22.08.2025 Справа № 756/8426/25
Справа номер 756/8426/25
Провадження № 2/756/5115/25
22 серпня 2025 року
Суддя Оболонського районного суду м. Києва Шролик І.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,
Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» звернулося Оболонського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 є споживачами послуг за адресою: АДРЕСА_1 .
Як зазначає позивач, з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року позивачем надавалися послуги з централізованого опалення (постачання теплової енергії) та централізованого постачання гарячої води (послуги з ЦО/ЦПГВ), а з 01 листопада 2021 року, позивач є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води (послуги з ТЕ/ПГВ).
Крім того, позивач на підставі Договору № 602-18 про відступлення прав вимоги (цесії) від 11 жовтня 2018 року, укладеного між ПАТ «Київенерго» та КП «Київтеплоенерго», отримав право вимоги до відповідачів про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення та/або постачання гарячої води, яка утворилася до 01 травня 2018 року.
Відповідачі своєчасно не сплачували за спожиті послуги, у результаті чого утворилась заборгованість, яка станом на 30 квітня 2025 року становить 126378,95 грн., яка складається з наступного: заборгованості за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 15635,26 грн.; інфляційної складової боргу у розмірі 2376,56 грн., 3% річних у розмірі 584,72 грн.; - заборгованості за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого гарячого водопостачання у розмірі 11989,94 грн.; - інфляційної складової боргу у розмірі 1822,01 грн., 3% річних у розмірі 448,28 грн.; - заборгованості за послуги з централізованого опалення за період з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року у розмірі 24475,51 грн.; - інфляційної складової боргу у розмірі 3720,28 грн., 3% річних у розмірі 909,28 грн.; - заборгованості за послуги з централізованого постачання гарячої води за період з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року у розмірі 8500,47 грн.; - інфляційної складової боргу у розмірі 1298,67 грн., 3% річних у розмірі 322,28 грн.; - заборгованості за послуги з теплової енергії у розмірі 25977,89 грн., яка утворилась з 01 листопада 2021 року; - інфляційної складової боргу у розмірі 2645,08 грн., 3% річних у розмірі 680,30 грн., пені у розмірі 827,69 грн.; - заборгованості за послуги з постачання гарячої води у розмірі 18943,15 грн., яка утворилась з 01 листопада 2021 року; - інфляційної складової боргу у розмірі 2375,62 грн., 3% річних у розмірі 569,71 грн., пені у розмірі 693,15 грн.; - заборгованості з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 1029,65 грн.; - заборгованості з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води у розмірі 556,45 грн.
У зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідачів солідарно вказану заборгованість за спожиті послуги у розмірі 126378,95 грн., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028,00 грн.
Ухвалою суду від 13 червня 2025 року відкрито провадження у справі, справа призначена до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Судом в ухвалі зазначено, що відповідач протягом п'ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття спрощеного позовного провадження у справі має право подати письмовий відзив разом з доказами, що обґрунтовують доводи його заперечень, який повинен відповідати положенням ст. 178 ЦПК України.
Поштова кореспонденція надсилалась відповідачам за зареєстрованим місцем проживання АДРЕСА_1 .
08 липня 2025 року від відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву. В обгрунутвання поданого відзиву зазначає, що він не вказаний в договорі про відступлення права вимоги, як боржник за період заборгованості до травня 2018 року, тому в нього відсутній обов'язок сплачувати заборгованість. Також заперечує проти обсягу заборгованості за період з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року. Вважає, що позивачем при розрахунку заборгованості не враховано що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Проте в розрахунку зазначено про нарахування заборгованості з гарячого водопостачання на три особи. Зауважує, що ОСОБА_4 не є власником квартири та не є спадкоємцем ОСОБА_3 тому в нього відсутній обовязок сплачувати заборгованість. Також заявив клопотання про застосування наслідків пропуск позивачем строку позовної давності до вимог заявлених до березня 2017 року. Просить врахувати обсяг сплаченої заборгованості з постачання гарячої води -1900, 00 грн, заборгованості за абоненське обслуговуванняпостачання теплової енергії - 1103,48 грн, абоненське обслуговування постачання гарячої води -630,10 грн.
Відповідь на відзив до суду не надходила.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного.
Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.
Судом встановлено, що Розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 № 591 закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва за Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», яке починаючи з 01 травня 2018 року здійснює надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.
