ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
22 серпня 2025 року м. ОдесаСправа № 916/181/25
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Таран С.В.,
Суддів: Богатиря К.В., Поліщук Л.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ексімтраст"
на рішення Господарського суду Одеської області від 15.05.2025, прийняте суддею Д'яченко Т.Г., м. Одеса, повний текст складено 15.05.2025,
у справі №916/181/25
за позовом: Акціонерного товариства "Українська залізниця"
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ексімтраст"
про стягнення 1 596,96 грн
У січні 2025 р. Акціонерне товариство "Українська залізниця" звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ексімтраст", в якому просило стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у сумі 1596,96 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за укладеним між сторонами договором №ПЗ/В-235562/НЮ від 05.10.2023 в частині здійснення оплати вартості послуг.
За вказаною позовною заявою місцевим господарським судом 27.01.2025 відкрито провадження у справі №916/181/25.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 15.05.2025 у справі №916/181/25 (суддя Д'яченко Т.Г.), з урахуванням ухвали про виправлення описки від 21.05.2025, позов задоволено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ексімтраст" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" борг у сумі 1596,96 грн заборгованості по договору та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн.
Судове рішення мотивоване доведеністю позивачем факту неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань з оплати послуг за користування та зберігання вантажного вагону №61123337 у сумі 1596,96 грн.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ексімтраст" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 15.05.2025 у справі №916/181/25 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Зокрема, апелянт наголошує на тому, що затримка вагона в очікуванні подачі на колію вагоноремонтного підрозділу Акціонерного товариства "Українська залізниця" відбулася з вини залізниці та з причин, які пов'язані з особливістю господарської діяльності залізниці та залежать від структурних підрозділів залізниці, у зв'язку з чим відсутні підстави для стягнення з відповідача витрат за користування та зберігання вагону.
07.07.2025 до суду апеляційної інстанції надійшли додаткові пояснення Товариства з обмеженою відповідальністю "Ексімтраст" б/н від 07.07.2025 (вх.№2377/25/Д3 від 07.07.2025), в яких скаржник звертає увагу на те, що роз'яснення, надані керівництвом Акціонерного товариства "Укрзалізниця" у розпорядженні №Ц-4-91/2264-21 від 16.06.2021, підтверджують безпідставність нарахування плати за користування вагоном та, як наслідок, безпідставність збору за зберігання вагону.
У відзиві на апеляційну скаргу б/н від 15.07.2025 (вх.№2377/25/Д4 від 15.07.2025) Акціонерне товариство "Українська залізниця" просить залишити апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ексімтраст" без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 15.05.2025 у справі №916/181/25 - без змін, посилаючись на те, що положеннями чинного законодавства України та умовами договору про надання послуг з технічного обслуговування вантажних вагонів з відчепленням №ПЗ/В-235562/НЮ від 05.10.2023 передбачено обов'язок власника вагонів здійснювати плату за користування вагонами, а відтак, беручи до уваги те, що вагон відповідача тривалий час перебував на коліях ст. Жмеринка, відповідачеві були надані залізничні послуги (користування і зберігання), внаслідок чого у останнього виник обов'язок сплатити кошти за отримані послуги.
Відповідно до частини тринадцятої статті 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно з частиною третьою статті 270 Господарського процесуального кодексу України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.
Частиною десятою статті 270 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення (частина сьома статті 12 Господарського процесуального кодексу України).
Станом на 01.01.2025 прожитковий мінімум для працездатних осіб у місячному розмірі становив 3028 грн (стаття 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2025 рік").
Враховуючи викладене та з огляду на ціну позову у даній справі (1596,96 грн), перегляд оскаржуваного рішення за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ексімтраст" ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Таран С.В., суддів: Богатиря К.В., Поліщук Л.В. від 02.07.2025 вирішено здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
За умовами частин першої, другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду у визначеному складі суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування Господарським судом Одеської області норм матеріального та процесуального права, дійшла наступних висновків.
