Провадження № 11-кп/803/2293/25 Справа № 208/5848/24 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
21 серпня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого, судді-доповідача ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги прокурора ОСОБА_6 , обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Заводського районного суду міста Кам'янського від 05 травня 2025 року у кримінальному провадженні № 12024041160000725 стосовно
ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Дебальцеве Донецької області, зареєстрований та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 286-1 Кримінального кодексу України (далі - КК),
за участю:
прокурора ОСОБА_8
обвинуваченого ОСОБА_7
потерпілої ОСОБА_9
Обставини, встановлені рішенням суду першої інстанції, короткий зміст оскарженого рішення.
Вироком Заводського районного суду міста Кам'янського від 05 травня 2025 року ОСОБА_7 визнано винуватим за ч. 1 ст. 286-1 КК та призначено йому покарання у виді 2 років позбавлення волі, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_9 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 10 000 гривень та 20 000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди, в іншій частині позову відмовлено.
Цим вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим за порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження при таких обставинах.
Близько 09.20 годин 25.03.2024 року, водій ОСОБА_7 , керуючи власним технічно справним автомобілем «Nissan Note», реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснював рух заднім ходом по проїзній частині площадки прибудинкової території, розташованої біля будинку № 61 по проспекту Гімназичному в Заводському районі міста Кам'янського Дніпропетровської області.
На час керування автомобілем, ОСОБА_7 знаходився у стані алкогольного сп'яніння, чим заздалегідь позбавив себе можливості правильно оцінювати дорожню обстановку, що складається та координувати свої дії.
Рухаючись заднім ходом, ОСОБА_7 , керуючи транспортним засобом в районі будинку № 61 по проспекту Гімназичному, скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_9 , яка знаходилася на прилеглій території до будинку № 61 на його смузі для руху позаду.
В результаті наїзду пішоходові Кашубі спричинені тілесні ушкодження у вигляді сполученої травми тіла з закритою черепно-мозковою травмою, що супроводжувалась явищами струсу головного мозку, раною в середній треті лівої гомілки (з частковим рубцюванням), з ушкодженням ікроножного м'язу, які відносяться до середнього ступеню тяжкості тілесних ушкоджень.
Порушення водієм ОСОБА_7 вимог п. п. 2.9 «а», 10.1, 10.9 Правил дорожнього руху України знаходиться в причинному зв'язку з настанням ДТП.
Короткий зміст вимог апеляційних скарг і узагальненні доводи осіб, які їх подали.
В апеляційній скарзі обвинувачений просить вирок скасувати та ухвалити новий, яким виправдати його у пред'явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 286-1 КК. Вказує про відсутність доказів про перебування його у стані сп'яніння під час скоєння ДТП. При цьому не заперечує свою вину в наїзді на пішохода та вживання алкоголю в невеликій кількості після ДТП. На його думку, суд не в повній мірі з'ясував обставини справи та залишив поза увагою доводи захисту щодо цього.
Крім того, зазначає, що суд призначив надто суворе покарання, що пов'язане, на його думку, з тим, що він не визнав факт перебування його у стані алкогольного сп'яніння на момент ДТП. Вважає, що з урахуванням його особи та обставин, які істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, до нього можливо застосувати більш м'яке покарання, ніж позбавлення волі.
Позиції учасників судового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 403 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) особа, яка подала апеляційну скаргу, має право відмовитися від неї до закінчення апеляційного розгляду.
До апеляційного суду надійшла відмова від апеляційної скарги прокурора. В судовому засіданні прокурор просив прийняти відмову від апеляційної скарги прокурора, який брав участь в суді першої інстанції, про що сторони не заперечували та продовжено розгляд апеляційної скарги обвинуваченого.
В судовому засіданні обвинувачений підтримав апеляційну скаргу та з підстав викладених у скарзі просив її задовольнити.
Прокурор в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого, посилаючись на її безпідставність, вирок суду першої інстанції вважав законним та обґрунтованим, тому просив залишити його без змін.
Потерпіла заперечувала проти задоволення апеляційної скарга обвинуваченого і просила залишити її без задоволення.
Мотиви апеляційного суду.
Відповідно до ст. 404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
У кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження та ін.
Стаття 94 КПК передбачає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК у мотивувальній частині обвинувального вироку в разі визнання особи винуватою, крім іншого, зазначаються: формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням елементів складу кримінального правопорушення, зокрема місця, часу, способу вчинення та наслідків, форми вини і мотивів кримінального правопорушення; статті (частини статті) закону про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення.
У мотивувальній частині суд повинен описати результати оцінки доказів, навести докази для підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів. Викладаючи підстави для прийняття рішення, суд повинен дати відповідь на аргументи сторін.
Перевіривши доводи апеляційної скарги обвинуваченого, які зводились до твердження про не доведеність кваліфікуючої ознаки ст. 286-1 КК вчинення злочину у стані сп'яніння і на цій тезі гуртувались апеляційній вимоги про скасування вироку та закриття кримінального провадження, перевіривши висновки суду першої інстанції, апеляційний суд доходить висновків про їх безпідставність, виходячи з наступного.
Підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є: невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження. Підставою для скасування або зміни вироку суду першої інстанції може бути також невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого (п. 2 ч. 1, ч. 2 ст. 409 КПК).
Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини вчиненого кримінального правопорушення і дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_7 у його вчиненні, що підтверджується зібраними у кримінальному провадженні та ретельно дослідженими судом доказами, які не оскаржуються і самим обвинуваченим.
Стосовно доводів апеляційної скарги обвинуваченого про не доведеність обставини, а саме перебування його в момент вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння то апеляційний суд виходить з наступного.
Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про перебування ОСОБА_7 у стані алкогольного сп'яніння під час вчинення кримінального правопорушення і такі висновки ґрунтуються на доказах наявних в матеріалах кримінального провадження, зокрема на висновку судово-токсикологічної експертизи № 8930 від 17.06.2024, відповідно до якого при судово-токсикологічному дослідженні, газо-хроматографічним методом, доставлених зразках крові та сечі від ОСОБА_7 виявлений етиловий сприт у концентрації 0,85% в крові та 1,27% сечі. Дана кількість етилового алкоголю у крові відноситься до легкого ступеня алкогольного сп'яніння (т. 2 а.с. 63-66).
Також відповідно до висновку комісійної судово-медичної токсикологічної експертизи № 67 від 10.03.2025, згідно даних результатів судово-медичної токсикологічної експертизи № 8930 від 20.06.2024, комісія експертів прийшла до висновку, що на момент дорожньо-транспортної події о 09.20 25.03.2024, етилового алкоголю концентрація в крові гр. ОСОБА_7 була в межах 0,98% - 1,05%, що відповідає легкому ступеню алкогольного сп'яніння.
За результатами дослідження, комісія експертів встановила, що на момент дорожньо-транспортної події о 09.20 25.03.2024, концентрація етилового алкоголю в крові гр. ОСОБА_7 була в межах 0,98% - 1,05%, що відповідає вжитому 137,80 мл - 158,19 мл 40° етилового алкоголю.
Таким чином, суд першої інстанції належним чином перевірив і мотивовано спростував позицію сторони захисту щодо вживання ОСОБА_7 алкоголю у кількості 50 г. коньяку після події ДТП, о 09.20 годині 25.03.2024, як таку, що не є об'єктивно спроможною. Такі висновки суду першої інстанції апеляційний суд вважає обґрунтованими, відповідають дослідженим доказам та відсутні підстави ставити їх під сумнів.
Вина ОСОБА_7 у вчинені кримінального правопорушення доведена, а його дії правильно кваліфіковано за ч. 1 ст. 286-1 КК як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Перевіривши доводи апеляційної скарги обвинуваченого щодо невідповідності призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок суворості, апеляційний суд доходить наступних висновів.
Під час вирішення питання щодо обраного судом виду і міри покарання, суд апеляційної інстанції доходить висновку про належне виконання судом першої інстанції положень ст. 50, 65 КК, а покарання ОСОБА_7 призначене з належним врахуванням тяжкості вчиненого правопорушення, відомостей про особу обвинуваченого та поведінки обвинуваченого після скоєного ДТП.
Статтею 414 КПК як одну з підстав зміни вироку визначено невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. Так, невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.
Так, невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через суворість.
Санкція ч. 1 ст. 286-1 КК передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до трьох років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк від трьох до п'яти років.
Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому виду та міри покарання, суд першої інстанції належним чином врахував характер скоєного кримінального правопорушення, яке визначено законодавством як не тяжкий та неумисний злочин, особу обвинуваченого, який вину не визнав, є раніше не судимим, має посередню характеристику, скарг на його поведінку за місцем мешкання не надходило, на утриманні має неповнолітню дитину, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.
Враховуючи наведене, суд призначив покарання яке відповідає принципам співмірності, індивідуалізації та за своїм видом та розміром не становить істотної диспропорції між вчиненим діянням та його видом і розміром, є справедливим та достатнім для подальшого виправлення обвинуваченого, попередження вчиненням нових злочинів.
Санкція ч. 1 ст. 286-1 КК не передбачає альтернативних видів покарань, аніж позбавлення волі, а підстав для застосування ст. 69 КК апеляційним судом не встановлено.
За змістом положень ч. 1 ст. 75 КК заборонено звільняти від відбування покарання з випробування особу, яка вчинила порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Судом першої інстанції при розгляді кримінального провадження не допущено таких порушень кримінального процесуального закону, які б могли бути визнані істотним в розумінні ч. 1 ст. 412 КПК або потягнути несправедливість судового розгляду в даному кримінальному провадженні, а відтак апеляційну скаргу обвинуваченого слід залишити без задоволення.
Керуючись статтями 404, 405, 407 КПК, апеляційний суд
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Вирок Заводського районного суду міста Кам'янського від 05 травня 2025 року стосовно ОСОБА_7 за частиною 1 статті 286-1 Кримінального кодексу України залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Касаційного кримінального суду в складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Судді:
____________________ ____________________ ____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4