номер провадження справи 4/48/18
25.08.2025 Справа № 908/829/18
м.Запоріжжя Запорізької області
Суддя господарського суду Запорізької області Зінченко Н.Г., розглянувши матеріали подання вих. № 77689688/20.1/18 від 23.07.2025, сформоване в підсистемі «Електронний суд» ЄСІКС від 23.07.2025, (вх. № 15024/08-08/25 від 24.07.2025) Міністерства юстиції України, м. Київ про визначення частки майна боржника у спільній сумісній власності подружжя у справі № 98/829/18
за позовом Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», (04070, м. Київ, вул. Андріївська, 4)
до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю «СИСТЕМ АКТИВС», (69095, м. Запоріжжя, вул. Олександрівська, буд. 114, а/с1374)
до відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю ГК «УКРГАЗ», (69002, м. Запоріжжя, вул. Святого Миколая, буд. 101)
до відповідача-3 Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНОЛ ЕНЕРДЖІ», (м. Запоріжжя, Дніпровський район, вул. Сергія Синенка, буд.63 А)
до відповідача-4 Фізичної особи ОСОБА_1 , ( АДРЕСА_1 )
до відповідача-5 Фізичної особи ОСОБА_2 , ( АДРЕСА_2 )
до відповідача-6 Фізичної особи ОСОБА_3 , ( АДРЕСА_3 )
про стягнення солідарно 52 794 090,50 грн.
заінтересована особа - ОСОБА_4 , ( АДРЕСА_4 )
орган виконання - Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, (01001, м. Київ, вул. Городецького, буд. 13)
За участю представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача 1: не з'явився;
від відповідача 2: не з'явився;
від відповідача 3: не з'явився;
від відповідача 4: не з'явився;
від відповідача 5: Фесун Н.В., на підставі Ордеру на надання правничої допомоги серія АА № 1464504 від 12.07.2024 (в режимі відеоконференції);
від відповідача 6: не з'явився;
від заінтересованої особи: не з'явився;
від органу виконання: не з'явився;
від заявника: не з'явився;
24.07.2025 до Господарського суду Запорізької області від Міністерства юстиції України за підписом Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Торбинської Оксани Миколаївни надійшло подання про визначення частки майна боржника у спільній сумісній власності подружжя, яким державний виконавець просить суд:
- визначити частку майна боржника ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 ) у майні, яким він володіє спільно з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_2 , а саме: квартирою, загальна площа (кв.м): 145.9, адреса: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 648854380000.
Згідно Протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 24.07.2025 подання Міністерства юстиції України за підписом Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Торбинської Оксани Миколаївни про визначення частки майна боржника у спільній сумісній власності подружжя в межах виконавчого провадження у справі № 908/829/18 передано на розгляд судді Зінченко Н.Г.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 28.07.2025 подання Міністерства юстиції України за підписом Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Торбинської Оксани Миколаївни про визначення частки майна боржника у спільній сумісній власності подружжя в межах виконавчого провадження у справі № 908/829/18 прийнято до розгляду, судове засідання призначено на 11.08.2025.
В судовому засіданні 11.08.2025 оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.
В судове засідання 11.08.2025 з'явився представник відповідача 5 - Купріса Віталія Валентиновича, фіксація судового процесу здійснювалася з використанням системи відеоконференцзв'язку: vkz.court.gov.ua. До системи відеоконференцзв'язку приєднався представник відповідача 5.
Інші учасники судового процесу в судове засідання 11.08.2025 не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце розгляду подання Міністерства юстиції України про визначення частки майна боржника у спільній сумісній власності подружжя у справі № 908/829/18 учасники справи повідомлялись належним чином у відповідності до приписів Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України» сторони спору зобов'язані в розумні інтервали часу вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
У справі «Осіпов проти України» суд зазначив, що стаття 6 Конвенції гарантує не право бути особисто присутнім у судовому засіданні під час розгляду цивільної справи, а більш загальне право ефективно представляти свою справу в суді та на рівність у користуванні правами з протилежною стороною, передбаченими принципом рівності сторін. Суд повинен лише встановити, чи було надано заявнику, стороні цивільного провадження, розумну можливість ознайомитися з наданими іншою стороною зауваженнями або доказами та прокоментувати їх, а також представити свою справу в умовах, що не ставлять його в явно гірше становище vis-а-vis його опонента (там само). З точки зору Конвенції заявник не має доводити, що його відсутність у судовому засіданні справді підірвала справедливість провадження або вплинула на його результат, оскільки така вимога позбавила б змісту гарантії статті 6 Конвенції.