05.10.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ексімтраст" ("Замовник") та Акціонерним товариством "Українська залізниця" ("Виконавець") укладено договір №ПЗ/В-235562/НЮ (далі - договір №ПЗ/В-235562/НЮ від 05.10.2023), за умовами пункту 1.1 якого Виконавець зобов'язується протягом дії цього договору за дорученням Замовника надавати послуги з технічного обслуговування з відчепленням у процесі експлуатації вантажних вагонів в обсязі ТОв-1 і ТОв-2, що є власністю Замовника, знаходяться в його користуванні на законних підставах, (оренда, лізинг, оперування відповідно до інформаційної довідки "Картотечні дані СОСВАГ УЗ-2610У" тощо), несправність яких виявлена в районі обслуговування Виконавця, а Замовник зобов'язується сплатити рахунки за надані послуги.
В силу пункту 1.2 договору №ПЗ/В-235562/НЮ від 05.10.2023 необхідність проведення вантажному вагону ТОв визначають оглядачі вагонів з боку виконавця, відповідно до "Правил технічної експлуатації залізниць України", затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.12.1996 №411 та "Інструкції з технічного обслуговування вагонів в експлуатації", яка затверджена наказом Укрзалізниці від 25.09.2008 за №417-Ц (ЦВ-0043), з метою забезпечення безпеки руху та збереження вантажів, що перевозяться.
Положеннями пункту 1.3 договору №ПЗ/В-235562/НЮ від 05.10.2023 передбачено, що усунення Виконавцем несправностей, що виникли під час експлуатації вантажних вагонів Замовника, виконується згідно з вимогами таких нормативних документів: СТП 04-021:2020 "Вагони вантажні залізниць колії 1520 мм. Правила технічного обслуговування з відчепленням", що затверджено та введено в дію протокольним рішенням правління Акціонерного товариства "Укрзалізниця" від 01.10.2020 №Ц-45/83; СТП 04-102:2021 "Вагони вантажні. Технічне обслуговування, правила з підготовки вантажних вагонів до перевезень", що затверджено та введено в дію протокольним рішенням правління Акціонерного товариства "Укрзалізниця" від 20.05.2021 №Ц-56/56 та "Правил експлуатації власних вантажних вагонів", що затверджені наказом Міністерства інфраструктури України 29.01.2015 №17.
Послуги за цим договором надаються Замовнику на усіх станціях розташування пунктів технічного обслуговування вагонів з відчепленням (далі по тексту - ПТОв) Виконавця в межах регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Укрзалізниця" на умовах 100% передоплати. При виявленні Виконавцем в експлуатації вагону Замовника з несправностями, які неможливо усунути на станції виявлення, Виконавець визначає пункт ремонту в межах регіональної філії "Південно-Західна залізниця", який виконає ремонт і за згодою Замовника та оформленням ним перевізного документу, направляє вагон у ремонт. Така передислокація проводиться за рахунок Замовника (пункт 1.4 договору №ПЗ/В-235562/НЮ від 05.10.2023).
У пункті 2.1 договору №ПЗ/В-235562/НЮ від 05.10.2023 вказано, що проведення ТОв з відчепленням підтверджується шляхом оформлення повідомлення форми ВУ-23М (з подальшою передачею до ГІОЦ УЗ повідомлення 1353 з кодом робіт 4 (або 3) в полі 5 - вид ремонту або обслуговування), оформлення повідомлення ВУ-36М (з подальшою передачею до ГІОЦ УЗ повідомлення 1354) та оформлення листка обліку комплектації вантажного вагону ВУ-35Р-М (з подальшою передачею до ГІОЦ Уз повідомлення 4634). Послуги надаються на підставі складеної дефектної відомості ВУ-22. Відповідно до наказу Міністерства Інфраструктури України від 29.01.2015 №17 та розпорядження керівництва Акціонерного товариства "Укрзалізниця" від 16.06.2021 №Ц-4-91/2264-21 представник Виконавця на станції оформлення повідомлення форми ВУ-23М надсилає на станцію місцезнаходження (приписки) власника (орендаря, оператора) телеграфне повідомлення про відчеплення вагона до неробочого парку та про необхідність внесення передоплати за обслуговування/ремонт вагона (на електронну адресу eximtrast_@ukr.net). До надходження передоплати за обслуговування/ремонт вагон простоюватиме на коліях станції на відповідальності власника (орендаря, оператора), без подавання на ремонтні колії.
