22.08.25 363/3426/25
22 серпня 2025 року суддя Вишгородського районного суду Київської області Котлярова І.Ю., розглянувши в спрощеному позовному провадженні без виклику сторін адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови №144 від 12.02.2025 року по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП,
19 червня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Вишгородського районного суду Київської області з позовною заявою, у якій просить скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 від 12.02.2025 року №144, провадження у справі закрити та стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_3 сплачений судовий збір. В обґрунтування позову зазначено, що обставини, викладені у постанові №144 про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, не відповідають дійсності. Позивач вказує, що йому не оголошувався зміст протоколу та не надавалися матеріали адміністративної справи у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_4 . Про існування оскаржуваної постанови він дізнався лише 10.06.2025 року після блокування його банківських рахунків на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження №ВП78317830 від 09.06.2025 року. Того ж дня позивач також дізнався про інше виконавче провадження № ВП78331364 від 10.06.2025 року. На переконання позивача, з нього двічі стягнуто штраф у розмірі 51 000 грн., що фактично є подвійним притягненням до адміністративної відповідальності за одне й те саме правопорушення, оскільки постанови №144 та №145 стосуються одного і того ж факту. Крім того, позивач наголошує, що при винесенні постанови №144 від 12.02.2025 року було порушено його права, зокрема: він не був належним чином повідомлений про розгляд справи, адміністративне стягнення застосовано повторно за одне правопорушення, а також відповідачем не надавалося належним чином оформлене направлення на військово-лікарську комісію. У матеріалах справи відсутні витяг із журналу реєстрації направлень та акт про відмову від проходження ВЛК, що, на думку позивача, свідчить про відсутність підстав для притягнення його до відповідальності.
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 26.06.2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику сторін.
10.07.2025 року на адресу суду від представника відповідача Заріцького С. надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого у задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 просив відмовити. Так, в обґрунтування відзиву зазначив, що 10.02.2025 року працівниками поліції до ІНФОРМАЦІЯ_2 був доставлений ОСОБА_1 , який перебув у розшуку за не прибуття за повісткою. Зважаючи на те, що позивач являвся військовозобов'язаним і не мав документів, що підтверджували б його право на відстрочку чи бронювання, йому було запропоновано пройти військово-лікарську комісію для визначення придатності до військової служби, на що той безпідставно відмовився. Окрім того, як вбачається з інформації, що міститься в Єдиному Державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервісті, позивач з початку повномасштабного вторгнення Російської Федерації жодного разу не прибував до ТЦК та СП, а також не проходив медичного огляду для визначення стану придатності до військової служби, що є одним із обов'язків громадян, який закріплений законодавством про мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Відтак, відмова (ухилення) від проходження такого медичного огляду або неналежне його проходження свідчить про невиконання такого обов'язку, а відповідно про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, що утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого, ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. З огляду на викладене представник відповідача зазначив, що постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, ухвалена в межах компетенції начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи та з дотриманням вимог діючого законодавства на час вчинення правопорушення. Щодо доводів позивача про те, що його не було повідомлено про час та місце розгляду справи, позбавлено права на розгляд справи за його присутності, а також не надано можливості залучення професійної допомоги адвоката не відповідають дійсності та спростовуються відеозаписом, що додається до відзиву, з якого вбачається, що ОСОБА_3 було повідомлено про час та місце розгляду справи. Водночас, позивач не скористався своїм правом на правову допомогу та сам не з'явився у визначений час до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Також, не відповідають дійсності твердження позивача про те, що його двічі притягнуто до адміністративної відповідальності за одне й те саме правопорушення, оскільки ОСОБА_4 було вчинено різні за складом правопорушення, а саме за відсутність військово-облікового документа та за відмову від проходження військово-лікарської комісії.
05.08.2025 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив, з якої вбачається, що 10.02.2025 року ОСОБА_1 доставили до ІНФОРМАЦІЯ_4 , у якого при собі був паспорт та тимчасове посвідчення, а тому не зрозуміло чому працівники ТЦК не могли отримати його дані. Окрім того, позивач почав проходити військово-лікарську комісію, однак виникли труднощі з її проходженням, а тому на наступний день останній не прибув для її проходження.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Сторонами клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін суду не подано.
У відповідності до ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин цієї справи, дослідивши наявні матеріали справи, приходить до наступних висновків.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною першою ст. 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України - місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Рішення суб'єкта владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може мати вигляд індивідуального акта, яким відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 4 КАС України є акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
Одним з таких актів може бути постанова про накладання адміністративного стягнення, оскільки зазначений акт виноситься суб'єктом владних повноважень на виконання своїх владних функцій щодо притягнення осіб до адміністративної відповідальності та стосується лише прав та інтересів конкретно визначеної особи, яка піддається впливу накладеного адміністративного стягнення як форми адміністративної відповідальності, а дія такого акта вичерпується його виконанням.
Судом встановлено, що 12.02.2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 було винесено постанову №144 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, відповідно до якої ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено на останнього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 25500 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот) гривень.
Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав з даним адміністративним позовом.
