Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/7488/25
Номер провадження 1-кс/711/1861/25
19 серпня 2025 року м.Черкаси
Слідчий суддя Придніпровського районного суду м. Черкаси ОСОБА_1
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2
підозрюваного - ОСОБА_3
захисника - адвоката ОСОБА_4
прокурора - ОСОБА_5
слідчого - ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 на повідомлення про підозру ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.367 КК України по кримінальному провадженню №12024250000000097, -
Захисник підозрюваного ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_4 звернувся до слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси зі скаргою на повідомлення про підозру ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.367 КК України по кримінальному провадженню №12024250000000097.
В обґрунтування скарги посилається на те, що 12 червня 2025 року ОСОБА_3 , депутату Корсунь-Шевченківської міської ради VШ скликання, було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.367 КК України (службова недбалість, що спричинила тяжкі наслідки).
Підозра ґрунтується на твердженні, що ОСОБА_3 , виконуючи обов'язки міського голови, неналежно виконав свої службові обов'язки під час укладення та виконання договорів з ПП «Юлком-Сервіс» на облаштування трьох укриттів для закладів дошкільної освіти, що нібито призвело до збитків на загальну суму 9 600 000 грн.
Сторона захисту вважає дане повідомлення про підозру незаконним та необґрунтованим і, керуючись п.10 ч.1 ст.303 КПК України, оскаржує його з огляду на наступне.
Адвокат ОСОБА_4 вважає, що повідомлення про підозру ОСОБА_3 є юридично нікчемним, оскільки його було складено та підписано особою, яка не уповноважена на це законом. Це є фундаментальним порушенням кримінального процесуального закону, яке не може бути усунуте і має наслідком незаконність усього подальшого провадження.
ОСОБА_3 є секретарем Корсунь-Шевченківської міської ради, тобто депутатом місцевої ради, що за ст.480 КПК України надає йому статус спеціального суб'єкта кримінального провадження.
Для таких осіб законодавець встановив особливий порядок притягнення до відповідальності, що є не простою формальністю, а однією з визначених законом гарантій депутатської діяльності, які мають публічно-правове призначення та служать засобом захисту від необґрунтованого притягнення до кримінальної відповідальності.
Ключовим елементом цієї гарантії є вичерпний перелік посадових осіб, уповноважених повідомляти про підозру. Пункт 1 частини 1 статті 481 КПК України чітко і недвозначно встановлює, що письмове повідомлення про підозру депутату місцевої ради здійснюється:
- генеральним прокурором;
- його заступником;
- керівником регіональної (обласної) прокуратури в межах його повноважень.
Натомість, повідомлення про підозру ОСОБА_3 від 12 червня 2025 року було складено та підписано виконуючим обов'язки керівника Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_7 . Посада «виконувач обов'язків керівника» відсутня у наведеному переліку.
Це означає, що сам факт притягнення до кримінальної відповідальності не відбувся у встановленому законом порядку. Всі подальші дії - допити ОСОБА_3 як підозрюваного, застосування щодо нього процесуального примусу, а також збір доказів після незаконного повідомлення про підозру є недійсними та незаконними.
Таким чином, оскільки повідомлення про підозру було здійснено неповноважною особою, ОСОБА_3 не набув статусу підозрюваного у цьому кримінальному провадженні. Вже на цій підставі підозра є незаконною та підлягає безумовному скасуванню, що має наслідком закриття кримінального провадження.
Навіть якщо не брати до уваги фатальне процесуальне порушення, підозра є необґрунтованою по суті, оскільки в діях мого ОСОБА_3 відсутні об'єктивна та суб'єктивна сторони інкримінованого злочину.
Обвинувачення хибно трактує правову природу укладених договорів, поширюючи на процедуру закупівлі товару - вимоги, передбачені для будівництва.