Пунктом 2.2 договору №ПЗ/В-235562/НЮ від 05.10.2023 визначено, що термін проведення ТОв кожного вагону Замовника не повинен перевищувати двох діб у вантажному стані, та чотирьох діб у порожньому стані, з моменту отримання передоплати за обслуговування/ремонт вагону на станції проведення ТОв. У разі збільшеного обсягу робіт (кузовних та інших) вантажним вагонам Замовника, або відсутності частин/вузлів/деталей/матеріалів запасних для обслуговування/ремонту, термін проведення ТОв збільшується на строк, погоджений сторонами.
За умовами пункту 2.9 договору №ПЗ/В-235562/НЮ від 05.10.2023 після проведення ТОв вагонів Замовника Виконавець зобов'язується разом з актом наданих послуг надати Замовнику наступні документи не пізніше десятого числа місяця наступного за звітним: рахунок; завірену копію повідомлення форми ВУ-23М (з 1353); завірену копію повідомлення форми ВУ-36М (з 1354); акт форми ВУ-25М (при наявності); акт-рекламацію форми ВУ-41 з матеріалами розслідування (у випадку усунення несправностей, пов'язаних з неякісним попереднім ремонтом вагона та його вузлів); дефектну відомість форми ВУ-22; фактичну калькуляцію на ремонт вагону; завірені копії ВУ-35Р, ВУ-35Р-ГО-М; акт приймання-передачі наданих послуг.
Згідно з пунктом 2.10 договору №ПЗ/В-235562/НЮ від 05.10.2023 перевірка якості проведеного ТОв здійснюється Виконавцем на підставі "Положення про організацію контролю за якістю продукції на заводах та вагонних і локомотивних депо", затвердженого та введеного в дію наказом ДАЗТ "Укрзалізниця" від 24.10.2001 №568-Ц, що підтверджується складанням повідомлення форми ВУ-36М та підписується особою, яка має право приймання вагонів після виконання ТОв згідно з вимогами СТП 04-021:2020 "Вагони вантажні залізниць колії 1520 мм. Правила технічного обслуговування з відчепленням", затвердженого та введеного в дію протокольним рішенням правління Акціонерного товариства "Укрзалізниця" від 01.10.2020 №Ц-45/83.
В силу пункт 3.1 договору №ПЗ/В-235562/НЮ від 05.10.2023 розрахунки здійснюються на підставі підписаних актів приймання-передачі наданих послуг. Зі сторони Виконавця акти приймання-передачі наданих послуг, а також усі інші акти, що передбачені умовами цього договору, підписуються двома уповноваженими особами.
Замовник здійснює 100% (стовідсоткову) передоплату вартості робіт протягом 2 (двох) робочих днів з моменту отримання рахунку на електронну адресу, вказану у пункті 2.1 цього договору, окремо за кожний вагон (партію вагонів). Сума передоплати розраховується виробничим підрозділом Виконавця - ВЧД на підставі даних про кількість вагонів та орієнтовну вартість ремонту одного вагону Замовника, та не є остаточною ціною ремонту. Орієнтована вартість виконання ТОв з відчепленням одного вагону складає 14000 грн, в т.ч. ПДВ - 2400 грн. Остаточна вартість ремонту визначається за актами приймання-передачі наданих послуг та окремими рахунками за послуги, що надані у межах цього договору. Остаточний розрахунок за цим договором між сторонами проводиться протягом 10 (десяти) робочих днів з дати підписання актів приймання-передачі наданих послуг Замовником. Плата за відповідальне зберігання усіх запасних частин/вузлів/деталей/матеріалів, що знаходяться на відповідному зберіганні, нараховується згідно з актами ВЧД та оплачується Замовником протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту отримання рахунку від Виконавця (пункт 3.2 договору №ПЗ/В-235562/НЮ від 05.10.2023).
