вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"07" серпня 2025 р. Cправа № 902/1337/24
Господарський суд Вінницької області у складі судді Шамшуріної Марії Вікторівни, за участю секретаря судового засідання Багулової Є.О.,
розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Фермерського господарства "Грушківецьке", 22431, Вінницька область, Хмільницький район, село Грушківці, вулиця Перемоги, будинок 15а, ідентифікаційний код юридичної особи 39365961
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Арамазд", 22431, Вінницька область, Хмільницький район, село Широка Гребля, вулиця Промислова, будинок 4, ідентифікаційний код юридичної особи 38318465
про розірвання договорів суборенди землі та повернення земельних ділянок
за участю представників:
від позивача - адвокат Якименко К.В., згідно ордеру
від відповідача - адвокат Бриленко К.Б., згідно ордеру
До Господарського суду Вінницької області 19.12.2024 року надійшла позовна заява №б/н від 19.12.2024 (вх. № 1402/26 від 19.12.2024) Фермерського господарства "Грушківецьке" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Арамазд" про розірвання договорів суборенди землі № б/н від 10.07.2019 року, які укладено між Товариством з обмеженою відповідальністю "Арамазд" та ОСОБА_1 щодо земельних ділянок для ведення фермерського господарства площею 60,0000 га (кадастровий номер 0521688600:03:000:0111), площею 32,7300 га (кадастровий номер 0521680300:04:000:0256), площею 22,1865 га (кадастровий номер 0521680300:04:000:0255) та зобов'язання відповідача повернути на користь позивача земельні ділянки для ведення фермерського господарства площею 60,0000 га (кадастровий номер 0521688600:03:000:0111), площею 32,7300 га (кадастровий номер 0521680300:04:000:0256), площею 22,1865 га (кадастровий номер 0521680300:04:000:0255) привівши їх у придатний для подальшого використання стан.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.12.2024 року справу розподілено судді Шамшуріній М.В.
Ухвалою від 24.12.2024 судом постановлено позовну заяву № б/н від 19.12.2024 (вх. № 1402/24 від 19.12.2024) Фермерського господарства "Грушківецьке" залишити без руху із встановленням позивачу строку та способу усунення недоліків позовної заяви.
До суду від позивача 27.12.2024 надійшла заява про усунення недоліків з додатками.
Ухвалою суду від 01.01.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 902/1337/24 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 30.01.2025 року о 10:00 год. та встановлено строки для подання зокрема відзиву - протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі.
30.01.2025 до суду від представника відповідача надійшла заява № б/н від 29.01.2025 (вх.№ 01-34/968/25 від 30.01.2025) у якій останній зазначив про те, що судове засідання у цій справі призначено на 30.01.2025, відповідачем укладено договір про надання правової допомоги 29.01.2025, а тому забезпечити надання належної правової позиції в обгрунтування заперечень проти позову об'єктивно неможливо. Представником відповідача зазначено, що ТОВ "Арамазд" заперечує проти заявлених позовних вимог. Крім того представник відповідача зауважив про здійснення ним представництва інтересів іншої особи як її захисника 30.01.2025. З огляду на викладене представник відповідача просив визнати поважною причину неявки у судове засідання 30.01.2025 щодо розгляду справи 902/1337/25, відкласти розгляд цієї справи, продовжити строк для подання відзиву.
Ухвалою від 30.01.2025 судом відмовлено у задоволенні заяви представника відповідача № б/н 29.01.2025 (вх. № 01-34/968/25 від 29.01.2024) в частині продовження строку для подання відзиву та відкладення розгляду справи, повідомлено відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Арамазд" про відкладення підготовчого засідання у справі № 902/1337/24 на 20.02.2025 о 12:00.
12.02.2025 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву № б/н від 12.02.2025 (вх.№ 01-34/1460/25 від 12.02.2025) у якому останній заперечив щодо заявлених позовних вимог, у задоволенні позову просив відмовити.
Судове засідання призначене на 20.02.2025 о 12:00 не відбулось у зв'язку з надходженням повідомлення про замінування приміщення суду.
