21 серпня 2025 року ЛуцькСправа № 140/2884/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Денисюка Р.С., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 позивач) звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі - ГУ ПФУ в Черкаській області, відповідач 2) про визнання протиправним та скасування рішення від 30.01.2025 № 056230001563 про відмову в призначенні пенсії, зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області зарахувати ОСОБА_1 періоди роботи з 11.07.1989 по 30.01.1991 до загального страхового стажу, період роботи з 11.02.1991 по 28.03.1991, період строкової служби з 20.05.1991 по 04.06.1993 до загального страхового стажу та пільгового стажу за Списком №1, та період роботи з 26.07.1993 по 31.12.1998 до пільгового стажу за Списком №1 та призначити пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з 22 січня 2025 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 24.10.2025 звернувся із заявою до ГУ ПФУ у Волинській області про зарахування до пільгового стажу періодів роботи в ДП «Шахта Південнодонбаська №3 ім. М.С. Сургая». Листом від 11.11.2024 йому було рекомендовано для вирішення даного питання звернутися до відділу обслуговування громадян по питанню надання практичної допомоги.
22.01.2025 звернувся із заявою до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення пенсії за віком.
Однак, ГУ ПФУ в Черкаській області рішенням від 30.01.2025 № 05623000156 відмовило у призначенні пенсії по віку в зв'язку з недосягненням пенсійного віку. До страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 04.07.1989 з 11.07.1989 по 30.01.1991, з 11.02.1991 по 28.03.1991, оскільки не читається печатка при звільнені, дописано іншим чорнилом номер наказу про прийняття на роботу.
Також не було зараховано період строкової служби з 20.05.1991 по 04.06.1993 до загального страхового стажу та пільгового стажу за Списком №1, та період роботи з 26.07.1993 по 31.12.1998 до пільгового стажу за Списком №1 з невідомих позивачу причин.
Позивач вважає, що ГУ ПФУ в Черкаській області безпідставно не зарахувало до трудового та пільгового стажу вказані періоди його роботи, та службу в армії. Посилаючись на норми чинного законодавства позивач вважає, що дані періоди роботи повинні бути зараховані йому до страхового та пільгового стажу роботи. Також зазначає, що тягар доведення правдивості чи достовірності даних, які зазначені у довідках, трудовій книжці, не може покладатись на особу, а є обов'язком ПФУ. Звертає увагу на те, що не проведення чи несвоєчасне проведення атестації робочих місць не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. З врахуванням викладеного просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 24.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в даній справі; її розгляд ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін суддею одноособово.
Відповідач 1 своїм правом на подачу відзиву не скористався. Ухвала про відкриття провадженнями ним отримано 19.03.2025.
Частиною 6 статті 162 КАС України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк, суд вирішує справу за наявними доказами.
Представник відповідача 2 у відзиві на позовну заяву позовні вимоги не визнав, просив відмовити у задоволенні позову повністю, мотивуючи тим, що до стажу роботи позивача не було зараховано періоди роботи з 11.07.1989 по 30.01.1991, оскільки не читається печатка при звільненні, період роботи з 11.02.1991 по 28.03.1991 позаяк дописано іншим чорнилом номер наказу про прийняття. Службу в армії не було зараховано, тому що відсутній наказ про звільнення з військової служби.
На даний час страховий стаж позивача становить 28 років 5 місяців 28 днів, в тому числі пільговий стаж по Списку №1 становить 5 років 04 місяці 09 днів, що дає право на зниження пенсійного віку на 5 років, а пільговий стаж по Списку №2 становить 03 роки 11 днів. Враховуючи вищезазначене у зв'язку з недосягненням позивачем пенсійного віку на підставі п.1 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» йому було відмовлено в призначенні пенсії. З огляду на вищевикладене просить у задоволенні позову відмовити.
Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення, з наступних мотивів та підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 15.10.2024 звернувся із заявою до ГУ УПФ у Волинській області про зарахування до пільгового стажу періодів роботи на шахті.
ГУ ПФУ у Волинській області на заяву позивача листом №14898-14222/С-02/8-0300/24 роз'яснило ОСОБА_1 порядок підтвердження періодів роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах (а.с.7).
22.01.2025 позивачем подано заяву про призначення пенсії за віком (а.с.8).
