Провадження № 33/821/303/25 Справа № 705/4007/24 Категорія: ч. 2 ст. 130 КУпАП Головуючий у І інстанції Єщенко О. І. Доповідач в апеляційній інстанції Белах А. В.
22 серпня 2025 року м. Черкаси
Суддя Черкаського апеляційного суду Белах А.В., за участі захисника Розборського В.В. та правопорушника ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу захисника Розборського В.В. на постанову Уманського міськрайсуду Черкаської обл. від 14.04.2025 р., якою ОСОБА_1 , який
народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Умань Черкась-
кої обл., громадянина України, який має се-
редню освіту, одружений, не працює, прожи-
ває
АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адмінправопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП та нього накладено адмінстягнення у вигляді штрафу в розмірі 34 000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки, без оплатного вилучення транспортного засобу, стягнуто судовий збір в розмірі 605,60 грн., -
Відповідно до постанови суду, 29.06.2024 р. о 14:28 год. в м. Умань по вул. Європейська, 102 АГК «Зоря» ОСОБА_1 керував автомобілем ЗАЗ TF, р/номер НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, від проходження медичного огляду на визначення ступеню сп'яніння відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 2 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, захисник Розборський В.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження по справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адмінправопорушення.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що судом неправильно застосовано норми матеріального та порушено норми процесуального права, а саме невірно засотосовано ч. 2 ст. 130 КУпАП та порушено норми ст. 252 КУпАП.
Докази, досліджені в суді взагалі не підтверджують факту керування автомобілем саме ОСОБА_1 і в зв'язку з цим його обов'язку проходити огляду на стан сп'яніння. На жодному файлі не зафіксовано керування ОСОБА_1 авто, на відео він пояснює, що не керував. Свідки взагалі не стверджують, що саме він був за кермом, а тому висновки суду про те, що саме ОСОБА_1 керував автомобілем є хибним. Свідок ОСОБА_2 не допитаний.
Крім того, до суду оскаржена постанова про накладення адмінстягнення по справі про адмінправопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване в неавтоматичному режимі серії ЕНА № 2503583 від 19.06.2024 р., справа № 705/4055/24 яка розглядається протягом семи місяців, замість визначеного законом розумного строку не більше шестидесяти днів.
Звертає увагу суду на відсутність належних та допустимих доказів вчинення ОСОБА_1 адмінправопорушення. В матеріалах відсутні належні та допустимі докази вчинення ОСОБА_1 повторно протягом року адмінправопорушення.
Вважає що суд першої інстанції не звернув уваги на численні порушення.
Заслухавши пояснення захисника Розборського В.В., правопорушника ОСОБА_3 , які підтримали доводи апеляції та просили її задовольнити по викладених у ній доводам, вивчивши матеріали справи про адмінправопорушення, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши мотиви і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступних висновків.
Відповідно до вимог ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги, при цьому, він не обмежений її доводами, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, також апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або не-обґрунтованим відхилення їх місцевим судом.
Згідно ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право:
1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін;
2) скасувати постанову та закрити провадження у справі;
3) скасувати постанову та прийняти нову постанову;
4) змінити постанову.
За змістом закону, протокол про адмінправопорушення, пояснення особи, свідків, висновок експерта тощо, є документами, що офіційно засвідчує подію адмінправопорушення і, відповідно до ст. 251 КУпАП, є джерелами доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин справи та правильне її вирішення. Протокол про адмінправопорушення складається відповідно до ст. ст. 254-256 КУпАП.
Згідно вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адмінправопо-рушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
При цьому суд повинен дати оцінку не тільки даним, що додані до протоколу про адмінправопорушення, але й доказам, які представлені особою в порядку захисту. Досліджуючи всі наявні докази суддя дає їм об'єктивну оцінку з точки зору їх достовірності та ступеню підтвердження чи спростування обставин, що характеризують діяння особи як правопорушення.
Суд, який розглядав справу, ці вимоги закону виконав в повному обсязі.
Суд першої інстанції правильно встановив, що 29.06.2024 р. о 14:28 год. в м. Умань по вул. Європейська, 102 на території АГК «Зоря» водій ОСОБА_1 керував автомобілем ЗАЗ TF, р/номер НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР України, за що встановлена відповідальність за ч. 2 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адмінправопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адмінвідповідальність.
Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП, адмінвідповідальність настає у випадку керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до диспозиції ч. 2 ст. 130 КУпАП, адмінвідповідальність настає у випадку повторного протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених ч. 1 цієї статті.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адмінправопорушення підтверджується доказами, дослідженими в судовому засіданні суду першої інстанції: протоколом про адмінправопорушення від 29.06.2024 р. серії ААД № 313913, в якому викладені обставини вчинення адмінправопорушення; актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів; письмовими поясненнями ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_1 від 29.06.2024 р.; рапортом Уманського РУП ГУНП в Черкаській обл. від 29.06.2024 р.; постановою про накладення адмінстягнення по справі про адмінправопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 2503583 від 29.06.2024 р. відносно ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 126 КУпАП; відеозаписом події від 29.06.2024 доданому до матеріалів справи.
Доводи сторони захисту, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи і спростовуються матеріалами справи, зокрема відеозаписом з камер відеоспостереження із ГК «Зоря», поясненнями свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , які були приведені до присяги. Зазначені докази є послідовними, логічними та відповідають письмовим матеріалам, долученим до протоколу про адмінправопорушення.