Положеннями пункту 3.4 договору №ПЗ/В-235562/НЮ від 05.10.2023 передбачено, що у разі якщо через затримку вагонів Замовника з його документально підтвердженої вини на станційних коліях виробничого підрозділу Виконавця - вагонному депо нараховується плата за простій вагона, відповідно до вимог Правил користування вагонами і контейнерами та Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги та Коефіцієнтів, що застосовуються до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, то Замовник сплачує Виконавцю цю плату за весь час знаходження (простою) вагонів Замовника на станційних коліях на підставі підтверджуючих документів та окремого рахунку Виконавця протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту отримання вказаних документів та рахунку Замовником.
У пункті 3.5 договору №ПЗ/В-235562/НЮ від 05.10.2023 вказано, що витрати Виконавця з оформлення перевізних документів, подачі/забирання, простою на тракційних коліях ВЧД з вини Замовника, відправки вагонів оплачуються Замовником на підставі окремого рахунку Виконавця, протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту отримання рахунку Замовником згідно з тарифним керівництвом та документами, наданими станцією. Витрати Виконавця при проведенні маневрових робіт та інші витрати регіональної філії оплачуються Замовником на підставі окремого(их) рахунку(ів) Виконавця протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту отримання рахунку Замовником. Розрахунок проводиться за фактичними витратами Виконавця згідно з умовами договору та документами, наданими станцією.
Відповідно до пункту 3.7 договору №ПЗ/В-235562/НЮ від 05.10.2023 платежі, передбачені цим договором, здійснюються шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Виконавця з обов'язковим відображенням цифрового номеру виробничого підрозділу Виконавця (ВЧД) в призначенні платежу. Датою отримання платежів є момент зарахування банком коштів на поточний рахунок Виконавця.
Згідно з підпунктом 4.1.3 пункту 4.1 договору №ПЗ/В-235562/НЮ від 05.10.2023 Замовник має право, зокрема, вимагати від Виконавця належного виконання умов цього договору та отримати послуги в повному обсязі та в строки, визначені цим договором, дотримання вимог чинних нормативних актів України.
Пунктом 4.2 договору №ПЗ/В-235562/НЮ від 05.10.2023 визначено, що Замовник зобов'язується, зокрема, здійснювати оплату згідно з умовами цього договору (підпункт 4.2.1); не пізніше 5 робочих днів з часу отримання від Виконавця відповідного акту приймання-передачі наданих послуг підписати його та повернути один примірник Виконавцю чи надати Виконавцю свої обґрунтовані заперечення до цього акту (підпункт 4.2.2).
За умовами пункту 4.3 договору №ПЗ/В-235562/НЮ від 05.10.2023 Виконавець має право вимагати від Замовника своєчасного виконання умов пунктів 3.2, 3.5, 3.7 розділу 3 цього договору.
В силу пункту 4.4 договору №ПЗ/В-235562/НЮ від 05.10.2023 Виконавець зобов'язується: у строки, передбачені цим договором, виконати усунення несправностей вантажних вагонів Замовника та направити їх за призначенням на підставі існуючих вантажних документів або нових (оформлених Виконавцем по заявці Замовника) за рахунок Замовника (підпункт 4.4.1); надати послуги, передбачені пунктом 1.1 цього договору, згідно з вимогами нормативних актів законодавства України (підпункт 4.4.2).
Відповідно до пункту 7.1 договору №ПЗ/В-235562/НЮ від 05.10.2023 останній набирає чинності з моменту його укладення сторонами і діє до 31.12.2023 включно, а в частині розрахунків - до повного виконання.
