОС», накладених Постановою про арешт коштів боржника від 06.03.2025 у виконавчому провадженні № 77425286; незняття арешту на все рухоме та нерухоме майно ТОВ «ДЕЙМОС», накладених Постановою про арешт майна від 12.03.2025 у виконавчому провадженні №77425286.
2) зобов'язати приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Проценка А.Ю. зняти арешт з коштів ТОВ «ДЕЙМОС», накладений Постановою про арешт коштів боржника від 06.03.2025 у виконавчому провадженні № 77425286;
3) зобов'язати приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Проценка А.Ю. зняти арешт зі всього рухомого та нерухомого майна ТОВ «ДЕЙМОС», накладений Постановою про арешт майна від 12.03.2025 у виконавчому провадженні №77425286.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 21.07.2025 скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕЙМОС» на бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Проценка Антона Юрійовича щодо примусового виконання наказів Господарського суду Запорізької області у справі № 908/2716/24 передано на розгляд судді Зінченко Н.Г.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 22.07.2025 у справі № 908/2716/24 скаргу на бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Проценка Антона Юрійовича у справі № 908/2716/24 прийнято до розгляду, судове засідання призначено на 11.08.2025.
В судовому засіданні 11.08.2025 оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.
В судове засідання 11.08.2025 з'явився представник позивача (стягувача у виконавчому проваджені) і приватний виконавець, здійснювалася фіксація судового процесу з використанням системи відеоконференцзв'язку vkz.court.gov.ua.
Представник відповідача (скаржника, боржника у виконавчому проваджені) в судове засідання 11.08.2025 з розгляду скарги не з'явився.
11.08.2025 до Господарського суду Запорізької області через підсистему «Електронний суд» ЄСІКС надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕЙМОС» про проведення судового засідання з розгляду скарги на бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Проценка Антона Юрійовича у справі № 908/2716/24 без участі в судовому засіданні уповноваженого представника скаржника за наявними матеріалами скарги.
Відповідно до ч. 2 ст. 342 ГПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України» сторони спору зобов'язані в розумні інтервали часу вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
У справі «Осіпов проти України» суд зазначив, що стаття 6 Конвенції гарантує не право бути особисто присутнім у судовому засіданні під час розгляду цивільної справи, а більш загальне право ефективно представляти свою справу в суді та на рівність у користуванні правами з протилежною стороною, передбаченими принципом рівності сторін. Суд повинен лише встановити, чи було надано заявнику, стороні цивільного провадження, розумну можливість ознайомитися з наданими іншою стороною зауваженнями або доказами та прокоментувати їх, а також представити свою справу в умовах, що не ставлять його в явно гірше становище vis-а-vis його опонента (там само). З точки зору Конвенції заявник не має доводити, що його відсутність у судовому засіданні справді підірвала справедливість провадження або вплинула на його результат, оскільки така вимога позбавила б змісту гарантії статті 6 Конвенції.
За таких обставин, заслухавши думку представника стягувача (позивача) і приватного виконавця з приводу можливості вирішення скарги по суті в судому засіданні 11.08.2025, суд визнав за можливе вирішити по суті скаргу на бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Проценка Антона Юрійовича щодо примусового виконання наказів Господарського суду Запорізької області у справі № 908/2716/24 в судовому засіданні 11.08.2025 за відсутністю представника скаржника (боржника).