З огляду на викладене, між сторонами склалися правовідносини з приводу оскарження постанови суб'єкта владних повноважень у справі про притягнення до адміністративної відповідальності.
Згідно із ч. 1 ст. 286 КАС України, адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Зазначена постанова судом перевірялася на предмет дотримання суб'єктом владних повноважень принципів правомірної адміністративної поведінки, а саме: чи прийнято рішення обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України, що також передбачено ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Згідно із ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов'язані, зокрема, проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно ч. 3 ст. 210-1 КУпАП вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період , тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Окрім того, у примітці вказано, що положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Так, об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері встановленого порядку управління. Об'єктивна сторона виражається у порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Суб'єктивна сторона правопорушення полягає у наявності умислу на порушення встановлених правил. Суб'єктом правопорушення може бути призовник, військовозобов'язаний або резервіст.
Адміністративні справи про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України) згідно ст. 235 КУпАП розглядають територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Таким чином, відповідно до ст. 235 КУпАП - розгляд справ про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 210-1 КУпАП, віднесено до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, від імені яких розглядати справи мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Так, згідно вимог ст. 7 КУпАП - ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу проводиться в межах їх компетенції, у точній відповідності із законом.
Відповідно до ст. 245 КУпАП - завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 251 КУпАП наголошує, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу (ч. 2 ст. 251 КУпАП).
Згідно зі ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
Згідно з ч. 1 ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Так зі змісту оскаржуваної постанови №144 від 12.02.2025 року вбачається, що ОСОБА_1 будучи військовозобов'язаним під час дії особливого періоду та оголошення мобілізації, а саме о 11 год. 50 хв. 10.02.2025 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 відмовився від проходження військово-лікарської комісії для визначення придатності до військової служби. Вказані обставини підтверджуються протоколом про адміністративне правопорушення №144 від 10.02.2025 року. Від надання пояснень та підпису протоколу ОСОБА_1 відмовився. Про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 повідомлений належним чином, шляхом усного оголошення протоколу про адміністративне правопорушення, що підтверджується відеозаписом. Поважності причини відмови від проходження військово-лікарської комісії ОСОБА_1 не вказав, тому в діях останнього вбачається порушення вимог ч. 1 ст. 22 Закону України «про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». З огляду на викладене, у діях останнього вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Вказані обставини підтверджуються долученим до відзиву на позовну заяву відеозаписом, з якого вбачається, що ОСОБА_1 було запропоновано пройти військово-лікарську комісію, однак він відмовився, при цьому будь-яких поважних причин для такої відмови не навів. Також із зазначеного відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 був присутнім при оголошенні протоколу про адміністративне правопорушення, складеного у зв'язку з його відмовою від проходження військово-лікарської комісії, та був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.
Крім того, відеозапис свідчить про те, що під час складання протоколу позивач мав можливість висловити свої зауваження та надати пояснення, проте нею не скористався. Отже, доводи позивача про відсутність обізнаності щодо призначення розгляду справи спростовуються наведеними доказами.
Слід зазначити, що законодавством не передбачено законних підстав для військовозобов'язаних щодо відмови від проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби. Наявні у матеріалах справи докази, свідчать про послідовну та чітку відмову позивача від проходження медичного огляду ВЛК за направленням територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Відтак, під час розгляду цієї справи судом не встановлено порушень процедури, які б могли вплинути на кінцевий результат розгляду відповідачем питання про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
За таких обставин, постановляючи оскаржувану постанову, відповідач діяв правомірно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а оскаржувана постанова є обґрунтована, тобто прийнята з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. В свою чергу позивачем не надано належних доказів, які б спростовували факт вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.210-1 КУпАП.
Незгода позивача щодо притягненням його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст.210-1 КУпАП не є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та звільнення від адміністративної відповідальності, оскільки військовозобов'язаний повинен дотримуватись вимог законодавства щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
З огляду на викладене, оцінюючи усі обставини справи та письмові докази, з урахуванням їх допустимості та узгодженістю і несуперечністю між собою, суд приходить до висновку, що дії відповідача стосовно спірного питання відповідають вимогам діючого законодавства, оскаржувана постанова винесена відповідно до норм чинного законодавства, підстав для її скасування немає, а отже у задоволенні адміністративного позову слід відмовити за безпідставністю.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 244 КАС України, при ухваленні рішення суд має також вирішити питання розподілу судових витрат між сторонами.
У зв'язку із відмовою у задоволенні позову, понесені позивачем судові витрати не відшкодовуються, відповідно до приписів ст. 139 КАС України.
На підставі викладеного та керуючись статтями 2, 5, 7-9, 72-79, 90, 139, 241, 242, 243, 246, 286 КАС України, суд -
У задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 про скасування постанови про адміністративне правопорушення - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Учасники справи, які не були присутні у судовому засіданні під час ухвалення судового рішення, мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , паспорт № НОМЕР_2 виданий Вишгородським РВ УДМС України у Київській області 21.04.2016 року, адреса: АДРЕСА_1 ).
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_6 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 ).
Суддя І.Ю. Котлярова