Закінчення строку дії цього договору: якщо жодна із сторін не звернеться письмово за 30 (тридцять) календарних днів до закінчення строку дії договору із пропозицією до іншої сторони про припинення його дії, то договір вважається пролонгованим на тих же умовах строком на 1 (один) рік (пункт 7.2 договору №ПЗ/В-235562/НЮ від 05.10.2023).
У пунктах 8.1, 8.2 договору №ПЗ/В-235562/НЮ від 05.10.2023 узгоджено, що у випадку виникнення спорів або розбіжностей з виконання умов цього договору сторони зобов'язуються вирішувати їх шляхом переговорів та консультації, а у разі недосягнення домовленості - у претензійно-позовному порядку. Якщо наявні спірні питання не можуть бути вирішені шляхом переговорів, вони вирішуються за встановленою підвідомчістю та підсудністю такого спору на розгляд суду в порядку, передбаченому чинним законодавством України.
Згідно з пунктом 12.7 договору №ПЗ/В-235562/НЮ від 05.10.2023 додатки до даного договору є його невід'ємною частиною, якщо вони підписані уповноваженими представниками сторін.
26.12.2023 у складі потягу № 3126 на станцію Жмеринка прибув порожній вантажний вагон №61123337 типу піввагон, власності відповідача.
Працівниками позивача (оглядачами вагонів Експлуатаційного вагонного депо Жмеринка) при огляді вищенаведеного вагону була виявлена несправність запору люка, у зв'язку з чим даний вагон був забракований в ремонт (ТОв-2), на нього було складено повідомлення про ремонт або технічне обслуговування вагону (форма ВУ-23М) від 26.12.2023 №8014.
Вагон був затриманий, відчеплений від складу потяга, яким прибув на станцію, та поданий на станційну колію ст. Жмеринка. Про початок затримки вагону №61123337 складено акт загальної форми ГУ-23 від 26.12.2023 №9790.
Актом загальної форми від 26.12.2023 №9790 визначені обставини, що викликали затримку вагона, а саме: "Затримка вагона в очікуванні подачі на колію вагоноремонтного підрозділу Акціонерного товариства "Укрзалізниця" з вини володільця вагона з причини "несправність запора люка". Час початку затримки вагонів 26.12.2023 14:39".
Про закінчення затримки вагону №61123337 складено акт загальної форми ГУ-23 від 29.12.2023 №9926.
В акті загальної форми (ф. ГУ-23) від 29.12.2023 №9926 вказані обставини, що викликали затримку вагона, а саме: "Затримка вагона в очікуванні подачі на колію вагоноремонтного підрозділу Акціонерного товариства "Укрзалізниця" з вини володільця вагона з причини "несправність запора люка". Час початку затримки вагонів 26.12.2023 14:39. Час закінчення затримки вагонів 29.12.2023 06:05".
29.12.2023 о 06:05 згідно з пам'яткою про подавання вагонів (ф. ГУ-45) №222 вагон №61123337 було подано на ремонтні колії ВЧДЕ-4 регіональної філії "Південно-Західна залізниця" для виконання його технічного обслуговування. Після виконання технічного обслуговування на вагон №61123337 було оформлено повідомлення (ф. ВУ-36М) №0088 від 03.01.2024.
03.01.2024 о 17 год 10 хв було складено пам'ятку про забирання вагонів №3 (ф. ГУ-45).
Експлуатаційне вагонне депо Жмеринка виставило відповідачу рахунок від 23.01.2024 №54/398 на оплату послуг за проведене технічне обслуговування з відчепленням вагону №61123337 на суму 1580,37 грн, який був оплачений відповідачем, проте до проведення ремонту вагон №61123337 знаходився на коліях ст. Жмеринка і стосовно нього, за твердженням позивача, було надано залізничні послуги, а саме:
-користування вагонами, що підтверджується відомістю плати за користування вагонами (форма ГУ-46) №04010007, пам'яткою про подавання вагонів (форма ГУ-45) №222, пам'яткою про забирання вагонів (форма ГУ-45) №3, відповідно до яких вагон платно знаходився на станційних коліях 63 год 26 хв (округлюється до 63 год);
-зберігання вагону, що підтверджується накопичувальною карткою (форма ФДУ-92) від 29.12.2023 №29123324, актами загальної форми (форма ГУ-23): від 29.12.2023 №9928, від 29.12.2023 №9926, від 26.12.2023 №9790, відповідно до яких вагон платно зберігався 2 доби.