Предмет договору - товар, а не роботи: Предметом обох договорів було «Придбання захисної фортифікаційної споруди (найпростішого укриття)», тобто поставка готового модульного виробу («Захисний модуль з комплектацією ЗМ-100»), а не виконання будівельних робіт з нуля.
Відсутність обов'язку організовувати будівництво: Оскільки укладався договір поставки, а не будівельного підряду, у ОСОБА_3 були відсутні законні підстави та обов'язок залучати проектну організацію та організовувати авторський і технічний нагляд у порядку, передбаченому для будівництва об'єктів архітектури. Його повноваження обмежувалися контролем за виконанням договору поставки.
Відповідальність постачальника: Договори містили чіткі вимоги до якості товару та зобов'язували постачальника ПП «Юлком-Сервіс» надати документи, що її підтверджують (сертифікати, паспорти). Відповідальність за відповідність самого модуля нормам ДБН та ДСТУ лежить на виробнику та постачальнику.
Дії ОСОБА_3 були спрямовані на захист інтересів громади, а не були наслідком несумлінного ставлення до обов'язків.
Рішення про закупівлю готових модульних укриттів було зумовлене нагальною потребою забезпечити безпеку дітей та відновити освітній процес в умовах війни.
Сам факт проведення закупівель свідчить про сумлінне ставлення до обов'язків, а не про їх ігнорування. ОСОБА_3 діяв в інтересах громади, покладався на результати офіційної процедури публічної закупівлі і не міг передбачити настання тяжких наслідків.
За таких обставин, підозра, висунута ОСОБА_3 , є необґрунтованою, оскільки вона ґрунтується не на фактах, що доводять склад злочину, а на хибному тлумаченні доказів та припущеннях. Детальний аналіз кожного доказу, на який посилається прокурор, свідчить, що вони або не доводять злочинної недбалості, або прямо суперечать версії обвинувачення.
Для того щоб підозра вважалася обґрунтованою, вона має відповідати мінімальному стандарту, встановленому Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод та практикою ЄСПЛ., зокрема справи «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» та «Нечипорук і Йонкало проти України», термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
На переконання захисника, докази, зібрані стороною обвинувачення у цьому провадженні, не здатні переконати об'єктивного спостерігача у можливій причетності ОСОБА_3 до злочинної недбалості.
Об'єктивний спостерігач, проаналізувавши надані матеріали, побачив би не факти, що вказують на злочин, а ланцюг хибних припущень:
«Спостерігач» бачить договір поставки, а не будівництва. Первинні документи - договори та специфікації до них - чітко визначають предмет закупівлі як «товар» («Захисний модуль з комплектацією ЗМ-100»), який Постачальник передає у власність Покупцеві. «Об'єктивний спостерігач» дійшов би висновку, що застосування до цих правовідносин норм, що регулюють капітальне будівництво, є нелогічним.
«Спостерігач» бачить відповідальність постачальника, а не покупця. Умови договорів прямо покладають на ПП «Юлком-Сервіс» обов'язок надати товар, якість якого відповідає стандартам, та засвідчити це належними документами. Об'єктивний «спостерігач» поставив би під сумнів, чому кримінальну відповідальність за можливу невідповідність товару намагаються покласти на покупця ( ОСОБА_3 ), а не на постачальника.
Висновки експертів, що ґрунтуються на неправильній основі. Будівельно-технічні експертизи аналізують встановлення готового виробу за нормами для зведення споруд «з нуля».
Економічні експертизи визначають збитки у розмірі 100% вартості за функціонуючі укриття. Об'єктивний «спостерігач» визнав би такі висновки непереконливими, оскільки їхня методологія є хибною та відірваною від реальних обставин.
Таким чином, сукупність доказів не створює обґрунтованої підозри. Вона створює картину господарських відносин, де виконавець (постачальник) міг надати товар неналежної якості, що є предметом цивільно-правової, а не кримінальної відповідальності для замовника.