За наслідками розгляду даної заяви 30.01.2025 ГУ ПФУ в Черкаській області прийнято рішення № 056230001563 про відмову у призначенні пенсії по віку ОСОБА_1 (а.с.9). У рішенні вказано, що відповідно до п.1 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Страховий стаж позивача становить 28 років 05 місяців 28 днів.
Пільговий стаж по Списку 1 становить 05 років 04 місяців 09 днів, що дає право на зниження пенсійного віку на 5 років;
Пільговий стаж по Списку 2 становить 03 роки 11 днів;
До страхового стажу не зараховано період проходження військової служби згідно військового квитка, оскільки відсутній наказ про звільнення з військової служби;
Також не зараховано періоди роботи НОМЕР_1 від 04.07.1989,
- з 11.07.1989 по 30.01.1991, оскільки не читається печатка при звільненні;
- з 11.02.1991 по 28.03.1991, позаяк дописано іншим чорнилом номер наказу про прийняття.
У зв'язку з недосягненням пенсійного віку позивачу було відмовлено у призначенні пенсії у відповідності до п.1 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Як вбачається із розрахунку стажу для призначення пенсії (а.с. 10) період роботи в шахті з 26.07.1993 по 31.12.1998 до пільгового стажу за Списком №1 зараховано не було.
Отже, у зв'язку з недосягненням пенсійного віку позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком.
Позивач не погоджується з таким рішенням суб'єкта владних повноважень в частині не зарахування йому до стажу роботи спірних періодів, вважає його протиправним та таким, що порушує його право на соціальний захист, а тому звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений, як Конституцією, так і Законами України.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 № 1788-XII “Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII) та Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Періоди, з яких складається страховий стаж, визначені в статті 24 Закону №1058-IV, відповідно до якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина перша статті 24).
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (частина друга статті 24 Закону №1058-IV).
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону №1058-IV).
За нормами статті 26 Закону №1058-IV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за не менше 31 року.
Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Згідно з пунктами 1, 2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.
Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Пунктом 17 Порядку № 637 визначено, що за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливість їх одержання у зв'язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.
За відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника (пункт 18 Порядку №637).
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку №637: довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи, а за відсутності документів про наявний стаж або відсутності архівних даних, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, пов'язаних з заявником спільною роботою.
Тобто першочерговим документом за яким здійснюється обрахунок страхового стажу є трудова книжка особи.
Як вбачається із оскаржуваного рішення, до страхового стажу позивача не зарахований період роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 04.07.1989, оскільки в ній міститься виправлення в даті звільнення;
з 11.07.1989 по 30.01. 1991, оскільки не читається печатка при звільненні;
з 11.02.1991 по 28.03.1991, позаяк дописано іншим чорнилом номер наказу про прийняття;
Також до страхового стажу не зараховано період проходження військової служби згідно військового квитка, оскільки відсутній наказ про звільнення з військової служби.
Позивач в межах позовних вимог просить зарахувати йому до страхового стажу періоди роботи з 11.07.1989 по 30.01. 1991, з 11.02.1991 по 28.03.1991 та період військової служби з 20.05.1991 по 04.06.1993 та період строкової служби та 26.07.1993 по 31.12.1998 до пільгового стажу за Списком 1.
Надаючи оцінку оскаржуваному рішенню в межах спірних правовідносин, суд зазначає наступне.
Судом досліджено копію трудової книжки НОМЕР_1 від 04.07.1989 (а.с.11-13), оформлену на ОСОБА_1 , з якої слідує, що розділ “Відомості про роботу» містить запис щодо його трудової діяльності у спірний період: 11.07.1989 по 30.01. 1991 в Петровській автобазі «Дистранс» (записи №№ 2 -3);
- з 11.02.1991 по 28.03.1991 на шахті «Південнодонбаська» (записи №№ 4 -6);
- проходження в служби в Збройних Силах України з 20.05.1991 (запис № 6а).
Із розрахунку стажу роботи вбачається, що спірні періоди роботи та служба в армії до страхового стажу позивачу зараховано не було (а. с. 10).
Що стосується даних періодів роботи позивача то записи про прийняття та звільнення з роботи містять дати прийому, звільнення з роботи, номери наказів та їх дати, а також завірені підписом відповідальної особи та печаткою.
Вказані записи викладені в хронологічному порядку, є чіткими та скріплені печатками, під записами про звільнення.
