Провадження № 11-кп/803/2631/25 Справа № 204/3992/23 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
20 серпня 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги захисників ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на ухвалу Соборного районного суду м. Дніпра від 08 липня 2025 року у кримінальному провадженні № 22017040000000032, про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дебальцеве Донецької області, громадянина України, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111, ч. 3 ст. 27 ч. 1 ст. 258-3, ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 258-5, ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 209 КК України, -
за участю
секретаря судового засідання ОСОБА_8
захисника ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_9
в режим відеоконференції
обвинуваченого ОСОБА_7
Ухвалою Соборного районного суду м. Дніпра від 08 липня 2025 року продовжений запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 строком до 05 вересня 2025 року включно.
Оцінюючи необхідність продовження існування наведених прокурором ризиків, суд дійшов висновку, що стороною обвинувачення у повній мірі доведена висока ступінь ймовірності можливих спроб обвинуваченого ОСОБА_7 переховуватися від суду, продовжити вчинення інкримінованих злочинів або ж вчинити інше кримінальне правопорушення.
При цьому, судом враховані і дані про особу обвинуваченого, які характеризують його з позитивного боку, проте жодним чином не нівелюють та суттєво не зменшують встановлені ризики і не можуть слугувати підставою для застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного із триманням під вартою.
В апеляційній скарзі:
- захисник ОСОБА_5 просить скасувати ухвалу та постановити нову, про застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді застави.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги по суті вказує, що витребувані стороною захисту докази, зокрема, копії письмових документів, фактично виключають сумніви в обгрунтованості підозри ОСОБА_7 .
Вказує, що зміст клопотання прокурора за своїм змістом не відповідає вимогам КПК України, а саме, зміст викладених в ньому фактичних обставин суперечить правовій кваліфікації КК України.
Також захисник наголошує на відсутності або ж суттєвому зменшенні вірогідності реалізації обвинуваченим ОСОБА_7 визначених ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, що дає підстави для можливості застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді застави.
- захисник ОСОБА_6 просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати ухвалу суду та постановити ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
В обґрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження вказує, що повний текст оскаржуваної ухвали від 08 липня 2025 року стороні захисту було надіслано в системі «ЕЛЕКТРОННИЙ СУД» 18 липня 2025 року, що унеможливило подання апеляційної скарги протягом строку встановленого ст. 395 КПК України, а отже строк для подання апеляційної скарги підлягає відновленню.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги по суті вказує, що судом не було надано належну оцінку обґрунтованості та змісту пред'явленого обвинувачення у сукупності з доводами поданого прокурором клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Зазначає, що наведені прокурором обставини в обґрунтування клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не підтверджені жодним належним доказом, що свідчить про його необґрунтованість.
Також вказує на відсутність визначених прокурором ризиків, оскільки вони не підтверджені жодними доказами, а судом не була розглянута можливість застосування до ОСОБА_7 альтернативного заходу не пов'язаного з триманням під вартою.
Заслухавши учасників судового провадження, захисника ОСОБА_5 та обвинуваченого ОСОБА_7 , які просила задовольнити апеляційні скарги сторони захисту, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційних скарг, просив залишити ухвалу суду без змін, обговоривши доводи апеляційних скарг, співставивши їх з вимогами кримінального процесуального закону, колегія суддів виходить з наступного.
Вирішуючи питання про дотримання строку на апеляційне оскарження, встановлено, що повний текст оскаржуваної ухвали від 08 липня 2025 року захиснику ОСОБА_6 було надіслано в системі «ЕЛЕКТРОННИЙ СУД» 18 липня 2025 року, що не спростовується матеріалами справи, тому, обставини через які захисник пропустив строк на подачу апеляційної скарги, можливо визнати поважними та такими, що не перешкоджають поновленню цього строку. Таким чином, колегія суддів вважає за необхідне поновити адвокату ОСОБА_6 строк на апеляційне оскарження ухвали.
Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Статтею 199 КПК України, передбачено порядок продовження строку тримання під вартою, а з частини третьої даної норми слідує, що звертаючись до суду з клопотанням про продовження строків тримання під вартою, прокурор має викласти, зокрема обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують продовження тримання особи під вартою.
При вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 , в достатній мірі досліджені обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження строку тримання під вартою та зроблений обґрунтований висновок про існування обставин, які виправдовують подальше перебування обвинуваченого під вартою.
