10 липня 2025 року
м. Чернівці
справа № 727/6019/24
провадження 22-ц/822/556/25
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Половінкіної Н.Ю.
суддів Височанської Н.К., Литвинюк І.М.
секретаря Мостолюк А.І.
учасники справи:
скаржник ОСОБА_1
суб'єкт оскарження приватний виконавець виконавчого округу Чернівецької області Доготар Микола Вікторович
боржник ОСОБА_1
заінтересована особа Міське комунальне підприємство «Чернівцітеплокомуненерго», ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Полонський Олександр Юрійович, на ухвалу Шевченківського районного суду м. Чернівці від 24 квітня 2025 року, головуючий у першій інстанції Смотрицький В.Г.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Полонський О.Ю., у червні 2024 року звернувся до суду з скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу Чернівецької області Доготара М.В.
Зазначав, що заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 08 лютого 2024 року у справі №727/12153/23 за позовом Міського комунального підприємства «Чернівцітеплокомуненерго» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на користь Міського комунального підприємства «Чернівцітеплокомуненерго» заборгованість за надані послуги з постачання теплової енергії в сумі 13421 грн та судові витрати.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівців від 16 квітня 2024 року заочне рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 08 лютого 2024 року скасовано.
Вказував, що приватним виконавцем виконавчого округу Чернівецької області Доготар М.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_5 від 27 березня 2024 року, постанову про арешт коштів боржника виконавче провадження НОМЕР_5 від 27 березня 2024 року.
Однак, стягувачем подана заява про відкриття виконавчого провадження, яка не містить вимоги щодо примусового виконання судового рішення у справі 727/12153/23. Приватний виконавець виконавчого округу Чернівецької області Доготар М.В. діяв на власний розсуд, без відповідної правової підстави для початку проведення виконавчих дій.
Посилався на те, що боржник ОСОБА_4 не був повідомлений про відкриття виконавчого провадження, приватним виконавцем виконавчого округу Чернівецької області Доготар М.В. постанова про відкриття виконавчого провадження вручена представнику ОСОБА_1 31 травня 2024 року.
Також приватним виконавцем виконавчого округу Чернівецької області Доготар М.В. арештований поточний рахунок військовослужбовця Збройних Сил України ОСОБА_1 , на який зараховується грошове забезпечення.
Просив визнати причини пропуску строку подання скарги поважними та поновити строк.
Визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу Чернівецької області Доготар М.В. щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_5 від 27 березня 2024 року, постанови про арешт коштів боржника виконавче провадження НОМЕР_5 від 27 березня 2024 року.
Скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Чернівецької області Доготар М.В. про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_5 від 27 березня 2024 року, постанову приватного виконавця виконавчого округу Чернівецької області Доготар М.В. про арешт коштів боржника виконавче провадження НОМЕР_5 від 27 березня 2024 року.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 24 квітня 2025 року поновлено ОСОБА_1 строк для подання скарги на дії приватного виконавця виконавчого округу Чернівецької області Доготара М.В.
У задоволенні скарги ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Полонський О.Ю., на дії приватного виконавця виконавчого округу Чернівецької області Доготара М.В. з участю заінтересованої особи міського комунального підприємства «Чернівцітеплокомуненерго», ОСОБА_2., ОСОБА_3 відмовлено.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Полонський О.Ю., в апеляційній скарзі просить ухвалу Шевченківського районного суду м. Чернівці від 24 квітня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Полонський О.Ю., на дії приватного виконавця виконавчого округу Чернівецької області Доготара М.В. задовольнити.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Зазначає, що судом першої інстанції проігноровано, що ОСОБА_1 добровольцем служить у Збройних Силах України, є учасником бойових дій, перебування ОСОБА_1 в зоні їх проведення позбавляє можливості відслідковування поштової кореспонденції, яка надходить за місцем реєстрації, комунікації з приватним виконавцем.
Висновки суду першої інстанції про інформування ОСОБА_1 про відкриття виконавчого провадження не відповідають обставинам справи. В матеріалах справи містяться копії трьох поштових конвертів під одним трек-номером 0600903669761 з різними датами відправлення 27 березня 2024 року і 31 травня 2024 року та одержувачами відправлення Доготар М.В. і ОСОБА_1 .
Вважає, що поштовий конверт трек-номер 0600903669761 з датою відправлення 27 березня 2024 року є неналежним доказом за наявності ще двох конвертів під цим же трек-номером з різними датами та адресатами.
Судом першої інстанції безпідставно долучено до матеріалів справи список поштових відправлень.
Посилається на те, що отримавши відповіді з банків про відкриті ОСОБА_1 поточні рахунки, приватний виконавець мав в наявності всю необхідну інформацію, що арештовані грошові кошти є грошовим забезпеченням (бойовими виплатами) військовослужбовця.
Вказує на постановлення ухвали Шевченківського районного суду м.Чернівці від 24 квітня 2025 року без повідомлення ОСОБА_2 , ОСОБА_3 належним чином про дату, час і місце судового засідання.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
У відзиві приватний виконавець виконавчого округу Чернівецької області Доготар М.В., в інтересах якого діє адвокат Шешуряк В.Т., просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Полонський О.Ю., залишити без задоволення.
