Справа № 128/1774/25
Провадження № 33/801/840/2025
Категорія: 170
Головуючий у суді 1-ї інстанції Бондаренко О. І.
Доповідач: Войтко Ю. Б.
22 серпня 2025 рокум. Вінниця
Суддя Вінницького апеляційного суду Войтко Ю. Б.,
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Кургаєв Денис Миколайович, на постанову Вінницького районного суду Вінницької області від 28 травня 2025 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.140 КУпАП,
встановив:
Постановою судді Вінницького районного суду Вінницької області від 28 травня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.140 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 50-ти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 850 грн 00 коп, а також стягнуто з неї на користь держави судовий збір в розмірі 605 грн 60 коп.
Відповідно до обставин встановлених судовим рішенням, 10.04.2025 о 16:50 год. в с-ще. Березина, дорога А/Д М21 313 км, гр. ОСОБА_1 , будучи посадовою особою, а саме: начальником дільниці ТОВ «Автострада» порушив правила, норми та стандарти, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні А/Д М-21 313 км. Не вжив заходів, щодо належного утримання та видалення сухостійного дерева, внаслідок чого відбулося неконтрольоване падіння дерева на проїзну частину автомобільної дороги, що призвело до ДТП та пошкодження транспортного засобу «Audi Q5» д.н.з. НОМЕР_1 , чим порушив п 5.6.1 та 5.6.2 ДСТУ 3587-22 та п 1.5 ПДР України, за що відповідальності передбачена ч.4 ст.140 КУпАП.
Не погодившись з постановою Вінницького районного суду Вінницької області від 28 травня 2025 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, оскільки вважає її незаконною та такою, що не відповідає обставинам справи, просить оскаржувану постанову скасувати, а провадження у справі закрити.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції розглядаючи справу не встановлено чи зобов'язаний був скаржник видаляти дерево та чи дійсно ним порушено вимоги ДСТУ, ПДР та ЗУ «Про дорожній рух».
Місцевий суд залишив поза увагою, що протокол складено з порушенням ст. 254 КупАП, оскільки ДТП відбулася 10.04.2025, а протокол складено 02.05.2025. Не враховано, що ч.4 ст. 140 КупАп є бланкетною нормою, яка посилається на норми та стандарти в галузі безпеки дорожнього руху при утриманні автомобільних доріг і вулиць. Тобто, в протоколі має бути вказаний конкретний стандарт чи норматив, порушення якого призвело до вчинення правопорушення. Посилання в протоколі і в постанові суду на п. 1.5 ПДР є неналежним, оскільки вказана норма є загальною та не містить конкретного правила чи нормативу який міг порушити скаржник.
Вказує, що власником (балансоутримувачем) А/Д М-21 на вказаному відрізку (313 км) є Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Вінницькій області, тобто обов'язки з експлуатаційного утримання покладено на власника А/Д. Наголошує, що між ТОВ «Група компаній «Автострада» та Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Вінницькій області було укладено Договір №52/24/Е про експлуатаційне утримання автомобільних доріг загального користування державного значення та штучних споруд на них у Вінницькій області. Згідно з п.1.4 Договору, послуги надаються виконавцем ТОВ «ГК «Автострада» згідно планів завдань та Актів дефектів затверджених Службою. Обов'язок складання дефектного акту та доведення його до відома виконавця-замовником. Скаржник, як посадова особа ТОВ «ГК «Автострада» діє в межах, на підставі та на умовах визначених Договором. Договором на експлуатаційне утримання взагалі не передбачено зрізання дерев в тому числі аварійних. Тобто, договором не надано повноважень ТОВ «ГК «Автострада» вирубувати на власний розсуд дерева або інші зелені насадження. Посадовою інструкцією скаржника не передбачено обов'язку, права чи повноважень на встановлення або визнання дерева аварійним або таким, що підлягає до видалення. Оскільки ТОВ «ГК «Автострада» керівником якого є скаржник, як посадова особа - не є розпорядником бюджетних коштів і самостійно не здійснює фінансування, чи встановлення об'єму робіт, дане унеможливлює самостійне видалення дерев.