Подана ТОВ «ДЕЙМОС» скарга мотивована обставинами, які викладені у самій скарзі та ґрунтується на тому, що 06.03.2025 приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області Проценком А.Ю. відкрито виконавче провадження ВП № 77425286 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 28.02.2025 № 908/2716/25 про стягнення з ТОВ «ДЕЙМОС» на користь Запорізької міської ради заборгованість з орендної плати за договором оренди землі в розмірі 774 369 грн. 74 коп., а також виконавче провадження ВП № 77426067 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 28.02.2025 № 908/2716/25 про стягнення з ТОВ «ДЕЙМОС» на користь Запорізької міської ради судового збору в розмірі 9 292 грн. 43 коп. Постановою приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Проценка А.Ю. про арешт коштів боржника від 06.03.2025 у виконавчому провадженні ВП № 77425286 накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення
арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику - ТОВ «ДЕЙМОС». Постановою про арешт майна від 12.03.2025 у виконавчому провадженні ВП № 77425286 накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника. ТОВ «ДЕЙМОС» подало апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Запорізької області від 13.01.2025 по справі №908/2716/24 з клопотанням про продовження строку на апеляційне оскарження. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.06.2025 по справі № 908/2716/24 відкрите апеляційне провадження за скаргою ТОВ «ДЕЙМОС» на рішення Господарського суду Запорізької області від 13.01.2025. Постановою про зупинення виконавчого провадження від 06.06.2025 у виконавчому провадженні ВП № 77425286 зупинено виконавче провадження на підставі ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 04.06.2025 по справі № 908/2716/24 про відкриття апеляційного провадження за скаргою ТОВ «ДЕЙМОС» на рішення Господарського суду Запорізької області від 13.01.2025. Разом із тим, на підставі постанови про арешт коштів боржника від 06.03.2025 у виконавчому провадженні ВП № 77425286 АТ КБ «Приватбанк» здійснює списання всіх грошових коштів, що поступають на рахунок ТОВ «ДЕЙМОС» НОМЕР_1 в АТ КБ «ПриватБанк». Вказане унеможливлює здійснення комунальних платежів (електроенергія, газ, комунальні відходи, вода) та інших необхідних оплат в процесі здійснення господарської діяльності Товариства. 04.06.2025 року ухвалою Центрального апеляційного господарського суду поновлено строк на апеляційне оскарження та відкрито апеляційне провадження у справі № 908/2716/24, розгляд апеляційної скарги призначений на 06.10.2025. Вказане, на думку скаржника, означає, що до 06.10.2025 ТОВ «ДЕЙМОС» і надалі не зможе здійснювати необхідні оплати через рахунок, що спричинить накопичення заборгованості та подальше відключення об'єкту Товариства від електроенергії, води і т.д., що призведе до неможливості обслуговування об'єкту та подальшу здачу в оренду, як наслідок - повне зупинення господарської діяльності. Рішення суду першої інстанції, що надалі виконується, призвело до арешту майна ТОВ «ДЕЙМОС», а саме об'єкта автозаправної станції (АЗС), яке використовується в основній господарській діяльності підприємства. Виконання рішення до моменту його перегляду в апеляційному порядку може спричинити непоправні наслідки для підприємства, зокрема повну зупинку господарської діяльності, втрату клієнтів, збитки та ризик банкрутства, а також негативно впливає на ділову репутацію ТОВ «ДЕЙМОС». Крім того, арешт об'єкта автозаправної станції, який було накладено в межах виконавчого провадження, створює серйозні негативні наслідки не лише для власника майна - ТОВ «ДЕЙМОС», але й для його орендаря - ТОВ «ЗОГ-АЗС», яке здійснює господарську діяльність на зазначеному об'єкті. Збереження арешту на вказаний об'єкт майна фактично ставить під загрозу продовження господарської діяльності ТОВ «ЗОГ-АЗС» та може мати негативні наслідки для ринку пального регіону. Таким чином, скаржник вважає, що бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Проценка А.Ю. щодо незняття арештів на кошти та все рухоме та нерухоме майно ТОВ «ДЕЙМОС» в процесі примусового виконання наказів Господарського суду Запорізької області у справі № 908/2716/24 суперечить вимогам Закону України «Про виконавче провадження».
04.08.2025 через підсистему «Електронний суд» ЄСІКС від приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Проценка А.Ю. надійшли Письмові заперечення по суті скарги (вх. № 15786/08-08/25 від 05.08.2025), в яких приватний виконавець проти скарги ТОВ «ДЕЙМОС» заперечує, вважає доводи, наведені в скарзі, безпідставними і необґрунтованими. Мотивуючи свої заперечення приватний виконавець зазначив наступне: 06.03.2025 до нього надійшов наказ про примусове виконання судового рішення від 28.02.2025 № 908/2716/24, виданий господарським судом Запорізької області, про стягнення з ТОВ «ДЕЙМОС» на користь Запорізької міської ради заборгованість з орендної плати за договором оренди землі в розмірі 774 369,74 грн. 06.03.2025 приватним виконавцем відкрито виконавче провадження № 77425286, про що винесено відповідну постанову про відкриття виконавчого провадження. Також, 06.03.2025 відкрито виконавче провадження № 77426067 з виконання наказу про примусове виконання судового рішення від 28.02.2025 № 908/2716/24, виданого господарським судом Запорізької області, про стягнення з ТОВ «ДЕЙМОС» на користь Запорізької міської ради судового збору у розмірі 9 292,43 грн., про що винесено відповідну постанову про відкриття виконавчого провадження. В межах вказаних виконавчих проваджень з метою здійснення заходів примусового виконання рішення приватним