Мотивувальна частина
Позиція апеляційного суду
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Полонський О.Ю., підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні скарги ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Полонський О.Ю., на дії приватного виконавця виконавчого округу Чернівецької області Доготара М.В., суд першої інстанції дійшов висновку про необгрунтованість скарги.
На обгрунтування таких висновків суд першої інстанції зазначив, що у приватного виконавця виконавчого округу Чернівецької області Доготар М.В. не було підстав для відмови у прийнятті до виконання виконавчого документа, приватним виконавцем виконавчого округу Чернівецької області Доготар М.В. правомірно винесено постанову про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_5 від 27 березня 2024 року.
Водночас судом першої інстанції встановлено, що Міським комунальним підприємством «Чернівцітеплокомуненерго» подано приватному виконавцю виконавчого округу Чернівецької області Доготар М.В. заяву про відкриття виконавчого провадження від 20 березня 2024 року №48, якою просило прийняти до виконання виконавчий документ №727/12153/23 від 08 лютого 2024 року Шевченківського районного суду міста Чернівці про стягнення заборгованості та судового збору в сумі 14315,67 грн. з ОСОБА_1 , проживаючого за адресою АДРЕСА_1 на користь Міського комунального підприємства «Чернівцітеплокомуненерго».
Суд першої інстанції вказав, що приватним виконавцем виконавчого округу Чернівецької області Доготар М.В. повідомлено боржника про відкриття виконавчого провадження шляхом направлення ОСОБА_1 рекомендованого листа 27 березня 2024 року з дотриманням вимог статті 28 Закону України «Про виконавче провадження». Сам по собі факт неотримання боржником рекомендованого листа, який повернений «за закінченням терміну зберігання», не вказує на неправомірність дій приватного виконавця.
Разом з тим суд першої інстанції вважав, що приватним виконавцем виконавчого округу Чернівецької області Доготар М.В. дотримано вимог закону при накладенні арешту, відсутні підстави для застосування частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження».
При цьому суд першої інстанції послався на те, що приватним виконавцем не виявлено обставин, що вказували на неможливість застосування арешту або необхідність зняття арешту з рахунку. Боржником не було реалізовано право на визначення його рахунку для здійснення видаткових операцій на суму в розмірі, що протягом одного календарного місяця не перевищує двох розмірів мінімальної заробітної плати.
Крім того, судом першої інстанції ураховано постанову Чернівецького апеляційного суду від 09 січня 2025 року, якою ухвалу Шевченківського районного суду м.Чернівці від 08 жовтня 2024 року скасовано, встановлено пропуск строку звернення до суду з поважних причин.
Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 63 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судове рішення наведеним нормам відповідає.
Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
Встановлено, що заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 08 лютого 2024 року у справі №727/12153/23 за позовом Міського комунального підприємства «Чернівцітеплокомуненерго» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на користь Міського комунального підприємства «Чернівцітеплокомуненерго» заборгованість за надані послуги з постачання теплової енергії в сумі 13421 грн та судові витрати.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівців від 16 квітня 2024 року заочне рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 08 лютого 2024 року скасовано.
Шевченківським районним судом міста Чернівці 12 березня 2024 року видано виконавчий лист №727/12153/23 про солідарне стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на користь Міського комунального підприємства «Чернівцітеплокомуненерго» заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії в сумі 13421 грн 01 коп. та судового збору в сумі 2684 грн в рівних частках по 894 грн 66 коп. з кожного.
Міським комунальним підприємством «Чернівцітеплокомуненерго» подано приватному виконавцю виконавчого округу Чернівецької області Доготар М.В. заяву про відкриття виконавчого провадження від 20 березня 2024 року №48, якою просить прийняти до виконання виконавчий документ №727/12153/23 від 08 лютого 2024 року Шевченківського районного суду міста Чернівці про стягнення заборгованості та судового збору в сумі 14315,67 грн. з ОСОБА_1 , проживаючого за адресою АДРЕСА_1 на користь Міського комунального підприємства «Чернівцітеплокомуненерго».
Просить у 3-денний термін з дня надходження виконавчого документа винести постанову про відкриття виконавчого провадження.
З відкриттям виконавчого провадження зробити запити до відповідних органів, а саме Державної податкової служби України, Пенсійного фонду України та Єдиного державного реєстру транспортних засобів.
Під час відкриття виконавчого провадження винести постанову про арешт майна (коштів) боржника.
Провести перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому здійснювати перевірку не рідше ніж 1 раз на 2 тижні - щодо виявлення рахунків боржника і не рідше ніж 1 раз на 3 місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника.
Постановою про відкриття виконавчого провадження приватного виконавця виконавчого округу Чрнівецької області Доготар М.В. від 27 березня 2024 року відкрито виконавче провадження НОМЕР_5 з виконання виконавчого листа №727/12153/23, виданого 12 березня 2024 року Шевченківським районним судом м.Чернівці про стягнення солідарно заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії 13421 грн 01 коп., судового збору 2684 грн в рівних частках по 894 грн 66 коп. з кожного щодо боржника ОСОБА_1 , стягувача Міського комунального підприємства «Чернівцітеплокомуненерго».
