про продовження строку залишення позовної заяви без руху
21 серпня 2025 року м. Житомир справа № 240/16459/25
категорія 106030200
Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Леміщак Д.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 , військової частини НОМЕР_3 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
Позивач звернувся до суду із позовом до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 , військової частини НОМЕР_3 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії.
Перевіряючи позовну заяву на відповідність вимогам, установленим Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судом ураховано таке.
Положеннями частин 1, 2 статті 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини першої статті 160 КАС України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Ухвалою від 30.06.2025 позовну заяву залишено без руху.
На виконання цієї ухвали позивачем подано нову редакцію позовної заяви та клопотання про витребування доказів.
Розглянувши вказані процесуальні заяви та матеріали справи суд звертає увагу на таке.
За змістом частини 1 статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов'язані між собою.
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до трьох відповідачів - військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 та військової частини НОМЕР_3 , в якому просить визнати протиправними дії кожного з відповідачів за періоди проходження військової служби в кожній з цих частин у різні часові інтервали, а також зобов'язати кожного з відповідачів вчинити певні дії, зокрема, перерахувати та виплатити належні суми.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в різні періоди часу позивач проходив службу в кожній з названих військових частин, і в кожному випадку відповідачі нібито допустили порушення, що призвело до недоотримання позивачем коштів.
Розглядаючи питання про можливість розгляду об'єднаних у одній позовній заяві вимог в межах одного провадження, суд виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 172 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Таким чином, об'єднання вимог можливе лише за умови їхньої взаємопов'язаності, що забезпечує ефективний та справедливий розгляд справи, уникаючи ускладнення процесу.
Частиною другою статті 172 КАС України передбачено, що суд з урахуванням положень частини першої цієї статті може за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи об'єднати в одне провадження декілька справ за позовами, зокрема, одного й того самого позивача до різних відповідачів. Однак таке об'єднання не є безумовним і залежить від наявності зв'язку між вимогами, як це випливає з системного тлумачення норм КАС України.
У цій справі позовні вимоги до кожного з відповідачів (військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 та військової частини НОМЕР_3 ) базуються на окремих, незалежних один від одного фактичних обставинах. Зокрема, вимоги до військової частини НОМЕР_1 стосуються періоду проходження служби позивачем у цій частині та нібито протиправних дій саме цього відповідача щодо розрахунку заробітної плати чи індексації за цей конкретний період. Вимоги до військової частини НОМЕР_2 пов'язані з іншим періодом служби позивача в цій частині, з окремими діями цього відповідача, які не залежать від дій інших відповідачів. Вимоги до військової частини НОМЕР_3 аналогічно стосуються третього, відмінного періоду служби, з незалежними діями цього відповідача.
Таким чином, підстави виникнення вимог до кожного відповідача є різними: вони випливають з окремих публічно-правових відносин між позивачем та кожною військовою частиною як самостійними суб'єктами владних повноважень. Кожна військова частина є окремим органом, який здійснював незалежні дії щодо нарахування грошового забезпечення позивачу в різні часові періоди. Докази, які можуть бути подані на обґрунтування вимог до одного відповідача (наприклад, документи про службу, розрахунки заробітної плати за конкретний період), не є спільними чи взаємопов'язаними з доказами щодо інших відповідачів. Відсутність спільної підстави виникнення вимог (наприклад, спільних дій відповідачів, єдиної події чи єдиних правовідносин) свідчить про те, що вимоги не є пов'язаними в розумінні частини першої статті 172 КАС України.
Розгляд таких вимог в межах одного провадження призведе до необґрунтованого ускладнення судового процесу, оскільки:
- потребуватиме одночасного дослідження різних наборів доказів, що стосуються незалежних періодів і дій;
- ускладнить застосування норм матеріального права, оскільки кожна вимога може підпадати під різні нормативні акти чи обставини (наприклад, різні періоди дії законодавства про грошове забезпечення військовослужбовців);
- не сприятиме виконанню завдань адміністративного судочинства, визначених статтею 2 КАС України, зокрема, ефективному захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, оскільки розгляд незалежних спорів в одному провадженні може затягнути процес і знизити якість розгляду кожної окремої вимоги.
Частиною шостою статті 172 КАС України передбачено, що суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз'єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об'єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання адміністративного судочинства.
Разом із тим, провадження у даній справі не відкрите, що унеможливлює роз'єднання позовних вимог.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про необхідність продовження залишення позовної заяви без руху із встановленням позивачу строку для усунення виявлених недоліків шляхом надання до суду:
- нової позовної заяви до одного з відповідачів, оформленої із дотриманням вимог ст.ст. 5, 160-161 КАС України, в 2-х примірниках
- належного обґрунтування взаємопов'язаності заявлених позовних вимог та необхідності їх розгляду в єдиному провадженні.
Керуючись статтями 160, 161, 169, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Продовжити строк залишення без руху позовної заяви ОСОБА_1 , встановлений ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 30.06.2025.
Позивачу усунути зазначені в ухвалі недоліки протягом семи днів з дня вручення ухвали про продовження строку залишення позовної заяви без руху.
Копію ухвали про продовження строку залишення позовної заяви без руху надіслати особі, яка її подала, не пізніше наступного дня після її постановлення.
У разі якщо недоліки позовної заяви не будуть усунуті у строк встановлений судом, позовну заяву буде повернуто позивачу.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя Д.М. Леміщак