11 жовтня 2018 року між ПАТ «Київенерго» та КП (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» було укладеного Договір № 602-18 про відступлення права вимоги, за яким ПАТ «Київенерго» відступило право вимоги, а КП «Київтеплоенрго» набуло право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців, щодо виконання ними грошових зобов'язань перед кредитором з оплати спожитих до 01 травня 2018 року послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання станом на 01 серпня 2018 року з урахуванням оплат.
Відповідно до Додатку № 1 та/або додатку № 2 до Договору цесії позивач набув право вимоги заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення та/або централізованого постачання гарячої води, за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Частиною 1 статті 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачі зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .
26 квітня 2014 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії» від 10.04.2014 року №1198, яким внесено зміни до закону України «Про житлово-комунальні послуги», який доповнено новими частинами.
Відповідно до ч. 7 ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-IV (який діяв на час виникнення спірних відносин) визначено, що договір про надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньо-будинкових систем), що укладається виконавцем із споживачем - фізичною особою, яка не є суб'єктом господарювання, є договором приєднання.
У газеті «Хрещатик» № 34 (5085) 28 березня 2018 року опубліковано повідомлення про публічний договір (оферту) про надання ПАТ «Київенерго» як виконавцем житлово-комунальних послуг на підставі ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води населенню та опубліковано договір про надання послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води населенню.
Відповідно до п. 14 вказаного Договору розрахунковим періодом є календарний місяць. У разі застосування щомісячної системи оплати послуг платежі вносяться не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим.
Підпунктом 1 пункту 19 вказаного Договору передбачено, що споживач зобов'язаний оплачувати послуги в установлений договором строк.
Частиною 1 ст. 714 ЦК України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги" від 24 червня 2004 року №1875-IV (у редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) та Законом України "Про житлово-комунальні послуги" від 09 листопада 2017 року №2189-VIII (введений в дію з 01 травня 2019 року, крім: ст. 1, ч. 1 ст. 2, ст. ст. 3-7, 9, 11, 12, ч. 2 ст. 26, ст. 27 та 29 (в частині регулювання послуги з управління багатоквартирним будинком), ч. 2 ст. 2, ч. ч. 3 та 4 ст. 8, ч. ч. 2 та 3 ст. 10, ст. 15, ч. ч. 1, 3 та 5 ст. 16, ст. 18, ч. 5 ст. 28, які введені в дію 10 червня 2018 року).
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Відповідно до статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до перелік житлово-комунальних послуг належать комунальні послуги, зокрема послуги з постачання теплової енергії, постачання гарячої води.
Так, відповідно до частини 1 статті 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: споживачі (індивідуальні та колективні); управитель; виконавці комунальних послуг.
Згідно із ст. 162 ЖК України плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.
Відповідно до ст. 179 ЖК України визначено, що користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов'язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями житлових будинків, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених Постановою КМУ № 45 від 24.01.2006 року, визначено, що власник та наймач (орендар) квартири зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-IV (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-IV (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.
Підключення будинку до мереж централізованого опалення та/або постачання гарячої води свідчить про надання послуг позивачем. Відповідач в свою чергу від мереж централізованого опалення та/або постачання гарячої води у встановленому чинним законодавством не відмовлялася, не відключалася.
Крім того, постановою судової палати у цивільних та господарських справах Верховного суду України від 20 квітня 2016 року справа 6-2951цс15 містить висновок про те, що факт відсутності договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг.
За змістом ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Отже, з 01 травня 2018 року надання послуг з централізованого опалення (постачання теплової енергії) та централізованого постачання гарячої води (постачання гарячої води) здійснює КП «Київтеплоенерго». Мешканцям будинку, в якому розташована квартира відповідачів, послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води надаються КП виконавчого органу Київради (КМДА) «Київтеплоенерго».
Судом встановлено, що позивач належним чином виконує свої договірні зобов'язання шляхом надання відповідачам послуг з централізованого опалення (постачання теплової енергії) та централізованого постачання гарячої води (постачання гарячої води).
Згідно з ч. 1 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Крім того, відповідно до ч. 3 вказаної статті солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі.
Також слід зазначити, що згідно з ч. 4 ст. 544 ЦК України боржник, який виконав солідарний обов'язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього.
Тобто співвласник, який виконав солідарний обов'язок щодо сплати необхідних витрат на утримання майна, має право вимагати від іншого співвласника їх відшкодування (право зворотної вимоги - регрес). Аналогічний за змістом правовий висновок висловлено ВС у постанові від 19 серпня 2020 року у справі № 703/2200/15-ц.