Постановою про арешт коштів боржника приватного виконавця виконавчого округу Чрнівецької області Доготар М.В. від 27 березня 2024 року виконавче провадження НОМЕР_5 з виконання виконавчого листа №727/12153/23, виданого 12 березня 2024 року Шевченківським районним судом м.Чернівці про стягнення солідарно заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії 13421 грн 01 коп., судового збору 2684 грн в рівних частках по 894 грн 66 коп. з кожного щодо боржника ОСОБА_1 , стягувача Міського комунального підприємства «Чернівцітеплокомуненерго» накладено арешт на грошові кошти що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 16132 грн 24 коп.
До матеріалів справи приєднано список від 27 березня 2024 року згрупованих відправлень рекомендованих листів замовника приватного виконавця Доготар М.В., за яким здійснено направлення ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_1 відправлення НОМЕР_1 , ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1 відправлення НОМЕР_2 , ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 відправлення НОМЕР_3 .
Згідно із повідомленням Акціонерного Товариства «Укрпошта» від 26 серпня 2024 року №1.10.004-23101-24 рекомендований лист №0600903669761 від 27 березня 2024 року на адресу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) надійшов 29 березня 2024 року до відділення м. Чернівці, 58029. Вручити лист адресату не надалось можливим, оскільки рідні повідомили що адресат знаходиться на війні. За закінченням терміну зберігання рекомендований лист №0600903669761 повернутий 11 квітня 2024 року за зворотною адресою та 13 квітня 2024 року вручений відправнику Доготар М.В .
За довідкою Військової частини НОМЕР_4 від 27 квітня 2022 року ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_4 відповідно до Указу Президента України про загальну мобілізацію №69/2022 від 24.02.2022 року.
Наказ про зарахування до списків військової частини НОМЕР_4 від 09 березня 2022 року №3.
Постановою про закінчення виконавчого провадження приватного виконавця виконавчого округу Чрнівецької області Доготар М.В. від 01 квітня 2024 року закінчено виконавче провадження НОМЕР_5 з виконання виконавчого листа №727/12153/23, виданого 12 березня 2024 року Шевченківським районним судом м.Чернівці про стягнення солідарно заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії 13421 грн 01 коп., судового збору 2684 грн в рівних частках по 894 грн 66 коп. з кожного щодо боржника ОСОБА_1 , стягувача Міського комунального підприємства «Чернівцітеплокомуненерго».
Припинено чинність арешту майна боржника та скасовано заходи примусового виконання рішення.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Згідно з пунктом 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку (стаття 129-1 Конституції України).
За частиною першою статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
У пункті 23 рішення Європейського суду з прав людини «Матківська проти України» (№38683/04) зазначено про те, що судовий розгляд і виконавче провадження - це перша та друга стадії загального провадження, які стосуються тривалості провадження; виконання рішення є другим етапом судового провадження, а також що реалізоване право знаходить свою ефективну реалізацію саме у момент виконання.
Відповідно до пункту 40 рішення Європейського суду з прав людини «Горнсбі проти Греції», право на судовий захист було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок («Hornsby v. Greece» № 18357/91).
Конституційний Суд України неодноразово підкреслював, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (абзац третій пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (перше речення абзацу другого пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 225.04.2012 №11-рп/2012); право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист (абзац п'ятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 26.06.2013 №5-рп/2013).
Зокрема, у рішенні №2-р(II)/2019 від 15 травня 2019 року Конституційний Суд України наголосив, що забезпечення державою виконання судового рішення як невід'ємної складової права кожного на судовий захист закладено на конституційному рівні у зв'язку із внесенням Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 02.06.2016 №1401-VIIIзмін до Конституції України та доповненням її, зокрема, статтею 129-1, частиною другою якої передбачено, що держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 липня 2020 року у справі № 488/3753/17-ц (провадження № 61-17011сво19) зроблено висновок про те, що розгляд процесуальних питань, пов'язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб) є виконанням судових рішень, як заключного етапу у процесі реалізації захисту цивільних прав.
Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції».
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.
На підставі частини першої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Згідно частини першої статті 7 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", відповідно до цього Закону державними виконавцями є керівники органів державної виконавчої служби, їхні заступники, головні державні виконавці, старші державні виконавці, державні виконавці органів державної виконавчої служби.
Аналіз зазначених норм права дає підстави дійти до висновку про можливість звернення до суду в порядку цивільного судочинства, передбаченому статтею 447 ЦПК України, із скаргою на рішення, дії або бездіяльність, начальника відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до ЦПК України.
Частинами другою та третьою статті 451 ЦПК України передбачено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення ( поновити порушене права заявника).
Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Відповідно до абзацу 5 пункту 18 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року №6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність було прийнято або вчинено відповідно до закону, у межах повноважень суб'єкта оскарження і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги. При цьому, визнаючи доводи скарги необґрунтованими і відмовляючи в її задоволенні, суд має зазначити в ухвалі, у зв'язку з чим і на підставі яких саме норм закону він дійшов такого висновку.
Положення наведених статей дають підстави для висновку, що до суду можуть бути оскаржені не тільки дії державного виконавця, а й бездіяльність.