Дані періоди не зараховані до страхового стажу, оскільки печатка на записі про звільнення не читається та в записі 4 трудової книжки дописано іншим чорнилом номер наказу про прийняття на роботу.
Такі мотиви рішення про відмову у зарахуванні спірних періодів до страхового стажу суд оцінює критично, оскільки записи про прийнятті на роботу та про звільнення у трудовій книжці позивача внесено на підставі наказів, номери та дати яких чітко ідентифікуються. Вказані записи завірені відповідальною особою.
При цьому внесені записи не містять будь-яких виправлень, зроблені в хронологічному порядку, та завірені печатками з підписами відповідальних осіб, що свідчить про періоди роботи ОСОБА_1 в даних організаціях.
Що стосується того, що печатка у записі про звільнення є нечитабельною, то це є питанням пов'язаним із технічною стороною заповнення трудової книжки та ніяким чином не впливає на зарахування періоду роботи до страхового стажу.
З приводу не зарахування до страхового стажу періоду проходження військової служби, то суд вказує на наступне.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Пунктом «в» частини 3 статті 56 Закону №1058-IV визначено, що до стажу роботи зараховується також військова служба та перебування в партизанських загонах і з'єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби.
Отже, проходження військової служби повинно бути зараховано до страхового стажу.
Як вже зазначав суд у трудовій книжці є запис №6, а про початок служби в ЗСУ та посилання на номер військового квитка.
У військовому квитку позивача НОМЕР_2 (а.с.14-16) вбачається, що ОСОБА_1 проходив строкову військову службу з 20.05.1991 по 04.06.1993 та був звільнений по демобілізації на підставі наказу Міністра оборони України.
Тобто, вказане підтверджує ту обставину, що позивач проходив строкову військову службу з 20.05.1991 по 04.06.1993, яка в силу вищевказаних норм повинна бути зарахована до загального трудового стажу ОСОБА_1 .
Відсутність запису у трудовій книжці про період закінчення військової служби за наявності відповідних записів не є перешкодою для зарахування даного періоду до страхового стажу.
Суд наголошує, що відповідні записи про прийом на роботу та звільнення (за спірні періоди), початок військової служби повністю відповідають вимогам Інструкції №58.
Разом з тим, такі недоліки заповнення трудової книжки позивача при дотриманні усіх інших вимог щодо порядку оформлення записів, що містять відомості про роботу (прийняття на роботу, звільнення з роботи тощо), не є достатньою підставою для незарахування окремого періоду роботи особи до страхового стажу, адже визначальним є підтвердження факту зайнятості особи та виконання роботи на підставі трудового договору на підприємстві, отримання допомоги по безробіттю, а не правильність заповнення трудової книжки.
Суд звертає увагу, що певна дефектність при заповненні трудової книжки особи не може бути підставою для не врахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
При цьому суд зазначає, що за усталеною практикою розгляду пенсійних спорів, сформованою Верховним Судом, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на загальних підставах.
Окремі недоліки щодо заповнення трудової книжки, а також ведення іншої первинної документації (як-от, неповне зазначення відомостей про особу, перекручення даних про особу чи неправильне написання відомостей про особу) не можуть бути підставою для не врахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Таким чином, виявлені територіальним органом Пенсійного фонду України недоліки у заповненні трудової книжки позивача, а також зазначення відомостей про особу в архівних довідках, що не відповідає паспортним даним, при дотриманні усіх інших вимог щодо порядку оформлення записів, що містять відомості про роботу (прийняття на роботу, переведення, звільнення з роботи тощо), не є підставою для не зарахування спірних періодів до стажу її роботи.
Також, перевіряючи доводи сторін щодо наявності чи відсутності підстав для зарахування до страхового стажу спірних періоду роботи ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників № 58 від 29.07.1993, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України (далі - Інструкція №58) трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Відповідно до пункту 2.4 Інструкції № 58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 року, у графі 2 трудової книжки записується “ІНФОРМАЦІЯ_2».
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
У графі 3 розділу “Відомості про роботу» як заголовок пишеться повне найменування підприємства. Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу. У графі 3 пишеться: “Прийнятий або призначений до такого-то цеху, відділу, підрозділу, на дільницю, виробництво» із зазначенням його конкретного найменування, а також роботи, професії або посади і присвоєного розряду. . Переведення працівника на іншу постійну роботу на тому ж підприємстві оформлюється в такому ж порядку, як і прийняття на роботу (пункт 2.14 Інструкції №58).
