Справа № 604/1332/24
Провадження № 2-сз/604/5/25
14 серпня 2025 року сел. Підволочиськ
Підволочиський районний суд Тернопільської області в складі:
головуючого судді Сташківа Н.Б.
за участю:
секретаря судового засідання Крупи А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Підволочиську Тернопільської області питання про стягнення судових витрат у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 третя особа Служба у справах дітей Підволочиської селищної ради про розірвання договору за рішенням суду та визначення місця проживання дитини, -
21 липня 2025 року представник позивача ОСОБА_1 адвокат Молень Р.Б. звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення та приєднання до матеріалів справи додаткових доказів щодо розміру судових витрат та ухвалення судового рішення про стягнення з відповідача ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 27200,00 грн. В обґрунтування вказаного клопотання посилається на те, що рішенням Підволочиського районного суду від 16.07.2025 року позовні вимоги позивача ОСОБА_1 задоволено у повному обсязі, розірвано договір та визначено місце проживання малолітньої дитини. Під час розгляду справи, правничу допомогу Позивачу надавало Адвокатське обєднання «Молень», Багранюк та партнери» на підставі договору про надання правничої допомоги № 27/09 від 27.09.2024 року. Відповідно до Акту про надання правничої допомоги за Договором, розмір витрат позивача на правничу допомогу адвоката, пов'язаних із розглядом справи, який з огляду на ухвалення судом рішення покладається на відповідача, складає 27200,00 грн. У зв'язку з чим просять стягнути з відповідача в користь відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 27200,00 грн.
Позивач ОСОБА_1 та її адвокат Молень Р.Б. в судове засідання не з'явились, подали клопотання, згідно якого просять розглянути заяву у їх відсутності та задоволити у повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 та його адвокат Щербатюк О.Д. у судове засідання не з'явились, проте подали клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги. В обґрунтування клопотання посилається на те, що наявний у матеріалах справи Договір про надання правової допомоги від 27.09.2024 року було подано до суду лише 21.07.2025 року, тобто через 10 місяців після його укладення, і цей договір не містить умов (пунктів)щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом. Стороною відповідача не надано пояснень з приводу того, чому саме цей Договір було подано до суду лише через 10 місяців після його укладення, і чому сам Договір про надання правової допомоги не містить розміру адвокатської винагороди та порядку розрахунків, обсягу виконання доручення адвокатським об'єднанням. Крім того, представник позивача брав участь лише в одному засіданні 16.07.2025 року, а тому вказані у акті від 18.07.2025 року відомості про його участь у 5 засіданнях не відповідають дійсності. Вважають, що зазначеним позивачем розмір витрат є завищеним, оскільки дана категорія справ є поширеною, судова практика сформована судами, а всі докази якими відповідач обґрунтовує свою позицію, були у відповідача. Тому усна консультація та складання позовної заяви не потребують значної витрати часу, застосування спеціальних професійних навиків з правових питань, таким чином сума витрат на правничу допомогу не відповідає ознакам співмірності, а тому у задоволенні заяви про ухвалення додаткових витрат просять відмовити.
У зв'язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Суд, ознайомившись із матеріалами справи, вважає, що заява про стягнення витрат на правничу допомогу підлягає до часткового задоволення, виходячи із наступних міркувань.
Відповідно до п.3 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до відповідача ОСОБА_2 , третіх осіб Служби у справах дітей Підволочиської селищної ради про розірвання договору, визначення місця проживання дитини.
Рішенням Підволочиського районного суду Тернопільської області від 16 липня 2025 року задоволено позов ОСОБА_1 , розірвано договір між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 щодо здійснення батьківських прав та визначення місця проживання дитини від 07 листопада 2022 року, визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 разом із матір'ю ОСОБА_1 .
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до ст. 246 ЦПК України, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.
Разом із тим, судом встановлено, що дана справа розглянута Підволочиським районним судом Тернопільської області та ухвалено у ній рішення 16 липня 2025 року, а заява про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правову допомогу подано 21 липня 2025 року, тобто у строк що передбачений вимогами ст. 246 ЦПК України.