Статтею 335 ГПК України встановлено, що питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного чи приватного виконавця.
Суд у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з повідомленням сторін та заінтересованих осіб. Неявка сторін та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами.
Враховуючи викладене та присічний строк розгляду питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, суд дійшов висновку про можливість розгляду подання державного виконавця в судовому засіданні 11.08.2025.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи № 908/829/18 та подання Міністерства юстиції України про визначення частки майна боржника у спільній сумісній власності подружжя у справі № 908/829/18, суд встановив наступне.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 18.09.2018 у справі № 908/829/18 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «СИСТЕМ АКТИВС» солідарно з Товариством з обмеженою відповідальністю ГК «УКРГАЗ», солідарно з Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНОЛ ЕНЕРДЖІ», солідарно з Фізичною особою ОСОБА_1 , солідарно з Фізичною особою ОСОБА_2 , солідарно з Фізичною особою ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» 44 176 244,69 грн. заборгованості з відшкодування платежу за гарантією, 3 194 757,98 грн. заборгованості за процентами за платіж за гарантією, 1 086 725,82 грн. заборгованості по сплаті сум комісій (комісійної винагороди) за обслуговування гарантії, 3 984 694,27 грн. пені, 351 667,74 грн. 3 % річних, а також стягнуто з відповідачів на користь позивача судовий збір в рівних частинах по 102 783,34 грн.
15.11.2018 на виконання зазначеного рішення Господарським судом Запорізької області було видано відповідний наказ про стягнення з фізичної особи ОСОБА_2 солідарно з Товариством з обмеженою відповідальністю «СИСТЕМ АКТИВС», солідарно з Товариством з обмеженою відповідальністю ГК «УКРГАЗ», солідарно з Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНОЛ ЕНЕРДЖІ», солідарно з Фізичною особою ОСОБА_1 , солідарно з Фізичною особою ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» 44 176 244,69 грн. заборгованості з відшкодування платежу за гарантією, 3 194 757,98 грн. заборгованості за процентами за платіж за гарантією, 1 086 725,82 грн. заборгованості по сплаті сум комісій (комісійної винагороди) за обслуговування гарантії, 3 984 694,27 грн. пені, 351 667,74 грн. 3 % річних.
24.07.2025 до Господарського суду Запорізької області від Міністерства юстиції України за підписом Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Торбинської Оксани Миколаївни надійшло подання про визначення частки майна боржника у спільній сумісній власності подружжя, яким державний виконавець просить суд:
- визначити частку майна боржника ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 ) у майні, яким він володіє спільно з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_2 , а саме: квартирою, загальна площа (кв.м): 145.9, адреса: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 648854380000.
В обґрунтування подання державний виконавець зазначає, що рішення суду у справі № 908/829/18 до теперішнього часу боржником - ОСОБА_2 , не виконано, заборгованість в повному обсязі не погашена, у боржника відсутні будь-які активи, на які можливо звернути стягнення для погашення боргу, а сам боржник не вживає жодних заходів для погашення заборгованості.
Так, 18.09.2024 відкрито виконавче провадження № 76080512 з примусового виконання постанови від 20.10.2121 про стягнення виконавчого збору № 67190620.
18.09.2024 державним виконавцем винесено постанову про арешт майна.
02.04.2025 відкрито виконавче провадження № 77664998 з примусового виконання наказу № 908/829/18 від 15.11.2018 Господарського суду Запорізької області.