Відповідно до пункту 4.1 Інструкції №58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Згідно з абзацом другим пункту 6.1 Інструкції №58 у разі невірного первинного заповнення трудової книжки або вкладиша до неї, а також псування їх бланків внаслідок недбалого зберігання, вартість зіпсованих бланків сплачується підприємством.
Отже, з системного аналізу вказаних вище норм слідує, що заповнюється трудова книжка відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, записи завіряються або такою особою, або керівником та скріплюються печаткою. Наявність певних дефектів при заповненні трудової книжки не є підставою вважати про відсутність страхового (трудового) стажу в позивача за спірні періоди.
У трудовій книжці позивача у відомостях про роботу за спірний період записи виконані у відповідності до вимог Інструкції №58. При цьому, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на загальних підставах.
Наведене цілком узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17, висновки якого мають враховувати суди відповідно до положень частини п'ятої статті 242 КАС України.
Разом з тим, суд констатує, що відповідачем при прийнятті оспорюваного рішення взагалі було проігноровано вимоги чинного законодавства щодо врахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії наявного у трудовій книжці.
Отже, позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірного періоду роботи, та ці записи є належними та допустимими доказами на підтвердження його страхового (трудового) стажу.
Відтак, період роботи позивача з 11.07.1989 по 30.01.1991, з 11.02.1991 по 28.03.1991, період проходження військової служби з 20.05.1991 по 04.06.1993 повинні бути зараховані до страхового стажу ОСОБА_1 .
З урахуванням викладеного, суд дійшов до переконання, що ГУ ПФУ в Черкаській області протиправно не зараховано зазначені періоди до страхового стажу позивача.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення про відмову у призначенні пенсії від 30.01.2025 №056230001563 є протиправним та підлягає скасуванню, а позов в цій частині задоволенню.
Враховуючи вищевказане підлягають до задоволення взаємопов'язані вимоги про зобов'язання ГУ ПФУ в Черкаській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 04.07.1989, а саме з 11.07.1989 по 30.01.1991, з 11.02.1991 по 28.03.1991, період проходження строкової військової служби з 20.05.1991 по 04.06.1993.
Що стосується вимог позивача про зарахування до пільгового стажу періоду роботи з 26.07.1993 по 31.12.1998 та проходження військової служби, то суд зазначає наступне.
Статтею 114 Закону №1058-IV врегульовано питання призначення пенсій за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників.
За приписами частини першої статті 114 Закону №1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону №1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи.
Аналогічні умови призначення пенсії вказаній категорії осіб визначені у пункті “а» частини першої статті 13 Закону №1788-ХІІ.
Таким чином, умовами для призначення пенсії за віком на пільгових умовах на підставі пункту 1 частини другої статті 114 Закону №1058-IV є досягнення громадянином відповідного віку, наявність відповідного страхового та пільгового стажу, зайнятість на роботах та посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, протягом повного робочого дня.
Статтею 62 Закону №1788-ХІІ передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637), передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5). У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.
За змістом пункту 2 Порядку застосування Списків №1 та №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 №1451/11731; далі - Порядок №383), під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов'язаних з виконанням своїх трудових обов'язків.
Пунктом 3 Порядку №383 встановлено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.
Згідно з пунктом 10 Порядку №383 для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку з оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку з наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та в разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку №637.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затверджений постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (далі - у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-1; далі - Порядок №22-1).
Підпунктом 5 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку №22-1 установлено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах: довідка про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, видана підприємством, установою, організацією відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу (у випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах згідно з пунктами 1-6, 8 частини другої, частиною третьою статті 114 Закону та пунктом 23 розділу XV “Прикінцеві положення» Закону). У разі ліквідації підприємства, установи, організації без визначення правонаступника пільговий стаж підтверджується комісією з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії, згідно з Порядком підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 10 листопада 2006 року №18-1, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2006 року за №1231/13105 (далі - Порядок 18-1). Орган, що призначає пенсію, додає рішення цієї комісії; документи про проведення атестації робочих місць за умовами праці відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року №442 “Про Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці» (для зарахування до стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, періодів роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 або із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, після 21 серпня 1992 року).
Згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 №442 (набула чинності з 21.08.1992; далі - Порядок проведення атестації робочих місць), атестація робочих місць за умовами праці (далі - атестація) проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що до пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.
Основним документом, що підтверджує трудову діяльність, є трудова книжка. Проте якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. Тобто, законодавством України встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями у первинних документах. Надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема у постановах від 07.03.2018 у справі №233/2084/17, від 16.05.2019 у справі №161/17658/16-а, від 27.02.2020 у справі №577/2688/17, від 31.03.2020 у справі №446/656/17, від 21.05.2020 у справі №550/927/17, від 10.12.2020 у справі №195/840/17, від 18.05.2021 у справі №229/2330/17.
За записами №№ 4-14 трудової книжки вбачається, що позивач працював на посадах гірника на підземних роботах з повним робочим днем.
Суд зазначає, що відповідно до Постанови КМ СРСР №10 від 26.01.1991 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників які дають право на призначення пенсії на пільгових умовах» та Постанови КМ України від 11.03.1994 №162 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» працівники які працюють повний робочий день на підземних роботах відносяться до категорії посад за Списком №1.
Також в силу вимог чинного законодавства, за певних умов може бути зараховано до пільгового трудового стажу період служби у ЗСУ ( ст.8 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей»).
Позивач просить зобов'язати відповідача 2 зарахувати пільгового стажу період з 26.07.1993 по 31.12.1998 та проходження військової служби з 20.05.1991 по 04.06.1993.
Судом встановлено із розрахунку стажу, що вказані періоди при вирішенні заяви позивача відповідачем 2 до пільгового стажу зараховано не було.
Однак, в рішенні ГУ ПФУ в Черкаській області від 30.01.2025 № 056230001563 про відмову в призначенні пільгової пенсії ОСОБА_1 не зазначено підстав та мотивів не зарахування до пільгового стажу даних періодів (хоча період з 26.07.1993 по 31.12.1998 до загального стажу зараховано).
Отже, враховуючи те, що в оскаржуваному рішенні не зазначено підстав не зарахування до пільгового стажу позивача саме спірних періодів та не наведено підстав їх не зарахування, суд позбавлений можливості надати правову оцінку доводам сторін про наявність/відсутність права щодо їх зарахування та на призначення пенсії на пільгових умовах.
Таким чином, матеріали справи не містять доказів прийняття відповідачем-2 належного рішення за результатом розгляду заяви позивача про призначення пенсії на пільгових умовах, з врахуванням усіх обставин, що мають значення, щодо вказаних періодів.
Позивач просить зарахувати даний період до пільгового стажу, призначити та виплачувати пенсію відповідно до п.1 ч.2 ст.114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з 22.01.2025.
Разом з тим, суд зазначає, що на даний час рішення про призначення пенсії не існує.
Слід зазначити, що однією із умов призначення прийняття рішення відповідачем про призначення пенсії за ст.114 №1058-IV є, в тому числі, наявність відповідного пільгового стажу, зайнятість на роботах та посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, протягом повного робочого дня.
Частиною третьою статті 245 КАС України обумовлено, що у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Скасування рішення ГУ ПФУ в Черкаській області про відмову у призначені пенсії матиме наслідком, що за заявою ОСОБА_1 року буде відсутнє рішення по суті.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову, суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Згідно з частиною четвертою цієї статті у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Таким чином, оскільки пенсійним органом при розгляді заяви позивача не вирішено питання щодо зарахування періодів роботи за відомостями трудової книжки до пільгового стажу, не проведено обрахунок такого стажу, а отже не перевірено ті умови, з якими Закон №1058-ІV пов'язує наявність в особи права на пенсію за віком на пільгових умовах, то суд не може перебирати на себе функції Пенсійного фонду щодо призначення йому пенсії. Суд лише здійснює контроль правомірності рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень (відповідача) щодо вказаних питань.
Пунктом 10 частини другої статті 245 КАС України установлено повноваження суду прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
За наведених обставин та з огляду на те, що при розгляді заяви позивача про призначення пенсії відповідачем не було надано оцінку та в спірному рішенні відсутні підстави та мотиви не зарахування до пільгового стажу періоду роботи у шахті з 26.07.1993 по 31.12.1998 та проходження військової служби з 20.05.1991 по 04.06.1993 роки, то ГУ ПФУ в Черкаській області слід зобов'язати повторно розглянути заяву позивача від 22.01.2025, з врахуванням висновків суду, адже якщо в результаті перерахунку стажу умова щодо наявності пільгового стажу буде виконуватися, то останній матиме можливість отримати пенсію по віку на пільгових умовах.
