Справа №752/23880/24
Провадження №2-а/752/131/25
30 квітня 2025 року м. Київ
Голосіївський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Кокошка О.Б.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами, адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі,-
ОСОБА_1 (далі - позивач) за допомогою модуля Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» звернувся до суду з позовною заявою до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі.
Позовні вимоги обгрунтовує тим, що відносно нього відповідачем були складені постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України, серії AB № 00001924 від 23.10.2024 (далі - постанова № 00001924), AB № 00001930 від 23.10.2024 (далі - постанова № 00001930) (разом - постанови).
Постановою № 00001924 позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 8 500, 00 грн за рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів, зазначених пунктом 22.5 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР), а саме перевищення загальної маси транспортного засобу на 8, 900% (3.56 тон), при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тон.
Постановою № 00001930 позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 132-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 8 500, 00 грн за рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів, зазначених пунктом 22.5 ПДР, а саме перевищення загальної маси транспортного засобу на 7, 438% (2.975 тон), при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тон.
Вважає зазначені постанови протиправними, оскільки при їх винесенні посадова особа відповідача умисно приховала відомості про напівпричіп-контейнеровоз та неправомірно застосувала вагову норму як до звичайної вантажівки (40 тон), а не збільшену вагову норму як до спеціалізованого трьохвісного контейнеровозу (44 тони).
З огляду на зазначене, просив скасувати вказані постанови.
03.03.2025 суд постановив ухвалу про залишення позовної заяви без руху, на виконання якої позивач у встановлений судом строк усунув недоліки позовної заяви.
19.03.2025 суд постановив ухвалу, якою справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
У поданому 26.03.2025 відзиві на позовну заяву представник відповідача (Ярошенко Катерина Олексіївна) вказала, що уповноваженими особами відповідача належним чином виявлено та зафіксовано факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 132-1 КУпАП, та розглянуто справу про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті.
З огляду на вказане, представник відповідача просила повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.
Сторонами клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін суду не подано.
Дослідивши письмові докази у справі, з'ясувавши фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, суд приходить до наступного висновку.
У позові позивач просить поновити пропущений строк на оскарження постанови.
Так, частиною 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Під строком звернення до адміністративного суду розуміється строк, протягом якого особа має право звернутися з адміністративним позовом і розраховувати на одержання судового захисту. Дотримання цього строку є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах, яка дисциплінує учасників цих відносин, запобігає зловживанням, сприяє стабільності діяльності суб'єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності та неостаточності у відносинах.
Сам по собі інститут строку звернення до адміністративного суду має на меті полегшення надання учасниками адміністративного процесу доказів, підвищує їх достовірність, а також забезпечує правову визначеність учасників спірних правовідносин. Обмеження строку реалізації права на судовий захист покликане передусім дисциплінувати учасників адміністративних правовідносин.
Відповідно до положень частини 1 статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Судом встановлено, що постанови було вручено позивачу 30.10.2024 засобами поштового зв'язку (підтверджується копіями штрих-кодів № 0600299588219, № 0600299597170 з поштових конвертів, що зображені у позовній заяві).
Відповідно до частини 2 статті 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
З огляду на вказане, суд вважає, що строк звернення із позовною заявою про оскарження постанов позивачем не пропущено, оскільки позивач подав позовну заяву до суду в електронній формі 05.11.2024, тобто в межах строку, встановленого частиною 2 статті 286 КАС України.
Згідно з частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), добросовісно, розсудливо та пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, а також про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-9 цього Кодексу.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Статтею 251 КУпАП (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) обумовлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
За змістом частини 1, 2 статті 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Згідно з статтею 229 КУпАП від імені органів автомобільного транспорту та електротранспорту розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право: на автомобільному транспорті - посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті.