Боржником за зведеним виконавчим провадженням є ОСОБА_2
( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ; АДРЕСА_6 ).
З метою перевірки майнового стану боржника державним виконавцем до реєструючих органів направлено відповідні запити.
Згідно відповідей на запити державного виконавця реєструючими органами повідомлено, що рухомого майна, транспортних засобів, земельних ділянок, та іншого будь-якого майна, належного боржнику на праві власності, за боржником не зареєстровано.
Відповідно до даних з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, за боржником нерухоме майно не зареєстровано.
За відомостями ДФС України у боржника відсутні рахунки у банківських установах.
Крім того, боржником не подано декларації про доходи та майно боржника фізичної особи. В даному випадку боржником приховано відомості від державного виконавця, які могли слугувати належному зверненню стягнення на майно боржника, що підтверджує факт ухилення боржника від виконання рішення суду.
Як зауважує державний виконавець ним здійснено всі можливі та необхідні дії, пов'язані з негайним та реальним виконанням рішення суду, проте таке виконання унеможливлюється внаслідок вчинення боржником дій (бездіяльності) які спрямовані на ухилення від виконання рішення суду та відсутності в боржника юридичної чи фактичної можливості (бажання) самостійно вчинити на користь стягувача певні дії.
Саме це зумовило необхідність у зверненні стягнення на частку майна боржника (в
розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчими документами, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження), яким він володіє на праві спільної сумісної власності, а саме: частину квартири, які за час шлюбу набуто боржником і його дружиною та зареєстровано за останньою на праві приватної власності.
Перевіркою даних Державного реєстру актів цивільного стану громадян встановлено, що боржник ОСОБА_2 з 01.02.2012 перебуває в шлюбі з ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , іпн НОМЕР_2 ), що підтверджується Актовим записом відділу реєстрації актів цивільного стану Оболонського районного управління юстиції у місті Києві за № 87, зареєстрованому від 01.02.2012 за № 00061259821. Дата реєстрації шлюбу - 01.02.2012.
Згідно рішення Подільського районного суду м. Києва у справі № 758/13758/18 від 26.11.2018 встановлено, що шлюб який зареєстрований 01.02.2012 реєстратором Відділу Реєстрації актів цивільного стану Оболонського районного управління юстиції у м. Києві між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , розірвано, відповідний запис внесено до Державного реєстру актів цивільного стану громадян 17.01.2019.
Відповідно до інформації, сформованої з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта дружини Боржника, ОСОБА_4 , на праві власності належить квартира, складається з 4-х кімнат, загальна площа (кв.м): 145.9, житлова площа (кв.м): 83.8, адреса: АДРЕСА_5 , зареєстрована за останньою від 27.12.2017 року (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 648854380000).
Майно набуте на підставі договору купівлі-продажу, квартири, серія та номер: 760, виданий 18.09.2015, видавник: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Стороженко Я.В.; ПРОТОКОЛ № 18 Загальних Зборів Учасників ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СІНТОРГ», серія та номер: 2201, виданий 27.12.2017, видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Комарницька О.В.; АКТ приймання-передачі квартири АДРЕСА_7 , серія та номер: 2214,2215, виданий 27.12.2017, видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Комарницька О.В.
Таким чином, дружиною боржника ОСОБА_4 набуто право власності на вищевказану квартиру 27.12.2017 на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 760, виданий 18.09.2015, видавник: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Стороженко Я.В., тобто під час перебування у шлюбі та ще й під час судового розгляду справи № 908/829/18, а отже зазначене майно є спільною сумісною власністю подружжя.
Статтею 60 Сімейного кодексу України визначено, що майно, набуте подружжям за
час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
За змістом статті 70 Сімейного кодексу України, у разі поділу майна, що є об'єктом
права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Статтею 69 Сімейного кодексу України передбачено, що дружина і чоловік мають
право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою. Договір про поділ житлового будинку, квартири, іншого нерухомого майна, а також про виділ нерухомого майна дружині, чоловікові зі складу усього майна подружжя має бути нотаріально посвідчений.