У пункті 20 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» роз'яснено, що у справах за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи інших посадових осіб державної виконавчої служби предметом судового розгляду можуть бути лише рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 904/7326/17 (провадження № 12-197гс18) зазначено, що «право сторони виконавчого провадження на звернення зі скаргою до суду на підставі статті 339 ГПК України пов'язане з порушенням прав такої сторони під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця».
Верховний Суд у постанові від 28 травня 2019 року у справі № 905/2458/16 вказав, що принцип обов'язковості судового рішення та визначений процесуальним законодавством обов'язок суду із здійснення судового контролю за виконанням судового рішення зобов'язує суди, здійснюючи оцінку тих чи інших обставин, враховувати чи сприяє вчинення будь-якої процесуальної дії (в тому числі судом) виконанню остаточного судового рішення чи навпаки - перешкоджає такому виконанню. При цьому, слід зауважити на тому, що виконання судового рішення є прямим обов'язком боржника (ч. 2 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження»). Відтак, за наявності будь-яких сумнівів з приводу правомірності чи неправомірності вчинення виконавцем певних дій, останні підлягають оцінці з точки зору їх спрямованості на забезпечення виконання остаточного судового рішення.
Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження»).
Згідно із частиною першою статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Частиною четвертою статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо: 1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання); 2) пропущено встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання; 3) боржника визнано банкрутом; 4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; 5) юридичну особу - боржника припинено; 6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону; 7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень; 8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов'язковим; 9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем; 10) виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.
За приписами пункту 1 частини 1 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
На підставі частини 5 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
Відповідно висновків, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 14 січня 2021 року справа № 750/2414/17адміністративне провадження № К/9901/35315/19, на стадії відкриття виконавчого провадження виконавець не може з'ясовувати питання про виконання рішення суду. На цьому етапі він повинен пересвідчитися, зокрема, чи відповідає виконавчий документ і заява про його виконання вимогам Закону України «Про виконавче провадження» чи надано усі документи, відтак якщо немає підстав для повернення виконавчого документа або відмови у відкритті виконавчого документа, відкриває виконавче провадження.
Не можна погодитися з доводами ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Полонський О.Ю., що заява Міського комунального підприємства «Чернівцітеплокомуненерго» про відкриття виконавчого провадження не містить вимоги про примусове виконання судового рішення у справі 727/12153/23, відсутні правові підстави для початку проведення виконавчих дій.
Частиною третьою статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» передбачено, що суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.
За даними Єдиного державного реєстру судових рішень заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 08 лютого 2024 року у справі №727/12153/23 за позовом Міського комунального підприємства «Чернівцітеплокомуненерго» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на користь Міського комунального підприємства «Чернівцітеплокомуненерго» заборгованість за надані послуги з постачання теплової енергії в сумі 13421 грн та судові витрати.
Шевченківським районним судом міста Чернівці 12 березня 2024 року видано виконавчий лист №727/12153/23 про солідарне стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на користь Міського комунального підприємства «Чернівцітеплокомуненерго» заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії в сумі 13421 грн 01 коп. та судового збору в сумі 2684 грн в рівних частках по 894 грн 66 коп. з кожного.
Міським комунальним підприємством «Чернівцітеплокомуненерго» подано приватному виконавцю виконавчого округу Чернівецької області Доготар М.В. заяву про відкриття виконавчого провадження від 20 березня 2024 року №48, якою просить прийняти до виконання виконавчий документ №727/12153/23 від 08 лютого 2024 року Шевченківського районного суду міста Чернівці про стягнення заборгованості та судового збору в сумі 14315,67 грн. з ОСОБА_1 , проживаючого за адресою АДРЕСА_1 на користь Міського комунального підприємства «Чернівцітеплокомуненерго».
Отже, заява Міського комунального підприємства «Чернівцітеплокомуненерго» приватному виконавцю виконавчого округу Чернівецької області Доготар М.В. про відкриття виконавчого провадження від 20 березня 2024 року №48, прийняття до виконання виконавчого документу №727/12153/23 від 08 лютого 2024 року Шевченківського районного суду міста Чернівці про стягнення заборгованості та судового збору в сумі 14315,67 грн. з ОСОБА_1 є вимогою про примусове виконання судового рішення у справі 727/12153/23.
Постановою про відкриття виконавчого провадження приватного виконавця виконавчого округу Чрнівецької області Доготар М.В. від 27 березня 2024 року відкрито виконавче провадження НОМЕР_5 з виконання виконавчого листа №727/12153/23, виданого 12 березня 2024 року Шевченківським районним судом м.Чернівці про стягнення солідарно заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії 13421 грн 01 коп., судового збору 2684 грн в рівних частках по 894 грн 66 коп. з кожного щодо боржника ОСОБА_1 , стягувача Міського комунального підприємства «Чернівцітеплокомуненерго».
З огляду на подання Міським комунальним підприємством «Чернівцітеплокомуненерго» заяви приватному виконавцю виконавчого округу Чернівецької області Доготар М.В. про відкриття виконавчого провадження від 20 березня 2024 року №48, прийняти до виконання виконавчого документу №727/12153/23 від 08 лютого 2024 року Шевченківського районного суду міста Чернівці про стягнення заборгованості та судового збору в сумі 14315,67 грн. з ОСОБА_1 , суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність у приватного виконавця виконавчого округу Чернівецької області Доготар М.В. підстав для відмови у прийнятті до виконання виконавчого документу, правомірність постанови приватного виконавця виконавчого округу Чернівецької області Доготар М.В. про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_5 від 27 березня 2024 року.
