про закриття провадження у справі
22 серпня 2025 року 320/51452/24
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Скрипки І.М., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про визнання бездіяльності протиправною та вжиття заходів впливу,
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України.
Просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України у незаконному невиконанні протягом тривалого часу рішення Печерського районного суду м. Києва від 05.12.2022 у справі № 757/9720/22-ц та виконавчого листа Печерського районного суду м. Києва від 15.02.2023 у справі № 757/9720/22-ц, внаслідок чого порушено строки виконання цього рішення суду та охоронювані права позивача;
- вжити спеціальних заходів впливу та притягнути Державну казначейську службу України до відповідальності за незаконне невиконання протягом тривалого часу рішення Печерського районного суду м. Києва від 05.12.2022 у справі № 757/9720/22-ц та виконавчого листа Печерського районного суду м. Києва від 15.02.2023 у справі № 757/9720/22-ц, внаслідок чого порушено строки виконання цього рішення суду та охоронювані права позивача.
Ухвалою від 18.11.2024 судом відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснювати її розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що рішенням Печерського районного суду м. Києва від 05.12.2022 у справі № 757/9720/22-ц задоволено його позовні вимоги до Держави Україна в особі відповідача, стягнуто 11 589 грн компенсаційних втрат, 31 523, 82 грн інфляційних втрат, 496, 20 грн судового збору за затримку виконання рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 15.11.2018 у справі №755/3197/17 про стягнення 500 000 грн в рахунок відшкодування шкоди, спричиненої протиправними діями Дніпровського РУ ГУ МВС України у м. Києві у кримінальних провадженнях. Вказав, що 15.02.2023 Печерським районним судом м. Києва видано виконавчий лист у справі № 757/9720/22-ц, однак на виконання останнього Державна казначейська служба України станом на 02.11.2024 грошові кошти не перерахувала.
Від Державної казначейської служби України до суду у цій справі надійшов відзив на позовну заяву із проханням відмовити у задоволенні позову.
Розглянувши матеріали справи, судом установлено наявність підстав для закриття провадження, з огляду на таке.
Завданням адміністративного судочинства, відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з пунктами 1, 2 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
За змістом пункту першого частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Отже, до адміністративного суду можуть бути оскаржені рішення, дії та бездіяльність суб'єкта владних повноважень, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності встановлено інший порядок судового провадження.
За висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 13.06.2018 у справі № 819/362/16, публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з'ясовувати, у зв'язку із чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.
Тобто неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень.
За положеннями частини першої статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Виконання рішення суду про стягнення коштів за час роботи стягувача на посаді помічника-консультанта народного депутата України, у тому числі при звільненні з такої посади, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для виконання рішень суду, що гарантовані державою, відповідальним виконавцем якої він є.
Згідно із частиною першою статті 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи здійснюється в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження», з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.
За приписами частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
За положеннями статті 446 Цивільного процесуального кодексу України процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у цивільних справах, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим розділом. Процесуальні питання, пов'язані з виконанням рішень інших органів (посадових осіб), вирішуються судом за місцем виконання відповідного рішення.
За правилами стаття 447 цього ж кодексу судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому цим розділом.
У відповідності до статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
У статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» закріплено, що рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, рішення про стягнення коштів за час роботи стягувача на посаді помічника-консультанта народного депутата України, у тому числі при звільненні з такої посади, виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Тут же вказано, що у випадках, передбачених законом, рішення щодо стягнення майна та коштів виконуються податковими органами, а рішення щодо стягнення коштів - банками та іншими фінансовими установами.
За приписами частини першої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
При цьому, за нормами частини першої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Як вбачається зі змісту позовної заяви позивач звернувся до суду з метою оскарження бездіяльності Державної казначейської служби України з приводу виконання рішення саме Печерського районного суду м. Києва від 05.12.2022 у справі № 757/9720/22-ц та виконавчого листа Печерського районного суду м. Києва від 15.02.2023 у справі № 757/9720/22-ц, виданого на виконання названого рішення.
За наведеного, такий спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, оскільки для його розгляду законом встановлено інший порядок судового провадження - за правилами цивільного судочинства.
Пунктом 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
У відповідності до частини першої статті 239 Кодексу адміністративного судочинства України, суд роз'яснює позивачу, що розгляд цієї справи віднесено до юрисдикції Печерського районного суду міста Києва.
Керуючись статтями 238, 239, 243, 248, 256, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
закрити провадження в адміністративній справі № 320/51452/24 за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про визнання бездіяльності протиправною та вжиття заходів впливу,
Роз'яснити позивачеві, що повторне звернення з такою самою позовною заявою не допускається.
Копію ухвали суду надіслати (видати) учасникам справи (їхнім представникам).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.
Суддя Скрипка І.М.