Справа № 385/1133/25
Провадження № 2-а/385/13/25
21.08.2025 року м. Гайворон
Гайворонський районний суд Кіровоградської області в складі: головуючого-судді Венгрина М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку ч. 4 ст. 229 КАС України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників процесу (письмового провадження) справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
позивач ОСОБА_1 оскаржив постанову серії ЕНА № 5206913 від 12.07.2025 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП у вигляді штрафу, просив визнати її протиправною та закрити провадження в справі.
стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
В обґрунтування позову ОСОБА_1 покликався на те, що згаданою постановою його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП у виді штрафу в розмірі 3400,00 грн за те, що 12.07.2025 о 18 год 53 хв в с. банду рове по вул.. В. Кобзаря 8 він здійснював рух на електромопеді Elektrik Nice з електродвигуном потужністю до 3 кВт, при цьому не мав права керування транспортними засобами відповідної категорії А1 та ніколи її не отримував, чим порушив вимоги п. 2, 3 Постанови КМУ п. 2.1.а ПДР України - керував транспортним засобом, не маючи права керувати таким.
Вказував, що відповідно до ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, велосипедисти, погоничі тварин. Учасники дорожнього руху зобов'язані, у тому числі, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. Положеннями ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» визначено основні права та обов'язки водія транспортного засобу якими, зокрема, передбачено, що водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу поліцейського пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Згідно п. "а", "б" п.2.1.ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії та реєстраційний документ на транспортний засіб. згідно п 2.13 ПДР України, транспортні засоби належать до таких категорій: -А1 - мопеди, моторолери та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об'ємом до 50 куб. см або електродвигун потужністю до 4 кВт. Пунктом 1.10 ПДР України визначено, що механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт. Відповідно до п. 1.10 ПДР мопед - двоколісний транспортний засіб, який має двигун з робочим об'ємом до 50 куб. см або електродвигун потужністю до 4 кВт. Отже, з порівняння понять «транспортний засіб», «механічний транспортний засіб» та «мопед» вбачається, що мопед є різновидом механічного транспортного засобу, який є двоколісним, має двигун внутрішнього згорання з робочим об'ємом до 50 куб.см або електродвигун потужністю від 3 до 4 кВт.
Вказую, що електромопед можливо прирівняти до мопеду лише за наявності у нього електродвигуна потужністю від 3 до 4 кВт. Пунктом 1.10 ПДР України наведено перелік термінів, що використовуються у цих Правилах, де розмежовано значення кожного із них. Так, на відміну від «механічного транспортного засобу», «транспортним засобом» є пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів. Таким чином, Правилами дорожнього руху України розмежовані поняття «механічний транспортний засіб» та «транспортний засіб» та різниця між цими поняттями полягає у наявності двигуна внутрішнього згорання, а також потужності електродвигуна. Отже, транспортний засіб з електродвигуном вважається механічним за умови, що потужність двигуна більша ніж 3 кВт. У зворотному випадку транспортний засіб не буде вважатись механічним, однак все ж таки залишатиметься транспортним засобом. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі №278/3362/15-к від 01.03.2018 року. Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що електромопед Elektric Nice, яким керував Позивач, має електродвигун потужністю до 3 квт. З викладеного можна дійти висновку, що електромопед Elektric Nice це - транспортний засіб, який за своїми технічними характеристиками не можна прирівнювати до мопедів або інших механічних транспортних засобів, а тому вимоги, які встановлені для водіїв механічних транспортних засобів, не можуть бути застосовані до Позивача. Відтак, Позивач, не є суб'єктом вчинення вказаного адміністративного правопорушення, оскільки транспортний засіб електромопед Elektric Nice, яким він керував, в силу положень ПДР не є механічним транспортним засобом і не підлягає державній реєстрації, адже має потужність двигуна менше ніж 3 кВт.