виконавцем направлено запит до Державної фіскальної служби України щодо наявних рахунків боржника. Згідно відповіді Державної фіскальної служби України встановлено наявність у боржника відкритих рахунків в АТ КБ «Приватбанк» та Казначействі України. Також приватним виконавцем зроблено запит до Міністерства внутрішніх справ України щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів, перевірено наявність зареєстрованого нерухомого майна. Так, за результатами отриманої інформації від Міністерства внутрішніх справ України встановлено наявність зареєстрованого за ТОВ «ДЕЙМОС» транспортних засобів; згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно встановлено наявність нерухомого майна та права оренди земельної ділянки. На підставі отриманої інформації 06.03.2025 приватним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника, згідно якої накладено арешт на грошові
кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, що належить боржнику, у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів. 07.03.2025 винесено постанову про арешт майна боржника (транспортних засобів) та постанову про розшук майна боржника. Також, для забезпечення реального виконання рішення суду приватним виконавцем 12.03.2025 винесено постанову про арешт майна боржника (арешт рухомого та нерухомого майна в у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів. На підставі ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження» приватним виконавцем 06.03.2025 об'єднано виконавчі провадження № 77425286 і № 77426067 у зведене виконавче провадження № 77426987, про що винесено відповідну постанову. 06.06.2025 до офісу приватного виконавця надійшла ухвала Центрального апеляційного господарського суду від 04.06.2025 по справі № 908/2716/24, згідно якої поновлено строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «ДЕЙМОС» на рішення господарського суду Запорізької області від 13.01.2025 у справі № 908/2716/24. Враховуючі дані обставини, керуючись ст. 38 Закону України «Про виконавче провадження», 06.06.2025 приватним виконавцем винесено постанову про зупинення виконавчого провадження. З 06.06.2025 приватним виконавцем не вжито та не вживається жодний захід примусового характеру, в тому числі і списання коштів (кошти були списані у квітні та травні 2025 року у розмірі 876,45 грн.). 18.06.2025 до офісу приватного виконавця (на електронну адресу) надійшла заява від ТОВ «ДЕЙМОС» про зняття арештів з коштів та майна боржника. 30.06.2025 приватним виконавцем повідомлено ТОВ «ДЕЙМОС» про відсутність підстав для припинення чинності арештів рухомого та нерухомого майна та рахунків боржника ТОВ «ДЕЙМОС».
Так, відповідно до ч. 4 ст. 35 Закону України «Про виконавче провадження» арешт, накладений виконавцем на майно боржника, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг та електронні гроші, які зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей протягом строку, на який виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій, не знімається, крім випадків, передбачених пунктами 10, 15 частини першої статті 34 цього Закону. У період зупинення вчинення виконавчих дій виконавець має право звертатися до суду в порядку, встановленому цим Законом, а також вживати заходів до розшуку боржника (його майна) або проведення перевірки його майнового стану. Також, згідно до п. 18 розділу ІІІ Інструкції № 512/5 зупинення вчинення виконавчих дій, відкладення проведення виконавчих дій, відстрочка або розстрочка виконання рішення не є підставами для скасування раніше вжитих заходів щодо примусового виконання рішення. Отже, підстав для зняття арештів з коштів, рухомого та нерухомого майна боржника - ТОВ «ДЕЙМОС» у приватного виконавця не має. Тому твердження ТОВ «ДЕЙМОС» на порушення приватним виконавцем вимог чинного законодавства, його бездіяльність, та не зняття арешту з коштів, майна є безпідставними та необґрунтованими. Крім того, приватний виконавець вважає, що ТОВ «ДЕЙМОС» пропущено строк для звернення зі скаргою, клопотання про його поновлення до суду не надано, навіть не зазначено причини пропуску. На підставі викладеного, приватний виконавець просить суд в задоволені скарги відмовити. Крім того, у зв'язку із розглядом судом скарги ТОВ «ДЕЙМОС» на бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Проценка А.Ю. щодо примусового виконання наказів Господарського суду Запорізької області у справі № 908/2716/24 приватний виконавець просить суд стягнути з ТОВ «ДЕЙМОС» на його користь судові витрати на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 8500,00 грн. В обґрунтування понесення вказаних витрат приватним виконавцем подані суду відповідні документи.
Запорізька міська рада (стягувач у виконавчому провадженні) письмових пояснень по суті скаргу не надала, скаргу вважає безпідставною та необґрунтованою та просить суд в задоволенні скарги відмовити.
Розглянувши матеріали справи № 908/2716/24 і матеріали скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕЙМОС» на бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Проценка Антона Юрійовича щодо примусового виконання наказів Господарського суду Запорізької області у справі № 908/2716/24, дослідивши представлені письмові докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Матеріали справи свідчать, що 09.10.2024 до Господарського суду Запорізької області через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС надійшла позовна заява Запорізької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕЙМОС» про стягнення 469 301,19 грн. заборгованості за договором оренди землі № 201407000100595 від 28.11.2014 за період з 01.01.2022 по 31.05.2024.
Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.10.2024 справу № 908/2716/24 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 14.10.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 908/2716/24 та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, присвоєний номер провадження справи 4/190/24, призначено підготовче засідання.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 13.01.2025 у справі № 908/2716/24 позов задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕЙМОС» на користь Запорізької міської ради заборгованість з орендної плати за договором оренди землі № 201407000100595 від 28.11.2014 за період з 01.01.2018 по 16.10.2024 в розмірі 774 369 грн. 74 коп. та витрати на сплату судового збору за подання позову в розмірі 9 292 грн. 43 коп.
28.02.2025 на виконання рішення від 13.01.2025 у справі № 908/2716/24 Господарським судом Запорізької області видані відповідні накази.
02.04.2025 матеріали справи № 908/2716/24 направлені до Центрального апеляційного господарського суду у зв'язку із надходженням апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕЙМОС» на рішення Господарського суду Запорізької області від 13.01.2025 у справі № 908/2716/24.
Наразі апеляційне оскарження рішення Господарського суду Запорізької області від 13.01.2025 у справі № 908/2716/24 триває.
Статтями 129, 1291 Конституції України передбачено, що обов'язковість судового рішення належить до основних засад судочинства.
Вказані конституційні положення знайшли свою реалізацію у Господарському процесуальному кодексі України, а також Законі України «Про судоустрій і статус суддів». Так, частиною першою статті 18 ГПК України та частинами другою, четвертою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» зокрема передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Суди, здійснюючи відповідний контроль та застосовуючи інші процесуальні засоби, сприяють реалізації принципу обов'язковості судового рішення.
Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження»).
Як передбачено в п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів - виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.
З матеріалів справи вбачається, що 06.03.2025 до приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Проценка Антона Юрійовича надійшли заяви Запорізької міської ради про примусове виконання наказів Господарського суду Запорізької області від 28.02.2025 № 908/2716/25 про стягнення з ТОВ «ДЕЙМОС» на користь Запорізької міської ради заборгованість з орендної плати за договором оренди землі в розмірі 774369,74 грн. та про стягнення з ТОВ «ДЕЙМОС» на користь Запорізької міської ради судового збору в розмірі 9292,43 грн., виданих на виконання рішення господарського суду Запорізької області від 13.01.2025 у справі № 908/2716/24.
06.03.2025 приватним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 77425286 з примусового виконання наказу господарського суду Запорізької області від 28.02.2025 № 908/2716/24 про стягнення з ТОВ «ДЕЙМОС» на користь Запорізької міської ради заборгованість з орендної плати за договором оренди землі в розмірі 774369,74 грн.
Також 06.03.2025 приватним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 77426067 з примусового виконання наказу господарського суду Запорізької області від 28.02.2025 № 908/2716/24 про стягнення з ТОВ «ДЕЙМОС» на користь Запорізької міської ради судового збору в розмірі 9292,43 грн.
В межах виконавчого провадження ВП № 77425286 приватним виконавцем винесені постанова про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, які склали 469,00 грн., та постанова про стягнення з боржника основного винагороди в розмірі 77436,97 грн.
В межах виконавчого провадження ВП № 77426067 приватним виконавцем винесені постанова про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, які склали 469,00 грн., та постанова про стягнення з боржника основного винагороди в розмірі 929,24 грн.
В межах вказаних виконавчих проваджень ВП № 77425286 і ВП № 77426067 з метою здійснення заходів примусового виконання рішення приватним виконавцем направлено запит до Державної фіскальної служби України щодо наявних рахунків боржника.
Згідно відповіді Державної фіскальної служби України встановлено наявність у боржника відкритих рахунків в АТ КБ «Приватбанк» та Казначействі України.
Також приватним виконавцем зроблено запит до Міністерства внутрішніх справ України щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів, перевірено наявність зареєстрованого нерухомого майна.
За результатами отриманої інформації від Міністерства внутрішніх справ України встановлено наявність зареєстрованого за ТОВ «ДЕЙМОС» транспортних засобів; згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно встановлено наявність нерухомого майна та права оренди земельної ділянки.
На підставі отриманої інформації 06.03.2025 приватним виконавцем винесено постанову ВП № 77425286 про арешт коштів боржника, згідно якої накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, що належить боржнику, у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів.
На підставі ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження» приватним виконавцем 06.03.2025 об'єднано виконавчі провадження ВП № 77425286 і ВП № 77426067 у зведене виконавче провадження ВП № 77426987, про що винесено відповідну постанову.
