Номер провадження: 33/813/1407/25
Номер справи місцевого суду: 522/10338/25
Головуючий у першій інстанції Русєва А. С.
Доповідач Коновалова В. А.
Іменем України
21.08.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Коновалової В.А.,
за участю секретаря судового засідання Нечитайло А.Ю.,
захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - адвоката Бандиш Г.І.
прокурора - Богатир В.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Одеса в залі суду
апеляційну скаргу захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - адвоката Бандиш Ганни Іванівни,
на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 27 травня 2025 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 172-17 КупАП,
Короткий зміст постанови суду першої інстанції
Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 27 травня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 172-17 КупАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, в сумі 17000,00 гривень (сімнадцять тисяч гривень 00 коп.).
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі захисник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - адвокат Бандиш Ганна Іванівна просить постанову Приморського районного суду м. Одеси від 27 травня 2025 року скасувати та провадження по справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку із відсутність складу адміністративного правопорушення, посилаючись на необґрунтованість оскаржуваної постанови суду першої інстанції та неповне встановлення всіх обставин справи.
(1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга мотивована неправильною кваліфікацією діяння ОСОБА_1 , зазначаючи про недбале ставлення до військової служби, що відповідає ст. 172-15, однак зазначаючи для притягнення зовсім іншу статтю, а саме - ч. 2 ст. 172-17 КУпАП, що прямо вказує на відсутністю в діях особи зазначеного в протоколі складу інкримінованого останньому правопорушення.
При цьому, захисник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності стверджує, що в основу складеного відносно ОСОБА_1 протоколу прокурором покладено перебування особи на бойовому чергуванні в стані наркотичного сп'яніння, за що останнього вже притягнуто постановою суду до відповідальності за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.
Окрім наведеного, також зауважує, що прокурором під час складання протоколу від 17 квітня 2025 року у фабулі зазначено про порушення правил несення бойового чергування, які не пов'язані зі своєчасним виявленням та відбиттям нападу, а також загальні порушення несення військової служби, такі як перебування у стані наркотичного сп'яніння чи недбале ставлення до військової служби, не обумовлюються положеннями ст. 172-17 КУпАП, у зв'язку зі чим наявні підстави для закриття провадження по справі.
Захисник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, оскаржувану постанову суду першої інстанції просив скасувати та провадження по справі закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Прокурор - Богатир В.К. в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно положень ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.
Завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (ст. 245 КУпАП).
Приймаючи оскаржувану постанову, суд першої інстанції виходив із того, що на підставі досліджених судом обставин справи та зібраних доказів в їх сукупності, суд дійшов висновку, що матрос ОСОБА_1 , всупереч статутним обов'язкам, приписів законів та інструкцій, діючи умисно, всупереч інтересам служби, вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 172-17 КУпАП та його вина знайшла своє підтвердження в суді. При цьому, судом зазначено, що виклад фактичних обставин за протоколами про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 172-17 КУпАП та за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП дійсно співпадають, оскільки дані дії були вчиненні одночасно, проте виклад фактичних обставин за ч. 2 ст. 172-17 КУпАП має конкретизацію, посилання на нормативні правові акти, які ставляться у порушення ОСОБА_1 , тобто створює склад інкримінованого йому правопорушення за ч. 2 ст. 172-17 КУпАП, натомість за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за виконання ним обов'язків військової служби у стані наркотичного сп'яніння. Більш того, суд зауважує на тому, що з викладу фактичних обставин у протоколі про адміністративне правопорушення чітко зазначено в чому саме полягає порушення правил несення бойового чергування (бойової служби), встановлених для своєчасного виявлення і відбиття раптового нападу на Україну або для захисту та безпеки України, вчинене в умовах особливого періоду, зокрема матрос ОСОБА_1 23.03.2025 року о 13:00 год. під час бойового чергування доповів, що виявив через оптико-електронну камеру пінгвіна біля південно маяка, що безумовно не можна вважати за бездоганне несення бойового чергування.
Апеляційний суд не погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 17 квітня 2025 року, ОСОБА_1 23 березня 2025 року близько 13 год 00 хв, будучи військовослужбовцем, під час несення служби на території військової частини НОМЕР_1 за адресою АДРЕСА_1 , на посаді кухар їдальні взводу матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_2 , та, прибувши у відрядження до військової частини НОМЕР_1 з метою доукомплектування підрозділів, що виконують завдання у складі угрупування різнорідних сил ВМС ЗСУ з 29 січня 2025 року до окремого розпорядження, діючи недбало, протиправно, всупереч інтересам служби, на порушення своїх статутних обов'язків, а саме в порушенням ст.ст. 9, 11, 16 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, приписів законів та інструкцій, допустив порушення правил несення бойового чергування (бойової служби), встановлених для захисту та безпеки України в умовах особливого періоду, внаслідок чого був відсторонений від виконання обов'язків від виконання обов'язків військової служби, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 2 ст. 172-17 КУпАП.
За положеннями ч. 2 ст. 172-17 КУпАП, відповідальність передбачена за діяння, передбачені ч. 1 цієї статті, вчинені в умовах особливого періоду, а саме за порушення правил несення бойового чергування (бойової служби), встановлених для своєчасного виявлення і відбиття раптового нападу на Україну або для захисту та безпеки України (ч. 1 ст. 172-17).