Відповідач в поданому відзиві позов заперечив, вказуючи на те, що статтею 1 Закону України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» визначено, що колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома), системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, із двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість, що є меншою або дорівнює 50 кілометрам на годину та більшою за 10 кілометрів на годину, і споряджену масу не більше 600 кілограмів це - низькошвидкісний легкий електричний транспортний засіб. Статтею 2 Закону про електричні транспортні засоби встановлено, що дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають при використанні транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та створенні/використанні інфраструктури для них. Водночас, суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, права, обов'язки і відповідальність суб'єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об'єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання регулює Закон України «Про дорожній рух» (далі - Закон). Статтею 2 Закону визначено, що законодавство про дорожній рух складається із цього Закону та актів законодавства України, що видаються відповідно до нього. Відповідно до статті 14 Закону учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин. Статтею 15 Закону встановлено, що право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. На території України відповідно до Конвенції про дорожній рух діють національні та міжнародні посвідчення водія. Порядок видачі, обміну та встановлення терміну дії таких посвідчень визначається Кабінетом Міністрів України. Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08 травня 1993 року № 340. Відповідно до вимог пункту 3 Положення № 340 транспортні засоби, керування якими дозволяється за наявності посвідчення водія категорії А1, - мопеди, моторолери та інші двоколісні (триколісні) транспортні засоби, які мають двигун з робочим об'ємом до 50 куб. см або електродвигун потужністю до 4 кВт. Аналогічна норма закріплена в пункті 2.13 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306. Таким чином, користувачі низькошвидкісних легкових електричних транспортних засобів визначені Законом як учасники дорожнього руху, повинні дотримуватись Правил та мати посвідчення водія відповідної категорії.
Заяви, клопотання учасників справи, інші процесуальні дії у справі
Ухвалою від 29.07.2025 відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи проводити в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників процесу (у письмовому провадженні).
06.08.2025 до суду надійшов відзив від ГУНП у Кіровоградській області.
Інших заяв по суті справи сторони не подавали.
Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини
Суд, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що постановою серії ЕНА № 5206913 від 12.07.2025 інспектора ВП № 1 (м. Гайворон) Ковальчука О. В. - Омельчука С. К. притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400 грн. В постанові вказано, що 12.07.2025 року о 18 год. 53хв. в с. Бандурове по вул. В. Кобзаря, 8 ОСОБА_1 здійснював рух на електромопеді Elektric Nice з електродвигуном потужністю до 3 квт., при цьому не мав права керування транспортними засобами відповідної категорії А1 та ніколи її не отримував чим порушив вимоги пп.2 та 3 Постанови КМУ, п.2.1.а. ПДР - керування ТЗ особою , яка не має права керування таким ТЗ, чим скоїв правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 126 КУпАП.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема: обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
Позивач оскаржив згадану постанову, вказав, що з такою не погоджується.
Зміст спірних правовідносин
Спірні правовідносини носять публічно-правовий характер та виникли між сторонами у зв'язку з незгодою позивача з рішенням суб'єкта владних повноважень про порушення позивачем Правил дорожнього руху, а накладення, у зв'язку з цим, на нього адміністративного стягнення у виді штрафу.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема: обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
Однак, суд вважає оскаржувану постанову такою, що не відповідає вимогам закону (неправомірною), є необґрунтованою та підлягає скасуванню з наступних підстав.
Остаточна оцінка поведінки особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, дається в постанові по справі.
Постанова (рішення) по справі про адміністративне правопорушення є важливим процесуальним документом, при складанні якого необхідно враховувати встановлені законом вимоги до змісту і форми цього документа.
Згідно ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У відповідності до ч. 2 ст. 283 КУпАП, постанова має містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
У цьому процесуальному документі необхідно обґрунтовувати і мотивувати юридичну оцінку обставин справи, вид і захід застосованого стягнення. Обґрунтованість постанови по справі пов'язана з повним, всебічним і об'єктивним дослідженням обставин справи, правильним застосуванням матеріально-правових і процесуально-правових норм. При цьому аргументація висновків має ґрунтуватися на даних, досліджених під час розгляду справи.
Висновок про наявність в діях (бездіяльності) особи складу адміністративного правопорушення може бути зроблено лише на підставі доказів, отриманих у встановленому законом порядку.
Так, відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.
Відповідно до принципу презумпції невинності обов'язок доказування лежить на органі (посадовій особі), що розглядає справи про адміністративне правопорушення.
Також, згідно абз. 1 та 2 ч. 2 ст. 7 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Аналіз положень вказаних статей КУпАП, дозволяє дійти висновку, що зміст постанови у справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим статтям 283 і 284 КУпАП.
У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Слід вказати, що листом ВП № 1 (м. Гайворон) від 05.08.2025 до Гайворонського районного суду скеровано ДВД диск з відеозаписом події керування ОСОБА_1 транспортним засобом, за що його було притягнуто до відповідальності оскаржуваною постановою. Суд вважає за можливе долучити такий доказ до матеріалів справи, керуючись при цьому принципом офіційного з'ясування обставин справи, закріпленим в ч. 4 ст. 9 КАС України.
Крім того, факт керування електромопедом не оспорює позивач та про застосування відеозйомки вказано в оскаржуваній постанові.
Так, згідно з вимогами ч. 2 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Положеннями ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» визначено основні права та обов'язки водія транспортного засобу якими, зокрема, передбачено, що водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу поліцейського пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський має право вимагати в особи пред'явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення.