Згідно зі статтею 71 Сімейного кодексу України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При
цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
Пунктом 1 частини п'ятої статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» закріплено, що боржник зобов'язаний утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення.
Пунктом 1 частини першої статті 10 Закону України «Про виконавче провадження»
встановлено, що заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.
Відповідно до частин п'ятої-шостої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем. Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.
Отже, на думку державного виконавця, заходом виконання рішення суду у справі № 908/829/18 може бути визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншою особою та звернення стягнення на неї.
При цьому, державний виконавець звертає увагу суду, що при вирішенні питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами вирішується питання не про виділ частки, що призводить до виділу її в натурі, припинення права спільної часткової власності на майно, а вирішується питання про визначення частки, що не є його поділом чи виділенням частки та не тягне за собою припинення права спільної часткової власності, а такий захід спрямований лише на забезпечення виконання рішення суду.
Поняття «визначення частки» і «виділення частки в натурі» є різними за своїм змістом правовими поняттями, а частиною шостою статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» передбачена лише необхідність визначення частки боржника у спільному майні, якщо така частка не визначена. (Правова позиція, викладена в постанові великої Палати Верховного Суду від 15.01.202, у справі № 367/6231/16-ц)
Отже, визначення частки майна боржника у майні, що перебуває у спільній сумісній власності, є необхідним для здійснення виконавчого провадження про примусове стягнення боргу із боржника, який немає іншого майна, на яке може бути звернено стягнення.
Визначення такої частки не призведе до звуження належних боржнику прав на майно, оскільки предметом розгляду подання є не звернення стягнення на майно, а лише визначення частки боржника у спільній сумісній власності.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 464/2227/17.
Крім того, як зазначає державний виконавець, відсутня інформація, яка вказує на те, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 існує спір щодо нерухомого майна, яке є предметом подання державного виконавця.
При цьому задоволення подання державного виконавця не порушує прав іншого співвласника зазначеного майна.
Оскільки, частка у майні, яка належить боржнику ОСОБА_2 не визначена, однак виходячи з презумпції рівності часток у праві спільної сумісної власності подружжя та з огляду на те, що рішення суду залишається не виконаним, і протягом тривалого часу з моменту набрання ним законної сили боржник не виконує його, та наявне майно відсутнє для погашення боргу, декларацію про доходи не
надав, будь-яких дій, спрямованих на його виконання, не вчинив, виникла необхідність у визначенні частки майна боржника у спільній сумісній власності як заходу виконання рішення.
05.08.2025 через підсистему «Електронний суд» ЄСІКС до господарського суду Запорізької області надійшли Заперечення боржника ОСОБА_2 на подання про визначення частики майна боржника у спільній сумісній власності подружжя у справі № 908/829/18 (вх. № 15839/08-08/25 від 05.08.2025), в яких боржник зазначає, що
20.10.2021 державним виконавцем прийнято постанову про арешт майна в межах суми 58073499,55 грн. Відповідні записи внесено до Державного реєстру обтяжень рухомого майна та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. В порядку примусового виконання рішення з ОСОБА_2 стягнуто 1463,00 грн., фактично реалізовано через систему електронних торгів арештованим майном все наявне у ОСОБА_2 майно, яке належало йому на праві приватної власності. 18.09.2024 на підставі заяви АТ «ПУМБ» про повернення виконавчого документа державним виконавцем було винесено постанову у ВП №67190620 про повернення виконавчого документа стягувачу. 16.08.2024 між ОСОБА_2 (боржником) та АТ «ПУМБ» (стягувачем) було укладено Угоду про розірвання Договору поруки «КІЕ-П-3209-3322-3324/5 від 04.08.2017 (з відкладальною обставиною)». Відповідно до умов угоди ОСОБА_2 зобов'язується виплатити стягувачу грошові кошти в загальній сумі 60 000,00 доларів США за курсом НБУ станом на дату сплати. Відповідно до пункту 7 угоди з моменту настання відкладальної обставини в порядку та на умовах, визначених цією угодою, Договір поруки вважається розірваним за