07.03.2025 винесено постанову ВП № 77425286 про арешт майна боржника (транспортних засобів) та постанову про розшук майна боржника.
Також, для забезпечення реального виконання рішення суду приватним виконавцем 12.03.2025 винесено постанову ВП № 77425286 про арешт майна боржника (арешт рухомого та нерухомого майна в у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів.
Всі зазначенні вище постанови відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016 № 2832/5), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 за № 489/20802 (далі - Інструкція № 512/5) направлялися приватним виконавцем на адресу боржника та стягувача.
06.06.2025 до офісу приватного виконавця надійшла ухвала Центрального апеляційного господарського суду від 04.06.2025 по справі № 908/2716/24, згідно якої поновлено строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «ДЕЙМОС» на рішення господарського суду Запорізької області від 13.01.2025 у справі № 908/2716/24.
Відповідно до ч., ч. 1, 2 ст. 38 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження зупиняється виконавцем у разі поновлення судом строку подання
апеляційної скарги на рішення, за яким видано виконавчий документ, або прийняття такої апеляційної скарги до розгляду (крім виконавчих документів, що підлягають негайному виконанню). Про зупинення виконавчого провадження виконавець виносить постанову не пізніше наступного робочого дня з дня отримання судового рішення.
Враховуючі дані обставини, керуючись ст. 38 Закону України «Про виконавче провадження», 06.06.2025 приватним виконавцем винесено постанову ВП № 77425286 про зупинення виконавчого провадження, а також постанову ВП № 77426067 про зупинення виконавчого провадження.
Таким чином, як вбачається з наявних в матеріалах справи матеріалів виконавчого провадження, з 06.06.2025 приватним виконавцем не вжито та не вживається жодний захід примусового характеру, в тому числі і списання коштів (кошти були списані у квітні та травні 2025 року у розмірі 876,45 грн.).
18.06.2025 до офісу приватного виконавця (на електронну адресу) надійшла заява від ТОВ «ДЕЙМОС» про зняття арештів з коштів та майна боржника.
30.06.2025 приватним виконавцем повідомлено ТОВ «ДЕЙМОС» про відсутність підстав для припинення чинності арештів рухомого та нерухомого майна та рахунків боржника ТОВ «ДЕЙМОС».
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Частиною 2 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Горнсбі проти Греції» від 19.03.1997 вказав, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду». Право на судовий захист було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.
У рішеннях Європейського суду у справах «Алпатов та інші проти України», «Робота та інші проти України», «Варава та інші проти Україні», «ПМП «Фея» та інші проти України» зазначається про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення та констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя.
Європейський суд з прав людини у рішенні «Юрій Миколайович Іванов проти України» наголосив на тому, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.
У такому контексті, відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном. Відповідно, необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування.
Саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції.
Отже, судове рішення, що набрало законної сили, є обов'язковим до виконання. Забезпечення виконання остаточного судового рішення у визначеному законом порядку є позитивним обов'язком держави.
Спеціальним законом, який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентує порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців є Закон України «Про виконавче провадження».
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина перша статті 327 ГПК України).
При цьому гарантією прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності державних виконавців.
Згідно приписів статті 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Частиною 1 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Відповідно до пунктів 1, 2, 5 статті 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження повинно здійснюватися з дотриманням засад верховенства права, законності, справедливості, неупередженості, об'єктивності.
У частині першій статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Права та обов'язки виконавців визначено статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки.
Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Закон України «Про виконавче провадження» встановлює випадки зупинення вчинення виконавчих дій, зупинення виконавчого провадження, його закінчення, а також випадки повернення виконавчого документа стягувачу.
Відповідно до ч. 4 ст. 35 Закону України «Про виконавче провадження» арешт, накладений виконавцем на майно боржника, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг та електронні гроші, які зберігаються на електронних в емітентах електронних грошей протягом строку, на який виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій, не знімається, крім випадків, передбачених пунктами 10, 15 частини першої статті 34 цього Закону. У період зупинення вчинення виконавчих дій виконавець має право звертатися до суду в порядку, встановленому цим Законом, а також вживати заходів до розшуку боржника (його майна) або проведення перевірки його майнового стану.
Також, згідно до п. 18 розділу ІІІ Інструкції № 512/5 зупинення вчинення виконавчих дій, відкладення проведення виконавчих дій, відстрочка або розстрочка виконання рішення не є підставами для скасування раніше вжитих заходів щодо примусового виконання рішення.