В подальшому позивачем виставлено відповідачеві рахунок від 26.01.2024 № 72/398 на оплату послуг за користування вагоном №61123337 на суму 1523,76 грн та рахунок від 31.01.2024 №135/398 за зберігання вантажу вагона №61123337 на суму 73,20 грн.
В адресованій відповідачеві претензії від 14.05.2024 №ВЧДЕ-4-8/218 Акціонерне товариство "Українська залізниця" просило оплатити вищенаведені рахунки на загальну суму 1596,96 грн.
Предметом спору у даній справі є вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості у загальній сумі 1596,96 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з доведеності позивачем факту неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань з оплати послуг за користування та зберігання вагону №61123337.
Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду не погоджується з висновком Господарського суду Одеської області про задоволення позову з огляду на наступне.
Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Вказаний вище підхід є загальним і може застосовуватись при розгляді будь-яких категорій спорів, оскільки не доведеність порушення прав, за захистом яких було пред'явлено позов у будь-якому випадку є підставою для відмови у його задоволенні.
Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).
Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Чинне законодавство визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.
Крім того, суди мають виходити із того, що обраний позивачем спосіб захист цивільних прав має бути не тільки ефективним, а й відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами, та має бути спрямований на захист порушеного права.
Враховуючи вищевикладене, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб'єктивного права або інтересу, порушення такого суб'єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.
Відповідно до частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочин.
Згідно з приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.
Частиною першою статті 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).
В силу частин першої, четвертої статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
Частиною сьомою статті 179 Господарського кодексу України унормовано, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
За умовами частини першої статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України).
Колегія суддів вбачає, що за своєю юридичною природою договір №ПЗ/В-235562/НЮ від 05.10.2023 є договором надання послуг.
Загальні правила надання послуг визначені, зокрема, Цивільним кодексом України, статтею 901 якого (що міститься в главі 63 "Послуги. Загальні положення" розділу ІІІ "Окремі види зобов'язань" книги п'ятої "Зобов'язальне право") передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно з частиною першою статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Загальне правило статті 903 Цивільного кодексу України передбачає оплатність послуги за договором про надання послуги, якщо договором передбачено надання послуг за плату, у зв'язку з чим правила та вимоги щодо оплатності послуг застосовуються у разі їх надання, тоді як за відсутності факту та доказів надання відповідних послуг надавач послуг позбавлений права та підстав вимагати їх оплати від отримувача послуг.
Укладаючи договір, сторони останнього мають право очікувати на те, що все, що обумовлено укладеним між ними правочином, буде виконано контрагентом зацікавленої сторони. Зазначене випливає з норми статті 629 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами, а також відповідає загальноприйнятому принципу pacta sunt servanda.
Положеннями частини першої статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України унормовано, що зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Зобов'язання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк (стаття 530 Цивільного кодексу України)
Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 затверджено Статут залізниць України, положення якого згідно з пунктом 2 Статуту визначають обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
Згідно зі статтею 6 Статуту залізниці України вантаж - матеріальні цінності, які перевозяться залізничним транспортом у спеціально призначеному для цього вантажному рухомому складі.
Порожні приватні власні вагони, які перевозяться залізницею за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають статус "вантажу", які залізниця зобов'язана доставити на станцію призначення у цілісності та збереженості і видати їх одержувачу, зазначеному в накладній, а одержувач має щодо залізниці права та обов'язки, передбачені Статутом залізниць України, зокрема, обов'язок отримати їх від залізниці, а у разі несвоєчасного приймання вагонів від залізниці - сплатити плату за користування вагонами, які знаходяться на коліях залізниці чи на станціях підходу, та збір за зберігання у розмірах, встановлених Тарифним керівництвом №1, а також інші права та обов'язки, які має одержувач відносно вантажу, що прибув на його адресу.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.06.2018 у справі №904/7360/17.