Отже, позов в тій частині підлягає до часткового задоволення.
Щодо позовних вимог заявлених до ГУ ПФУ у Волинській області, суд враховує наступне.
Згідно з частиною першою статті 44 Закону №1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-1) (далі - Порядок №22-1).
Відповідно до пункту 1.1 розділу І Порядку №22-1 заява про призначення пенсії подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).
Згідно з пунктом 4.2 розділу IV Порядку №22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає (перераховує) пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Пунктом 4.3. розділу IV Порядку №22-1 визначено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
За приписами пункту 4.10 розділу IV Порядку №22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Аналіз наведених вище положень Порядку №22-1 свідчить про наступне:
- сутність принципу екстериторіальності полягає у визначенні структурного підрозділу органу, що призначає пенсію, який формуватиме електронну пенсійну справу та розглядатиме по суті заяву про призначення пенсії, незалежно від місця проживання/перебування заявника чи місця поданням ним відповідної заяви, тобто без прив'язки до території;
- після опрацювання електронної пенсійної справи та прийняття рішення за наслідками розгляду заяви про призначення пенсії структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, (тобто територіального органу Пенсійного фонду України), визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу органу, що призначає пенсію, (тобто територіальному органу Пенсійного фонду України), за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії (п.4.10);
- виплату пенсії проводить орган, що призначає пенсію, (тобто територіальний орган Пенсійного фонду України) за місцем фактичного проживання/перебування особи.
Так, у межах спірних правовідносин заява позивача про призначення пенсії розглянута за принципом екстериторіальності ГУ ПФУ в Черкаській області та за результатом її розгляду прийнято спірне рішення.
Суд зауважує, що відповідачем у справах, в яких оспорюються, зокрема, рішення, ухвалені в результаті розгляду заяви про призначення пенсії, є саме орган державної влади - суб'єкт владних повноважень, який прийняв відповідне рішення.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 08.02.2024 у справі № 500/1216/23.
Відтак, з огляду на приписи пунктів 4.2, 4.10 розділу IV Порядку №22-1 належним відповідачем у частині позовних вимог зобов'язального характеру є саме ГУ ПФУ в Черкаській області, структурний підрозділ якого, визначений за принципом екстериторіальності, розглянув заяву ОСОБА_1 та прийняв рішення за наслідками її розгляду.
Натомість, ГУ ПФУ у Волинській області не здійснювало розгляд заяви позивача, не приймало рішення про відмову у призначенні пенсії, а тому відсутні правові та фактичні обставини для покладання на нього обов'язку щодо прийняття рішення за заявою позивача.
Згідно з пунктом 4.10 розділу IV Порядку №22-1 ГУ ПФУ у Волинській області визначено як суб'єкт, який буде здійснювати виплату пенсії позивачу за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання (в разі її призначення/перерахунку).
Отже, позовні вимоги до ГУ ПФУ у Волинській області заявлені безпідставно.
Відповідно до частин першої, третьої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Отже, за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Черкаській області, рішенням якого було відмовлено позивачу у зарахуванні до страхового стажу періодів роботи, і яке стало підставою для звернення до суду із цим позовом, необхідно стягнути на користь позивача судовий збір в розмірі 605,60 грн, сплачений згідно з платіжною інструкцією № 0.0.4258016181.1 від 18.03.2025 (а. с. 5).
Керуючись статтями 241, 242, 243, 245, 246, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 30.01.2025 № 056230001563 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 04.07.1989, а саме: з 11.07.1989 по 30.01.1991, з 11.02.1991 по 28.03.1991, період проходження строкової військової служби з 20.05.1991 по 04.06.1993.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України Черкаській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.01.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 605,60 грн (шістсот п'ять гривень 60 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ).
Відповідач 1: Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43027, Волинська обл., м. Луцьк, Київський м-н, 6, код ЄДРПОУ 13358826).
Відповідач 2 Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, 23, код ЄДРПОУ 21366538).
Суддя Р.С. Денисюк