Таким чином, відповідачі є споживачами послуг, які надає позивач, за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до п. п. 1, 6, 9 ч. 2 ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року №1875-IV, п. п. 1, 5, 8 ч. 2 ст. 8 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09 листопада 2017 року №2189-VIII виконавець зобов'язаний: забезпечувати своєчасність, безперервність та відповідну якість житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору, в тому числі шляхом створення систем управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів; розглядати у визначений законодавством термін претензії та скарги споживачів і проводити відповідні перерахунки розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості; вести облік вимог (претензій) споживачів у зв'язку з порушенням порядку надання житлово-комунальних послуг, зміною їх споживчих властивостей та перевищенням термінів проведення аварійно-відновлювальних робіт.
Водночас факт ненадання послуги або зниження якості наданої послуги (що є порушенням умов договору у розумінні ст. ст. 526, 530 ЦК України) повинен бути зафіксований належним чином (на це звертає увагу Верховний Суд у постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 640/18143/16-ц).
У своїй постанові від 07 лютого 2018 року у справі № 521/6969/15-ц Верховний Суд зазначив, що належним доказом ненадання житлово-комунальної послуги або зниження якості наданої послуги є звернення споживача до надавача послуг та складання сторонами акта-претензії.
Оскільки КП виконавчого органу Київради (КМДА) "Київтеплоенерго" надавались послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води споживачам, які отримували вказані послуги і користувалися ними за адресою: АДРЕСА_1 , у відповідачів виник обов'язок оплатити ці послуги.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідачі користуються послугами, але не виконують зобов'язання по сплаті заборгованості за надані послуги з центрального опалення. Зобов'язання відповідачі виконують неналежно, внаслідок чого виникла заборгованість, доказів зворотному відповідачами надано не було.
Заперечення відповідача ОСОБА_2 , що він не зазначений у переліку споживачів право вимоги до яких відступається за договором про відступлення права вимоги №602-18 від 11 жовтня 2018 року є неприйнятними. З огялду на Витяг з Реєстру територіальної громади міста Києва від 07 травня 2025 року ОСОБА_2 зареєстрвоаний за адресою АДРЕСА_1 з 29 січня 1994 року. Атому є користувачем послуг з центрального постачання гарячої води та центального опалення, й має обов'язок по їх сплаті. Зазначення в Додатку №1 до договру лише одного з боржників, за даною адресою не знімає обов'язку усіх споживачів, сплачувати за отриману послугу.
Заяву відповідача ОСОБА_2 про застосування до спірних правовідносин наслідків пропуску позивачем строку позовної давності для звернення до суду, суд вважає такою, що підлягаєчастковому задоволенню, з огляду на наступне.
Частинами третьою, четвертою статті 267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).
За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України). Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (частина третя статті 267 ЦК України).
При цьому суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє в позові через необґрунтованість. Якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє в позові через сплив позовної давності в разі відсутності визнаних судом поважних причин її пропуску, про які повідомив позивач.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.
Законом № 540-IX розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
У пункті 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності, і всі ці строки продовжено для всіх суб'єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).
Отже, Законом № 540-IX, який набрав чинності 02 квітня 2020 року, було продовжено перебіг позовної давності для всіх суб'єктів цивільних правовідносин на час дії карантину у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), тому заява відповідачів про застосування наслідків спливу позовної давності підлягає частковому задоволенню судом, з урахуванням положень вищенаведеного законодавства, що узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постанові від 06 травня 2021 року у справі № 903/323/20.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», з 24 год. 00 хв. 30 червня 2023 року на всій території України відмінено карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
З урахуванням п.12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України та часу введення в Україні карантину у межах позовної давності знаходиться період з квітня 2017 року по 30 квітня 2025 року.
Позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» за період з липня 2015 року по 31 березня 2017 року знаходяться поза межами строків позовної давності, тому в їх задоволенні слід відмовити позивачу на підставі ч.4 ст.267 ЦК України в загальному обсязі 11692,25 грн.
Тому за перод з квітня 2017 року по 31 транвя 2018 року з відповідачів на користь пзивача підлягає стягненню солідарно заборгованість за послугу з центрального опалення 9610,23 грн, заборгованість за спожиту послугу з централізованого гарячого водопостачання 6319,72 грн. , що доводиться розрахунком заборгованості (а.с.18,19).
Щодо заперечень відповідача стосовно нарахування заборгованості за гаряче водопостачання з обгрунтуванням того, що в розрахунку міститься посилання на нарахування послуги з гарячого водопостачання на 3 особи, проте ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд звертає увагу на інформаційну довідку позивача.