Статтею 46 Статуту залізниць України передбачено, що одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.
Відповідно до статті 64 Статуту залізниць України до залізничних під'їзних колій належать колії, що з'єднані із загальною мережею залізниць безперервною рейковою колією і які належать підприємствам, підприємцям, організаціям та установам незалежно від форм власності, а також громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності. Під'їзні колії призначено для транспортного обслуговування одного або кількох підприємств у взаємодії із залізничним транспортом загального користування.
За змістом статті 119 Статуту залізниць України за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянам - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50% зазначених розмірів плати.
Пунктами 3, 6, 8-10, 12, 13 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 №113 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), передбачено, що облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46 (додаток-1), відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к (додаток-11), які складаються на підставі пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45 (додаток -2), пам'яток про видачу/приймання контейнерів форми ГУ-45к (додаток-8), повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами (додаток-12), актів про затримку вагонів форми ГУ-23а (додаток-3), актів загальної форми ГУ-23 (додаток-6).
Час користування обчислюється окремо для кожного вагона і контейнера за його номером. Номерному обліку часу користування підлягають усі вагони і контейнери, подані під вантажні операції на місцях загального користування, а на місцях незагального користування - вагони і контейнери парку залізниць України й інших держав, передані на під'їзні колії або орендовані ділянки колій. Усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, що знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника.
У разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери. Про затримку вагонів і контейнерів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ. Наказ підписується посадовою особою, визначеною начальником залізниці. Облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акта про затримку вагонів що складається станцією. Усі дані, вказані в цьому акті, передаються станцією у "Повідомленні про затримку вагонів " до інформаційно-обчислювального центру залізниці та на станцію призначення. Акт про затримку вагонів складається у трьох екземплярах: один залишається на станції затримки і два додаються до перевізних документів. Станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, не передаючи йому копію Повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання (телефонограмою, телеграфом, поштовим зв'язком, через посильних, факсом або іншим способом, установленим начальником станції за погодженням з вантажовласником). Загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година. Причини, які є підставою для нарахування плати за користування вагонами в разі затримки їх на підходах до припортових станцій призначення, зазначаються в актах про затримку вагонів.
Плата за користування стягується з вантажовласника також у разі затримки вагонів (контейнерів) під час перевезення в усіх випадках, крім тих, які залежать від залізниці.
За змістом пункту 2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і вантажовласника. Один примірник накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу надаються вантажовласнику.
Отже, Акціонерне товариство "Українська залізниця" має право нарахувати плату за користування вагонами та збір за зберігання вантажу за період затримки вагонів та в період перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника та в усіх випадках, крім тих, які залежать від Акціонерного товариства "Українська залізниця".
Подібний висновок Верховного Суду викладений в постанові від 17.04.2024 у справі №907/609/22.
Колегія суддів зазначає, що обставини, за якими вантажовласник звільняється від плати за користування вагонами і контейнерами, передбачені пунктом 16 Правил користування вагонами і контейнерами, а саме: а) якщо затримка вагонів або контейнерів виникла через стихійне лихо, що спричинило припинення руху на залізничних під'їзних коліях, а також через стихійне лихо або аварію на підприємстві, внаслідок яких згідно з чинними положеннями заборонено виконувати вантажні роботи; б) у разі подання локомотивом залізниці вагонів і контейнерів на фронти навантаження (вивантаження) у кількості, що перевищує їх максимальну переробну спроможність. Вказана максимальна переробна спроможність визначається за договором між залізницею і вантажовласником; в) у разі затримки прийняття залізницею вагонів, які пред'явлено їй до здачі, з причин, що залежать від залізниці. Час такої затримки зазначається у графі "Примітки" пам'ятки про подавання/забирання вагонів, цей час виключається із загального часу користування вагонами (контейнерами).