Зазначає, що в матеріалах справи відсутній будь-який документ, що надавав би право ТОВ «ГК «Автострада» в особі скаржника здійснювати вирубку дерев, в тому числі того, що пошкодило транспортний засіб, і докази невиконання такого обов'язку, або свідоме нехтування таким обов'язком чи правом, а також в справі відсутні докази, що дерево було аварійним та щодо дерева є відповідне рішення виконавчого органу, або відповідне рішення балансоутримувача (власника автомобільної дороги). Тобто, відсутня об'єктивна сторона вчинення адміністративного правопорушення, як і відсутня вина (умисна чи з необережності). В справі відсутні документи, що встановлюють ширину дороги загального користування державного значення М-21.
Вказує, що посилання місцевого суду на те, що вина скаржника підтверджується зокрема актом обстеження ділянки вулично шляхової мережі та додатками до вказаного акту, є помилковим та безпідставним.
Одночасно ОСОБА_1 просить поновити строк на апеляційне оскарження Вінницького районного суду Вінницької області від 28 травня 2025 року. Зазначає, що копію постанови суду отримано адвокатом 28.07.2025 при ознайомлені із матеріалами справи.
Відповідно до ст. 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом, правомочним розглядати скаргу.
Як вбачається з матеріалів справи, справу розглянуто у відсутність ОСОБА_1 .. Копію постанови отримано адвокатом 28.07.2025 при ознайомлені із матеріалами справи, що підтверджується заявою (а.с. 32), а звернувся з апеляційною скаргою 30.07.2025.
Суд дослідивши матеріали справи дійшов висновку, що заявлене клопотання підлягає задоволенню, оскільки строк на апеляційне оскарження пропущений з поважних причин.
В судовому засіданні захисник ОСОБА_1 - адвокат Кургаєв Д. М. підтримав доводи апеляційної скарги, просить її задовольнити. Подав суду Ордер № 6 від 03.02.2025 як доказ того, що відповідальною особою за експлуатаційне утримання на смузі автомобільної дороги, де сталася дорожньо-транспортна пригода 10.04.2025 є ОСОБА_2 .
Представник потерпілих - адвокат Непийвода К. В. заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, підтримала доводи, викладені у запереченнях на апеляційну скаргу. Зазначила, що посилання захисника на вину ОСОБА_2 , як винну особу, відповідальною за експлуатаційне утримання зазначеної смуги дороги, спростовується наказом від 04.03.2025, яким саме ОСОБА_1 згодом призначили відповідальним за утримання цієї ділянки, і ця обставина вже досліджувалася в іншій адміністративній справі.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, доводи апеляційної скарги, пояснення захисника Кургаєва Д. М. та представника ОСОБА_3 , суд приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Апеляційний суд, враховуючи положення ст. 294 КУпАП, переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
За змістом ст. 7 КУпАП, провадження у справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності, а положеннями ст. 245 цього ж Кодексу визначено, що завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
З аналізу ст. ст. 251, 252 КУпАП слідує, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Винуватість особи у вчиненні адміністративного правопорушення має бути безумовно доведено достатніми доказами, які установлюють об'єктивну істину у справі.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 317723 від 02.05.2025 судом встановлено, що 10.04.2025 о 16:50 год. в с-ще. Березина, дорога А/Д М21 313 км, гр. ОСОБА_1 , будучи посадовою особою, а саме: начальником дільниці ТОВ «Автострада» порушив правила, норми та стандарти, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні А/Д М-21 313 км. Не вжив заходів, щодо належного утримання та видалення сухостійного дерева, внаслідок чого відбулося неконтрольоване падіння дерева на проїзну частину автомобільної дороги, що призвело до ДТП та пошкодження транспортного засобу «Audi Q5» д.н.з. НОМЕР_1 , чим порушив п 5.6.1 та 5.6.2 ДСТУ 3587-22 та п 1.5 ПДР України, за що відповідальності передбачена ч.4 ст.140 КУпАП.
Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, які встановлюють наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У даній справі вина ОСОБА_1 доведена сукупністю належних та допустимих доказів, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 317723 від 02.05.2025, поясненнями від 10.04.2025, схемою місця ДТП, актом обстеження ділянки вулично-шляхової мережі від 10.04.2025, а також наказами № 35/0, № 36/0 та № 37/0 від 04.03.2025, якими підтверджено його посадові обов'язки як начальника дільниці з ремонту та експлуатаційного утримання автомобільних доріг.
