справа №380/9486/24
з питань встановлення судового контролю
22 серпня 2025 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кузана Р.І. розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові заяву позивача про встановлення судового контролю у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівської області про визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити дії, -
В провадженні Львівського окружного адміністративного суду перебувала справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівської області про визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 07.10.2024 у справі №380/9486/24 позов задоволено повністю.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 пенсії з 01.03.2024 як особі з інвалідністю внаслідок війни, з встановленням збільшення пенсії на 25 відсотків з урахуванням індексації пенсії за 2022, 2023 та 2024 роки на визначений щороку Кабінетом Міністрів України коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2011 року №1381 «Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення» з урахуванням виплачених сум.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії з 01.03.2024 як особі з інвалідністю внаслідок війни, з встановленням збільшення пенсії на 25 відсотків з урахуванням індексації пенсії за 2022, 2023 та 2024 роки на визначений щороку Кабінетом Міністрів України коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2011 року №1381 «Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення», з урахуванням виплачених сум.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити з 01.03.2024 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження її максимальним розміром та з урахуванням раніше виплачених сум.
Львівським окружним адміністративним судом 20.01.2025 видано виконавчі листи.
Від позивача до суду надійшла заява про встановлення судового контролю, в якій позивач просить зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області подати у встановлений судом строк звіт про виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07.10.2024 у справі №380/9486/24. Заява мотивована тим, що станом на момент звернення до суду із заявою про встановлення судового контролю рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07.10.2024 у справі №380/9486/24 відповідачем у справі не виконано.
Від представника Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до суду надійшло заперечення на заяву про встановлення судового контролю. Так, представник відповідача зазначив, на виконання судового рішення від 07.10.2024 у справі №380/9486/24 проведено перерахунок пенсії з 01.03.2024. Звертає увагу, що перерахунок пенсії проведено з розміру грошового забезпечення 31249,90 грн. Зазначає, що підсумок пенсії становить 48319,18 грн: пониження суми 48319,18 відповідно до постанови КМУ №1 - 31148,84 грн. Звертає увагу, що пенсії перераховані відповідно до постанови КМУ від 03.01.2025 року №1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану», виплачуються з урахуванням положень статті 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік».
Вирішуючи заяву про встановлення судового контролю за виконання рішення суду, суд враховує наступне.
Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Вказані конституційні положення знайшли своє відображення у відповідних нормах КАС України.
Так, відповідно до приписів частини другої статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
А за змістом статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно з частинами першою та другою статті 6 КАС України суд під час вирішення справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Європейський Суд з прав людини звертає увагу на те, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (рішення у справі Скордіно проти Італії (Scordino v. Italy). Отже, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (рішення у справі Сіка проти Словаччини (Sika v. Slovaki), № 2132/02, пп. 24-27 від 13 червня 2006 року, пп. 18 рішення Ліпісвіцька проти України № 11944/05 від 12 травня 2011 року).
Крім того, у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах Ромашов проти України від 27 квітня 2004 року, Шаренок проти України від 22 лютого 2004 року зазначено, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов'язальне рішення залишалося бездієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід'ємною частиною судового процесу.
Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі Сокур проти України (Sokur v. Ukraine), № 29439/02 від 26 квітня 2005 року та у справі Крищук проти України (Kryshchuk v. Ukraine), № 1811/06 від 19 лютого 2009 року).
Аналіз зазначених вище рішень Європейського Суду з прав людини свідчить про те, що з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві існує інститут судового контролю за виконанням судового рішення. Судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-позивача.
Відповідно до статті 381-1 КАС України судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.
Відповідно до абзацу першого частини першої статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За змістом частини першої статті 382 КАС України суд розглядає заяву про зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п'ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.
Частиною другою цієї ж статті передбачено, що за наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Аналізуючи наведені норми, суд зауважує, що частина друга статті 381-1 КАС України передбачає, що суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.
Своєю чергою, норми статті 287 КАС регулюють особливості провадження у справах щодо рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця; норми статей 382-382-3 визначають порядок подання та розгляду заяви про зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення; норми статті 383 КАС України унормовують особливості визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду.
Тобто наведеними нормами законодавець установив різні види (правові форми) здійснення судового контролю за виконанням судового рішення, однією із яких є зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про його виконання.
Підсумок пенсії позивача (з надбавками) станом на 01.02.2025 склав 50194,18 грн, до виплати 31148,94 грн.
Позивач зазначає, що обмеження відповідачем його пенсії максимальним розміром суперечить рішенню суду по справі №380/9486/24.
Проте, суд звертає увагу на таке.
03.01.2025, відповідно до статті 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», Кабінет Міністрів України прийняв постанову №1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану», якою установлено, що у період воєнного стану у 2025 році пенсії (пенсійні виплати), призначені (перераховані) відповідно до Митного кодексу України, Законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 р. N 379/95-ВР "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України" (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням коефіцієнтів до відповідних сум перевищення:
до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,5;
до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,4;
до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,3;
до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,2;
до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,1.
Також 25.02.2025 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році», пунктом 1 якої установлено, що з 1 березня 2025 р. перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. № 124 Питання проведення індексації пенсій у 2019 році (Офіційний вісник України, 2019 р., № 19, ст. 663), проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (далі - коефіцієнт збільшення), у розмірі 1,115. Розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктом 1 та підпунктами 1-7 пункту 2 цієї постанови, не може перевищувати 1500 гривень.
На виконання Постанови №1 відповідач провів позивачу відповідний перерахунок пенсії та застосував передбачені нею коефіцієнти пониження.
Суд зазначає, що вказаний перерахунок має окремі правові та фактичні підстави, які не були предметом розгляду у справі №380/9486/24.
Після проведення перерахунку з 01.01.2025 та з 01.03.2025 пенсія позивачу обмежена максимальним розміром пенсія на підставі Постанови №1 та Постанови №209 отже, позивач помилково пов'язує здійснення пенсійним органом перерахунку його пенсії з виконанням рішення суду в цій справі.
Питання порядку та умов виплати пенсії відповідно до вказаних постанов не було поставлено на вирішення суду у справі №380/9486/24 та судом не розглядалося. Відтак, такі обставини не входили в предмет доказування в даній справі та не стосуються порядку виконання прийнятого судового рішення, а фактично складають окремий самостійний предмет позову.
Враховуючи наведене, позивачем не доведено та судом не встановлено обставин вчинення Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області протиправних дій чи бездіяльності в частині виконання рішення суду по справі №380/9486/24, а тому в задоволенні заяви необхідно відмовити.
Суд зауважує, що незгода з перерахунком пенсії з 01.01.2025 на підставі Постанови №1 та обмеження її максимальним розміром є підставою для звернення до суду з новим позовом, а не застосуванням норм статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст. 243, 248, 256, 294, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
у задоволенні заяви позивача про встановлення судового контролю у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівської області про визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Р.І. Кузан