Як зазначалося вище, пункт 3.4 договору №ПЗ/В-235562/НЮ від 05.10.2023 визначає, що у разі якщо через затримку вагонів Замовника з його документально підтвердженої вини на станційних коліях виробничого підрозділу Виконавця - вагонному депо нараховується плата за простій вагона, відповідно до вимог Правил користування вагонами і контейнерами та Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги та Коефіцієнтів, що застосовуються до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, то Замовник сплачує Виконавцю цю плату за весь час знаходження (простою) вагонів Замовника на станційних коліях на підставі підтверджуючих документів та окремого рахунку Виконавця протягом 5 (п'яти) робочих днів з дати моменту отримання вказаних документів та рахунку Замовником.
У частині третій статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Принцип змагальності сторін полягає в тому, що сторони у процесі зобов'язані в процесуальній формі довести свою правоту, за допомогою поданих ними доказів переконати суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень.
Отже, даний принцип забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладення тягаря доказування на сторони.
Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
В силу частини першої статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, в господарському процесі є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.
Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).
Судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях та містити неточності у встановленні обставин, які мають вирішальне значення для правильного вирішення спору, натомість висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки мають бути вичерпними, відповідати дійсності і підтверджуватися достовірними доказами.
Даний висновок Південно-західного апеляційного господарського суду повністю узгоджується з правовою позицією об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеною в постанові від 05.06.2020 у справі №920/528/19.
Колегія суддів зазначає, що у матеріалах справи відсутні та позивачем до місцевого господарського суду не подано належних і допустимих доказів вини відповідача у затримці вагону №61123337 (зокрема, доказів, які б підтверджували неприйняття відповідачем вагонів; несвоєчасне вивільнення останнім колій від вантажу, що прибув раніше, тощо).
Сам по собі факт виявлення недоліку вагону №61123337 у вигляді несправності запора люка є підставою для надання послуг з ремонту останнього і водночас не є безумовним підтвердженням вини власника такого вагону у його затримці, натомість у разі зайнятості колій вагоноремонтних підрозділів або наявності будь-яких інших причин, які пов'язані з особливістю господарської діяльності залізниці та які залежать від структурних підрозділів останньої, компенсація витрат, пов'язаних із затримкою вагона, не повинна покладатися на власника вагону, а належить до експлуатаційних витрат з перевезень і є відповідальністю самої залізниці.
Поряд з цим, за умовами договору №ПЗ/В-235562/НЮ від 05.10.2023 саме на позивача покладена організація роботи, пов'язаної з ремонтом вагонів, а відтак лише від нього залежить кількість часу очікування подачі вагонів в ремонт (на колії депо), у той час як на відповідача не мають покладатись негативні наслідки накопичування вагонів на станційних коліях, яке знаходиться в причинному зв'язку з плануванням позивачем обсягів ремонту та технічного обслуговування, що безпідставно залишилося поза увагою суду першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Південного-західного апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ексімтраст" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" плати за користуванням та зберігання вагону №61123337 у загальній сумі 1596,96 грн.
У викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах (правова позиція Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16).
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
За умовами статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Отже, рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
Рішення Господарського суду Одеської області від 15.05.2025 у справі №916/181/25 не відповідає вказаним вище вимогам у зв'язку з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, а тому підлягає скасуванню з одночасним ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на позивача.
Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 269, 270, 275, 277, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ексімтраст" задовольнити.
Рішення Господарського суду Одеської області від 15.05.2025 у справі №916/181/25 скасувати.
У задоволенні позову Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ексімтраст" відмовити.
Витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та за подання апеляційної скарги покласти на Акціонерне товариство "Українська залізниця".
Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ексімтраст" 3633,60 грн витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідний наказ з зазначенням всіх необхідних реквізитів.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та у строки, визначені статтями 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 22.08.2025.
Головуючий суддя С.В. Таран
Суддя К.В. Богатир
Суддя Л.В. Поліщук