Згідно п.п.а п.2.1 ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі, крім іншого, посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Тобто, під адміністративну відповідальність підпадають водії саме механічних транспортних засобів, які на вимогу поліцейського не пред'явили документ, що підтверджує відповідне право особи на керування транспортним засобом.
У п.1.10 ПДР України наведені терміни, що використовуються у цих Правилах та мають наступне значення:
- транспортний засіб - це пристрій призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів;
- механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.
З аналізу вищенаведених положень вбачається, що критерієм для розмежування понять «транспортний засіб» та «механічний транспортний засіб» є наявність двигуна внутрішнього згорання або потужність електродвигуна. Тобто всі механічні транспортні засоби є транспортними засобами, але ні всі транспортні засоби є механічними, оскільки транспортний засіб з електродвигуном вважається механічним за умови, що потужність двигуна перевищує межу 3 кВт.
У Правилах дорожнього руху відсутнє визначення «електроскутер», проте аналізуючи визначення «транспортний засіб», можна дійти висновку, що «електроскутер» відповідає поняттю транспортний засіб, оскільки призначений для перевезення осіб, зокрема самого водія чи його вантажу та є повноправним учасником дорожнього руху.
Статтею 1 Закону України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» визначено поняття низькошвидкісного легкого електричного транспортного засобу колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома), системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, із двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість, що є меншою або дорівнює 50 кілометрів на годину та більшою за 10 кілометрів на годину, та споряджену масу не більше ніж 600 кілограмів.
Згідно з п.2.13 ПДР України транспортні засоби належать до таких категорій, зокрема, А1 - мопеди, моторолери та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об'ємом до 50 куб.см або електродвигун потужністю до 4 кВт.
Отже, враховуючи наведене, до категорії А1, у випадках відсутності якої особа притягується до адміністративної відповідальності, можна віднести саме механічні транспортні засоби які мають електродвигун потужністю від 3 до 4 кВт.
Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 01.03.2018 у справі №278/3362/15-к, відповідно якої, розмежовані поняття «механічний транспортний засіб» та «транспортний засіб» та різниця між цими поняттями полягає у наявності двигуна внутрішнього згорання, а також потужності електродвигуна. Отже, транспортний засіб з електродвигуном вважається механічним за умови, що потужність двигуна більша ніж 3 кВт. У зворотному випадку транспортний засіб не буде вважатись механічним, однак все ж таки залишатиметься транспортним засобом.
В матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували технічні характеристики електромопеда, яким керував ОСОБА_1 . Також позивачем не було виконано вимоги постанови від 06.08.2025, щодо вимоги надання таких.
Водночас суд, бере до уваги зміст оскаржуваної постанови, де зазначено, що ОСОБА_1 здійснював рух на електромопеді Elektrik Nice з електродвигуном потужністю до 3 кВт. У зв'язку з наведеним суд не вважає правильним застосовувати за таких обставин положення ст. 80 КАС щодо залишення позову без розгляду.
Таким чином беручи до уваги, що адміністративну відповідальність за порушення пп.а п.2.1 ПДР України може нести виключно водій механічного транспортного засобу, до якого електромопед, яким керував позивач, не віднесено, позивач не є суб'єктом адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП. У зв'язку з наведеним суд відхиляє аргументи, що наведені в відзиві та вважає правильним задоволити позов, скасувавши оскаржувану постанову, а провадження в справі - закрити.
При цьому суд звертає увагу, що до складових верховенства права належить, зокрема правова (юридична) визначеність. Принцип юридичної визначеності полягає також в тому, що закон має бути, за можливості, проголошений наперед (до його застосування) та має бути передбачуваним щодо його наслідків: він має бути сформульований з достатньою мірою чіткості, аби особа мала можливість скерувати свою поведінку.
Беручи до уваги вимоги частини 1 статті 139 КАС України, згідно з якими при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа, суд вважає, що понесені позивачем судові витрати (сплачена сума судового збору) підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області на користь позивача.
Керуючись статтею 286 КАС України, суд
позовні вимоги ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РОНКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області ( (місцезнаходження: м. Кропивницький, вул. В. Чміленка, 41, код ЄДРПОУ 40108709) задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 5206913 від 12.07.2025 складену інспектором ВП № 1 (м. Гайворон) Голованівського РВП ГУНП в Кіровоградській області Ковальчуком О. В. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП у виді штрафу в розмірі 3400,00 грн та закрити провадження в справі.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 487 (чотириста вісімдесят сім) грн 50 коп судових витрат на сплату судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Третього апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст судового рішення складено 21.08.2025.
Суддя: М. В. ВЕНГРИН
Дата документа 21.08.2025