Справа №: 385/1063/25 Провадження № 3/385/432/25
22.08.2025 року м. Гайворон
Суддя Гайворонського районного суду Кіровоградської області Венгрин М. В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,,
за ч. 5 ст. 126 та ч. 1 ст. 130 КУпАП,
ОСОБА_1 07.07.2025, о 18 год. 19 хв на вул. Центральна в м. Гайворон Голованівського району Кіровоградської області керував автомобілем VOLVO, н.з. НОМЕР_1 , будучи позбавлений права керування транспортними засобами дане правопорушення вчинено повторно протягом року, чим порушив вимоги п. 2.1 ПДР України, вчинивши правопорушення передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Також, згідно протоколу про адміністративне правопорушення ААД № 537480 від 07.07.2025, ОСОБА_1 07.07.2025 о 18 год. 19 хв на вул. Центральна в м. Гайворон Голованівського району Кіровоградської області керував автомобілем VOLVO, н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення вимова, поведінка, що не відповідає обстановці) від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР України, вчинивши правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Оскільки до суду надійшло дві справи про вчинення ОСОБА_1 правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126 та ч. 1 ст. 130 КУпАП, та такі розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), то постановою суду від 04.08.2025 відповідно до ст. 36 КУпАП адміністративні справи № 385/1063/25 (провадження № 3/385/432/25) та справа № 385/1061/25 (провадження № 3/385/431/25) відносно ОСОБА_1 щодо вчинення ним правопорушень, передбачених ч. 1 ст.130 та ч. 5 ст. 126 КУпАП, об'єднано в одне провадження, якому присвоєно № справи 385/1063/25 (провадження № 3/385/432/25).
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, будучи належно повідомленим про місце та час проведення судового розгляду. Заяв про причини неявки чи про відкладення розгляду справи не подав.
При цьому суд бере до уваги, що ОСОБА_1 не заявляв жодних клопотань до суду про витребування доказів, виклик свідків і не висловлював своїх міркувань щодо законності складення на нього протоколу.
Зважаючи на те, що судом вжито усіх необхідних заходів для повного та всебічного з'ясування обставин справи, підстав для скерування справи для додаткового оформлення суддя не вбачає, враховуючи вимоги ст. 6 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод, відповідно до якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення, а також враховуючи закінчення строків притягнення особи до відповідальності, суд вважає, що слід вирішити справу за відсутності ОСОБА_1 та в межах тих доказів, які містяться у матеріалах справи та долучені до протоколу про адміністративне правопорушення.
Принцип добросовісності передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб'єктів при виконанні своїх юридичних обов'язків і здійсненні своїх суб'єктивних прав. Добросовісність при реалізації прав і повноважень втілюється у неприпустимості зловживання правом. З огляду на те, що ОСОБА_1 достовірно знав, що відносно нього складено протокол про адміністративне правопорушення, який розглядається Гайворонським районним судом Кіровоградської області та не подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю явки в судове засідання з поважних причин, не з'явився в судове засідання, суд оцінює таку процесуальну поведінку як зловживання своїм правом, направлене на умисне, безпідставне затягування розгляду справи з метою спливу строку притягнення до адміністративної відповідальності, передбаченого ст. 38 КУпАП, що суперечить загальноправовому принципу добросовісності.
Згідно вимог ст. 245, 252 КУпАП під час провадження в справах про адміністративні правопорушення забезпечується всебічне, повне і об'єктивне дослідження всіх обставин справи.
За змістом ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Дослідивши матеріали справи суд встановив таке.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП полягає у повторному протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною другою та четвертою цієї статті.
Ч. 4 ст. 126 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами .
Відповідно до вимог п. 2.1 А ПДР України встановлено заборону, зокрема керувати транспортним засобом, без посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
З доказів, що долучені до протоколу, а саме відеозапису на ДВД диску, що долучений до протоколу уповноваженою особою, вбачається, що 07.07.2025, о 18 год. 19 хв на вул. Центральна в м. Гайворон Голованівського району Кіровоградської області рухався автомобіль VOLVO, н.з. НОМЕР_1 , який був зупинений поліцейськими. За кермом знаходився ОСОБА_1 , а також постановою серії БАД 083170 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП та накладення на нього стягнення у виді адміністративного штрафу.