Судом встановлено, що відповідно до постанови № 00001924 21.10.2024 о 14 год 30 хв., за адресою М-01, км 49+495, Київська обл., автоматичним пунктом фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті зафіксовано транспортний засіб MAN TGX 26.480, ДНЗ НОМЕР_7 (далі - тягач-1), позивач, як відповідальна особа, допустив рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів, зазначених пунктом 22.5 ПДР, а саме перевищення загальної маси транспортного засобу на 8,900 % (3.56 тон), при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тон.
Відповідно до постанови № 00001930 21.10.2024 о 15 год 03 хв., за адресою М-01, км 49+495, Київська обл., автоматичним пунктом фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті зафіксовано транспортний засіб MAN TGX 26.460, ДНЗ НОМЕР_8 (далі - тягач-2), позивач, як відповідальна особа, допустив рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів, зазначених пунктом 22.5 ПДР, а саме перевищення загальної маси транспортного засобу на 7, 438% (2.975 тон), при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тон.
Відповідно до копій свідоцтв про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 та НОМЕР_2 тягач-1 та тягач-2 (разом - тягачі) є спеціалізованими вантажними сідловими тягачами.
Вказаними постановами позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 132-1 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 8 500,00 грн.
Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Механізм фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі врегульований положеннями Порядку фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.12. 2019 № 1174 (далі - Порядок).
Відповідно до пункту 2 Порядку автоматичний пункт фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті (далі - автоматичний пункт) - комплекс технічних засобів автоматичного визначення вагових, габаритних та інших параметрів транспортного засобу в русі, визначених пунктом 12 цього Порядку, з одночасною його фотозйомкою, відеозаписом (за наявністю) та ідентифікацією за державним реєстраційним номером.
Метадані - структуровані дані, які містять відомості про подію, зафіксовану за допомогою автоматичного пункту, характеристики зафіксованого транспортного засобу, необхідні для його ідентифікації, параметри функціонування технічних засобів автоматичного пункту, а також інші дані, необхідні для обліку, пошуку, оцінки та управління такими відомостями.
Інформаційний файл - упорядкована сукупність відомостей про транспортний засіб, відповідальну особу, визначену статтею 14-3 КУпАП, наявність/відсутність документа, який підтверджує внесення плати за проїзд, або дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та метаданих, сформованих автоматичним пунктом.
Згідно з пунктом 12 Порядку автоматичний пункт може забезпечувати: вимірювання навантажень, що припадають на кожну вісь транспортного засобу; вимірювання загальної маси транспортного засобу; визначення кількості осей транспортного засобу та віднесення транспортного засобу до однієї із відповідних категорій; вимірювання міжосьових відстаней транспортного засобу; визначення кількості коліс (скатності) на осях транспортного засобу (за можливості); вимірювання габаритів транспортного засобу (за можливості); фіксацію та розпізнавання номерного знака транспортного засобу; фіксацію фронтального зображення транспортного засобу; фіксацію загального вигляду транспортного засобу (вигляд збоку) в момент проїзду через автоматичний пункт (оглядова фотографія транспортного засобу, на якій відображені його контури та кількість осей); первинне оброблення зібраних даних та передачу інформації до інформаційно-комунікаційної системи за допомогою засобів захищених каналів зв'язку із використанням наскрізного шифрування; автентифікацію автоматичного пункту, контроль цілісності, авторства, доступності, а також неспростовності дій щодо інформації, що передається від автоматичного пункту до інформаційно-комунікаційної системи.
Згідно з пунктом 14 Порядку інформація від автоматичних пунктів передається до інформаційно-комунікаційної системи у вигляді метаданих.