Сторона обвинувачення обґрунтовує підозру наступним переліком доказів:
Договори (№427/09-06 та №467/09-06) та видаткові накладні: Ці документи підтверджують лише факт виконання ОСОБА_3 своїх прямих посадових обов'язків в рамках закону, а саме укладення договорів поставки та оплати отриманого товару.
Висновки судових будівельно-технічних експертиз (№29-24, 30-24, 31-24): Ці висновки є неналежними, оскільки ґрунтуються на хибній передумові, що предметом закупівлі було будівництво, а не придбання готового модульного комплексу.
Висновки судових економічних експертиз та довідки Держаудитслужби: Ці висновки є похідними від хибних будівельних експертиз. Визначення збитків у розмірі 100% вартості за фізично існуючі та функціонуючі укриття є абсурдним.
Показання свідків ( ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ) лише підтверджують процедурні аспекти закупівлі та не містять жодних викривальних відомостей щодо ОСОБА_3 .
Рішення Корсунь-Шевченківської міської ради: Ці документи підтверджують легітимність повноважень ОСОБА_3 , але не свідчать про те, що ці повноваження були виконані ним неналежним чином.
Зважаючи на вищевикладене, захисник підозрюваного ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_4 , просив скасувати повідомлення про підозру від 12 червня 2025 року, вручене ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №12024250000000097, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.367 КК України, у зв'язку з його незаконністю та необґрунтованістю.
В судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_3 та його захисник - адвокат ОСОБА_4 скаргу підтримали в повному обсязі та просили її задовольнити, оскільки вважають підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.367 КК України не обґрунтованою та повідомленою з порушенням норм процесуального права.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 та слідчий ОСОБА_6 заперечували проти задоволення скарги, з огляду на те, що вручення письмового повідомлення про підозру ОСОБА_3 відбулося в порядку, передбаченому ст.278 КПК України та повноважною на це посадовою особою за наявності обгрунтованих для цього підстав щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.367 КК України.
Заслухавши доводи підозрюваного ОСОБА_3 та його захисника - адвоката ОСОБА_4 , заперечення прокурора ОСОБА_5 та слідчого ОСОБА_6 , дослідивши матеріали скарги, слідчий суддя дійшов до наступних висновків.
Відповідно до положень ч.1 ст.24 КПК України, кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно з п.10 ч.1 ст.303 КПК України, на досудовому провадженні може бути оскаржене рішення слідчого, прокурора про повідомлення про підозру після двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом.
Відповідно до положень ч.1 ст.276 КПК України, повідомлення про підозру обов'язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 КПК України, у випадках:
1) затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення;
2) обрання до особи одного з передбачених КПК України запобіжних заходів;
3) наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Зміст письмового повідомлення про підозру має відповідати вимогам, передбаченим ч.1 ст.277 КПК України, а саме містити наступні відомості: прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення; анкетні відомості особи (прізвище, ім'я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру; найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення; зміст підозри; правову кваліфікацію кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру; права підозрюваного; підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення.
Згідно вимог ст.278 КПК України, письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень. Письмове повідомлення про підозру затриманій особі вручається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту її затримання. Дата та час повідомлення про підозру, правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність невідкладно вносяться слідчим, прокурором до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Відповідно до положень ст.480, 481 КПК України визначено особливий порядок кримінального провадження, який застосовується стосовно, депутата місцевої ради.
Письмове повідомлення про підозру здійснюється депутату місцевої ради Генеральним прокурором, його заступником, керівником обласної прокуратури в межах його повноважень.
Згідно з вимогами п.1 ч.1 ст.481 КПК України, письмове повідомлення про підозру здійснюється: адвокату, депутату місцевої ради, депутату Верховної Ради Автономної Республіки Крим, сільському, селищному, міському голові - Генеральним прокурором, його заступником, керівником обласної прокуратури в межах його повноважень.