Оцінюючи здобуті у справі та досліджені в судовому засіданні докази, суд визнає їх належними та допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов'язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, зібрані у порядку, встановленому КУпАП.
Враховуючи положення ст.251 КУпАП, суд констатує, що всі зібрані докази, зокрема відеозаписи, що долучені до протоколу відповідають вимогам КУпАП та містять інформацію, що встановлює наявність адміністративного правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП та винуватість ОСОБА_1 у вчиненні цього правопорушення.
Враховуючи зміст протоколу, відеозапису, суд вважає його вину у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП доведеною належними, допустимими та достатніми доказами.
Щодо правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч. 1 ст. 130 КУпАП суд зазначає таке.
Диспозицією ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
ОСОБА_1 інкримінується відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного або іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
В якості доказів такого долучено відеозаписи на ДВД диску та рапорт поліцейського.
На відеозаписах, відображено подію керування транспортним засобом та суперечку ОСОБА_1 та його пасажирів з поліцейськими. При цьому на долучених відеозаписах не зафіксовано пропозиції пройти огляд на стан сп'яніння на місці, в медичному закладі та відмови ОСОБА_1 від проходження такого.
Слід відзначити, що в матеріалах справи, що надійшла до суду ДВД диск з відеозаписом не відтворювався, тому судом було постановою від 04.08.2025 витребувано в ВП № 1 (м. Гайворон) відеозапис події 07.07.2025 з участю ОСОБА_1 , який було надано суду з супровідним листом 14.08.2025. Таке витребування не є збиранням доказів судом, що порушувало б принцип безсторонності суду, виходячи з того, що суд виключно вживав заходів для всебічного, повного та об'єктивного розгляду справи в межах тих доказів, що було надані суду, однак з технічних причин не могли бути дослідженими.
З рапорту поліцейського СРПП А. Стуса вбачається, що 07.07.2025, о 18 год. 19 хв на вул. Центральна в м. Гайворон Голованівського району Кіровоградської області був зупинений автомобіль VOLVO, н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 , який на пропозицію пройти огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі відмовився.
При цьому суд зауважує, що протокол та рапорти поліцейських, без підтвердження іншими доказами, не можуть бути самостійними та достатніми доказами, що підтверджують вину у вчиненні особою правопорушення.
Таке слідує з того, що протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує подію адміністративного правопорушення і відповідно до ст. 251 КУпАП є одними із джерел доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин справи та правильне її вирішення. Однак, протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовними та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, і являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи. Зазначене узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п.43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).
Рапорт працівника поліції не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення, що зазначив Верховний Суд в постанові від 20 травня 2020 року у справі № 524/5741/16-а.
Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях і всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Таким чином, провадження в справі в частині звинувачення ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП слід закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
При цьому суд враховує, що згідно правової позиції ЄСПЛ у справах «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», рішення від 30.05.2013 р., заява № 36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 р.), суддя не має права взяти на себе функції сторони обвинувачення, змінити обсяг інкримінованого правопорушення, усунути певні розбіжності та неточності, які мають місце в протоколі про адміністративне правопорушення, самостійно відшукувати докази винуватості особи, що становило б порушення ст. 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).
Для того, щоб особа була притягнута до адміністративної відповідальності, необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.
Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, що діє при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Оцінюючи надані докази в їх сукупності, беручи до уваги принцип, закріплений в ст. 62 Конституції України, який передбачає, про те що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, а також в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винуватості особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь,що є підставою для закриття провадження у справі, згідно пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП, у зв'язку недоведеністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП.
Згідно листа ВП №1 (м. Гайворон) від 09.07.2025 року ВП №1(м. Гайворон), - ОСОБА_1 протягом року до адміністративної відповідальності за порушення ПДР притягувався 18.06.2025 за ч. 4 ст. 126 КУпАП, посвідчення водія не отримував.