Згідно п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: як розподілити між сторонами судових витрат.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 265 ЦПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються: розподіл судових витрат.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України відносить витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно ч. 1 ст. 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Положення частин першої та другої статті 137 ЦПК України кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя №R(81)7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв'язку з розглядом.
Згідно з ч. ч. 1 - 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
Із матеріалів справи вбачається, що 27 вересня 2024 року між сторонами ОСОБА_1 та адвокатським об'єднанням «Молень, Багранюк та партнери» уклали договір № 27/09 про надання правничої допомоги. Пунктом 1.1 вказаного договору Адвокатське об'єднання приймає на себе зобов'язання в якості правничої допомоги здійснювати представницькі повноваження, захищати права і законні інтереси Клієнта в обсязі та на умовах, встановлених цим договором та за домовленістю сторін.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року N 23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати.Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Статтею 19 цього ж Закону визначено такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1ст. 1 вищевказаного закону).
Також, ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення, тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Аналіз наведених вище норм дає підстави вважати, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Як убачається із Акту про надання правничої допомоги за договором про надання правничої допомоги № 27/09 від 27.09.2024 ОСОБА_4 як клієнт отримала наступні послуги : зустріч та усна консультація 2 год - 1600 грн; ознайомлення та вивчення документів наданих Клієнтом 2 год - 1600 грн; вивчення законодавства, яке підлягає застосуванню та судової практики 4 год - 3200 грн; складення позовної заяви - 4800 грн; представництво інтересів Клієнта у суді 5 засідань -16 000 грн; Загальна вартість послуг складає 27200 грн. Зазначені грошові кошти Клієнт зобов'язаний перерахувати на розрахунковий рахунок Адвокатського об'єднання не пізніше 60 днів з дня проголошення рішення суду.
З положень процесуальних кодексів, витратами на професійну правничу допомогу є гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомога, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката. Розмір цих витрат встановлюється договором про надання правової допомоги за домовленістю сторін.
Оскільки розмір сум, що підлягають сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, ґрунтується на положеннях договору про надання правничої допомоги, слід чітко визначити вичерпний перелік послуг, які будуть/можуть бути надані в межах супроводу судової справи. В іншому випадку усі послуги, які були надані, але не зазначені в договорі, відшкодуванню не підлягатимуть. Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду у постанові у справі №826/856/18 від 22.12.2018 р
Разом із тим, згідно процесуального законодавства, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірний із:
1.складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами);
2.часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3.обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4.ціною позову та/або значенням справи для сторони, в т.ч. впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Тобто суд не може на власний розсуд зменшувати розмір витрат на оплату правничої допомоги, який підлягає відшкодуванню. Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові у справі №755/9215/15-ц (провадження 14-382цс19) від 19.02.2020 р.: «Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній зі сторін без відповідних дій з боку такої сторони».
Таким чином, суд зазначив, що у питанні визначення розподілу судових витрат судді мають виступати виключно як арбітри та надавати оцінку доказам та доводам, що наводяться сторонами. Вирішення питання про розподіл судових витрат судом на власний розсуд може бути підставою для оскарження такого рішення.
Як зазначено у постанові Верховного Суду від 13.02.2019 р. у справі №756/2114/17, «при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), і розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішеннях від 12 жовтня 2006 р. у справі «Двойних проти України», від 10 грудня 2009 р. у справі «Гімайдуліна і інші проти України», від 23 січня 2014 р. у справі «East/West Alliance Limited проти України», від 26 лютого 2015 р. у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 р. у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір
З огляду на викладене, беручи до уваги складність справи, обсягом виконаної роботи адвокатом, часом витраченим на надані послуги, відсутність частини наданих послуг в умовах договору, суд приходить до переконання про часткове задоволення заяви про стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 8 000,00 грн., що відповідатиме вимогам розумності та співмірності.
Керуючись ст.ст. 220, 294, п. 4 ст. 295 ЦПК України, суд,-
Заяву представника позивача адвоката Моленя Р.Б. про стягнення витрат на правову допомогу задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 в користь ОСОБА_1 понесені нею витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн (вісім тисяч) грн.
В задоволенні решти вимог - відмовити.
Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду Тернопільської області.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Підволочиського районного суду
Тернопільської області Н.Б. Сташків