Висновки суду першої інстанції про наявність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення є правильними і узгоджуються з дослідженими судом доказами. Докази в сукупності узгоджуються між собою, жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному процесуальним законом порядку, в сукупності підтверджують вину скаржника у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 140 КУпАП.
Згідно п. 1.5 ПДР дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків. Особа, яка створила такі умови, зобов'язана негайно вжити заходів до забезпечення безпеки дорожнього руху на цій ділянці дороги та вжити всіх можливих заходів до усунення перешкод, а якщо це неможливо, попередити про них інших учасників дорожнього руху, повідомити уповноважений підрозділ Національної поліції, власника дороги або уповноважений ним орган.
Диспозицією ч. 4 ст. 140 КУпАП визначено, що відповідальність настає за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні автомобільних доріг і вулиць, залізничних переїздів, інших дорожніх споруд, невжиття заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху при виникненні умов, які загрожують безпеці руху, або неприйняття своєчасних заходів до відновлення безпечних умов для руху, що спричинили створення аварійної обстановки або пошкодження транспортних засобів, вантажів, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожні споруди чи іншого майна.
При цьому, об'єктивна сторона цього правопорушення полягає у недотриманні правил, норм і стандартів при утриманні шляхів та невжитті заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху чи позначення на дорогах місць провадження робіт.
Суб'єктивна сторона вказаного правопорушення характеризується наявністю як умислу так і необережності.
Суб'єктами правопорушення, передбаченого частинами 2, 3, 4 ст. 140 КУпАП, можуть бути як посадові особи, так і громадяни.
Частиною 4 статті 140 КУпАП передбачена відповідальність за порушення, передбачені частинами першою, другою або третьою цієї статті, що спричинили створення аварійної обстановки або пошкодження транспортних засобів, вантажів, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Конструкція наведеної норми закону є бланкетною нормою, яка відсилає до відповідних нормативно-правових актів, що стосуються правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні автомобільних доріг і вулиць, залізничних переїздів, інших дорожніх споруд.
Пунктами 5.6.1 та 5.6.2 ДСТУ 3587-2022 передбачено обов'язок організацій, що здійснюють експлуатаційне утримання автомобільних доріг, своєчасно виявляти та усувати фактори, які створюють небезпеку для дорожнього руху, у тому числі видаляти сухостійні дерева, що становлять загрозу падіння на проїзну частину.
Особливе значення для даної справи мають приписи пункту 11 Постанови Кабінету Міністрів України № 198 від 30.03.1994, яким передбачено, що власники дорожніх об'єктів або уповноважені ними органи, підприємства та організації, що забезпечують ремонт та утримання дорожніх об'єктів, зобов'язані:- своєчасно і якісно виконувати роботи з ремонту та утримання дорожніх об'єктів; - постійно контролювати експлуатаційний стан усіх елементів дорожніх об'єктів та негайно усувати виявлені пошкодження чи інші перешкоди в дорожньому русі, а за неможливості - невідкладно позначати їх відповідними засобами організації дорожнього руху або припиняти (обмежувати) рух; - вживати заходів для забезпечення експлуатації дорожніх об'єктів у разі виникнення надзвичайних ситуацій чи інших обставин, що можуть становити небезпеку для руху; - аналізувати стан аварійності, виявляти аварійно-небезпечні ділянки та здійснювати заходи для усунення причин і умов, що призводять до ДТП; - разом з уповноваженим підрозділом Національної поліції брати участь в огляді місць ДТП, визначати дорожні умови, що сприяли їх виникненню, та усувати виявлені недоліки та відшкодовувати в установленому законом порядку збитки власникам транспортних засобів у випадках, коли ДТП сталася внаслідок незадовільного утримання доріг.
Отже, наведені положення п. 5.6.1, 5.6.2 ДСТУ 3587-22, а також п. 11 Постанови КМУ № 198 від 30.03.1994 покладають на організації, що здійснюють утримання доріг, та їх посадових осіб (зокрема начальників дільниць) обов'язок постійно контролювати експлуатаційний стан елементів дорожніх об'єктів, своєчасно усувати небезпечні фактори, а у разі ДТП - брати участь в огляді місць пригоди та усувати виявлені недоліки.
