Провадження № 22-ц/803/6267/25 Справа № 191/4671/24 Суддя у 1-й інстанції - Костеленко Я. Ю. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю.
Категорія 8
13 серпня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Петешенкової М.Ю.,
суддів - Городничої В.С., Красвітної Т.П.,
при секретарі - Травкіній В.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу
за апеляційною скаргою особи, яка не приймала участі у розгляді справи Фермерського господарства «Відродження ВР»
на рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 жовтня 2024 року у складі судді Костеленко Я.Ю.
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права спільної часткової власності на земельну ділянку, виділення в натурі 1/2 частини земельної ділянки та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про припинення права спільної часткової власності на земельну ділянку, виділення в натурі 1/2 частки земельної ділянки,-
У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 02 грудня 2014 року, йому на праві спільної часткової власності належить 1/2 частки земельної ділянки з кадастровим номером 1224881300:01:002:0147, загальною площею 10.860 га, що розташована на території Гірківської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка на даний час перебуває у користуванні ФГ «Відродження ВР». Співвласником іншої 1/2 частки земельної ділянки є відповідач ОСОБА_2 .
Позивач зазначає, що згідно технічної документації щодо варіанту поділу земельних ділянок та схеми розподілу земельної ділянки, встановлена можливість виділення йому в натурі частки земельної ділянки, але договору поділу зазначеної земельної ділянки не укладено, домовленостей не дійшли у зв'язку із виїздом відповідача в іншу область.
З урахуванням викладеного, просив суд припинити право спільної часткової власності на земельну ділянку площею 10,860 га з кадастровим номером 1224881300:01:002:0147, що знаходиться на території Гірківської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області, шляхом поділу в натурі та виділити в натурі у приватну власність 1/2 земельної ділянки, що становить площу 5,4300 га з кадастровим номером 1224881300:01:002:0398 із земельної ділянки площею 10,860га з кадастровим номером 1224881300:01:002:0147 з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Гірківської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області.
У жовтні 2024 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом, посилаючись на те, що є співвласником земельної ділянки з кадастровим номером 1224881300:01:002:0147, загальною площею 10.860 га, що розташована на території Гірківської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. З урахуванням письмової згоди ФГ «Відродження ВР» на поділ вище вказаної земельної ділянки, просила суд припинити право спільної часткової власності на земельну ділянку площею 10,860 га з кадастровим номером 1224881300:01:002:0147, що знаходиться на території Гірківської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області, шляхом поділу її в натурі та виділити в натурі у приватну власність 1/2 земельної ділянки, що становить площу 5,4300 га з кадастровим номером 1224881300:01:002:0398 із земельної ділянки площею 10,860га з кадастровим номером 1224881300:01:002:0147 з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Гірківської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області.
Рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 жовтня 2024 року позов ОСОБА_1 та зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено.
Припинено право спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 10,860 га з кадастровим номером 1224881300:01:002:0147, що знаходиться на території Гірківської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області.
Виділено в натурі ОСОБА_1 у приватну власність 1/2 частку земельної ділянки, що становить площу 5,4300 га, з кадастровим номером 1224881300:01:002:0398, із земельної ділянки площею 10,860 га з кадастровим номером 1224881300:01:002:0147 з цільовим призначенням -для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Гірківської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області.
Виділено в натурі ОСОБА_2 у приватну власність 1/2 частку земельної ділянки, що становить площу 5,4300 га з кадастровим номером 1224881300:01:002:0399 із земельної ділянки площею 10,860 га з кадастровим номером 1224881300:01:002:0147 з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Гірківської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що сторони мають право на виділ своєї частки у земельній ділянці, і це не завдасть істотної шкоди їх інтересам, враховуючи технічну можливість виділення частини земельної ділянки без втрати її властивості та основного призначення.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ФГ «Відродження ВР», як особа, яка не брала участі у справі, подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування судом норм матеріального права, просили скасувати рішення суду та закрити провадження у справі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що при розгляді спору по суті, суд першої інстанції не звернув уваги на відсутність предмету спору у даній справі. В матеріалах справи наявні заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про надання згоди на поділ вказаної земельної ділянки, що свідчить про відсутність спору, що є підставою для закриття провадження у справі, на що суд першої інстанції належної уваги не звернув та дійшов до помилкового висновку про наявність підстав для ухвалення рішення у справі.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а провадження у справі закриттю, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що спірна земельна ділянка належить сторонам на праві спільної часткової власності по 1/2 частині земельної ділянки.