взаємною згодою сторін та зобов'язання сторін за Договором поруки припиняються. На виконання вимог угоди ОСОБА_2 в період з 16.08.2024 по теперішній час сплачено:
205691,00 грн., що еквівалентно 5000 доларів США станом на 16.08.2024 (квитанція до платіжної інструкції № 46366795); 205832,00 грн., що еквівалентно 5 000 доларів США станом на 30.09.2024 (квитанція до платіжної інструкції № 46951685); 206 95,00 грн., що еквівалентно 5 000 доларів США станом на 31.10.2024 (квитанція до платіжної інструкції № 47365133). Зазначені вище обставини свідчать про те, що ОСОБА_2 є особою, яка прикладає всі можливі зусилля задля того, щоб виплатити свої борги. Маючи фінансову можливість погасити заборгованість перед кредитором, ОСОБА_2 уклав угоду та робив платежі доти, доки мав можливість, проте, враховуючи складну для бізнесу та пересічних громадян фінансову ситуацію в країні, боржнику не вдалося завершити розпочате, проте це не означає, що ОСОБА_2 ухиляється від виконання зобов'язання перед кредитором. Також ОСОБА_2 звертає увагу суду на те, що зобов'язання за спірним виконавчим провадженням є солідарним, проте державним виконавцем заходи примусового виконання здійснюються лише щодо нього. Стосовно суті подання, то ОСОБА_2 просить суд подання державного виконавця залишити без розгляду, оскільки у спірних правовідносинах частка боржника у спільному майні не визначена, а тому наявний спір про право. Такий спір вирішується в позовному провадженні, а не в межах справи, в якій вирішено інший спір між боржником і стягувачем, тобто не в порядку розділу V «Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у господарських справах» ГПК України. При цьому боржник просить суд врахувати, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 при розірванні шлюбу рішенням Подільського районного суду міста Києва від 26.11.2018 (справа № 758/13758/18) було досягнута домовленість, про те, що квартира, яка складається з 4-х кімнат, загальною площею: 145,9 кв.м., житлова площа: 83,8 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_5 - залишається у одноособовій власності ОСОБА_5 , оскільки на момент винесення рішення у справі № 758/13758/18 сторони вже більше року не проживали однією сім'єю, а вищезазначена квартира була придбана ОСОБА_5 за її власні кошти. ОСОБА_2 отримав у власність нежитлові приміщення В-1, площею 108,1 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_6 (які були реалізовані з торгів з метою погашення заборгованості перед кредитором). Крім того, в квартирі АДРЕСА_7 зареєстровано місце проживання 5 малолітніх дітей, а саме: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_7 . В квартирі АДРЕСА_7 , ОСОБА_4 проживає разом зі своїм чоловіком та двома малолітніми дітьми: ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_7 .
Розглянувши матеріали подання, повно та об'єктивно дослідивши докази, подані в його обґрунтування, в їх сукупності, суд зазначає наступне.
Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно із ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Конституційний Суд України зазначає про те, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п.3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012). Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Глоба проти України» від 05.07.2012 № 15729/07 зазначено, що п.1 ст. 6 Конвенції, серед іншого, захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі «Шмалько проти України» зазначено, що для цілей ст.6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина «судового розгляду».
Європейський суд з прав людини у рішенні від 17.05.2005 у справі «Чіжов проти України» зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої параграфом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. На державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пар. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Згідно із ст. 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до рішення Європейського суду у справі «Агрокомплекс проти України» (заява № 23465/03) від 06.10.2011, існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов'язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для «законного сподівання» на виплату такої заборгованості і становить «майно» цієї особи у значенні статті 1 Першого протоколу (серед інших рішень, рішення у справі «Бурдов проти Росії», заява № 59498/00, та інші справи, зазначені в цій).
Відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу (справа «Юрій Миколайович Іванов проти України», заява № 40450/04, рішення від 15.10.2009).
