Справа № 674/1237/25
Провадження № 2/674/803/25
іменем України
20 серпня 2025 року м.Дунаївці
Дунаєвецький районний суд Хмельницької області
в складі: судді Посунько Г.А.
секретаря судового засідання Мандзюка Д.Т.
з участю представника позивача ОСОБА_1
розглянувши за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні в залі суду м.Дунаївці Кам'янець-Подільського району Хмельницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя,
15 липня 2025 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя.
Позивач ОСОБА_2 посилається в обґрунтування своїх вимог на те, що з 02 червня 1991 року по 17 лютого 2020 року вона та відповідач ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі. В період спільного проживання сторони придбали житловий будинок садибного типу, розташований по АДРЕСА_1 , загальною площею 51,0 кв.м., який належить подружжю на праві спільної сумісної власності. Після розірвання шлюбу сторони однією сім'єю не проживають, поділити спільне майно в позасудовому порядку не можуть. На підставі викладеного позивач ОСОБА_2 просить суд поділити спільне майно подружжя, визнавши за нею право власності на 1/2 частку вказаного житлового будинку та стягнути з відповідача на її користь судові витрати по справі.
16 липня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання, учасникам справи встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив, заперечень та пояснень.
07 серпня 2025 року від відповідача ОСОБА_3 надійшла заява, якою відповідач повідомив, що позов визнає та не заперечує проти його задоволення.
В підготовчому засіданні представник позивача ОСОБА_1 підтримав позов, посилаючись на доводи, викладені в позовній заяві.
В підготовче засідання відповідач ОСОБА_3 не з'явився, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання повідомлявся належним чином - відповідач просить суд розглядати справу за його відсутності, позов визнає. Суд вважає можливим провести підготовче засідання за відсутності відповідача, на підставі наявних у справі доказів.
Згідно ч.3 ст.200 ЦПК за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Згідно ч.1 ст.206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Згідно ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
В підготовче засідання відповідач подав окрему процесуальну заяву про визнання позову. Визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.
Враховуючи викладене суд вважає можливим ухвалити рішення в даній цивільній справі за результатами підготовчого провадження.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини
та визначив відповідно до них правовідносини.
З 02 червня 1991 року по 17 лютого 2020 року позивач ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі.
27 квітня 1995 року відповідач ОСОБА_3 купив житловий будинок садибного типу, розташований по АДРЕСА_1 (на даний час - АДРЕСА_1 ), на підставі договору купівлі - продажу від 27 квітня 1995 року, укладеного між продавцем ОСОБА_4 та покупцем ОСОБА_3 .
27 квітня 1995 року договір купівлі - продажу був посвідчений державним нотаріусом Дунаєвецької державної нотаріальної контори та зареєстрований в реєстрі за № 2-930.
27 квітня 1995 року право власності відповідача ОСОБА_3 на вказаний житловий будинок було зареєстровано в МКП "Інвентарбюро" в книзі № 3 за реєстровим номером 479.
Згідно ч.1 ст.60 СК України м айно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Згідно ч.2 ст.60 СК України в важається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно ч.1 ст.61 СК України о б'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Згідно ч.3 ст.61 СК України я кщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно ч.1 ст.63 СК України д ружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Згідно ч.1 ст.68 СК України р озірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.
Згідно ч.2 ст.68 СК України р озпоряджання майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України.
Згідно ч.1 ст.355 СК України м айно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).
Згідно ч.1 ст.368 ЦК України с пільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.
Згідно ч.2 ст.368 ЦК України с уб'єктами права спільної сумісної власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, а також держава, територіальні громади, якщо інше не встановлено законом.
Згідно ч.3 ст.368 ЦК України м айно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч.1 ст.369 ЦК України с піввласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Зазначені правові норми свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Зазначена презумпція може бути спростована, а саме: один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року в справі № 6-843цс17, а також в постановах Верховного Суду від 06 лютого 2018 року в справі № 235/9895/15-ц та від 05 квітня 2018 року в справі № 404/1515/16-ц.
В підготовчому засіданні відповідач ОСОБА_3 визнав позов та не спростував презумпцію спільності права власності подружжя на житловий будинок садибного типу, розташований по АДРЕСА_1 .
Суд вважає необхідним звернути увагу на те, що якщо майно придбане під час шлюбу, то державна реєстрація прав на це майно лише на ім'я одного із подружжя не спростовує презумпції належності цього майна до спільної сумісної власності подружжя.
Оскільки житловий будинок садибного типу, розташований по АДРЕСА_1 був придбаний подружжям в період шлюбу, тому вказане нерухоме майно належить позивачеві ОСОБА_2 та відповідачеві ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності.
Згідно ч.1 ст.316 ЦК України п равом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно ч.1 ст.317 ЦК України в ласникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно ч.2 ст.317 ЦК України н а зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Згідно ч.1 ст.319 ЦК України в ласник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно ч.2 ст.319 ЦК України в ласник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.
Згідно ч.3 ст.319 ЦК України у сім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
Згідно ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Отже, право власності має абсолютний характер, його зміст становлять правомочності власника з володіння, користування і розпорядження належним йому майном. Забезпечуючи всім власникам рівні умови здійснення своїх прав, держава гарантує власнику захист від порушень його права власності з боку будь-яких осіб.
Згідно ч.1 ст.69 СК України д ружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Згідно ч.1 ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Згідно ч.2 ст.70 СК України п ри вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.
Згідно ч.1 ст.372 ЦК України м айно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом.
Згідно ч.2 ст.372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення.
Згідно ч.3 ст.372 ЦК України у разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.
В судовому засіданні ніхто із сторін не заявив про наявність обставин для відступу від засади рівності часток подружжя.
На підставі викладеного суд вважає можливим задовольнити позов та в порядку поділу майна подружжя визнати за позивачем ОСОБА_2 та за відповідачем ОСОБА_3 право власності за кожним з них на 1/2 частку житлового будинку садибного типу, розташованого по АДРЕСА_1 .
Згідно ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного суд вважає можливим стягнути з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_2 понесені останньою та документально підтверджені витрати по сплаті судового збору в сумі 6830,29 грн.
Керуючись ст.ст.60, 61, 63, 68 - 70 СК України, ст.ст.316 - 319, 321, 328, 355, 368, 369, 372, 379 - 381 ЦК України, ст.ст.4 - 13, 81, 133, 141, 200, 206, 259, 263 - 265, 268 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя - задовольнити.
В порядку поділу спільного майна подружжя визнати:
за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючою по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ,
та за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживаючим по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ,
право власності за кожним з них на 1/2 частку житлового будинку садибного типу, розташованого по АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживаючого по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ,
на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючої по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ,
витрати по сплаті судового збору в сумі 6830,29 грн. (Шість тисяч вісімсот тридцять гривень 29 копійок).
Рішення суду може бути оскаржене до Хмельницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне ім'я сторін:
Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 .
Повний текст судового рішення складено 22 серпня 2025 року.
Суддя Посунько Г.А.