Справа №752/1665/25
Провадження №2-а/752/163/25
12 березня 2025 року м. Київ
Голосіївський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Кокошка О.Б.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами, адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції в Чернігівській області про визнання дій протиправними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,-
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління національної поліції в Чернігівській області (далі - відповідач) про визнання дій протиправними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 26.12.2024 інспектор Прилуцького РВП ГУНП в Чернігівській області старший лейтенант поліції Леонтович О.В виніс відносно нього постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії EHA № 3729574 (далі - постанова).
Відповідно до постанови 26.12.2024 в селищі Ладан Чернігівської області по вул. Журавська, буд. 29 позивач не виконав вимогу дорожнього знаку 2.2 «Рух без зупинки заборонено», чим порушив пункт 8.4 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР).
Вказаною постановою позивача притягнено до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), та накладене адміністративне стягнення у розмірі 340, 00 грн.
Вважає постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню, з огляду на те, що оскаржувана постанова не містить жодних належних та допустимих доказів на підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 КУпАП.
З урахуванням наведеного позивач просив скасувати вказану постанову.
23.01.2025 судом постановлена ухвала про відкриття провадження у справі, якою справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
07.02.2025 представник відповідача (Дарда Олександр Миколайович) подав до суду відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що доводи позивача є надуманими та такими, що спрямовані виключно на спробу уникнути відповідальності за скоєне адміністративне правопорушення. Окрім того, представник відповідача зазначив, що у позові позивач не заперечує факту не виконання ним 26.12.2024 вимог знаку 2.2 «Рух без зупинки заборонено», з огляду на що факт вчинення останнім адміністративного правопорушення сторонами не заперечується та доказуванню не підлягає.
Вважає, що відсутність зазначення відеофіксації адміністративного правопорушення у постанові не може мати безумовним наслідком її скасування.
З огляду на вказане, представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
У поданій 25.02.2025 відповіді на відзив представник позивача (Гезердава Вадим Вікторович) зазначив, що відповідач не подав жодних доказів щодо правомірності оскаржуваної постанови, тим самим не виконав свого обов'язку щодо доказування правомірності свого рішення. Вказує, що, по-перше, відзив подано не уповноваженою особою, адже обидві довіреності на ім'я представника відповідача, що додані до відзиву, не посвідчені нотаріально. По-друге, з огляду на те, що матеріали справи не містять належних доказів направлення позивачу саме відзиву, вважає, що відзив не підлягає розгляду судом.
У зв'язку із викладеним просив прийняти та врахувати відповідь на відзив, залишити без розгляду відзив, а позовну заяву задовольнити.
Сторонами клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін суду не подано.
Дослідивши письмові докази у справі, з'ясувавши фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, суд приходить до наступного висновку.
Суд не бере до уваги доводи представника позивача про те, що представник відповідача не є особою, уповноваженою відповідачем на подачу відзиву, адже зі змісту довіреностей, доданих до відзиву, вбачається, що вказані довіреності сформовані як електронні документи за допомогою модуля Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» (далі - ЄСІТС) і не вимагають будь-якого посвідчення та є належними документами, що підтверджує повноваження представника у суді (подібний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 03.08.2023 у справі № 580/142/23).
Доводи представника позивача про те, що відзив не підлягає розгляду судом, адже у матеріалах справи відсутні докази того, що відзив був направлений позивачеві, суд вважає безпідставними, адже стороні позивача був наданий доступ до електронної справи № 752/1665/25 на підставі заяви про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді, що була подана представником позивача через ЄСІТС, з огляду на що останній ознайомився із відзивом та використав своє процесуальне право на подачу відповіді на даний відзив.
Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), добросовісно, розсудливо та пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати, зокрема, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Статтею 251 КУпАП обумовлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.
Згідно із частиною 2 статті 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції.
Відповідно до частин 4, 5 статті 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу. Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі.