Таким чином, практика Європейського суду з прав людини однозначно свідчить про те, що невід'ємною умовою забезпечення права на суд є виконання остаточного судового рішення.
Порядок вирішення процесуальних питань, пов'язаних з виконанням судових рішень у цивільних та господарських справах, спрямований на розв'язання суто процесуальних суперечок та здійснення судового контролю за ключовими аспектами виконавчого провадження, при цьому спір, що існував між боржником та стягувачем, вже вирішений судовим рішенням, яке виконується.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
За приписами ч. 6 ст. 48 Закону України«Про виконавче провадження» стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.
Порядок розгляду подання про визначення частки майна боржника у спільному майні визначений ст. 335 ГПК України, відповідно до якої питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного чи приватного виконавця.
Підставою звернення державного виконавця до суду з даним поданням у справі № 908/829/18 стало те, що бездіяльність боржника (відповідача 5) ускладнює виконання рішення та, на переконання державного виконавця, є необхідність у зверненні стягнення на майно боржника (відповідача 5), яким він володіє спільно з іншими особами. Таке майно є спільною сумісною власністю подружжя та відсутність виділеної частки майна боржника унеможливлює виконавцю вчинити виконавчі дії пов'язані з майном боржника.
Відповідно до ч. 6 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.
Державний виконавець у своєму поданні посилається на приписи ст., ст. 335 та 338 ГПК України.
Згідно з приписами статтей 335 та 338 ГПК України процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено розділом V ГПК України. Цьому суду надано право за поданням державного чи приватного виконавця вирішувати питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами.
Проте сама можливість визначення такої частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, як цивільно-правовий інститут, встановлена ст. 357 ЦК України. Застосування такого цивільно-правового інституту є допустимим лише щодо права спільної часткової власності. Тобто можливість визначення часток співвласників встановлена лише у праві спільної часткової власності.
Можливість визначення частки (розміру частки) у майні, яке є спільною сумісною власністю, ЦК України не передбачена.
Згідно з ст. 371 ЦК України кредитор співвласника майна, що є у спільній сумісній власності, у разі недостатності у нього іншого майна, на яке може бути звернене стягнення, може пред'явити позов про виділ частки із спільного майна в натурі для звернення стягнення на неї, крім випадків, установлених законом.
Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, для звернення стягнення на неї здійснюється у порядку, встановленому ст. 366 ЦК України.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.10.2020 у справі № 2-24/494-2009 (провадження № 12-4гс20) колегія суддів зазначила, що під час розгляду подання державного чи приватного виконавця про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, не можуть застосовуватися норми Господарського процесуального кодексу України, які регулюють позовне провадження. Отже, розгляд подання державного чи приватного виконавця за правилами статті 335 ГПК України (аналогія статті 443 ЦПК України) не забезпечує учасникам судового провадження дієву, реальну можливість надання суду своїх доказів та аргументів, як того вимагає пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод за наявності спору про право. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що стаття 335 ГПК України підлягає застосуванню виключно за відсутності спору про право. У цьому разі відповідно до ГПК України подання державного чи приватного виконавця розглядається судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від суб'єктного складу боржника та інших співвласників майна. Натомість за наявності спору про право ГПК України не підлягає застосуванню. Виконавець вправі звернутися до суду з поданням про визначення частки майна боржника в майні, яким він володіє спільно з іншими особами, незалежно від того, чи відсутній спір про право, чи він наявний. Водночас в останньому випадку виконавець звертається з таким поданням (позовною заявою) в порядку позовного провадження.
Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що необхідно розмежовувати випадки, коли щодо вирішення питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, існує спір про право, і коли такого спору немає.