З матеріалів справи убачається, що 10.04.2025 о 16:50 год. у с-щі Березина, на 313 км автомобільної дороги М-21, відбулося падіння сухостійного дерева на проїзну частину, внаслідок чого сталося дорожньо-транспортне пригоди та пошкоджено транспортний засіб «Audi Q5» д.н.з. НОМЕР_1 .
Як підтверджується матеріалами справи ОСОБА_1 на момент події обіймав посаду начальника дільниці з ремонту та експлуатаційного утримання автомобільних доріг № 3 ТОВ «Автострада» (що підтверджується наказами № 35/0, 36/0 та 37/0 від 04.03.2025). До його посадових обов'язків входило забезпечення належного утримання автомобільної дороги М-21, у тому числі здійснення заходів з виявлення та усунення небезпечних факторів, що можуть загрожувати безпеці дорожнього руху.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , будучи посадовою особою та відповідальним за належне утримання дільниці дороги М-21 на 313 км, не вжив необхідних заходів щодо своєчасного видалення сухостійного дерева, що призвело до його падіння на проїзну частину та спричинило дорожньо-транспортну пригоду з пошкодженням транспортного засобу «Audi Q5», д.н.з. НОМЕР_1 . Така бездіяльність утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 140 КУпАП.
Таким чином, у його діях наявні всі елементи складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 140 КУпАП, зокрема об'єктивна сторона цього правопорушення полягає у невиконанні правил, норм і стандартів щодо утримання автомобільних доріг, що безпосередньо створило небезпеку для руху та призвело до пошкодження транспортного засобу.
Суб'єктом правопорушення є посадова особа, яка відповідає за експлуатаційне утримання ділянки дороги, а саме - начальник дільниці ТОВ «Автострада». В свою чергу, суб'єктивна сторона виражається у формі необережності, оскільки особа не вжила необхідних заходів, хоча повинна була і могла їх вжити.
З огляду на зазначене, бездіяльність ОСОБА_1 , яка виразилася у невжитті належних заходів щодо усунення сухостійних дерев, що створювали реальну загрозу падіння на проїзну частину дороги, суперечить вимогам п. 11 Постанови КМУ № 198 від 30.03.1994, безпосередньо призвела до виникнення дорожньо-транспортної пригоди та пошкодження транспортного засобу та підтверджує наявність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 140 КУпАП.
Апеляційний суд вважає безпідставними доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не з'ясовано, чи був скаржник зобов'язаний здійснювати видалення дерева, а також чи дійсно ним порушено вимоги ДСТУ, ПДР та Закону України «Про дорожній рух».
Як убачається з матеріалів справи, скаржник на час вчинення правопорушення обіймав посаду начальника дільниці № 3 ТОВ «ГК «Автострада», що підтверджується наказами по підприємству. Згідно з договором № 52/24/Е, укладеним між ТОВ «ГК «Автострада» та Службою відновлення та розвитку інфраструктури у Вінницькій області, на виконавця покладено обов'язки з експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування державного значення. При цьому, незалежно від форми договірного регулювання взаємовідносин між балансоутримувачем та підрядником, останній зобов'язаний забезпечувати безпеку дорожнього руху в межах виконання покладених на нього функцій та завдань.
Посилання скаржника на те, що умовами договору не передбачено вирубування аварійних дерев, не звільняє його від обов'язку вживати заходів до виявлення небезпечних факторів, повідомлення замовника та органів Національної поліції, а також оперативного позначення або усунення перешкод у дорожньому русі. Такий обов'язок прямо випливає з положень п. 1.5 Правил дорожнього руху, п. 11 Постанови КМУ № 198 від 30.03.1994, а також ДСТУ 3587-22, які зобов'язують власників та експлуатуючі організації забезпечувати належний стан елементів дороги і не допускати створення небезпеки для учасників дорожнього руху.