Ухвалою від 21.02.2025 судом повідомлено учасників справи про призначення підготовчого засідання у справі №902/1337/24 на 28.02.2025 о 12:00.
Ухвалою від 28.02.2025 судом закрито підготовче провадження у справі № 902/1337/24, призначено справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні 27.03.2025 року о 10:00.
26.03.2025 до суду від позивача надійшло клопотання № б/н від 26.03.2025 (вх. № 01-34/3117/25 від 26.03.2025) про відкладення розгляду справи.
У судовому засіданні 27.03.2025 судом постановлено ухвалу про відкладення судового засідання з розгляду справи № 902/1337/24 по суті на 10:00 10.04.2025, яку занесено до протоколу судового засідання.
10.04.2025 до суду від відповідача надійшло клопотання № б/н від 10.04.2025 (вх. № 01-34/3760/25 від 10.04.2025) про відкладення розгляду справи.
У судовому засіданні 10.04.2025 судом постановлено ухвалу про відкладення судового засідання з розгляду справи № 902/1337/24 по суті на 10:00 18.04.2025, яку занесено до протоколу судового засідання.
За наслідком судового засідання 18.04.2025 судом постановлено ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні з розгляду справи № 902/1337/24 по суті до 13.05.2025 року о 14:00.
12.05.2025 до суду від позивача надійшли письмові пояснення № б/н від 12.05.2025 (вх. № 01-34/5022/25 від 12.05.2025).
13.05.2025 представником позивача у судовому засіданні подано клопотання № б/н від 13.05.2025 (вх. № 01-34/5107/25 від 13.05.2025) про витребування доказів.
За наслідком судового засідання 13.05.2025 судом постановлено ухвали про задоволення клопотання представника позивача про витребування технічної документації із землеустрою на спірні земельні ділянки у Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області та про оголошення перерви у судовому засіданні з розгляду справи № 902/1337/24 по суті до 14:00 03.06.2025, які занесено до протоколу судового засідання.
27.05.2025 на електронну адресу та 30.05.2025 на поштову адресу суду від Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області надійшов супровідний лист №2485/475-25 від 27.05.2025 (вх. № 01-34/5709/25 від 27.05.2025 та вх. № 01-34/5880/25 від 30.05.2025) з додатками на виконання вимог суду.
30.05.2025 до суду від позивача надійшло клопотання № б/н від 30.05.2025 (вх. № 01-34/5869/25) про долучення доказів на виконання вимог суду.
03.06.2025 до суду від відповідача надійшла відповідь на заперечення № б/н від 02.06.2025 (вх. № 01-34/5962/25 від 03.06.2025).
У судовому засіданні 03.06.2025 судом постановлено ухвалу про задоволення клопотання представника позивача, оголошення перерви у судовому засіданні з розгляду справи № 902/1337/24 по суті до 12:00 20.06.2025, яку занесено до протоколу судового засідання.
17.06.2025 до суду від позивача надійшли додаткові пояснення № б/н від 17.06.2025 (вх. № 01-34/6490/25 від 17.06.2025).
За наслідком судового засідання 20.06.2025 суд, з урахуванням графіку розгляду справ та затвердженого графіку відпусток Господарського суду Вінницької області, постановив ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні з розгляду справи № 902/1337/24 по суті до 10:00 07.08.2025, яку занесено до протоколу судового засідання.
06.08.2025 до суду від представника позивача надійшов виступ у дебатах № б/н від 06.08.2025 (вх. № 01-34/8238/25 від 06.08.2025).
На визначену судом дату у судове засідання з'явився представник позивача та представник відповідача.
У судовому засіданні з розгляду справи по суті представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити.
Представник відповідача заперечив щодо заявлених позовних вимог, у задоволенні позову просив відмовити.
За наслідками розгляду справи, суд оголосив про перехід до стадії ухвалення рішення та час проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду.