Як вбачається з письмових пояснень КП виконавчого органу Київради (КМДА) «Київтеплоенерго» від 22 серпня 2025 року та інформації за особовим рахунком, споживачів квартири АДРЕСА_2 згідно із даними програмного комплексу для проведення розрахунків за житлово-комунальні послуги відсутній індивідуальний засіб обліку гарячої води.
Нарахування за послугу з постачання гарячої води по вищезазначеній квартирі проводяться за нормою споживання, затвердженою місцевим органом самоврядування, з розрахунку на одну особу з врахуванням виду благоустрою квартир, кількістю діб надання послуги в розрахунковому періоді та кількістю проживаючих в квартирі.
Довідково повідомлено, що в вересні 2019 року до програмного комплексу для проведення розрахунків за житлово-комунальні послуги відповідно до даних з Реєстру територіальної громади внесено зміни щодо кількості проживаючих в вищезазначеній квартирі з трьох на дві особи з датою початку з червня 2019. Інформація, щодо особи яку було знято з реєстрації в програмному комплексі відсутня.
ОСОБА_3 , яка згідно наявної в програмному комплексі інформації є власником особового рахунку було знято з реєстрації та відповідного нарахування з червня 2019 року, згідно свідоцтва про смерть.
Отже, відсутні підстави для здійснення перерахунку заборгованості за гаряче водопостачання, оскільки позивач, після зняття ОСОБА_3 з реєстраційного обліку нарахування споживання не проводив.
З огляду на викладене суд дійшов висновку що розмір заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги за період з квітня 2017 року по квітень 2025 року, є доведеним, знахдиться в межах строку позовної давності.
Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідачів 3% річних, інфляційні втрати та пеня.
Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.
Суд зазначає, що за змістом ч.2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Окремо судом розраховано інфляційні втрати в розмірі 2669,16 грн (1610,25 грн+1058,91) та 3% річних 635.02 грн (383,10+251,92)на заборгованість за централізоване опалення та гаряче водопостачання з липня 2017 року по травень 2018 року.
У зв'язку з простроченням оплати спожитих відповідачами житлово-комунальних послуг з відповідачів солідарно на користь позивача підлягають стягненню три проценти річних у розмірі 3116,59 грн. та інфляційні втрати у розмірі 12708, 81 грн.
Згідно до ст. 549 ЦК України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги сплачувати пеню в розмірах, установлених законом або договорами про надання житлово-комунальних послуг
У разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу (ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Згідно з розрахунком позивача, пеня за несвоєчасне виконання відповідачами грошового зобов'язання становить 1520,84 грн.
При визначенні заборгованості, яка підлягає солідарному стягненню з відповідачів, судом вразовані квитанції про сплату за отримані послуги, які надані відповідачем до відзиву, зокрема платіжну інструкціювід 02 та 16 травня 2025 року за сплату заборгвоаності за гаряче водопостачання за березень та квітень 2025 року. Квитанцію від 03 липня 2025 року на суму 700,00 грн, суд не враховує, в призначенні платежу зазначено період травень 2025 року, що виходить поза межі заявлених позовних вимог. Суд частково врахову оплату відповідачем заборгвоаності за абоненсье обслуговування з постачання гарячої води в розмірі 556,45 грн. та за постачання теплової енергії в сумі 1029,65 грн, в межах заявлених вимог.
Таким чином, аналізуючи наявні по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про солідарне стягнення з відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованості підлягають частковому задоволенню. Слід стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги за період з квітня 2017 року по квітень 2025 року в розмірі - 92626,50 грн., 3% річних - 3116,59 грн., інфляційних втрат - 12708,81 грн., пеню - 1520,84 грн. є обґрунтованими доведеними, а отже, підлягають задоволенню.
Згідно ст. 141 ЦПК України, з урахуванням частково задоволення позовних вимог, з відповідачів підлягають стягненню у дольовому порядку витрати по сплаті судового збору, пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 2634,91 грн, з кожного по 1317,45 грн, відповідно розрахунку (109972,74х3028:126378,95) .
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 76-81, 89, 141, 263-265, 273, 274, 279, 354, 355 ЦПК України, суд
Позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» заборгованість за період з квітня 2017 року по квітень 2025 року в розмірі 109972,74 грн., витрати по сплаті судового збору по 1317,45 грн., з кожного відповідача.
Відмовити в задоволенні решти вимог.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про сторони:
Позивач - Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (місцезнаходження: м. Київ, площа Івана Франка, 5, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ - 40538421);
Відповідач 1 - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;
Відповідач 2 - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП- НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя І. С. Шролик