Відповідно до ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Згідно ч. 2 ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132- 2 цього Кодексу, та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису).
Дослідивши матеріали справи, приходжу до висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП - повторному протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, а саме керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.
В п. 28 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року № 14 зазначено, що оплатне вилучення транспортного засобу є допустимим тільки як додаткове адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, за які встановлена відповідальність ч. 6 ст. 121, ч. 2 та 3 ст. 130 КУпАП. Застосування його як основного стягнення законом не передбачено. Не можна накладати це стягнення й на особу, яка вчинила відповідне правопорушення, керуючи транспортним засобом, що належить іншій особі. Доказів того, що автомобіль належить ОСОБА_1 матеріали справи не містять.
Вирішуючи питання про накладення адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобом, яке передбачене санкцією ч. 5 ст. 126 КУпАП, суд враховує положення ч. 3 ст. 30 КУпАП, а також правовий висновок Верховного Суду від 04.09.2023 в справі № 702/301/20, відповідно до якого особі, яку визнано винуватою у вчиненні правопорушення, суд може призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами незалежно від того, чи мала така особа на момент вчинення кримінального правопорушення отримане у передбаченому законом порядку посвідчення на право керування транспортними засобами.
Суд наголошує на тому, що внаслідок порушення особою, незалежно від наявності чи відсутності у неї посвідчення подія, правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту створюється реальна небезпека для життя і здоров'я інших осіб та спричиняється відповідна шкода, а тому покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами в окремих випадках є необхідним з метою попередження спричинення такою особою шкоди здоров'ю чи навіть смерті іншим особам через порушення нею правил дорожнього руху в майбутньому, а також для дієвого впливу на сприйняття суспільством, у тому числі іншими водіями. При цьому, слід звернути увагу на підвищену суспільну небезпечність дій осіб, які керують транспортними засобами, не маючи достатніх теоретичних і практичних знань та не отримавши у передбаченому законом порядку посвідчення водія, оскільки вірогідність настання дорожньо-транспортної пригоди у такому випаду є значно вищою, а тому попереджувальна мета додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами у такому випадку набуває особливого значення.
Каральна мета такого додаткового покарання досягається як безпосередньою забороною керувати транспортними засобами (позбавлення суб'єктивного права), так і покладенням на особу у зв'язку з цим уповноваженим органом з питань пробації певних обов'язків, а також роз'яснення особі наслідків невиконання покладених обов'язків та ухилення від відбування додаткового покарання. Підхід щодо неможливості призначення покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами особі, яка не отримувала посвідчення водія на право керування транспортними засобами, не відповідає засаді справедливості та принципу рівності всіх перед законом, а також нівелює попереджувальну мету покарання (аналогічна думка викладена в постанові Верховного Суду від 04.09.2023 року №702/301/20).
З огляду на викладене слід накласти також стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами.
. У зв'язку з наведеним суд вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_1 стягнення в межах санкції статті, за якою кваліфікується правопорушення, у вигляді штрафу у розмірі 2400 неоподаткованих мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 5 років та без оплатного вилучення транспортного засобу.
Керуючись ст. 40-1 КУпАП, відповідно до якої судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення, тому слід стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в дохід держави.
Керуючись ст. 283,284 КУпАП,
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП і накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 2400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 (сорок тисяч вісімсот) грн 00 коп. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 5 (п'ять) років та без оплатного вилучення транспортного засобу.
Стягнути з ОСОБА_1 , в дохід держави судовий збір в розмірі 605 (шістсот п'ять) грн 60 коп.
Роз'яснити ОСОБА_1 , що відповідно до вимог ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 КУпАП, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. У разі несплати правопорушником штрафу в установлений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень.
Закрити провадження про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Постанова вступає в законну силу після закінчення строку на її оскарження та підлягає пред'явленню до виконання протягом трьох місяців.
Суддя : /підпис/ М. В. ВЕНГРИН
Згідно з оригіналом
Суддя Гайворонського
районного суду М.В. Венгрин
Дата документа 22.08.2025