У судовому засіданні судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суть спору:
Фермерське господарство "Грушківецьке" звернулося до Господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Арамазд" про розірвання договорів суборенди землі № б/н від 10.07.2019 року, які укладено між Товариством з обмеженою відповідальністю "Арамазд" та ОСОБА_1 щодо земельних ділянок для ведення фермерського господарства площею 60,0000 га (кадастровий номер 0521688600:03:000:0111), площею 32,7300 га (кадастровий номер 0521680300:04:000:0256), площею 22,1865 га (кадастровий номер 0521680300:04:000:0255) та зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Арамазд" повернути Фермерському господарству "Грушківецьке" земельні ділянки для ведення фермерського господарства площею 60,0000 га (кадастровий номер 0521688600:03:000:0111), площею 32,7300 га (кадастровий номер 0521680300:04:000:0256), площею 22,1865 га (кадастровий номер 0521680300:04:000:0255) привівши їх у придатний для подальшого використання стан.
На обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ГУ Держгеокадстру у Вінницькій області укладено з ОСОБА_1 договори оренди землі №447 від 10.07.2014 року, №239 від 15.05.2014 року та № 238 від 15.05.2014 року, на підставі яких ОСОБА_1 передано в оренду строком на 25 років земельні ділянки для ведення фермерського господарства (код цільового призначення - 01.02) площею 60,0000 га (кадастровий номер 0521688600:03:000:0111), площею 32,7300 га (кадастровий номер 0521680300:04:000:0256) та площею 22,1865 га (кадастровий номер 0521680300:04:000:0255), які розташовані на території Байківської та Хомутинецької сільських рад Калинівського району Вінницької області.
У свою чергу 10.07.2019 року ОСОБА_1 уклав з Товариством з обмеженою відповідальністю «Арамазд» договори суборенди земельних ділянок (зі змінами) кадастровий номер 0521688600:03:000:0111, 0521680300:04:000:0256 та
0521680300:04:000:0255, за умовами яких передав земельні ділянки в суборенду на строк дії договорів оренди землі. Право суборенди ТОВ "Арамазд" на вищевказані земельні ділянки зареєстровано державним реєстратором.
Рішенням Господарського суду Вінницької області 09.04.2024 року у справі № 902/1546/23, яке залишено без змін постановою Північно-Західного апеляційного господарського суду від 09.07.2024 року та постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.11.2024 року встановлено, що вищевказані земельні ділянки надавалися ОСОБА_1 в оренду для ведення фермерського господарства. Оскільки таку діяльність здійснює саме фермерське господарство як юридична особа, то з моменту створення ОСОБА_1 фермерського господарства "Грушківецьке" - 27.08.2014 року, речове право на такі ділянки належать такому господарству відповідно до положень Закону України "Про фермерське господарство". Отже, з моменту державної реєстрації ФГ "Грушківецьке" у правовідносинах користування вищевказаними земельними ділянками відбулася фактична заміна орендаря, обов'язки землекористувача з того дня перейшли до вказаного фермерського господарства.
Цільове призначення земельних ділянок переданих в оренду ФГ "Грушківецьке" - землі сільськогосподарського призначення, які передані в оренду для ведення фермерського господарства.
За доводами позивача земельні ділянки, що були надані ОСОБА_1 мали використовуватися саме з дотриманням такого виду цільового використання як "для ведення фермерського господарства" в межах категорії "землі сільськогосподарського призначення".
У договорах суборенди визначено умови використання земельних ділянок (п.14-16), зокрема те, що вони передаються в суборенду для ведення фермерського господарства, а суборендар зобовязується використовувати їх за цільовим призначенням.
Водночас, ТОВ "Арамазд" було та залишається суб'єктом господарювання, який не є фермерським господарством та не може використовувати земельні ділянки для ведення фермерського господарства.
У зв'язку з цим позивач вважає, що ТОВ "Арамазд" не виконує умов договорів суборенди в частині використання земель за їх цільовим призначенням.
Також позивач зазначив, що при обстеженні земельної ділянки площею 22,1865 га (кадастровий номер 0521680300:04:000:0255) було виявлено, що ТОВ "Арамазд" використовує її не за цільовим призначенням, всупереч умовам договору суборенди землі №б/н від 10.07.2019 року, а саме розорало земельну ділянку для пасовища і використовує в господарській діяльності для вирощування сільськогосподарської продукції, що суперечить статусу цих сільськогосподарських угідь і свідчить про порушення вимог раціонального землекористування.