Відповідно до пункту 15 Порядку метадані повинні містити дані про: засоби вимірювальної техніки - назва засобу вимірювальної техніки та його умовне позначення, серійний номер, найменування виробника, найменування власника засобу вимірювальної техніки, інформацію про відповідність та/або результати повірки (дата повірки, строк дії повірки); місце фіксації (кілометр + метр, географічні координати); найменування автомобільної дороги загального користування, вулиць і доріг міст та інших населених пунктів; дату і час фіксації здійснення вимірювання, смугу руху, напрямок руху, номерний знак транспортного засобу, тип транспортного засобу згідно з пунктом Г.2 додатка Г ДСТУ 8824:2019 "Автомобільні дороги. Визначення інтенсивності руху та складу транспортного потоку", повну масу транспортного засобу, зовнішні габарити транспортного засобу (за можливості), розподіл навантаження за осями транспортного засобу (номер осі, фактичне навантаження на вісь, сумарне фактичне навантаження на осі, сукупність осей, фактичну міжосьову відстань, фактичну шинність (кількість коліс) на осі (за наявності); фотографії транспортного засобу: фронтальну, фотографію номерного знака транспортного засобу, оглядову фотографію із зображенням розпізнаного номерного знака; відеозапис руху транспортного засобу через автоматичний пункт (за наявності).
Згідно з пунктом 16 Порядку посадові особи Укртрансбезпеки, уповноважені розглядати справи про правопорушення, зафіксовані в автоматичному режимі, під час їх розгляду використовують інформаційні файли.
Процедуру оформлення уповноваженими посадовими особами відповідача відповідно до покладених на них повноважень матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі, встановлено Інструкцією з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі, затвердженою Наказом Міністерства інфраструктури України від 27.09.2021 року № 512 (далі - Інструкція).
Згідно з пунктом 4 розділу II Інструкції під час опрацювання матеріалів інформаційного файлу з використанням системи уповноважена посадова особа з'ясовує: наявність фактичних даних учинення адміністративного правопорушення, ознаки якого зафіксовані на фотознімках, відеозаписі (за наявності) в інформаційному файлі; відповідність символів номерного знака транспортного засобу на отриманих фотознімках, відеозаписі (за наявності) символам, розпізнаним системою; наявність та повноту інформації про зафіксований транспортний засіб; відповідність типу, марки та моделі зафіксованого транспортного засобу його реєстраційним даним, отриманим із системи; наявність у системі інформації про те, що до моменту вчинення правопорушення зафіксований транспортний засіб вибув із володіння особи, зазначеної у статті 14-3 КУпАП, внаслідок протиправних дій інших осіб або щодо протиправного використання іншими особами номерних знаків, що належать цьому транспортному засобу; наявність та повноту інформації про особу, зазначену у статті 14-3 КУпАП, зафіксованого транспортного засобу; наявність інформації про обставини, що виключають адміністративну відповідальність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; наявність і відповідність дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, або документу про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.
Опрацювання матеріалів інформаційного файлу здійснюється в один або два етапи (рівні) залежно від наявності та повноти інформації про зафіксований транспортний засіб або про особу, яка притягається до відповідальності, а також оцінки інших матеріалів інформаційного файлу у справі про адміністративне правопорушення.
Згідно з абзацом 3 пункту 5 розділу II Інструкції у разі потреби додаткової перевірки фактичних даних учинення адміністративного правопорушення, відсутності достовірної та/або повної інформації щодо зафіксованого транспортного засобу, особи, яка притягається до відповідальності, уповноважена посадова особа постанову не виносить, а матеріали адміністративної справи невідкладно передає з використанням засобів системи на другий етап (рівень) іншій уповноваженій посадовій особі із зазначенням підстав передання для продовження їх розгляду шляхом детального опрацювання та уточнення наявних матеріалів інформаційного файлу, іншої інформації стосовно транспортного засобу та особи, яка притягається до відповідальності, отриманої із системи, з подальшим прийняттям відповідного рішення.
Відповідно до абзацу 2 пункту 3 розділу II Інструкції постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України, оформлюється відповідно до додатка 1 до цієї Інструкції.