Статтею 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачені виключні підстави для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини, а саме:
- виконавець зобов'язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника та/або з електронних грошей, які знаходяться на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку, небанківських надавачів платіжних послуг документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктами 10, 15 частини першої статті 34 цього Закону (абз. 2 ч. 2 ст. 59);
- у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець (ч. 3 ст. 59);
- згідно ч. 4 ст. 59 підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:
1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;
2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;
3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за
придбане майно на електронних торгах;
4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;
5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;
6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;
7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;
8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи
кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;
9) підстави, передбачені пунктом 1-2 та підпунктом 2 пункту 10-4 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону;
10) отримання виконавцем від Державного концерну «Укроборонпром», акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну «Укроборонпром», державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну «Укроборонпром» або на момент припинення Державного концерну «Укроборонпром» було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності», звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності».
Отже, законодавством України, зокрема Закону України «Про виконавче провадження», не передбачено підстав для зняття арешту з коштів майна боржника у разі зупинення виконавцем виконавчого провадження у разі поновлення судом строку подання апеляційної скарги на рішення, за яким видано виконавчий документ, або прийняття такої апеляційної скарги до розгляду.
За таких обставин, суд погоджується з доводами приватного виконавця, що твердження ТОВ «ДЕЙМОС» про порушення приватним виконавцем вимог чинного законодавства його бездіяльністю та незняттям арешту з коштів і майна є безпідставними та необґрунтованими.
З урахуванням викладеного суд вважає, що скарга ТОВ «ДЕЙМОС» на бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Проценка А.Ю. щодо незняття арештів, накладених на кошти ТОВ «ДЕЙМОС», постановою про арешт коштів боржника від 06.03.2025 у виконавчому провадженні ВП № 77425286, незняття арешту, накладеного на все рухоме та нерухоме майно ТОВ «ДЕЙМОС», постановою про арешт майна від 12.03.2025 у виконавчому провадженні ВП № 77425286 та про зобов'язання приватного виконавця зняти зазначені арешти не підлягає задоволенню, а рішення та дії, вчинені приватним виконавцем в межах виконавчих проваджень ВП № 77425286 і ВП № 77426067 судом визнаються такими, що відповідають вимогам законодавства з організації примусового виконання рішень, та не порушують права і охоронювані законом інтереси ТОВ «ДЕЙМОС» як учасника виконавчого провадження.
Стосовно доводів приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Проценка А.Ю. стосовно того, що ТОВ «ДЕЙМОС» пропущено строк для звернення зі скаргою до суду у справі № 908/2716/24, то суд зазначає, що оскільки відповідь приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Проценка А.Ю. від 30.06.2025 № 35336 про відсутність підстав для припинення чинності арештів рухомого та нерухомого майна та рахунків боржника ТОВ «ДЕЙМОС» отримана боржником 14.07.2025, про що свідчить трекінг відправлень АТ «Укрпошта» 0601164760786, то суд вважає, що зі скаргою вих. № б/н від 19.07.2025, сформована в підсистемі «Електронний суд» ЄСІКС 19.07.2025, (вх. № 14761/08-08/25 від 21.07.2025), на бездіяльність приватного виконавця щодо примусового виконання наказів Господарського суду Запорізької області у справі № 908/2716/ ТОВ «ДЕЙМОС» звернулося до суду в межах строку, передбаченого ст. 341 ГПК України.
Відповідно до ст. 343 ГПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
На підставі викладеного, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення скарги ТОВ «ДЕЙМОС» у справі № 908/2716/24.
Щодо судових витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.
Статтею 344 ПК України унормовано, що судові витрати, пов'язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.
У відповідності до ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Відповідно до статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Частинами 1, 2 ст. 124 ГПК України унормовано, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності.
Як вбачається з матеріалів справи, приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Проценко А.Ю. в запереченнях на скаргу на бездіяльність приватного виконавця щодо примусового виконання наказів Господарського суду Запорізької області у справі № 908/2716/24 заявляв про понесення судових витрат на правничу допомогу адвоката та надав попередній орієнтовний розрахунок таких витрат: складання та подання до суду заперечень на скаргу - 6000,00 грн., представництво в судовому засіданні (в разі необхідності) - 2500,00 грн., а всього просив стягнути з ТОВ «ДЕЙМОС» на його користь судові витрати на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 8500,00 грн.
Згідно з ч. 4 ст. 124 ГПК України попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Відповідно до частини 1, 2 ч. 2 статті 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (п. 4 ст. 126 ГПК України).
У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «ДЕЙМОС» (боржник у виконавчому провадженні, скаржник) проти покладення на нього витрат на професійну правничу допомогу адвоката у зв'язку із розглядом судом скарги на бездіяльність приватного виконавця щодо примусового виконання наказів Господарського суду Запорізької області у справі № 908/2716/24 не заперечило, своїх доводів щодо необґрунтованості розміру витрат на правову допомогу не навело.
Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.
Зі змісту ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
На підтвердження понесення витрат на правову допомогу приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Проценка А.Ю. надав суду: Договір про надання правничої допомоги від 01.01.2025, укладений між приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області Проценком А.Ю. (Клієнт) та адвокатом Іваницею Оленою Олександрівною (Адвокат); додаткову угоду № 7 від 30.07.2025 до Договору про надання правничої допомоги від 01.01.2025; Акт про надання професійної правничої допомоги № 8 від 04.08.2025.
Згідно з п. 1.1 Договору за цим Договором Клієнт доручає, а Адвокат надає послуги сторонніх фахівців (адвокатів - професійна правова (правнича), юридична допомога) в обсязі та на умовах, передбачених Договором.
Відповідно до п. 2.1 Договору Адвокат при виконанні зобов'язань за цим Договором представляє законні права та інтереси Клієнта в усіх та будь-яких органах судової влади (судах будь-якої інстанції) за участю Клієнта, з усіма необхідними правами представника, передбаченими Кодексом адміністративного судочинства України, Цивільним процесуальним кодексом України, Господарським процесуальним кодексом України, Законом України «Про виконавче провадження», Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» та Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
За умовами п., п. 4.1-4.4 Договору Клієнт оплачує послуги Адвоката, надання яких засвідчується актом про надання професійної правничої (правової) допомоги, за фактом їх надання не пізніше 30 календарних днів з дня підписання сторонами акту про надання правничої (правової) допомоги шляхом внесення грошових коштів на рахунок Адвоката. За результатами надання правничої (правової) допомоги складається акт, що підписується представниками кожної із сторін. Акт про надання професійної правничої (правової) допомоги вважається підписаним, якщо протягом 5 днів з моменту його отримання Клієнтом, останній на надав Адвокату письмові аргументовані заперечення на акт. Вартість послуг за даним договором обумовлюється додатковою угодо, або актом про надання професійної правничої (правової) допомоги.
В Додатковій угоді № 7 від 30.07.2025 до Договору про надання правничої допомоги від 01.01.2025 сторони визначили, що за надання професійної правничої допомоги у справі № 908/2716/24, яка перебуває на розгляді Господарського суду Запорізької області, з розгляду скарги на дії приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Проценка Антона Юрійовича, поданої Товариством з обмеженою відповідальністю «ДЕЙМОС», (стягувач - Запорізька міська рада), Клієнт сплачує Адвокату витрати на професійну правничу допомогу адвоката (гонорар адвоката) за:
- складання та подання до суду заперечення (пояснення) на скаргу, ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, ознайомлення з матеріалами скарги на дії приватного виконавця - 6000,00 грн.;
- представництво в судовому засіданні (у разі необхідності) - 2500,00 грн.;
- направлення Адвокатом процесуальних документів сторонам та до суду (у разі необхідності) - 200,00 грн.
Клієнт сплачує витрати на про професійну правничу допомогу Адвоката (гонорар), передбачений п. 2.1 (2.1.1-2.1.3) додаткової угоди № 7, протягом 30 календарних днів з дня підписання сторонами акту про надання правничої допомоги шляхом внесення грошових коштів на рахунок адвоката.
Як вбачається з матеріалів справи, правову допомогу приватному виконавцю виконавчого округу Запорізької області Проценку Антону Юрійовичу у справі № 908/2716/24 при розгляді судом скарги (вх. № 14761/08-08/25 від 21.07.2025) ТОВ «ДЕЙМОС» на бездіяльність приватного щодо примусового виконання наказів Господарського суду Запорізької області у справі № 908/2716/24 надавала адвокат Іваниця О.О.
04.08.2025 приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Проценко А.Ю. та адвокат Іваниця О.О. підписали Акт про надання професійної правничої допомоги № 8, яким засвідчили факт надання Адвокатом правничої допомоги згідно Договору про надання правничої допомоги від 01.01.2025 та Додаткової угоди № 7 від 30.07.2025 до нього на загальну суму 6000,00 грн., а саме: складання та подання до суду заперечення (пояснення) на скаргу, ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, ознайомлення з матеріалами скарги на дії приватного виконавця.
Сторони претензій одна до одної не мають.
Докази проведення приватним виконавцем Проценком А.Ю. (Клієнтом) оплати за надані правничі послуги станом на час винесення судом додаткового рішення матеріали справи не містять.
Разом із тим, відповідно до усталеної практики вирішення господарських спорів, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. (Висновок Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду, викладений в абз. 3 п. 6.5. постанови від 03.10.2019 по справі № 922/445/19).