В судовому засіданні слідчим суддею встановлено, що 12.06.2025 виконувачем обов'язків керівника Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_7 було складене письмове повідомлення про підозру ОСОБА_3 , депутату Корсунь-Шевченківської міської ради VШ скликання, у вчиненні службової недбалості, тобто неналежного виконання службовою особою своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.367 КК України.
За своїм змістом, повідомлення про підозру ОСОБА_3 від 12.06.2025 відповідає вимогам ст.277 КПК України, містить виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_3 , а також інші суттєві обставини, відомі на момент повідомлення про підозру. Тобто, оскаржуване повідомлення про підозру містить усі необхідні відомості, передбачені вимогами ст.277 КПК України.
Щодо доводів захисника підозрюваного ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 , щодо істотного порушення вимог КПК, а саме те, що повідомлення про підозру здійснено виконувачем обов'язків керівника, а не керівником Черкаської обласної прокуратури, то слідчий суддя вважає їх такими, що не тягнуть за собою підстав для скасування підозри з огляду на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 27.11.2023 по справі №721/852/21.
Відповідно положень ч.5, ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
У постанові від 27.11.2023 по справі №721/852/21Верховний Суд зазначив наступне:
Статтею 480 КПК України передбачено, що особливий порядок кримінального провадження застосовується стосовно народного депутата України; судді, судді Конституційного Суду України, судді Вищого антикорупційного суду, а також присяжного на час виконання ним обов'язків у суді, Голови, заступника Голови, члена Вищої ради правосуддя, Голови, заступника Голови, члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; кандидата у Президенти України; Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини; Голови, іншого члена Рахункової палати; депутата місцевої ради; адвоката; Генерального прокурора, його заступника, прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури; Директора та працівників Національного антикорупційного бюро України; Голови Національного агентства з питань запобігання корупції, його заступника.
Стаття 481 КПК України встановлює, що письмове повідомлення про підозру здійснюється:
1) адвокату, депутату місцевої ради, депутату Верховної Ради Автономної Республіки Крим, сільському, селищному, міському голові - Генеральним прокурором, його заступником, керівником обласної прокуратури в межах його повноважень;
2) народному депутату України, кандидату у Президенти України, Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини, Голові або іншому члену Рахункової палати, прокурору Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, Директору або іншому працівнику Національного антикорупційного бюро України, заступникам Генерального прокурора, Голові Національного агентства з питань запобігання корупції, його заступнику - Генеральним прокурором (виконувачем обов'язків Генерального прокурора) або заступником Генерального прокурора - керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури;
3) судді, судді Конституційного Суду України, присяжному на час виконання ним обов'язків у суді, Голові, заступнику Голови, члену Вищої ради правосуддя, Голові, заступнику Голови, члену Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, працівникам Національного антикорупційного бюро України - Генеральним прокурором або його заступником;
3-1) судді Вищого антикорупційного суду - Генеральним прокурором (виконувачем обов'язків Генерального прокурора);
4) Генеральному прокурору - заступником Генерального прокурора.
Положення ст. 481 КПК України не в кожному випадку прямо встановлює можливість здійснення письмового повідомлення виконувачем обов'язків Генерального прокурора.
Разом з тим, указані приписи передбачають здійснення повідомлення про підозру депутату місцевої ради, зокрема, Генеральним прокурором. Водночас норми цієї ж статті передбачають здійснення повідомлення про підозру народному депутату України не тільки Генеральним прокурором, а і його виконувачем обов'язків.
Аналогічна ситуація наявна і стосовно суддів. Наприклад, пред'явлення підозри судді здійснюється, зокрема, Генеральним прокурором, при цьому судді Вищого антикорупційного суду - Генеральним прокурором або його виконувачем обов'язків.
Суд також бере до уваги різний правовий статус, зокрема, народного депутата України та депутата місцевої ради, однак зважає, що посада народного депутата України є вищою, з більшим та вищим колом обов'язків, відповідальності та корупційних ризиків. Тому було б дивно вважати, що виконувач обов'язків Генерального прокурора може здійснити письмове повідомлення про підозру народному депутату, однак не має таких повноважень стосовно депутата місцевої ради.
