Провадження № 11-кп/803/2867/25 Справа № 187/1291/18 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
19 серпня 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
Головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю
секретаря судового засідання ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 06 серпня 2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,-
Ухвалою Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 06 серпня 2025 року клопотання прокурора задоволено та застосовано до обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме до 02 жовтня 2025 включно.
Мотивуючи прийняте рішення, суд зазначив, що ОСОБА_7 небезпідставно обвинувачується у вчиненні інкримінованого злочину, санкція якого передбачає довготривале позбавлення волі, що може спонукати останнього до здійснення спроб переховування.
Також судом було встановлено, що у провадженні Петриківського районного суду Дніпропетровської області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.
Ухвалою Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 25.07.2018 року у межах вказаного провадження обвинуваченому ОСОБА_7 було продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з визначенням розміру альтернативної застави. Згідно повідомлення ДУ «Дніпровської установи виконання покарань №4» МЮУ, ОСОБА_7 було звільнено з-під варти у зв'язку зі сплатою застави.
Оскільки обвинувачений ОСОБА_7 у подальшому ухилився від суду, ухвалою суду від 18.09.2018 відносно останнього виділені матеріали кримінального провадження, оголошено його розшук та зупинено судове провадження.
Відповідно до результатів перевірки, проведеної за офіційною базою Державної прикордонної служби України перетину державного кордону України ІПС «Аркан», 11.09.2018 ОСОБА_7 перетнув кордон України в пункті перетину «Гопівка» на ділянці кордону з РФ.
Ухвалою Петриківського районного суду від 28.09.2021 року щодо ОСОБА_7 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Згідно із протоколом затримання 04.08.2025 року, на пункті перетину кордону «Краківець-Корчова» (Львівська область, Яворівський район) ОСОБА_7 був затриманий на підставі ухвали Петриківського районного суду від 28.09.2021 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Крім того судом було взято до уваги, що обвинувачений ОСОБА_7 є раніше судимою особою та обвинувачується у вчиненні нового злочину у період звільнення від відбування покарання з випробуванням.
З наведених обставин суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою без визначення альтернативної застави, не зможе забезпечити виконання покладених на цього обвинуваченого обов'язків.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить ухвалу Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 06 серпня 2025 скасувати, постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 .
В обґрунтування апеляційних вимог вказує, що рішення суду є незаконним та підлягає скасуванню. Вважає, що клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу є безпідставним.
Зазначає, що ОСОБА_7 невиправдано тримається під вартою, оскільки суд не розглянув можливість застосування більш м'яких альтернативних запобіжних заходів, зокрема альтернативної застави, а також не врахував дані про особу обвинуваченого, який має на утриманні двох неповнолітніх дітей та не має намірів переховуватися від суду, що вказує на порушення вимог процесуального закону.
Вважає, що до ОСОБА_7 можливо застосувати більш м'який запобіжний захід.
Заслухавши суддю-доповідача; захисника яка підтримала доводи апеляційної скарги та наполягала на її задоволенні з викладених у ній підстав; дослідивши надані матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що остання не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, згідно із ч. 1 ст. 183 КПК України запобіжний захід у виді тримання під вартою є винятковим і застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язані встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий або прокурор;
недостатність застосування більш м'яких запобіжних засобів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно із вимогами ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою окрім відомостей, зазначених у ст. 184 КПК України, має містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився, або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції при застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою цих вимог закону дотримався.
Як вбачається з наданих матеріалів, у провадженні Петриківського районного суду Дніпропетровської області перебуває кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №120180404300000473 від 18.09.2018 року, щодо ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.
Перевіривши з урахуванням доводів апеляційної скарги представлені матеріали, колегія суддів дійшла висновку про доведеність викладених в клопотанні обставин, які зумовлюють застосування запобіжного заходу у вигляді тримання ОСОБА_7 під вартою.
Як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 28.10.2004 р. у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», для вирішення питання про обрання запобіжного заходу факти, що викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження або навіть пред'явлення обвинувачення, а згідно рішення Європейського суду з прав людини від 30.08.1998 р. у справі «Кемпбелл та Хартлі проти Сполученого Королівства» наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об'єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин. Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 14.03.1984 у справі «Феррарі-Браво проти Італії», зазначено, що не можна ставити питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому і має тримання під вартою.
Як вбачається з наданих матеріалів, обґрунтованість обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованому йому кримінального правопорушення достатнім для продовження запобіжного заходу підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи, які в своїй сукупності вказують на вірогідну причетність останнього до інкримінованого кримінального правопорушення.
В даному випадку, на переконання колегії суддів, обвинувачення не є вочевидь безпідставним, а причетність обвинуваченого ОСОБА_7 до вчинення інкримінованого йому злочину є достатньо вірогідним для вирішення питання застосування запобіжного заходу, що захисником в апеляційній скарзі не оспорюється.
Аналізуючи висновки суду першої інстанції щодо наявності відносно ОСОБА_7 ризиків переховування від суду, вчинення інших кримінальних правопорушень, впливу на інших учасників кримінального провадження, колегія суддів приходить до наступного.
Так, у контексті практики ЄСПЛ ризик втечі має оцінюватись у розрізі чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
Надаючи оцінку ймовірності переховування обвинуваченого від суду, колегія суддів бере до уваги, що існує висока вірогідність того, що останній метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину, може вдатися до відповідних дій.
При цьому враховується, що у межах даного кримінального провадження ОСОБА_7 , будучи утримуваним під вартою, сплатив альтернативу заставу та був звільнений, після чого від суду ухилився та виїхав за межі України, де переховувався протягом тривалого часу, у зв'язку із чим був оголошений у розшук.
Крім того, у даному кримінальному провадженні ОСОБА_7 небезпідставно обвинувачується у вчиненні нового умисного кримінального правопорушення у період іспитового строку за попереднім вироком суду, що дозволяє грунтовно припускати стійкість його протиправної поведінки та високу вірогідність вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Аналізуючи наведені обставини, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду, вважає, що встановлені щодо обвинуваченого ризики з числа передбачених ст. 177 КПК України, з урахуванням відомостей про його особу та посткримінальну поведінку, є виключно вагомими та не можуть бути усунуті у менш обтяжливий спосіб, ніж тримання його під вартою.
Також суд апеляційної інстанції вважає правильним рішення суду першої інстанції в частині утримання від визначення розміру альтернативної застави на підставі п. 3 ч. 4 ст. 183 КПК України з огляду на те, що у цьому провадженні щодо ОСОБА_7 вже обиралася застава, умови якої були останнім порушені, що свідчить про неможливість забезпечення належної процесуальної поведінки цього обвинуваченого шляхом застосування такого запобіжного заходу.
Доводи апеляційної скарги таких висновків не спростовують, оскільки вони не містять нових відомостей, які спростовували б необхідність у застосуванні до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру альтернативної застави, та в цілому полягають у тенденційній переоцінці обставин, які були відомі суду першої інстанції та враховані достатньою мірою.
Будь-яких істотних порушень кримінального процесуального закону при постановленні зазначеної ухвали судом апеляційної інстанції не встановлено, а тому, за наслідками апеляційного розгляду колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу захисника - залишити без задоволення, а ухвалу суду - залишити без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 183, 194, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.
Ухвалу Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 06 серпня 2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,- залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
____________________ ____________________ ____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4