Суд зазначає, що критерії оцінки поданих заявником доказів суд встановлює самостійно у кожній конкретній справі, виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
У додатковій постанові Верховного Суду від 17.09.2020 у справі № 916/1777/19 зазначено, що вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі. Чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань. Чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами. Та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі «Баришевський проти України"» від 26.02.2015, п.,п. 34-36 рішення у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі «Меріт проти України» від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Пунктом 9 частини першої статті 1 України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з'їздом адвокатів України від 09.06.2017, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).
За змістом частини третьої статті 237 ЦК України однією з підстав виникнення представництва є договір.
Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.
Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» як «форма винагороди адвоката», але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Разом із тим, не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Отже, дослідивши зміст наданої адвокатом Іваницею О.О. професійної правничої допомоги, про яку зазначено в Акті про надання професійної правничої допомоги № 8 від 04.08.2025 згідно з Договором про надання правничої допомоги від 01.01.2025 та Додатковою угодою № 7 від 30.07.2025 до нього, суд вважає, що такий зміст наданої правничої допомоги відповідає умовам Договору про надання правничої допомоги від 01.01.2025, при цьому суд виходить з того, що враховуючи конкретні обставини справи, адвокат самостійно визначається зі стратегією захисту інтересів свого клієнта та алгоритмом дій задля задоволення вимог останнього та найкращого його захисту.
У додатковій постанові Верховного Суду від 17.09.2020 у справі № 916/1777/19 зазначено, що вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі. Чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань. Чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами. Та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21.05.2019 у справі № 903/390/18.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ст. 344 ГПК України судові витрати, пов'язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.
За наслідками розгляду скарги ТОВ «ДЕЙМОС» на бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Проценка А.Ю. щодо примусового виконання наказів Господарського суду Запорізької області у справі № 908/2716/24 суд відмовив в задоволенні скарги.
Отже, надавши оцінку доказам щодо фактично понесених приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області Проценком А.Ю. витрат на професійну правничу допомогу, врахувавши співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі: складністю справи; обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; обґрунтованістю та доведеністю викладених у скарзі на бездіяльність приватного виконавця щодо примусового виконання наказів Господарського суду Запорізької області у справі № 908/2716/24 мотивів і обставин поданим доказам; значенням справи для сторони, суд дійшов висновку про стягнення із ТОВ «ДЕЙМОС» на користь приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Проценка А.Ю. 6000,00 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу.
Розмір понесених витрат на таку суму суд вважає такою, що не виходить за розумні межі визначення розміру гонорару з урахуванням таких критеріїв як: справедливість, добросовісність, розумність; принципів співмірності та розумності судових витрат із складністю справи, виконаним адвокатом обсягом робіт та витраченим адвокатом часом на надання послуг у цій справі.
Стосовно витрат на правничу допомогу адвоката в частині представництва в судовому засіданні в розмірі 2500,00 грн., про які зазначено в запереченнях на скаргу, то оскільки в судовому засіданні 11.08.2025 адвокат Іваниця О.О. присутня не була і не надавала послуги представництва, про що свідчить протокол судового засідання від 11.08.2025, то відсутні законні підстави для покладення на ТОВ «ДЕЙМОС» судових витрат на правничу допомогу у цій частині.
У зв'язку із перебуванням судді Зінченко Н.Г. у період з 15.08.2025 по 22.08.2025 включно у відпустці, дана ухвала господарського суду Запорізької області складена в повному обсязі та підписана 25.08.2025.
Керуючись ст., ст. 123, 126, 129, 234, 235, 342, 343 ,344, 345 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. В задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕЙМОС», м. Запоріжжя на бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Проценка Антона Юрійовича щодо примусового виконання наказів Господарського суду Запорізької області у справі № 908/2716/24 відмовити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕЙМОС», (69014, м. Запоріжжя, вул. Карпенка-Карого, буд. 52, офіс 3, ідентифікаційний код юридичної особи 22123832) на користь приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Проценка Антона Юрійовича, (69041, м. Запоріжжя, бул. Вінтера, буд. 26, офіс 1.11, РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) судові витрати на професійну правничу допомогу адвокат в розмірі 6000 (шість тисяч) грн. 00 коп. Видати наказ.
Копію даної ухвали направити сторонам у справі та приватному виконавцю виконавчого округу Запорізької області Проценку Антону Юрійовичу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://zp.arbitr.gov.ua/sud5009/.
Повний текст ухвали складено та підписано 25.08.2025.
Суддя Н.Г. Зінченко
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не були вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст. 261 цього Кодексу.