справа № 705/4984/24
провадження № 1-кп/691/199/25
21 серпня 2025 рокуГородищенський районний суд Черкаської області
Колегія суддів Городищенського районного суду Черкаської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
секретаря судових засідань ОСОБА_4
з участю:
прокурора ОСОБА_5
( участь в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів)
сторони кримінального провадження:
обвинувачений ОСОБА_6
захисник ОСОБА_7
розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду м.Городище Черкаської області кримінальне провадження №12024250320000704 про обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень за ознаками злочинів, передбачених ч.4 ст.152, ч.6 ст.152, ч.5 ст.407 КК України,-
встановила:
В провадженні Городищенського районного суду Черкаської області перебуває на розгляді кримінальне провадження №12024250320000704 про обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень за ознаками злочинів, передбачених ч.4 ст.152,ч.6ст.152, ч.5ст.407 КК України.
21 серпня 2025 року від прокурора Черкаської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_8 надійшло письмове клопотання про продовження строку обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 ..
Прокурор ОСОБА_5 у судовому засіданні підтримав подане клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого. В обґрунтування клопотання про продовження строку тримання під вартою, посилається на те, що обвинувачений ОСОБА_6 , проходячи військову службу за призовом під час мобілізації у військовому званні старший солдат, наприкінці грудня 2023 року, більш точної дати та конкретної години події встановити в ході досудового розслідування не виявилося можливим, знаходячись в окремій кімнаті житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 , перебуваючи з малолітньою ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в сімейних відносинах, як вітчим та падчерка і фактично являючись особою, яка повинна займатися її вихованням, за місцем спільного проживання, діючи умисно, протиправно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою задоволення власної статевої пристрасті, ігноруючи загальноприйняті норми моралі та поведінки у суспільстві, нехтуючи правом малолітньої падчерки ОСОБА_9 , на статеву свободу та статеву недоторканість, використовуючи свою значну фізичну перевагу, будучи значно старше за цю дитину, достовірно знаючи про її малолітній вік, а саме не досягнення нею чотирнадцятирічного віку, що відповідає її зовнішнім фізичним, фізіологічним даним, використовуючи безпорадний стан дитини та користуючись фізичною перевагою над потерпілою, яка через свій вік не могла чинити йому активний опір, вчинив дії сексуального характеру, пов'язані з оральним проникненням в тіло малолітньої ОСОБА_6 з використанням своїх геніталій без її добровільної згоди.
Він же, в період з середини лютого 2024 року по 04 травня 2024 року, більш точної дати та конкретної години події встановити в ході досудового розслідування не виявилося можливим, знаходячись в окремих кімнатах житлових будинків за адресою АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , перебуваючи з малолітньою ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в сімейних відносинах, як вітчим та падчерка і фактично являючись особою, яка повинна займатися її вихованням, за місцем спільного проживання, діючи повторно, умисно, протиправно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою задоволення власної статевої пристрасті, ігноруючи загальноприйняті норми моралі та поведінки у суспільстві, нехтуючи правом малолітньої падчерки ОСОБА_9 , на статеву свободу та статеву недоторканість, використовуючи свою значну фізичну перевагу, будучи значно старше за цю дитину, достовірно знаючи про її малолітній вік, а саме не досягнення нею чотирнадцятирічного віку, що відповідає її зовнішнім фізичним, фізіологічним даним, використовуючи безпорадний стан дитини та користуючись фізичною перевагою над потерпілою, яка через свій вік не могла чинити йому активний опір, систематично, здійснивши, щонайменше 10 статевих актів, вчиняв дії сексуального характеру, пов'язані з оральним та анальним проникненням в тіло малолітньої ОСОБА_6 з використанням своїх геніталій без її добровільної згоди.