Посилання ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Полонський О.Ю., про не вчинення приватним виконавцем виконавчого округу Чернівецької області Доготар М.В. дій з направлення боржнику ОСОБА_1 постанови про відкриття виконавчого провадження не спростовують правильність висновків суду першої інстанції про правомірність постанови приватного виконавця виконавчого округу Чернівецької області Доготар М.В. про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_5 від 27 березня 2024 року.
Водночас ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Полонський О.Ю., неправомірність постанови про арешт коштів боржника приватного виконавця виконавчого округу Чрнівецької області Доготар М.В. від 27 березня 2024 року не пов'язується із неповідомлення приватним виконавцем виконавчого округу Чернівецької області Доготар М.В. боржника ОСОБА_1 про відкриття виконавчого провадження.
Відповідно до частини першої статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев'ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням.
Відповідно до частини другої статті 28 Закону документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.
У постанові Верховного Суду від 27 квітня 2023 року у справі № 560/6452/22 зазначено, що законодавством на державного виконавця покладено обов'язок надіслати постанову про відкриття виконавчого провадження саме рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Це зумовлено тим, що сторона виконавчого провадження має право знати про дії, що вчиняються державним виконавцем під час виконання функцій покладених законом на останніх. Така вимога закону обумовлена, зокрема, тим, що для вчинення добровільного виконання рішення суду боржнику необхідно знати про строки, протягом яких він може виконати зобов'язання добровільно, не чекаючи при цьому вжиття виконавцем заходів щодо стягнення у примусовому порядку.
Відсутність доказів направлення виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, а також інших постанов, прийнятих державним виконавцем у межах виконавчого провадження з метою виконання судового рішення боржнику свідчить про порушення прав останнього бути обізнаним про хід виконавчого провадження та на здійснення своєчасних процесуальних заходів для запобігання порушенню його прав та охоронюваних законом інтересів (постанова Верховного Суду від 30 листопада 2023 року у справі № 380/9077/22).
Верховний Суд у постанові від 19 червня 2024 року у справі № 757/39521/20-ц (провадження № 61-476св23) зазначає, що під час вирішення питання про встановлення факту повідомлення боржника про відкриття виконавчого провадження у національному законодавстві та судовій практиці може застосовуватися такий засіб юридичної техніки, як юридична фікція (legal fiction).
У постанові Верховного Суду від 01 липня 2020 року у справі № 303/903/18 зазначено, що фікція - це неіснуюче положення, що визнається законодавством таким, що існує, і стає в силу цього загальнообов'язковим; засіб юридичної техніки, за допомогою якого конструюється завідомо неіснуюче становище (відношення або стан), що визнається існуючим і таким, що має імперативність, що виконує роль юридичного факту, якого бракує, в ситуації нездоланної невідомості, закріплене нормою права.
Юридична фікція (legal fiction) - це умовно прийнятий факт, що не може бути спростований у процесі доказування та беззаперечно приймається за істину (має імперативний характер), зовнішньою формою якого є норми матеріального та процесуального права. Застосування юридичних фікцій має на меті забезпечення принципу правової визначеності та, головним чином, спрямовано на фіксацію виконання уповноваженим суб'єктом певного обов'язку у визначених законом випадках (постанова Верховного Суду від 01 травня 2023 року у справі № 540/913/21).
Отже, якщо державний виконавець виконав усі визначені законодавством дії, спрямовані на повідомлення боржника про відкриття виконавчого провадження (направлення постанови рекомендованим листом на адресу, зазначену у виконавчому документі), боржник вважається таким, що належно повідомлений про початок примусового виконання рішень.
Відповідно до пункту 2 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270 (далі - Правила), згруповані поштові відправлення, поштові перекази - внутрішні реєстровані поштові відправлення, поштові перекази, кількість яких становить п'ять і більше, що одночасно подаються для пересилання одним відправником.
Згідно з пунктом 66 Правил у разі відправлення згрупованих поштових відправлень, поштових переказів відправник складає їх список в електронному вигляді за формою, визначеною оператором поштового зв'язку. Кількість поштових відправлень, поштових переказів одного виду та категорії (згрупованих за способом пересилання), що включаються до одного списку, та кількість таких списків визначаються оператором поштового зв'язку.
Список засвідчується підписом відправника. Якщо відправником є юридична особа, список згрупованих внутрішніх рекомендованих поштових карток, листів, бандеролей засвідчується підписом відповідального працівника цієї особи, список згрупованих внутрішніх листів та бандеролей з оголошеною цінністю, посилок, прямих контейнерів, поштових переказів - підписами керівника та головного бухгалтера. Підписи скріплюються відповідними печатками (за наявності) (пункт 67 Правил).
Відповідно до пункту 68 Правил про прийняття для пересилання згрупованих поштових відправлень, поштових переказів видається один розрахунковий документ на один список. Один примірник списку видається відправникові.