ФГ "Грушківецьке" вважає, що такі дії відповідача є істотним порушенням умов договору суборенди землі, що є підставою для його розірвання.
Позивач зауважив, що за договором суборенди землі (зобов'язанням з визначеним строком виконання (дії) обов'язку з цільового використання земельної ділянки) суборендар зобов'язаний утриматися від певної дії (використовувати земельну ділянку не за цільовим призначенням), а орендар має право вимагати від суборендаря виконання його обов'язку (використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням).
Обов'язок суборендаря використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням відповідно до умов договору суборенди землі та вимог земельного законодавства повинен виконуватись ним безперервно, впродовж усього строку дії договору суборенди землі.
Позивач зазначив, на адресу ТОВ «Арамазд» було направлено вимогу про розірвання договорів суборенди землі в добровільному порядку, однак суборендар вимогу проігнорував, відповіді не надав.
Наведені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовом про розірвання договорів суборенди землі та повернення земельних ділянок орендарю.
Відповідач у відзиві, який долучено до матеріалів справи як пояснення проти позову заперечив, зауважив, що відповідно до договорів суборенди землі від 10.07.2019 ТОВ "Арамазд" набуло право тимчасового користування земельними ділянками кадастровий номер 0521680300:04:000:0255, площею 22,1865 га, кадастровий номер 0521680300:04:000:0256, площею 32,7300 га, кадастровий номер 0521688600:03:000:0111, площею 60,0000 га та використовує земельні ділянки за відповідним призначенням у межах відповідної категорії та сплачує орендну плату.
З посиланням на висновки Верховного Суду відповідач зазначив, що зміна цільового призначення земельних ділянок сільськогосподарського призначення на іншу категорію цільового призначення здійснюється за погодженими проектами землеустрою щодо їх відведення. При цьому такої процедури для зміни виду використання земельної ділянки, зокрема на землі фермерського господарства, без зміни її категорії цільового призначення (землі сільськогосподарського призначення) чинним законодавством не передбачено.
Відповідачем також зауважено щодо положень частини 1 статті 37 Закону України "Про охорону земель" якою визначено зокрема, що зміна сіножатей, пасовищ та перелогів на інші угіддя в межах земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності, переданих у користування на умовах оренди, емфітевзису, забороняється та ця вимога не поширюється на зміну угідь земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності, право оренди, емфітевзису щодо яких виникло до набрання чинності цією частиною. Та зазначено, що договори суборенди були укладені у 2019 році, тобто до набрання чинності ч. 3 ст. 37 Закону України "Про охорону земель", яку було введено Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо збереження лісів" № 2321-ІХ від 20 червня 2022 року.
На переконання відповідача позивачем не доведено факту нецільового використання земельних ділянок та наведені в позовній заяві підстави для розірвання договору суборенди з підстав нецільового використання земельних ділянок спростовуються матеріалами справи та наведеними позивачем обставинами; умовами договорів суборенди право одностороннього розірвання вказаних договорів не передбачено, а тому на думку відповідача позов задоволенню не підлягає.
Також відповідач зазначив що акт обстеження земельної ділянки від 11.12.2024 є недопустимим доказом, зауважив, що особи чиї підписи наведені у акті та які підписали акт є невідомими.
Відповідач зауважив, що акт підписаний Паранюком С.О. в якості старости Уладівського старостинського округу, Броновіцькою О.С. - начальником юридичного відділу, Басістою І.І. - головним спеціалістом відділу економічного розвитку, житлово-комунального господарства та земельних ресурсів, Присяжнюк Т.П. - інспектором відділу економічного розвитку, житлово-комунального господарства та земельних ресурсів. Разом із тим, рішенням Калинівської міської ради від 27.11.2020 № 38 виконуючим обв'язки старости Уладівського старостинського округу затверджено Носову Т.Л.