Він же, проходячи військову службу за призовом під час мобілізації у військовому званні старший солдат, діючи з прямим умислом, без поважних на те причин, з мотивів тимчасово не виконувати обов'язки військової служби та з метою тимчасово ухилитися від її проходження, у порушення вимог ст. ст. 11, 16, 49, 127, 128, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України №548-Х1У від 24.03.1999, та ст. ст. 1,3,4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України №551-XIV від 24.03.1999, 06 травня 2024 року о 07 год. 50 хв., діючи з прямим умислом, з мотивів тимчасово не виконувати обов'язки військової служби та з метою тимчасово ухилитися від її проходження, не з'явився вчасно без поважних причин на службу в умовах воєнного стану до військової частини НОМЕР_1 , яка дислокувалася за адресою АДРЕСА_3 , та проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби та не вживаючи жодних заходів до повернення у військову частину за наявності реальної можливості до цього, поки, 16 травня 2024 року, усвідомлюючи протиправність і помилковість своїх дій, прибув до військової частини НОМЕР_1 , розташованої у АДРЕСА_1 і заявив про себе.
Обвинувачений ОСОБА_6 та захисник ОСОБА_7 щодо клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою заперечили. Обвинувачений просив застосувати до нього цілодобовий домашній арешт з можливістю здійснювати догляд і допомагати рідній матері в силу її віку. Захисник просив обрати обвинуваченому запобіжний захід у виді арешту за місцем проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 та надав у розпорядження колегії суддів службову характеристику на старшого солдата ОСОБА_6 , як такого, що відповідає займаній посаді та є доцільним залишити на займаній посаді.
Потерпіла ОСОБА_9 , законний представник потерпілої ОСОБА_10 та представник потерпілої ОСОБА_11 , будучи належним чином повідомлені, у судове засідання не прибули, подали заяви від 21 серпня 2025 року щодо розгляду клопотання прокурора про продовження дії обраного запобіжного заходу обвинуваченому без їх участі і просили його задоволити.
Колегія суддів, розглянувши клопотання прокурора, заслухавши учасників процесу, враховуючи належне повідомлення потерпілої, законного представника потерпілої та представника потерпілої, вивчивши зміст заяв про розгляд клопотання прокурора без їх участі, матеріали судового провадження, приходить до висновку, що клопотання прокурора слід задоволити, в силу наступного.
Частиною 1 статті 26 КПК України визначено, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Розділом II КПК України передбачено, що з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення. До них, згідно статті 131 КПК України, віднесені запобіжні заходи.
Відповідно до ч. 4 ст. 199 КПК України суд зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу. Суд відмовляє у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Згідно ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
У судовому засіданні встановлено, що слідчим суддею Уманського міськрайонного суду Черкаської області, 30 жовтня 2024 року продовжено ОСОБА_6 строк тримання під вартою до 28 грудня 2024 року.
В подальшому, колегією суддів Городищенського районного суду Черкаської області 19 грудня 2024 року продовжено ОСОБА_6 строк тримання під вартою до 16 лютого 2025 року та ухвалами суду від 05 лютого 2025 року, від 26 березня 2025 року, від 23 травня 2025 року продовжений до 21 липня 2025 року, а 03 липня 2025 року продовжений до 31 серпня 2025 року.
Згідно ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є, зокрема, забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про продовження /зміну/ запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставин, які свідчать про: наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачений ст. 177 КПК України, і на які вказує прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам зазначених прокурором.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.08.2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський Суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Подане прокурором клопотання про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлене тим, що обвинувачений ОСОБА_6 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень за ознаками злочинів, передбачених ч.4 ст.152, ч.6 ст.152, ч.5 ст.407 КК України, встановленням в ході досудового розслідування наявності ризиків, передбачених п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, які полягають в тому, що обвинувачений може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілу та свідків, продовжувати вчиняти інші кримінальні правопорушення. Щодо наявності ризику за п.1 ч.1 ст.177 КПК України, а саме ризик переховування від суду, обумовлюється тим, що обвинувачений достовірно обізнаний про тяжкість покарання може переховуватись від суду, з метою подальшого ухилення від кримінальної відповідальності. Ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України визначає, що обвинувачений ОСОБА_6 , перебуваючи на волі, може незаконно впливати на потерпілу та свідків, які не допитані у судовому засіданні. При встановленні наявності ризику впливу на свідків, колегія суддів враховує встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду, на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні, ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України. За таких обставин, ризик впливу на свідків існує до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. Ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України, у виді вчинити інше кримінальне правопорушення, прокурор мотивує тим, що обвинувачений ОСОБА_6 може вчинити інший злочин, чи продовжити кримінальне правопорушення у якому обвинувачується.