Згідно списку згрупованих відправлень рекомендованих листів від 27 березня 2024 року приватного виконавця виконавчого округу Чрнівецької області Доготар М.В. постанову про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_5 від 27 березня 2024 року з виконання виконавчого листа №727/12153/23, виданого 12 березня 2024 року Шевченківським районним судом м.Чернівці про стягнення солідарно заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії 13421 грн 01 коп., судового збору 2684 грн в рівних частках по 894 грн 66 коп. з кожного щодо боржника ОСОБА_1 , приватним виконавцем виконавчого округу Чрнівецької області Доготар М.В. направлено рекомендованим поштовим відправленням ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 , зазначеною у виконавчому листі, відправлення (трек-код) 0600903669761.
За повідомленням Акціонерного Товариства «Укрпошта» від 26 серпня 2024 року №1.10.004-23101-24 рекомендований лист №0600903669761 від 27 березня 2024 року на адресу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) надійшов 29 березня 2024 року до відділення м. Чернівці, 58029. Вручити лист адресату не надалось можливим, оскільки рідні повідомили що адресат знаходиться на війні. За закінченням терміну зберігання рекомендований лист №0600903669761 повернутий 11 квітня 2024 року за зворотною адресою та 13 квітня 2024 року вручений відправнику Доготар М.В .
Встановлені обставини стверджують законність вчинення приватним виконавцем виконавчого округу Чрнівецької області Доготар М.В. дій стосовно надіслання постанови про відкриття виконавчого провадження рекомендованим поштовим відправленням і повідомлення боржника ОСОБА_1 про початок примусового виконання рішень відповідно до частини 1 статті 28 Закону України «Про виконавче провадження».
Сам по собі факт неотримання боржником рекомендованого листа, який повернено «за закінченням терміну зберігання», не вказує на неправомірність дій державного виконавця.
Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 09 липня 2021 року у справі № 923/713/19.
Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що знаходяться на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, на електронні гроші, які зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України (частина четверта статті 24 Закону України «Про виконавче провадження»).
Відповідно до частини сьомої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника. У разі якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт. На інше майно боржника виконавець накладає арешт в порядку, визначеному статтею 56 цього Закону.
Якщо у заяві про відкриття виконавчого провадження не зазначено майно боржника та/або його кошти на рахунках у банківських установах, то відповідно до статті 36 Закону України «Про виконавче провадження» розшук майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням.
У частині першій статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.
Відповідно до частин першої та другої статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.
Відповідно до пункту 7 розділу VIII Інструкції, розпочинаючи виконання рішення про стягнення коштів, виконавець зобов'язаний винести постанову відповідно до частини першої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» про звернення стягнення на майно боржника, його арешті або вилучені вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.
Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення (частини третя та четверта статті 56 Закону України «Про виконавче провадження»).
Крім того, частина восьма розділу VIII Інструкції визначає, що на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт, про що виноситься постанова виконавця. У постанові про накладення арешту зазначається сума коштів, яка підлягає арешту, з урахуванням вимог за виконавчим документом, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця та вказуються реквізити рахунку, на якому знаходяться кошти, що підлягають арешту, або зазначається, що арешт поширюється на кошти на всіх рахунках боржника, у тому числі тих, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів.
При цьому частина перша та друга стаття 48 Закону України «Про виконавче провадження» чітко визначають порядок звернення стягнення на майно боржника та обмеження щодо накладення арешту на кошти, що знаходяться на банківських рахунках боржника, у випадках визначених Законами зазначеними у частині другій цієї статті та на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
Отже, зі змісту вищевказаних норм права слідує, що арешт є початковою та окремою стадією провадження щодо звернення стягнення на майно боржника і являє собою сукупність заходів, що передбачають як наслідок обмеження в праві розпорядження майном, на яке накладається арешт. При цьому виконавець за відсутності відомостей про майно, повідомлених кредитором повинен самостійно здійснити заходи для виявлення такого майна, у тому числі грошових коштів, що знаходяться на банківських рахунках, і перед накладенням арешту на майно (кошти) боржника повинен отримати відомості про наявність у боржника відповідного майна та коштів, зокрема щодо коштів на банківських рахунках - відомості про володільця рахунку, номеру, виду рахунку, суми коштів, що зберігаються на ньому. Саме наявність таких даних дозволяє виконавцю здійснити арешт коштів, що знаходяться на банківських рахунках у відповідності до статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» та розділу VIII Інструкції.
Відповідно до пункту 8 розділу VIII Інструкції на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт, про що виноситься постанова виконавця. У постанові зазначається сума коштів, яка підлягає арешту, з урахуванням вимог за виконавчим документом, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця та вказуються реквізити рахунку, на якому знаходяться кошти, що підлягають арешту, або зазначається, що арешт поширюється на кошти на всіх рахунках боржника, у тому числі тих, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів.
Отже, державний та/або приватний виконавець перед накладанням арешту повинен з'ясувати суму та статус грошей, що знаходяться на рахунку боржника, і у постанові про накладання арешту серед інших відомостей вказати про суму коштів, на яку накладається арешт, або зазначити, що арешт поширюється на кошти на усіх рахунках, у тому числі, що будуть відкриті після накладення арешту. Накладання арешту на суми, що перевищують суми, визначені виконавчим документом, та перевищують суми витрат виконавчого провадження, що підлягають стягненню, є незаконним.