За наявності спору щодо визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, його вирішення судом не є вирішенням процесуального питання, а є вирішенням матеріального спору. Такий спір може виникати, зокрема, тоді, коли відповідно до частини першої статті 368 ЦК України майно належить двом або більше особам на праві спільної власності без визначення часток кожного з них у праві власності (право спільної сумісної власності).У разі, якщо майно належить двом або більше особам на праві спільної власності із визначенням часток кожного з них у праві власності, то відповідно до частини першої статті 356 ЦК України майно належить таким особам на праві спільної часткової власності. Якщо розмір часток співвласників відомий, то спір про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, не виникає. Водночас може виникнути спір про виділ частки із спільного майна в натурі для звернення стягнення на неї (частина перша статті 366 ЦК України).
Якщо ж виник спір щодо визначення частки майна боржника у майні, яке належить боржнику та іншим особам на праві спільної сумісної власності, то судове рішення у разі задоволення позову має наслідком зміну матеріального правовідношення - право спільної сумісної власності припиняється, натомість виникає право спільної часткової власності (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2021 у справі № 916/2813/18 (провадження № 12-71гс20).
При цьому відбувається припинення права власності одного виду і виникнення права власності іншого виду не тільки боржника, а й іншої особи (співвласника), яка могла взагалі не брати участі у справі, в якій ухвалене судове рішення проти боржника. Відсутність згоди такої особи на визначення частки майна боржника у спільному майні, у тому числі заперечення самого існування права спільного з боржником права власності (як у справі, що переглядається), свідчить про наявність матеріального спору, який не вирішувався і не міг бути вирішений у справі, в якій ухвалене судове рішення проти боржника. Це новий матеріальний спір, який не може розглядатися як процесуальне питання, а тому не може вирішуватися за правилами розділу VI «Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)» ЦПК України. Такий спір має бути вирішений судом у порядку позовного провадження. Тому заява про визначення частки майна боржника у спільному майні за наявності спору, подана до суду виконавцем, незалежно від її назви (позовна заява, подання) за своєю суттю є саме позовною заявою. Особа, яка є стверджуваним співвласником майна боржника у такому спорі, є стороною у спорі, якій має бути забезпечена можливість користуватися всіма правами, якими наділений відповідач відповідно до закону. Лише в цьому разі буде забезпечене право такої особи на справедливий суд, гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У матеріалах даної справи відсутні докази того, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 відсутній спір про право щодо квартири, загальна площа (кв.м): 145.9, адреса: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 648854380000
Крім того, суд вважає за необхідне враховувати, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 при розірванні шлюбу рішенням Подільського районного суду міста Києва від 26.11.2018 (справа № 758/13758/18) досягнута домовленість, про те, що квартира, яка складається з 4-х кімнат, загальною площею: 145,9 кв.м., житлова площа: 83,8 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_5 - залишається у одноособовій власності ОСОБА_5 . Також рішенням суду у справі № 758/13758/18 встановлено, що вищезазначена квартира була придбана ОСОБА_5 за її власні кошти.
Враховуючи викладене, приймаючи до уваги, що у спірній квартирі АДРЕСА_7 , зареєстровано місце проживання 5 малолітніх дітей, а двоє з них проживають у цій квартирі, з огляду на наведені правові норми суд вважає, що подання державного виконавця не підлягає задоволенню судом.
У зв'язку із перебуванням судді Зінченко Н.Г. у період з 15.08.2025 по 22.08.2025 включно у відпустці, дана ухвала господарського суду Запорізької області складена в повному обсязі та підписана 25.08.2025.
Керуючись ст., ст. 234, 235, 335 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні подання вих. № 77689688/20.1/18 від 23.07.2025, сформоване в підсистемі «Електронний суд» ЄСІКС від 23.07.2025, (вх. № 15024/08-08/25 від 24.07.2025) Міністерства юстиції України, м. Київ про визначення частки майна боржника у спільній сумісній власності подружжя у справі № 98/829/18 відмовити повністю.
Копію даної ухвали направити всім учасникам справи.
Повний текст ухвали складено та підписано 25.08.2025. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Інформацію по справі можна отримати на офіційному веб-порталі судової влади України за адресою: http://zp.arbitr.gov.ua/sud5009/.
Суддя Н.Г.Зінченко
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Центрального апеляційного господарського суду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не були вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст. 261 цього Кодексу.