Згідно з підпунктом «б» пункту 22.5 ПДР рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх параметри не перевищують фактичної маси щодо вантажних автомобілів: комбіновані транспортні засоби: двовісний автомобіль (тягач) з двовісним напівпричепом 36 тон; двовісний автомобіль (тягач) з трьохвісним напівпричепом 40 тон; трьохвісний автомобіль (тягач) з двовісним або трьохвісним напівпричепом 40 тон; двовісний автомобіль (тягач) з трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра 42 тон; трьохвісний автомобіль (тягач) з двовісним або трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра 44 тони.
Відповідно до частини 2 статті 132-1 КУпАП перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами тягне за собою накладення штрафу в розмірі: п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно; однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20%; двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20%, але не більше 30%; трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30%.
Статтею 10 КУпАП передбачено, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Системний аналіз статтей 247 та 280 КУпАП дозволяє зробити висновок про те, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами (постанова Верховного Суду від 20.05.2020, справа №524/5741/16-а).
Згідно з статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до частини 1 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 2 статті 74 КАС України).
Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
У відповідності до правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 11.10.2016 у справі №816/4340/14, визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі й обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Як зазначено у постановах, адміністративне правопорушення було зафіксоване за допомогою технічного засобу WIM21, WAGA-WIM35, зав. № 6, що пройшов повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки на підставі свідоцтва про повірку № 04/6039, яке видане 26.08.2024, є чинним до 26.08.2025 та копія якого додана представником відповідача до відзиву (далі - технічний засіб).
Суд звертає увагу, що зі змісту фотознімків транспортного засобу, що викладені за посиланням на веб-сайт відповідача, яке розміщене у постановах, вбачається, що у момент фіксації технічним засобом тягачі були з'єднані із напівпричепом.
З огляду на копії товарно-транспортно накладних № 561175 від 21.10.2024, № 561178 від 21.10.2024 та копії свідоцтв про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , НОМЕР_9 вбачається, що в момент фіксації технічним засобом (постанова № 00001924) тягач-1 був з'єднаний із спеціалізованим напівпричепом-контейнеровозом марки WEIGHTLIFTER 3STT, реєстраційний номер НОМЕР_4 (далі - напівпричіп-1), а тягач-2 (постанова № 00001930) - із спеціалізованим напівпричепом-контейнеровозом марки KEMPF SKM, реєстраційний номер НОМЕР_5 (далі - напівпричіп-2) (разом - напівпричепи).
Суд погоджується із доводами позивача про те, що постанови мають містити інформацію про марку, модель, державний номерний знак як тягачів, так і напівпричепів, адже з огляду на положення пункту 1.10 ПДР напівпричіп належить до транспортних засобів.
Суд звертає увагу, що постанови не містять жодних ідентифікаційних ознак напівпричепів (в тому числі даних щодо державного номерного знаку напівпричепів, типу напівпричепів, кількості осей напівпричепів), які, з огляду на матеріали справи, необхідні для встановлення події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 132-1 КУпАП. Незазначення відповідачем згаданих даних про напівпричепи є порушенням вимог статті 283 КУпАП в частині опису обставин, установлених під час розгляду справи.
Відповідно до даних, вказаних у постановах, транспортний засіб мав 6 осей, з чого можна зробити висновок, що три осі припадало на тягач-1 (тягач-2), а інших три - на напівпричіп-1 (напівпричіп-2), тобто склад транспортного засобу в момент фіксації технічним засобом складався з трьохвісного автомобіля (тягача) з напівпричепом, який має три осі та технічну можливість перевозити контейнери.
Відповідно, напівпричепи є контейнеровозами у розумінні підпункту «б» пункту 22.5 ПДР.
Доводи відповідача про те, що позивачем не надано доказів використання спеціального колісного транспортного засобу контейнеровоза для перевезення контейнера із відповідним маркуванням й, відповідно, вагова норма для контейнеровозів (42-44 тони) не є застосовною у даному випадку, суд вважає безпідставними. По-перше, з огляду на фотознімки напівпричепів, які були надані позивачем та дають змогу ідентифікувати державні номерні знаки напівпричепа-1 та напівпричепа-2, вбачається, що напівпричепи мають відповідне маркування, необхідне для ідентифікації контейнеровозів, що не було спростовано доводами відповідача.