Доводи захисника Кургаєва Д. М. щодо невиконання та неналежного виконання Службою відновлення та розвитку інфраструктури у Вінницькій області, як власником (балансоутримувачем) умов договору № 52/24-Е від 14.06.2024 перед ТОВ «ГК «Автострада» ґрунтуються лише на припущеннях захисту та суперечать інформації, наданої самим ТОВ «ГК «Автострада» щодо відповідальної особи з ремонту та експлуатаційного утримання автомобільної дороги, на якій сталася дорожньо-транспортна пригода 10.04.2025. Доводи щодо ОСОБА_2 , як винної особи з неналежного утримання догори згідно Ордера № 6 від 03.02.2025, суперечать доводам апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо винних дій Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Вінницькій області, а також суперечать матеріалам справи, згідно яких з 04.03.2025 ОСОБА_1 є відповідальним з ремонту та експлуатаційного утримання автомобільної дороги.
Твердження скаржника про те, що протокол про адміністративне правопорушення складено з порушенням вимог ст. 254 КУпАП, оскільки ДТП відбулося 10.04.2025, а протокол складено 02.05.2025, апеляційний суд оцінює як необґрунтоване.
Відповідно до ч. 1 ст. 254 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення складається уповноваженою посадовою особою не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення правопорушення. При цьому важливим є саме момент виявлення уповноваженим органом особи, яка підлягає притягненню до адміністративної відповідальності, а не дата самої події (ДТП). Подія дорожньо-транспортної пригоди сама по собі лише свідчить про можливе правопорушення, проте не означає автоматичного встановлення винної особи.
Як убачається з матеріалів справи, уповноваженими органами було проведено перевірку обставин події, за результатами якої ідентифіковано відповідальну посадову особу - начальника дільниці ТОВ «Автострада» ОСОБА_1 , після чого 02.05.2025 складено протокол про адміністративне правопорушення. Таким чином, відлік строку, передбаченого ст. 254 КУпАП, розпочався саме з моменту встановлення особи правопорушника, а не з моменту настання ДТП, як на цьому наполягає скаржник.
Крім того, сам по собі пропуск строку складання протоколу навіть у випадку його наявності не свідчить про істотне порушення прав особи чи автоматичну неможливість розгляду справи по суті. Згідно з практикою Верховного Суду, істотним порушенням процесуальних норм у справах про адміністративні правопорушення визнаються лише ті порушення, які позбавили особу можливості реалізувати її права, передбачені КУпАП, або вплинули на об'єктивність і повноту розгляду справи. У даному ж випадку скаржник не навів конкретних обставин, які б свідчили про обмеження його процесуальних прав у зв'язку зі складанням протоколу саме 02.05.2025.
Отже, доводи скаржника щодо порушення вимог ст. 254 КУпАП апеляційний суд відхиляє як такі, що не мають правового підґрунтя та не підтверджені належними доказами.
Безпідставними є й посилання на те, що ч. 4 ст. 140 КУпАП є бланкетною нормою і в протоколі не зазначено конкретного стандарту чи нормативу, який передбачав обов'язок ОСОБА_1 здійснювати вирубку дерев. З огляду на те, що диспозиція ч. 4 ст. 140 КУпАП охоплює комплекс нормативно-правових актів у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, достатнім є посилання на порушення вимог п. 1.5 ПДР України, положень Постанови КМУ № 198 та ДСТУ, які у своїй сукупності встановлюють обов'язок організації, що здійснює експлуатаційне утримання, вживати заходів щодо усунення небезпечних факторів.
Посилання скаржника на те, що ДСТУ 3587:2022 нібито відсутній у безоплатному доступі на офіційному веб-сайті національного органу стандартизації, а відтак використання та виконання такого стандарту ним не є обов'язковим, апеляційний суд вважає безпідставними та такими, що не заслуговують на увагу.
Відповідно до Закону України «Про стандартизацію» національним органом стандартизації є Державне підприємство «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості», яке забезпечує формування та ведення національного фонду нормативних документів і надання до них доступу. На офіційному веб-сайті вказаного органу у відкритому та безоплатному доступі розміщено національний стандарт ДСТУ 3587:2022 «Безпека дорожнього руху. Автомобільні дороги, вулиці та залізничні переїзди. Вимоги до експлуатаційного стану», що спростовує доводи скаржника.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про дорожній рух», а також положень Постанови Кабінету Міністрів України № 198 від 30.03.1994, утримання автомобільних доріг повинно здійснюватися у відповідності до вимог чинних нормативно-правових актів та національних стандартів у сфері безпеки дорожнього руху. Таким чином, обов'язковість застосування ДСТУ 3587:2022 прямо встановлена нормативно-правовими актами, і він підлягає виконанню усіма суб'єктами, які здійснюють утримання та експлуатацію автомобільних доріг.