При продовженні строку тримання обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою також враховані об'єктивні причин, які не дозволяють закінчити судовий розгляд з ухваленням вироку до спливу строку тримання обвинуваченого під вартою, а також продовження існування ризиків переховування від суду, продовження вчинення інкримінованих злочинів або ж вчинення іншого кримінального правопорушення.
Такий висновок є законним та обґрунтованим, оскільки враховуючи характер та тяжкість покарання, що кореспондується з характером суспільного інтересу, даних про обвинуваченого, іншими обставинами у їх сукупності, дає підстави вважати, що продовжують існувати вказані вище ризики.
Так, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні тяжких та особливо тяжких кримінальних правопорушень, зокрема, у державній зраді, нанесенні шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України, наданні представнику іноземної держави (РФ) допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, у фінансуванні тероризму, наданні активів терористичній організації «ДНР» з метою їх використання для будь-яких цілей вказаної терористичної організації, вчинені за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів, в організації сприяння діяльності терористичної організації «ДНР», у службовому підробленні офіційних документів, у легалізації (відмиванні) майна, одержаного злочинним шляхом в особливо великому розмірі, за які передбачено покарання у виді 15 років позбавленні волі з конфіскацією майна.
Зазначені обставини дають підстави для висновку, що обвинувачений ОСОБА_7 , усвідомлюючи покарання, яке йому загрожує, в разі визнання винуватим, може здійснити спроби переховування від суду, продовження вчинення інкримінованих злочинів або ж вчинення іншого кримінального правопорушення.
При цьому апеляційний суд враховує введення в Україні воєнного стану через агресію російської федерації проти України, яка суттєво погіршує криміногенну обстановку, зокрема ускладнює належний виклик таких осіб, а також контроль за виконанням більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою.
При цьому також приймаються до уваги положення ч. 6 ст. 176 КПК України, відповідно до яких, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочину, в тому числі, передбаченому ст. 111 КК України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Таким чином, продовження існування зазначених вище ризиків у їх сукупності, виправдовують подальше перебування обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою, що відповідає, і є співрозмірним тяжкості і характеру діянь, які інкримінуються останньому, та більш м'які запобіжні заходи, зокрема у вигляді застави, як на це вказує сторона захисту, не забезпечать належної його процесуальної поведінки, а тому продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою є найбільш прийнятним за наявних умов.
Оцінюючи вищевказані обставини, апеляційний суд також приймає до уваги практику ЄСПЛ, зокрема, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Отже продовження обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, є таким, що в повній мірі відповідає наведеним вище нормам закону, правовим позиціям Європейського Суду з прав людини та обставинам цього кримінального провадження і на даному етапі кримінального провадження зможе запобігти визначеним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Обговорюючи питання про можливість усунення вказаних ризиків у менш обтяжливий спосіб, ніж тримання ОСОБА_7 під вартою, як на це посилаються захисники в апеляційних скаргах, колегія суддів вважає, що встановлені щодо цього обвинуваченого ризики з числа передбачених ст. 177 КПК України, є виключно вагомими та попередження їх можливе лише за умови ізоляції обвинуваченого від суспільства.
Не є при цьому прийнятими доводи захисників про те, що оскаржена ухвала постановлена без об'єктивно з'ясованих обставин, з посиланням на те, що судом не було надано належну оцінку обґрунтованості та змісту пред'явленого обвинувачення, оскільки такі доводи фактично зводяться до вирішення питань доведеності чи недоведеності вини ОСОБА_7 в інкримінованих йому злочинах, які вирішуються судом першої інстанції при ухваленні вироку, і на даному етапі кримінального провадження ці питання не розглядаються.
З огляду на викладене, ухвала суду першої інстанції є законною, обґрунтованою та вмотивованою, підстави для її скасування відсутні, тому апеляційні скарги захисників ОСОБА_5 та ОСОБА_6 слід залишити без задоволення.
Керуючись ст. ст. 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,
Поновити захиснику ОСОБА_6 строк на апеляційне оскарження.
Апеляційні скарги захисників ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , - залишити без задоволення.
Ухвалу Соборного районного суду м. Дніпра від 08 липня 2025 року у кримінальному провадженні № 22017040000000032, про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111, ч. 3 ст. 27 ч. 1 ст. 258-3, ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 258-5, ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 209 КК України, - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4