По-друге, після реєстрації напівпричепів та відображення у реєстраційному свідоцтві відомостей про напівпричепи позивач має право розраховувати, що при визначенні вагових параметрів транспортного засобу уповноважені особи відповідача будуть враховувати положення пункту 22.5 ПДР в частині, що стосується саме контейнеровозів (фактична маса не повинна перевищувати 44 тони).
Суд звертає увагу, що частина 2 статті 132-1 КУпАП за своєю правовою природою є бланкетною правовою нормою, тобто закріплює лише загальні ознаки правила поведінки, а для встановлення конкретних ознак адміністративного правопорушення відповідач під час розгляду адміністративної справи зобов'язаний з'ясувати конкретний припис пункту 22.5 ПДР, який відповідно до фактичних обставин справи був порушений позивачем. Відповідач, з огляду на зміст постанов, проігнорував той факт, що тягачі були поєднані з напівпричепами, і надав оцінку лише деяким параметрам тягача-1 та тягача-2.
Зазначений підхід відповідача, в свою чергу, унеможливлює правильну та об'єктивну оцінку допустимого максимального значення фактичної маси транспортного засобу відповідно до положень підпункту «б» пункту 22.5 ПДР, адже з огляду на такий підхід відповідач не міг вірно встановити тип транспортного засобу (в тому числі визначити кількість осей напівпричепа-1 та напівпричепа-2).
Окрім того, суд звертає увагу, що надане розмежування максимально допустимого навантаження транспортних засобів у пункті 22.5 ПДР не дає можливості самостійно змінювати вказаний ваговий параметр транспортного засобу в залежності від дотримання чи не дотримання позивачем правил перевезення вантажів, виду та характеру вантажу, наявності чи відсутності необхідного маркування контейнера.
Отже, самостійна зміна посадовою особою відповідача гранично допустимих вагових параметрів транспортного засобу не може відповідати принципам належного урядування та правової визначеності.
Суд підкреслює, що з огляду на встановлення пунктом 22.5 ПДР різного значення нормативів параметрів допустимої загальної маси та допустимого навантаження на осі для контейнеровозів та для інших транспортних засобів та їх составів, зазначення в постановах повних даних щодо складу транспортного засобу, рух якого зафіксовано із перевищенням встановлених нормативів, у тому числі щодо марки, моделі та державного номерного знаку як тягачів, так і напівпричепів є визначальним для висновку про наявність чи відсутність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена частиною 2 статті 132-1 КУпАП.
З огляду на вказане вище, суд відмічає про безпідставне неврахування відповідачем при прийнятті оскаржуваних постанов факту проїзду тягачів з напівпричепами, які за своїми технічними характеристиками є контейнеровозами.
Таким чином, оскаржувані постанови не містять виміряних з урахуванням похибки вагових параметрів транспортного засобу, які перевищили нормативні вагові параметри, встановлені саме для контейнеровозів.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 132-1 КУпАП.
Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 18.07.2020 у справі № 216/5226/16-а, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
За таких обставин, враховуючи повноваження місцевого загального суду як адміністративного, визначені частиною 3 статті 286 КАС України, суд доходить висновку, що оскаржувані постанови слід скасувати і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до положень частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відтак сума сплаченого позивачем судового збору у розмірі 968, 96 грн підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст. 2, 9, 77, 90, 99, 139, 241-246, 255, 257, 286 КАС України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі - задовольнити.
Скасувати постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України, серії AB № 00001924 від 23.10.2024, AB № 00001930 від 23.10.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті суму сплаченого судового збору у розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) гривень 96 копійок.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 .
Відповідач: Державна служба України з безпеки на транспорті, місцезнаходження: м. Київ, вул. Антоновича, буд. 51, ЄДРПОУ 39816845.
Повне рішення складене 30.04.2025.
Суддя О. Б. Кокошко