Крім того, суд першої інстанції обґрунтовано критично поставився до пояснень свідка ОСОБА_6 та самого ОСОБА_1 , зокрема з огляду на те, що вони суперечать їхнім же поясненням, зафіксованим на відеозаписі, де немає будь-яких згадок про те, що автомобілем керував брат ОСОБА_6 .
Факт керування ОСОБА_1 автомобілем ЗАЗ TF, р/номер НОМЕР_1 , саме 29.06.2024 р. о 14:28 год. в м. Умань по вул. Європейська, 102 на території АГК «Зоря» судом встановлено, а заперечення ОСОБА_1 своєї причетності до керування транспортним засобом суд вірно розцінив як спосіб уникнення адмінвідповідальності.
Постановою Уманського міськрайсуду Черкаської обл. від 7.09.2023 р. ОСОБА_1 було притягнуто до адмінвідповідальності за вчинення адмінправопорушень, передбачених ст. 124 та ч. 1 ст. 130 КУпАП (а. пр. 30).
Дослідивши відеозапис з камери відеоспостереження АГК «Зоря» (файл IMG_2130), який долучений до матеріалів справи та був досліджений і судом першої інстанції, апеляційний суд, використавши уповільнену швидкість відтворення та збільшивши розмір зображення, встановив, що на відеозапису зафіксовано як на територію АГК «Зоря» в м. Умань 29.06.2024 р. о 13:22 год. (такий час вказаний на відеозаписі) заїхав автомобіль ЗАЗ TF, за кермом якого перебувала особа чоловічої статі у білій футболці або тенісці білого (світлого) кольору, зовні схожа на ОСОБА_1 , що також спростовує доводи апеляції про керування автомобілем в цей день жінкою та іншою особою.
Судом правильно кваліфіковані дії ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 130 КУпАП, а саме як повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених ч. 1 ст. 130 КУпАП.
На переконання апеляційного суду процесуальні документи складені у відповідності до діючих нормативно-правових актів, які регулюють відповідні правові відносини та які є предметом судового розгляду, а тому доводи апеляційної скарги про те, що жодних доказів керування ОСОБА_1 автомобілем до матеріалів не надано є необґрунтованими.
Після перегляду відеозапису подій, апеляційний суд не вбачає в діях працівників поліції будь-яких дій, які можуть бути кваліфіковані як протиправні. Неодноразові звернення поліцейських до ОСОБА_1 були викликані тільки тією обставиною, що він перебував з явними ознаками сп'яніння, не міг адекватно реагувати на звернення поліцейських.
Відповідно до вимог ст. ст. 130 та 266 КУпАП працівникам поліції цілком достатньо встановити (побачити, почути) наявність у водія ознак алкогольного чи наркотичного сп'яніння (а вони вказані у протоколі про адмінправопорушення та відповідають тим, які перелічені в Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (затверджено наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 9.11.2015 р. № 1452/735) та на цій підставі провести огляд водія на стан сп'яніння. Водій, за наявності таких обставин, зобов'язаний пройти огляд, цей обов'язок покладений на нього п. 2.5 ПДР України. Обов'язки водія транспортного засобу, як суб'єкта правовідносин - це юридично закріплена в нормативно-правових актах міра належної та необхідної суспільно-правової поведінки, яка полягає в необхідності здійснення дій активного або пасивного характеру. Ніякі обставини чи причини не звільняють водія від проходження такого огляду, водій повинен виконати всі дії для повного та беззаперечного виконання всіх вимог відповідних осіб, відмова від проходження огляду має наслідком адмінвідповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Апеляційний суд наголошує що, працівники поліції самостійно визначають обсяг доказів, які вони надають суду на підтвердження тих обставин, які зазначені в протоколі про адмінправопорушення, в тому числі і обсяг відеозаписів.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р. Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Європейський суд з прав людини зазначав, що право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії» від 9.07.1997 р.). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 30).
Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції виніс незаконну постанову щодо нього у зв'язку з порушеннями норм матеріального та процесуального права є необґрунтованими та спростовуються дослідженими та наведеними в постанові суду першої інстанції доказами.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого суду з приводу того, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адмінправопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП доведена сукупністю доказів, вони є логічними, послідовними та узгоджуються з іншими матеріалами провадження.
ОСОБА_1 мав усвідомлювати та передбачати наслідки його дій під час керування транспортним засобом, можливість втратити право керування транспортним засобом в разі істотного порушення вимог ПДР України.
З урахуванням наведеного, апеляційний суд приходить до висновку, що підстав для задоволення апеляційної скарги по суті немає, постанова суду першої інстанції є законною, обґрунтованою і скасуванню або зміні не підлягає.
Будь-яких доказів, які б могли запевнити суд про відсутність події та складу адмінправопорушення в матеріалах справи про притягнення ОСОБА_1 до адмінвідповідальності за ч. 2 ст. 130 КУпАП відсутні та захисником суду апеляційної інстанції не надані.
Інші доводи апелянта, викладені ним в апеляційній скарзі, сприймаються судом як спроба допомогти особі, яка притягнута до адмінвідповідальності уникнути відповідальності, оскільки безспірних та переконливих доказів, які б могли об'єктивно спростувати винність ОСОБА_1 у вчиненні вказаного правопорушення, суду не надано.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови суду, як і підстав для закриття провадження на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП в даному випадку апеляційним переглядом не встановлено, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -
Постанову Уманського міськрайсуду Черкаської обл. від 14.04.2025 р., якою ОСОБА_1 визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 130 КУпАП - залишити без змін, апеляційну скаргу захисника Розборського В.В. - залишити без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Белах А. В.