Також відповідач зазначив, що акт не містить відомостей про те, де саме та що на ньому відображено, тобто прив'язку до місцевості; до визначених ч. 5 ст. 51-1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" повноважень старости не належить складання актів та визначення цільового використання земельної ділянки; земельна ділянка не має чітких виражених меж в натурі, тож її межі встановлюються внаслідок проведення геодезичних робіт; підтверджень проведення геодезичної зйомки та встановлення меж орендованої земельної ділянки до матеріалів справи не надано.
На обгрунтування своїх правових позицій сторонами подавалися додаткові пояснення, письмові пояснення щодо обставин справи та спірних правовідносин.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Між Головним управлінням Держземагентства у Вінницькій області як орендодавцем та ОСОБА_1 як орендарем було укладено договори оренди землі № 407 від 10.07.2014 (далі - договір-1), № 239 від 15.05.2014 (далі - договір-2) та № 238 від 15.05.2014 (далі - договір-3) (т. 1 а.с. 37-48).
Згідно з пунктом 1 вказаних договорів оренди землі, орендодавець, відповідно до наказів Головного управління Держземагентства у Вінницькій області від 11.11.2013 0521680300:04:000/00001291, 0521680300:04:000/00001292, 0521680300:04:000/00001290 "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду", передав у строкове платне користування орендарю земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства із земель запасу Байківської/Хомутинецької сільських рад (за межами населеного пункту), Калинівського району, Вінницької області.
За змістом пункту 2 договорів оренди землі в оренду передаються - земельна ділянка загальною площею 22,1865 га, пасовище, кадастровий номер: 0521680300:04:000:0255; земельна ділянка загальною площею 32,7300 га, рілля, кадастровий номер: 0521680300:04:000:0256 та земельна ділянка загальною площею 60,0000 га, рілля, кадастровий номер: 0521688600:03:000:0111.
Відповідно до пунктів 8 договорів оренди землі, договори укладено на 25 (двадцять п'ять) років з моменту укладання. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 (тридцять) днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. Дата закінчення терміну договорів 09.07.2039 (договір-1) та 14.05.2039 (договір-2, договір-3).
Положеннями пункту 9 договорів оренди землі передбачено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 12 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 5 445,72 грн за 1 рік (договір-1), 4 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 35 524,08 грн за 1 рік (договір-2), 4 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 47 919,60 грн за 1 рік (договір-3).
Згідно з пунктами 14, 15 договорів оренди землі: земельна ділянка передається в оренду для ведення фермерського господарства. Цільове призначення земельної ділянки - для ведення фермерського господарства (код цільового призначення - 01.02).
Орендар земельної ділянки має право передавати в суборенду земельну ділянку для ведення фермерського господарства (пункти 29 договорів оренди землі).
Відповідно до актів передавання-приймання орендодавцем передано, а орендарем прийнято вищевказані земельні ділянки (т. 1 а.с. 40, 44, 48).
Договори та акти підписані представником орендодавця та Харчуком С.С.
10.07.2019 між ОСОБА_1 як орендарем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Арамазд" як суборендарем було укладено договір суборенди землі, за змістом пунктів 1, 2 якого орендар надає, а суборендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення з кадастровим номером: 0521680300:04:000:0255, яка розташована на території Байківської сільської ради (за межами населеного пункту), Калинівського району Вінницької області; загальна площа земельної ділянки - 22,1865 га, пасовище (т. 1 а.с. 49-51).
10.07.2019 між ОСОБА_1 як орендарем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Арамазд" як суборендарем було укладено договір суборенди землі, відповідно до пунктів 1, 2 якого орендар надає, а суборендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення з кадастровим номером: 0521680300:04:000:0256, яка розташована на території Байківської сільської ради (за межами населеного пункту), Калинівського району Вінницької області; загальна площа земельної ділянки - 32,7300 га, рілля (т. 1 а.с. 52-54).
10.07.2019 між ОСОБА_1 як орендарем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Арамазд" як суборендарем було укладено договір суборенди землі за змістом пунктів 1, 2 якого орендар надає, а суборендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення з кадастровим номером: 0521688600:03:000:0111, яка розташована на території Хомутинецької сільської ради (за межами населеного пункту), Калинівського району Вінницької області; загальна площа земельної ділянки - 60,0000 га, рілля (т. 1 а.с. 55-57).
