Справа № 761/26135/25
Провадження № 1-кс/761/17441/2025
17 липня 2025 року слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу представника Міністерства юстиції України ОСОБА_3 на бездіяльність слідчого,
До Шевченківського районного суду м. Києва надійшла скарга представника Міністерства юстиції України ОСОБА_3 на бездіяльність уповноважених осіб Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві (далі - ТУ ДБР у м. Києві), щодо невнесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) відомостей про кримінальне правопорушення.
На обґрунтування скарги заявник зазначила, що 02.06.2025 представник Міністерства юстиції України звернувся до ТУ ДБР у м. Києві з заявою про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ст. 365, 367 КК України.
При цьому, листом від 17.06.2025 уповноважена особа ТУ ДБР у м. Києві повідомила Міністерство юстиції України про відмову у внесенні відомостей до ЄРДР на підставі поданої заяви від 02.06.2025,
У зв'язку з викладеним заявник просила зобов'язати посадових осіб ТУ ДБР у м. Києві внести до ЄРДР відомості про кримінальне правопорушення.
У судове засідання заявник, будучи належним чином повідомленим про день, час та місце судового розгляду справи, не прибув, про наявність поважної причини неявки не повідомив.
Враховуючи обмежені законом строки вирішення скарг зазначеної категорії, слідчий суддя вважав за можливе провести розгляд скарги без участі заявника.
Представник ТУ ДБР у м. Києві до суду також не з'явився, що відповідно до ч. 3 ст. 306 КПК України не є перешкодою для розгляду скарги.
У зв'язку з неприбуттям у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, у відповідності до ч. 4 ст. 107 КПК фіксація за допомогою технічних засобів кримінального провадження у суді не здійснювалась.
Слідчий суддя, дослідивши скаргу, долучені до неї документи, дійшов висновку про таке.
Відповідно до статті 214 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Вимогами ч. 5 ст. 214 КПК України передбаченого, що до Єдиного реєстру досудових розслідувань вносяться, зокрема, відомості про короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела.
Згідно з п.2 Розділу ІІ Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого наказом Офісу Генерального прокурора №298 від 30.06.2020, відомості про кримінальне правопорушення, викладені у заяві, повідомленні чи виявлені з іншого джерела, повинні відповідати вимогам пункту 4 частини 5 статті 214 КПК, зокрема, мати короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КК України підставою для притягнення до кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого Кримінальним кодексом України.
Статтею 11 КК України встановлено, що кримінальним правопорушенням є передбачене КК суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом кримінального правопорушення. Не є кримінальним правопорушенням дія або бездіяльність, яка хоча формально і містить ознаки будь-якого діяння, передбаченого КК, але через малозначність не становить суспільної небезпеки, тобто не заподіяла і не могла заподіяти істотної шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству або державі.
Таким чином, вищевикладене дає підстави для висновку, що реєстрації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті з них, які містять достатні відомості про кримінальне правопорушення.
Отже, підставами вважати заяву чи повідомлення саме про кримінальне правопорушення є наявність у таких заявах або повідомленнях об'єктивних даних, які дійсно свідчать про ознаки кримінального правопорушення. Такими даними є фактичне існування доказів, що підтверджують реальність конкретної події кримінального правопорушення /час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення/. Якщо у заявах чи повідомленнях таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, які мають бути обов'язково внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Якщо ж зі змісту повідомлення про кримінальне правопорушення є очевидним, що обставини, викладені в ньому, не свідчать про те, що існує ймовірність вчинення будь-якого кримінального правопорушення і ці обставини для отримання зазначеного вище висновку не потребують перевірки засобами кримінального процесу або в силу його занадто абстрактного характеру неможливо встановити ні попередню кваліфікацію кримінального правопорушення, ні предмет, межі та напрямок досудового розслідування, яке ініціюється заявником, то такі повідомлення не мають вноситися до ЄРДР.
Отже, закон передбачає необхідність попередньої оцінки (аналізу) слідчим, прокурором, слідчим суддею (у разі оскарження заявником бездіяльності уповноваженої особи щодо невнесення відомостей до ЄРДР) змісту заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення на предмет викладення в ньому інформації саме про кримінальне правопорушення.
Такий висновок відповідає Рішенню Конституційного Суду України від 17.06.2020, де зазначено, що встановлений законодавцем обсяг судового захисту стосовно оцінки бездіяльності уповноважених державних органів має забезпечити ефективність судового контролю, який має бути забезпечено під час розгляду відповідних питань хоча б у двох судових інстанціях: законодавець має запровадити такий обсяг судового контролю за бездіяльністю слідчого чи прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Реєстру після отримання заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення, що дозволяв би здійснити ефективний судовий контроль щодо відповідних питань та за наявності підстав надати особі можливість ініціювати початок кримінального провадження, а отже, надати їй реальний доступ до судового захисту.
Крім того, у своїй постанові від 16.05.2019 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 761/20985/18 вказав, що, якщо не існувала подія кримінального правопорушення або в діях особи немає складу кримінального правопорушення, то за таких обставин кримінальне провадження не може бути розпочато. А якщо через помилку чи з інших причин таке провадження розпочато, то воно негайно має бути припинено і з позиції вимог правопорядку, і з огляду дотримання інтересів всіх учасників правовідносин.
Дослідивши зміст долученої до скарги заяви Міністерства юстиції України від 02.06.2025 про нібито вчинення кримінальних правопорушень, слідчий суддя дійшов висновку, що вона не містить конкретних обставин, які б могли свідчити, що вчинено суспільно-небезпечне діяння, що у свою чергу стало б підставою для внесення органом досудового розслідування відповідних відомостей до ЄРДР та потребувало б перевірки органом досудового розслідування лише за допомогою засобів кримінального процесу.
Крім того, заява Міністерства юстиції України від 02.06.2025 не містить викладу конкретних обставин об'єктивної сторони кримінальних правопорушень, передбачених ст. 365, 367 КК України.
Також слідчий суддя погоджується з доводами уповноважених осіб ТУ ДБР у м. Києві, викладеними у листі від 17.06.2025, про те, що встановити наявність передбачення або можливості передбачення окремими службовими особами під час виконання ними своїх службових обов'язків у межах та порядку, визначених чинним законодавством, настання у майбутньому наслідків у вигляді збитків Державному бюджету України за результатами розгляду справи Європейським судом з прав людини - поза розумним сумнівом неможливо.
Отже, враховуючи, що положеннями ч. 5 ст. 214 КПК України встановлено, що до Єдиного реєстру досудових розслідувань вносяться відомості про короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення відповідного кримінального правопорушення, яких Міністерством юстиції України у заяві від 02.06.2025 не наведено, а відтак, на переконання слідчого судді, бездіяльність уповноваженої особи ТУ ДБР у м. Києві, яка полягає у невнесенні відомостей про вчинення кримінального правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, відсутня.
Таким чином, через відсутність достовірних даних, які б підтверджували наявність події кримінального правопорушення, матеріали скарги не дають підстав вважати, що уповноважена особа ТУ ДБР у м. Києві допустила бездіяльність, у зв'язку з чим слідчий суддя дійшов висновку про необґрунтованість доводів скарги, тому у її задоволенні слід відмовити.
На підставі наведеного, керуючись ст. 214, 303, 306, 307, 309 КПК України, слідчий суддя
У задоволенні скарги представника Міністерства юстиції України ОСОБА_3 на бездіяльність уповноважених осіб Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою від 02.06.2025 відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду упродовж п'яти днів з дня отримання копії судового рішення.
Слідчий суддя ОСОБА_1