При цьому законом забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 261 Закону України «Про теплопостачання», статті 18-1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом (абзац другий частини другої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження»).
Частиною другою статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено невичерпний перелік рахунків, кошти на яких не підлягають арешту, оскільки передбачено, що законом можуть бути визначені й кошти на інших рахунках боржника, звернення стягнення та/або накладення арешту на які заборонено законом.
Вказаний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19 (провадження № 12-28гс20) (пункт 7.13 постанови).
Відповідно до частин першої та другої статті 68 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається: 1) у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, 2) відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, 3) у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів, зокрема аліментів. За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п'яти мінімальних розмірів заробітної плати.
Зазначена норма права визначає кошти, що складають заробітну плата як особливий об'єкт, на який може бути звернуто стягнення на виконання виконавчого документа, та обмежує таке стягнення відсутністю інших коштів та/або об'єктів для стягнення, видами боргових зобов'язань (періодичні платежі) та сумою стягнення.
26 березня 2022 року набрав чинності Закон України від 15 березня 2022 року № 2129-ІХ, яким розділ XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» доповнено пунктом 10-2, у якому зокрема зазначено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України припиняється звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника (крім рішень про стягнення аліментів та рішень, боржниками за якими є громадяни Російської Федерації).
Законом України від 11 квітня 2023 року № 3048-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих особливостей організації примусового виконання судових рішень і рішень інших органів під час дії воєнного стану», який набрав чинності 06 травня 2023 року, пункт 10-2розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» викладений в новій редакції, за яким тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX припиняється звернення стягнення на пенсію, стипендію (крім рішень про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю внаслідок кримінального правопорушення, та рішень, боржниками за якими є громадяни Російської Федерації).
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на кошти, що знаходяться на цьому рахунку, заборонено законом.
Виконавець зобов'язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону (абзац другий частини другої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»).
У пунктах 7.14-7.15 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19 (провадження № 12-28гс20) зазначено, що виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов'язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження». Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 квітня 2022 року у справі № 756/8815/20 (провадження № 14-218цс21) вказано, що «виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі знаходження на рахунку коштів, накладення арешту на які заборонено, банк зобов'язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження». Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»). [ ] Враховуючи вищевикладене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що у випадку, коли на стадії накладення арешту на грошові кошти боржника-фізичної особи, що знаходяться на рахунку боржника та є заробітною платою боржника, виконавцю не вдалось виявити правову природу (статус) цих грошових коштів, як коштів на які накладення арешту заборонено законом, то арешт на такі грошові кошти підлягає зняттю на підставі відповідного повідомлення банку або заяви боржника з наданням ним відповідних документів на підтвердження цього та/або за результатами перевірки зазначених звітів».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 квітня 2022 року в справі № 756/8815/20 провадження № 14-218цс21 вказано, що « накладення арешту на кошти, що складають заробітну плату боржника після здійснення утримань із неї за виконавчими документами та понад встановлений законом розмір для відрахувань із заробітної плати, є надмірним тягарем для боржника та порушенням його прав на одержання винагороди за працю та достойні умови життя. Отже, не може бути накладений арешт на кошти, що складають заробітну плату боржника після фактичного здійснення утримань із неї, за виконавчими документами та на усі кошти заробітної плати боржника поза межами дозволених законом розмірів відрахувань із такої заробітної плати, а якщо такий арешт накладений, то він має бути знятий. [ ]
Зняття арешту з коштів, що складають заробітну плату, здійснюється виконавцем на підставі поданих боржником документів, які підтверджують статус коштів, та виключно із заробітної плати, або на підставі повідомлення банку про заборону накладення арешту на такий рахунок. Отже, у випадку, коли на стадії накладення арешту на грошові кошти боржника, що знаходяться на його рахунку та є заробітною платою боржника, виконавцю не вдалося виявити правову природу (статус) цих грошових коштів як коштів, на які накладення арешту заборонено законом, то арешт на такі грошові кошти підлягає зняттю на підставі відповідного повідомлення банку або заяви боржника з наданням ним відповідних документів на підтвердження цього та/або за результатами перевірки зазначених звітів».
Встановлено, що постановою про арешт коштів боржника приватного виконавця виконавчого округу Чернівецької області Доготар М.В. від 27 березня 2024 року виконавче провадження НОМЕР_5 з виконання виконавчого листа №727/12153/23, виданого 12 березня 2024 року Шевченківським районним судом м.Чернівці про стягнення солідарно заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії 13421 грн 01 коп., судового збору 2684 грн в рівних частках по 894 грн 66 коп. з кожного щодо боржника ОСОБА_1 , стягувача Міського комунального підприємства «Чернівцітеплокомуненерго» накладено арешт на грошові кошти що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 16132 грн 24 коп.
Не заслуговують на увагу посилання ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Полонський О.Ю., про накладення постановою про арешт коштів боржника приватного виконавця виконавчого округу Чернівецької області Доготар М.В. від 27 березня 2024 року арешту на грошові кошти, які є грошовим забезпеченням військовослужбовця ОСОБА_1 .