Умовами пунктів 8 договорів суборенди землі визначено строк дії таких договорів, зокрема, по земельній ділянці з кадастровим номером 0521680300:04:000:0255 - до 09.07.2039 та по земельним ділянкам з кадастровими номерами 0521680300:04:000:0256 та 0521688600:03:000:0111 - до 14.05.2039.
Після закінчення строку дії договору суборендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі суборендар повинен не пізніше ніж за 30 (тридцять) днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
За змістом пунктів 9, 11 договорів суборенди, орендна плата вноситься суборендарем один раз на рік по закінченню сільськогосподарського року, але не пізніше 15 грудня поточного року у грошовій формі в розмірі:
- 12 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 0521680300:04:000:0255, що становить 6905,88 грн за 1 рік;
- 4 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 0521680300:04:000:0256, що становить 37397,42 грн за 1 рік;
- 4 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 0521688600:03:000:0111, що становить 50144,25 грн за 1 рік.
Відповідно до пунктів 14, 15 договорів суборенди, земельні ділянки передаються в суборенду для ведення фермерського господарства. Цільове призначення земельних ділянок - для ведення фермерського господарства (код цільового призначення - 01.02).
Згідно з пунктом 16 договорів суборенди землі умови збереження стану об'єкта оренди полягають у зобов'язаннях суборендаря використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням та зберігати її якісний стан землі.
Згідно з умовами пункту 17 договорів суборенди передача земельної ділянки в суборенду здійснюється без розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Відповідно до пункту 19 договорів суборенди передача земельної ділянки суборендарю здійснюється з моменту державної реєстрації права оренди.
Пунктом 20 договорів суборенди сторони визначили, що після припинення дії договору суборендар повергає орендарю земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду. Орендар у разі погіршення корисних властивостей орендованої земельної ділянки, пов'язаних зі зміною її стану, має право на відшкодування збитків у розмірі, визначеному сторонами. Якщо сторонами не досягнуто згоди про розмір відшкодування збитків, спір розв'язується у судовому порядку.
За умовами пункту 27 договорів суборенди орендар має право вимагати від суборендаря: використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з цим договором суборенди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості грунтів, додержання державних стандартів, норм і правил; дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються; своєчасного внесення орендної плати.
За змістом пункту 29 договорів суборенди правом суборендаря є: самостійно господарювати на землі з дотриманням умов цього договору; отримувати продукцію і доходи.
Згідно з пунктом 30 договорів суборенди до обов'язків суборендаря сторонами віднесено: приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені цим договором суборенди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку; виконувати встановлені щодо об'єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором суборенди землі; дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.
Відповідно до пункту 33 договорів суборенди землі зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв'язується у судовому порядку.
Пунктами 35 договорів суборенди землі сторонами передбачено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.
Згідно з пунктами 36 договорів суборенди землі розірвання договору суборенди землі в односторонньому порядку не допускається.
За умовами пунктів 38, 39 договорів суборенди землі за невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та (цього договору). Сторона, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності, якщо вона доведе, що це порушення сталося не з її вини.
01.02.2021 між ОСОБА_1 як орендарем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Арамазд" як суборендарем було укладено три додаткові угоди № 1 до договорів суборенди землі (т. 1 а.с. 51 (зворот), 54 (зворот), 57 (зворот)).
За змістом вказаних додаткових угод до договорів суборенди землі сторонами погоджено доповнити розділ «Орендна плата» пунктом 11.1. договорів суборенди землі наступного змісту: орендна плата вноситься грошовими коштами підзвітними особами ТОВ "Арамазд" безпосередньо на Казначейський рахунок Калинівської ОТГ та Іванівської ОТГ, код платежу 18010800 "Орендна плата з фізичних осіб" відповідно до рішення форми "Ф" Головного управління Державної податкової інспекції у Вінницькій області, виданого на ім'я ОСОБА_1 в розмірі, вказаному у рішенні на сплату орендної плати. Термін сплати орендної плати до 20 серпня поточного року, за який нараховано орендну плату.