На підтвердження можливості поділу спірної земельної ділянки з кадастровим номером 1224881300:01:002:0147, надано технічну документацію та нотаріально посвідчену заяву голови ФГ «Відродження ВР» від 18 липня 2024 року, якою останній надає згоду на поділ вказаної земельної ділянки, що перебуває в оренді ФГ «Відродження ВР» на підставі договору оренди від 02 лютого 2015 року.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року у справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23)).
Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, й ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних прав, і такі правовідносини мають майновий характер або пов'язані з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 квітня 2018 року у справі № 361/2965/15-а, від 09 листопада 2021 у справі №542/1403/17.
Підстави для закриття провадження у справі визначені у статті 255 ЦПК України.
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України встановлено, що суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.
У постановах Верховного Суду у складі колегії суддів: Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 456/647/18, провадження № 61-2018св19; Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 травня 2020 року у справі № 686/20582/19, провадження № 61-1807св20; Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 09 вересня 2020 року у справі № 750/1658/20, провадження № 61-9658св20 зазначено, що закриття провадження у справі через відсутність предмета спору можливе лише за умови, якщо предмет спору відсутній під час пред'явлення позову.
Статтею 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Предмет спору - це об'єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Тобто, правові підстави позову - це зазначена в позові нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
З урахуванням викладеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.
Відповідно до правового висновку, висловленого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 13/51-04, провадження № 12-67гс19, прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання. Суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
З огляду на підхід, який Велика Палата Верховного Суду застосувала у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 13/51-04, провадження № 12-67гс19, слід відступити від висновку, сформульованого у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів: Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 456/647/18, провадження № 61-2018св19; Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 травня 2020 року у справі № 686/20582/19, провадження № 61-1807св20; Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 09 вересня 2020 року у справі № 750/1658/20, провадження № 61-9658св20, конкретизувавши цей висновок так, що закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України можливе, якщо предмет спору був відсутній як на час пред'явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення.
Колегія суддів звертає увагу, що спір між сторонами у справі, як співвласниками зазначеної вище земельної ділянки, виник внаслідок складеної технічної документації щодо поділу земельної ділянки та відповідно схеми розподілу земельної ділянки, на підставі якої встановлена можливість виділення кожній стороні в натурі частки земельної ділянки, але виїзд відповідача в іншу область, на думку позивача, позбавляє можливості дійти домовленостей з приводу оформлення договору поділу земельної ділянки.
Враховуючи, що внаслідок складання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спільної нотаріальної посвідченої заяви про надання згоди на поділ зазначеної вище земельної ділянки, сторони самі врегулювали спірні питання, а об'єкт спірних правовідносин, з приводу якого виник спір був відсутній на час пред'явлення позову, колегія суддів вважає, що наявні всі підстави для закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України.
Крім того, в матеріалах справи наявні заяви від ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які просили здійснювати розгляд справи за їх відсутності, фактично визнали заявлені вимоги первісного та зустрічного позову, та просили обидва позови задовольнити, що додатково свідчить про відсутність предмету спору між сторонами у справі.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 20 вересня 2021 року у справі № 638/3792/20 (провадження № 61-3438сво21) зазначив, що закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України є можливим, якщо предмет спору був відсутній як на час пред'явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції відповідного судового рішення.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Відповідно до частини першої статті 377 ЦПК України, судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.
Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що оскільки у даній справі відсутній предмет спору між сторонами, апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду скасуванню із закриттям провадження у даній справі на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу особи, яка не приймала участі у розгляді справи Фермерського господарства «Відродження ВР» - задовольнити.
Рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 жовтня 2024 року -скасувати.
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права спільної часткової власності на земельну ділянку, виділення в натурі 1/2 частини земельної ділянки та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про припинення права спільної часткової власності на земельну ділянку, виділення в натурі 1/2 частки земельної ділянки - закрити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Вступна та резолютивна частини постанови проголошена 13 червня 2025 року.
Повний текст судового рішення складено 22 серпня 2025 року.
Головуючий: М.Ю. Петешенкова
Судді: В.С. Городнича
Т.П. Красвітна