Так постановою про арешт коштів боржника приватного виконавця виконавчого округу Чернівецької області Доготар М.В. від 27 березня 2024 року накладено арешт на грошові кошти що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
Верховний Суд у постанові від 12 лютого 2025 року у справі №444/2503/17 (провадження №61-14767св24) зазначив, що «передбачене абзацом другим частини другої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» зобов'язання виконавця зняти арешт на підставі повідомлення банку не виключає зняття такого арешту на підставі повідомлення боржника, та за наслідками здійснення контролю за правильністю стягнення на підставі наданих звітів про стягнення, оскільки відповідно до підпункту 1 частини четвертої статті 59 цього закону підставами для зняття виконавцем арешту з майна боржника або його частини є отримання ним документального підтвердження, що звернення стягнення на такі кошти боржника заборонено законом.
Для боржника надання вищевказаних підтверджуючих документів є процесуальною можливістю відновити свої права, порушені у зв'язку накладенням незаконного арешту, а для виконавця зняття такого арешту є здійсненням повноважень для усунення спричинених негативних наслідків. Однак це не виключає зобов'язання банку при виконанні приписів державного та/або приватного виконавця окремо від боржника повідомити виконавця про неможливість накладення арешту на грошові кошти боржника у зв'язку з забороною встановленою законом.
Коли на стадії накладення арешту на грошові кошти боржника-фізичної особи, що знаходяться на рахунку боржника та є заробітною платою боржника, виконавцю не вдалось виявити правову природу (статус) цих грошових коштів, як коштів на які накладення арешту заборонено законом, то арешт на такі грошові кошти підлягає зняттю на підставі відповідного повідомлення банку або заяви боржника з наданням ним відповідних документів на підтвердження цього та/або за результатами перевірки зазначених звітів».
Постановою про закінчення виконавчого провадження приватного виконавця виконавчого округу Чернівецької області Доготар М.В. від 01 квітня 2024 року закінчено виконавче провадження НОМЕР_5 з виконання виконавчого листа №727/12153/23, виданого 12 березня 2024 року Шевченківським районним судом м.Чернівці про стягнення солідарно заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії 13421 грн 01 коп., судового збору 2684 грн в рівних частках по 894 грн 66 коп. з кожного щодо боржника ОСОБА_1 , стягувача Міського комунального підприємства «Чернівцітеплокомуненерго».
Припинено чинність арешту майна боржника та скасовано заходи примусового виконання рішення.
У матеріалах справи відсутні докази, що приватний виконавець виконавчого округу Чернівецької області Доготар М.В. у період з винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 27 березня 2024 року до винесення постанови про закінчення виконавчого провадження від 01 квітня 2024 року був обізнаний, що боржник ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у Збройних Силах України, а також, що на рахунку ОСОБА_1 , на який накладено арешт, знаходяться кошти, які є грошовим забезпеченням військовослужбовця ОСОБА_1 .
Так, за повідомленням Акціонерного Товариства «Укрпошта» від 26 серпня 2024 року №1.10.004-23101-24 рекомендований лист №0600903669761, адресований ОСОБА_1 27 березня 2024 року, повернутий відправнику приватному виконавцю Доготар М.В. 11 квітня 2024 року.
У матеріалах справи відсутні відомості про повідомлення банку про накладення арешту на рахунок, що має спеціальний режим використання, звернення стягнення на який заборонено законом, та звернення божника ОСОБА_1 про зняття арешту.
Не заслуговують на уваги доводи ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Полонський О.Ю., про постановлення ухвали Шевченківського районного суду м.Чернівці від 24 квітня 2025 року без повідомлення ОСОБА_2 , ОСОБА_3 належним чином про дату, час і місце судового засідання.
Згідно з частиною першою статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 367 ЦПК України).
Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що рішення суду першої інстанції може бути переглянуте в апеляційному порядку лише у межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не переглядає рішення суду першої інстанції у частині, що стосується прав та обов'язків осіб, якщо такі особи не оскаржують судове рішення шляхом подання апеляційної скарги.
Відповідно, суд апеляційної інстанції не наділений повноваженнями перегляду судового рішення у частині вимог, які заявлені до особи, яка не оскаржує таке рішення.
Такого висновку дійшов Верховний суд у постанові від 2 грудня 2020 року справа №754/16146/17 провадження № 61-6012св20.
Ураховуючи, що із апеляційною скаргою звернувся лише ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Полонський О.Ю., ухвала Шевченківського районного суду м.Чернівці від 24 квітня 2025 року переглядається лише в частині, яка стосується прав та інтересів ОСОБА_6 .
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
З огляду на наведене, ухвала Шевчнеківського районного суду м.Чернівці від 24 квітня 2025 року постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до частини 1 статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Тому ухвала Шевченківського районного суду м.Чернівці від 24 квітня 2025 року підлягає залишенню без змін.
Керуючись п.1 ч.1 ст.374, ч.1 ст.375 ЦПК України,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Полонський Олександр Юрійович, залишити без задоволення.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Чернівці від 24 квітня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий Н. Ю. Половінкіна
Судді Н. К. Височанської
І. М. Литвинюк