Статтею 222 КУпАП передбачено, що органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачені частиною 1 статті 122 КУпАП.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Отже, постанова у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 122 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення без складання відповідного протоколу (подібний правовий висновок висловлено Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 по справі № 752/15787/16-а).
Процедура оформлення поліцейськими підрозділів поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов'язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція, матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, передбачена Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, що затверджена Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1395 (далі - Інструкція).
Згідно з пунктами 9, 10 розділу III Інструкції розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка. Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до пункту 2 розділу IV Інструкції зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення повинен відповідати статті 283 КУпАП.
Згідно з частиною 1 статті 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Судом встановлено, що згідно з постановою 26.12.2024 в селищі Ладан Чернігівської області по вул. Журавська, буд. 29 позивач не виконав вимогу дорожнього знаку 2.2 «Рух без зупинки заборонено», чим порушив пункт 8.4 ПДР, на підставі чого позивача притягнено до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 122 КУпАП та накладене адміністративне стягнення у розмірі 340, 00 грн.
Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 10 КУпАП передбачено, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Системний аналіз статтей 247 та 280 КУпАП дозволяє зробити висновок про те, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами (постанова Верховного Суду від 20.05.2020, справа №524/5741/16-а).
Згідно з статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до частини 1 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 2 статті 74 КАС України).
Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
У відповідності до правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 11.10.2016 у справі №816/4340/14, визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі й обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З матеріалів справи вбачається та не оспорюється сторонами, що оскаржувана постанова не містить інформації про будь-яку фіксацію правопорушення.
Приписи частини 3 статті 283 КУпАП чітко передбачають імперативний обов'язок відповідача щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис, у постанові. У разі відсутності ж в оскаржуваній постанові посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено фото або відеозапис, з точки зору процесуального законодавства (статті 70 КАС України), не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення (подібний правовий висновок вказаний у постанові Верховного Суду від 05.03.2020 у справі № 607/7987/17).
Окрім того, постанова не містить посилань на будь-які інші докази вчинення позивачем адміністративного правопорушення, що не оспорюється та не спростовується відповідачем.
Суд звертає увагу, що відсутність фото, відеозапису або будь-яких інших доказів не дає можливості встановити дотримання відповідачем процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, встановленої КУпАП та Інструкцією, що передує винесенню постанови.
Сама ж постанова є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для позивача, й, відповідно, не може бути достатнім доказом вчинення адміністративного правопорушення останнім.
Доводи відповідача про те, що з огляду на визнання вини позивачем факт вчинення останнім адміністративного правопорушення не потребує доказування, суд вважає безпідставними, адже, по-перше, зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач не визнавав вину у порушенні вимог дорожнього знаку 2.2 «Рух без зупинки заборонено». По-друге, навіть сам факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення відповідача, як суб'єкта владних повноважень, за відсутності інших належних доказів і не звільняє відповідача від доведення правомірності постанови (подібний правовий висновок вказаний у постанові Верховного Суду від 08.07.2020 у справі № 177/525/17).
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 КУпАП.
Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 18.07.2020 у справі № 216/5226/16-а, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
За таких обставин, враховуючи повноваження місцевого загального суду як адміністративного, визначені частиною 3 статті 286 КАС України, суд доходить висновку, що оскаржувану постанову слід скасувати і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до положень частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відтак сума сплаченого позивачем судового збору у розмірі 605, 60 грн підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст. 2, 9, 77, 90, 99, 139, 241-246, 255, 257, 286 КАС України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції в Чернігівській області про визнання дій протиправними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі - задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії EHA № 3729574 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління національної поліції в Чернігівській області суму судового збору у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Представник позивача: Гезердава Вадим Вікторович, місцезнаходження: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач: Головне управління національної поліції в Чернігівській області, місцезнаходження: Чернігівська обл., м. Чернігів, просп. Перемоги, буд. 74, ЄДРПОУ 40108651.
Повне рішення складене 12.03.2025.
Суддя О. Б. Кокошко