З моменту взяття обвинуваченого ОСОБА_6 під варту, продовження такого обраного запобіжного заходу та до часу розгляду клопотання прокурора не змінилися обставини, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, як і не змінилися обставини, які давали б суду підстави вважати, що належну процесуальну поведінку обвинуваченого може забезпечити більш м'який запобіжний захід. Вік та стан здоров'я обвинуваченого ОСОБА_6 , відсутність доказів, які б виключали можливість перебування обвинуваченого під вартою та могли свідчити, що стан здоров'я не дозволяє йому перебувати в Державній Установі «Черкаський слідчий ізолятор», відсутні.
Обвинувачений та захисник, заявляючи на вирішення колегії судді різномотивовані клопотання за змістом, не обгрунтували їх належними доказами, а тому лише усних пояснень не достатньо при прийнятті рішення про можливість застосування біль м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою. Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків для застосування обвинуваченому більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено.
На думку, колегії суддів, наведені прокурором в судовому засіданні підстави для продовження строків тримання під вартою є належним чином обґрунтовані та мотивовані і переважають над поясненнями обвинуваченого і захисника про доцільність обрання іншого виду запобіжного заходу. Ризики, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу на даний час не змінилися, тому колегія суддів вважає, що інші, більш м'які запобіжні заходи є недостатніми для запобігання ризикам, встановленим ст.177 КПК України, та відповідно клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою підлягає до задоволення.
Рівнозначним за суворістю запобіжним заходом триманню під вартою є застава, оскільки закон передбачає обов'язкове визначення її розміру, як альтернативного запобіжного заходу. Разом з тим, зважаючи на особливості подій кримінальних правопорушень та об'єкти суспільних відносин, на які вони посягають, зокрема те, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, які мають високий ступінь суспільної небезпеки, так як такі скоєно проти статевої свободи та статевої недоторканності особи, яка є малолітньою, питання визначення розміру застави колегією суддів не розглядається, клопотань від учасників процесу про застосування застави не надійшло.
З врахуванням викладеного та обставин встановлених в судовому засіданні, колегія суддів приходить до висновку, що наведені прокурором ризики для продовження строків тримання під вартою, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу на даний час не змінилися є належним чином обґрунтовані та мотивовані, жоден із інших альтернативних запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не взмозі забезпечити уникненню ризиків, передбачених ст.177 КПК України та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, виконання ним процесуальних рішень суду.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183, 194, 199, 206, 331, 350, 372 КПК України, колегія суддів,-
постановила:
Клопотання прокурора про продовження дії обраного запобіжного заходу у виді тримання під ваобвинуваченому в кримінальному провадженні №12024250320000704 про обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень за ознаками злочинів, передбачених ч.4 ст.152, ч.6 ст.152, ч.5 ст.407 КК України - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів з 21 серпня 2025 року до 19 жовтня 2025 року з утриманням в Державній Установі «Черкаський слідчий ізолятор», без визначення розміру застави.
Ознайомити обвинуваченого ОСОБА_6 під розпис з ухвалою суду.
Копію ухвали суду направити до Державної Установи «Черкаський слідчий ізолятор», для виконання.
На ухвалу суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, може бути подана апеляція до Черкаського апеляційного суду.
Головуючий суддя ОСОБА_1
СуддіОСОБА_2 ОСОБА_3