Тобто, об'єктивною стороною ст. 172-17 є порушення правил несення бойового чергування (бойової служби), встановлених для своєчасного виявлення і відбиття раптового нападу на Україну або для захисту та безпеки України.
Відповідно до ст. 332 Статуту Збройних Сил України, посилання на які містяться в складеному відносно ОСОБА_1 протоколі, бойове чергування - це виконання бойового завдання, яке здійснюється черговими групами і засобами, призначеними для військових частин.
При цьому, також зазначено, що згідно положень ст. 340 Статуту, особовому складові чергової зміни під час несення бойового чергування заборонено:
- передавати будь-кому, хоча б тимчасово, без дозволу командира чергових сил і засобів виконання обов'язків несення бойового чергування;
- відволікатися, братися за справи, не пов'язані з виконанням обов'язків несення бойового чергування;
- самовільно залишати бойовий пост чи інше місце несення бойового чергування.
Разом з тим, зі змісту складеного відносно ОСОБА_1 проколу не вбачається вчинення останній наведених порушень, визначених ст. 340 Статуту Збройних Сил України, на що міститься посилання в даному протоколі.
Натомість, наявні посилання на наказ МО України від 30 квітня 2017 року № 233 «Про заходи щодо попередження пияцтва у Збройних Силах України, згідно яких командири військових частини зобов'язані не допускати та відстороняти військовослужбовців, які мають ознаки алкогольного сп'яніння, зазначавши в протоколі виявлення у ОСОБА_1 ознак наркотичного сп'яніння, направлення його на огляд та підтвердження даного стану висновком від 31 березня 2025 року № 000714. Проте, слід зауважити, що за вчинення даного правопорушення відповідальність передбачена положеннями ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, за якою ОСОБА_1 визнано винним та накладено відповідне адміністративне стягнення, що вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень.
Окрім наведеного, в протоколі щодо суті вчиненого ОСОБА_1 правопорушення також зазначено вчинення останнім відповідних дій, а саме дослівно «недбале ставлення до військової служби», зазначаючи про порушення ним вимог ст. 16 Статуту Збройних Сил України. Однак, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що об'єктивна сторона ч. 2 ст. 172-17 КУпАП, полягає саме порушенні правил несення бойового чергування (бойової служби), встановлених для своєчасного виявлення і відбиття раптового нападу на Україну або для захисту та безпеки України, а не в недбалому ставленні до військової служби, що є об'єктивною стороною іншого адміністративного правопорушення передбаченого положеннями ст. 172-15 КУпАП, що не враховано судом першої інстанції під час розгляду справи по суті.
При цьому, зазначення вчинення ОСОБА_1 дій, які полягають в порушенні несення бойового чергування та за вчинення яких передбачена відповідальність ч. 2 ст. 172-17 КУпАП, в складеному відносно останнього проколі не містяться.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності за нормами КУпАП є встановлення в діянні особи всіх обов'язкових ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого відповідною нормою КУпАП, зокрема об'єктивної та суб'єктивної сторони правопорушення.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.
У справі «Barbera, Messeguand Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.
Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Карелін проти Росії» (20 вересня 2016 року, заява №926/08) зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має право самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист та принципу рівності сторін процесу.
Одночасно сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. The United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту».
Вирішуючи питання щодо належності, допустимості та достатності доказів на підтвердження факту скоєння ОСОБА_3 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема позицію суду у справах «Малофєєва проти Росії» («Malofeyevav. Russia», рішення від 30.05.2013 р., заява № 36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява №926/08, рішення від 20.09.2016 р.) ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що «…суд не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом)».
У рішенні ЄСПЛ від 2.07.2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту. Так, ЄСПЛ у своїх рішеннях, зокрема, у справах «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002, неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпції.
Стандарт доказування «поза розумним сумнівом» активно використовується Європейським судом з прав людини. У справі «Ушаков проти України» (рішення від 18 червня 2015 року, заява № 10705\12) ЄСПЛ визначає: «Суд, при оцінці доказів керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».
Відповідно, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.
Таким чином, враховуючи вищенаведене в своїй сукупності, з огляду на відсутність в складеному відносно ОСОБА_1 протоколі відомостей щодо вчинення останній дій, які полягають у порушення правил несення бойового чергування та за вчинення яких передбачена відповідальність в межах ч. 2 ст. 172-17 КУпАП, що свідчить про відсутність об'єктивної сторони правопорушення вчинення якого інкримінується особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, апеляційний суд приходить до висновку про обґрунтованість наведених доводів апеляційної скарги та наявність підстав для застосування в даному випадку положень п. 1 ч. 1 ст. 247.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскаржувана постанова Приморського районного суду м. Одеси скасуванню із закриттям провадження по справі.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 251, 280, 283, 294 КУпАП України, Одеський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - адвоката Бандиш Ганни Іванівни - задовольнити.
Постанову Приморського районного суду м. Одеси від 27 травня 2025 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 172-17 КУпАП - скасувати.
Провадження по у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 172-17 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя В.А. Коновалова