До того ж, із п. 1.3 та п. 1.3.1 Договору № 52/24-У від 14.06.2024, укладеного між Службою відновлення та розвитку інфраструктури у Вінницькій області та ТОВ «ГК «Автострада», вбачається, що надання послуг з експлуатаційного утримання автомобільних доріг має здійснюватися відповідно до вимог чинного законодавства України, нормативно-правових актів, норм і стандартів у сфері дорожнього руху. Отже, обов'язок дотримання ДСТУ 3587:2022 прямо закріплений і в умовах договору, що виключає можливість його ігнорування з боку скаржника як посадової особи підрядної організації.
Таким чином, твердження скаржника про відсутність обов'язковості застосування ДСТУ 3587:2022 є хибним, суперечить чинному законодавству, а також фактичним матеріалам справи.
Не можуть бути прийняті й доводи скаржника про відсутність його вини, оскільки саме бездіяльність скаржника як посадової особи призвела до того, що аварійне дерево не було своєчасно виявлене та усунуте, а також не було належним чином позначене чи огороджене. Це перебуває у прямому причинному зв'язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди та завданням шкоди транспортному засобу.
Щодо доводів апеляційної скарги про відсутність у матеріалах справи документів, які б підтверджували право ТОВ «ГК «Автострада» здійснювати видалення дерев, апеляційний суд зазначає, що мова йде не про надання виконавцю права на вирубування зелених насаджень на власний розсуд, а про невиконання ним свого основного обов'язку - забезпечення безпеки руху шляхом вжиття всіх можливих заходів до усунення небезпечних факторів або повідомлення уповноважених органів про їх наявність.
З урахуванням викладеного, наведені в апеляційній скарзі доводи є безпідставними та не спростовують висновків суду першої інстанції про наявність у діях скаржника складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 140 КУпАП.
Апеляційний суд не приймає до уваги доводи апеляційної скарги про те, що вина скаржника безпідставно підтверджується актом обстеження ділянки вулично-шляхової мережі та додатками до нього.
Як убачається з матеріалів справи, акт обстеження містить відомості про фактичний стан дорожніх умов на ділянці автомобільної дороги, де сталася дорожньо-транспортна пригода та фактори, які могли вплинути на безпеку дорожнього руху. Зазначений документ у сукупності з іншими доказами (свідченнями, фотоматеріалами, схемою ДТП, поясненнями учасників події) підтверджує наявність перешкоди у дорожньому русі, яка створила загрозу безпеці руху і яка повинна була бути своєчасно усунута або позначена.
Таким чином, посилання місцевого суду на акт обстеження як на один із доказів вини скаржника є правомірним та обґрунтованим.
Доводи апеляційної скарги носять характер суб'єктивного тлумачення подій, не підтверджені жодними належними та допустимими доказами і не спростовують правильність висновків суду першої інстанції.
Відтак, доводи апелянта про відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення не заслуговують на увагу. Таку позицію ОСОБА_1 слід розцінювати, як намагання ним уникнути установленої законом відповідальності за скоєне.
Отже, викладені обставини вказують на те, що місцевий суд повно і всебічно дослідив матеріали справи, дав правильну оцінку доказам та обґрунтовано визнав ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 140 КУпАП.
За таких обставин та з урахуванням положень статей 268, 294 КпАП України апеляційний суд вважає, що постанову Вінницького районного суду Вінницької області від 28 травня 2025 року слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,-
постановив:
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Вінницького районного суду Вінницької області від 28 травня 2025 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Кургаєв Денис Миколайович, залишити без задоволення.
Постанову Вінницького районного суду Вінницької області від 28 травня 2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.140 КУпАП, залишити без змін.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя апеляційного суду Ю. Б. Войтко