Разом з тим до статей 480, 481 КПК України неодноразово були внесені зміни.
Системний аналіз пояснювальних записок до законів, якими вносилися ці зміни, мали на меті усунення законодавчих розбіжностей, вдосконалення організації та діяльності прокуратури, підвищення незалежності прокурора, підвищення ефективності та оперативності здійснення досудового розслідування з дотриманням необхідних гарантій для прав і свобод людини і громадянина.
При цьому колегія суддів також керується принципом безперервності діяльності органів державної влади. У такому випадку це означає, що повноваження керівника обласної прокуратури повинні здійснюватися незалежно від кадрових змін, якщо тільки будь-якими змінами не передбачено ліквідацію цієї посади.
До того ж здійснення письмового повідомлення про підозру виконуючим обов'язків особи, яка прямо визначена КПК України, автоматично не порушує встановлені Конституцією та КПК України гарантій прав і свобод людини і громадянина.
Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку, що відсутність у КПК України прямої вказівки на можливість здійснення повноважень керівника обласної прокуратури його виконувачем обов'язків не свідчить про таку заборону.
Щодо доводів захисника підозрюваного ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 , щодо необґрунтованості змісту підозри по суті, оскільки в діях ОСОБА_3 відсутні об'єктивна та суб'єктивна сторони інкримінованого злочину, то такі доводи зводяться до оцінки належності та достатності доказів, зібраних органом досудового розслідування, що є прерогативою та безпосередніми повноваженнями суду в ході судового розгляду кримінального провадження по суті, та не є предметом перевірки слідчим суддею під час розгляду скарги, в порядку п.10 ч.1 ст.303 КПК України.
Слідчий суддя на стадії досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення саме вини особи у вчиненні кримінального правопорушення чи її відсутності, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою, щоб виправдати подальше досудове розслідування. Факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для висунення обвинувачення чи обґрунтування обвинувального вироку.
Слідчий суддя вважає, що у даному кримінальному провадженні зв'язок ОСОБА_3 з обставинами та подіями розслідуваного кримінального правопорушення існує, а перевірка доводів, заперечень сторони захисту щодо пред'явленої підозри, їх підтвердження чи спростування, перевірка та оцінка зібраних, є завданням подальшого досудового розслідування.
Згідно з вимогами ч.ч. 1, 2 ст.22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Згідно з вимогами ч.ч. 1, 3 ст.26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.
Слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом.
Будь-яких інших обставин в обгрунтування підстав для скасування підозри в поданій скарзі не зазначено, в судовому засіданні захисником підозрюваного ОСОБА_3 - адвокатом ОСОБА_4 не повідомлено, а слідчим суддею не встановлено.
Таким чином, слідчим суддею не здобуто даних порушення стороною обвинувачення вимог ст.276-279 КПК України, які б слугували підставою для скасування повідомлення про підозру ОСОБА_3 від 12.06.2025 року, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.367 КК України по кримінальному провадженню №12024250000000097.
Відповідно до положень ч.2 ст.307 КПК України, ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: 1) скасування рішення слідчого, дізнавача чи прокурора; 1-1) скасування повідомлення про підозру; 2) зобов'язання припинити дію; 3) зобов'язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.
З урахуванням вищевикладених обставин, слідчий суддя вважає, скарги захисника підозрюваного ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 до задоволення не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 22, 26, 36, 40, 42, 276 - 278, 303 - 309 КПК України, слідчий суддя, -
Скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 на повідомлення про підозру ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.367 КК України по кримінальному провадженню №12024250000000097, - залишити без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали виготовлено та проголошено 22.08.2025 року о 15:00 годині.
Слідчий суддя: ОСОБА_1