Договори та додаткові угоди до цих договорів підписані представником суборендаря та орендарем ОСОБА_1 .
Із матеріалів справи вбачається, що 09.04.2024 Господарським судом Вінницької області ухвалено рішення у справі №902/1546/23, яким у задоволенні позову Фермерського господарства "Грушківецьке" у справі № 902/1546/23 відмовлено повністю (т. 1 а.с. 13-22).
Зі змісту вказаного судового рішення вбачається, що предметом позову у цій справі були позовні вимоги Фермерського господарства "Грушківецьке" про усунення перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження майном шляхом скасування державної реєстрації речових прав (суборенди) Товариства з обмеженою відповідальністю "Арамазд" в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на земельні ділянки для ведення фермерського господарства площею 60,00 га (кадастровий номер 0521688600:03:000:0111), площею 32,73 га (кадастровий номер 0521680300:04:000:0256), площею 22,1865 га (кадастровий номер 0521680300:04:000:0255), які розташовані на території Хмільницького району Вінницької області та припинити речові права (суборенди) Товариства з обмеженою відповідальністю "Арамазд" в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на земельні ділянки для ведення фермерського господарства площею 60,00 га (кадастровий номер 0521688600:03:000:0111; номер запису про інше речове право №32350646, дата державної реєстрації 10.07.2019), площею 32,73 га (кадастровий номер 0521680300:04:000:0256; номер запису про інше речове право №32350126, дата державної реєстрації 10.07.2019), площею 22,1865 га (кадастровий номер 0521680300:04:000:0255; номер запису про інше речове право №32349270, дата державної реєстрації 10.07.2019), визнавши відсутнім у Товариства з обмеженою відповідальністю "Арамазд" речових прав (суборенди) на земельні ділянки для ведення фермерського господарства площею 60,00 га (кадастровий номер 0521688600:03:000:0111), площею 32,73 га (кадастровий номер 0521680300:04:000:0256), площею 22,1865 га (кадастровий номер 0521680300:04:000:0255).
Постановою Північно-Західного апеляційного господарського суду від 09.07.2024 у справі №902/1546/23 рішення Господарського суду Вінницької області від 09.04.2024 та додаткове рішення Господарського суду Вінницької області від 29.04.2024 у справі №902/1546/23 залишено без змін, апеляційні скарги Фермерського господарства "Грушківецьке" - без задоволення (https://reyestr.court.gov.ua/Review/120338334).
12.11.2024 Верховним Судом ухвалено постанову, якою касаційну скаргу Фермерського господарства "Грушківецьке" залишено без задоволення, рішення Господарського суду Вінницької області від 09.04.2024 та постанову Північно-Західного апеляційного господарського суду від 09.07.2024 у справі № 902/1546/23 залишено без змін (т.1 а.с. 23-29).
Верховним Судом у постанові від 12.11.2024 у справі № 902/1546/23 встановлено, що після укладення громадянином ОСОБА_1 договорів оренди землі від 10.07.2014 № 447 та від 15.05.2014 № 238 та № 239 для ведення фермерського господарства та створення цим громадянином ФГ "Грушківецьке" права й обов'язки орендаря за спірними договорами оренди земельних ділянок перейшли від громадянина до фермерського господарства з дня проведення його державної реєстрації, а саме з 27.08.2014. При цьому у подальшому, тобто після 27.08.2014, у відносинах з іншими суб'єктами, у тому числі з ТОВ "Арамазд" голова ФГ "Грушківецьке" - ОСОБА_1 , якому були передані в оренду земельні ділянки, виступав не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельних ділянок, а як представник (голова, керівник) зазначеного фермерського господарства.
Відповідно до приписів частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Як убачається із матеріалів справи, розпорядженням сільського голови Іванівської сільської ради № 85/1 від 05.12.2024 "Про створення комісії з обстеження земельної ділянки", відповідно до статті 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст. 158, 159 Земельного кодексу, розглянувши заяву голови ФГ' "Грушківецьке" В.Бурки від 15.11.2024 року, з метою обстеження земельної ділянки за межами с. Грушківці для визначення її стану та використання прийнято рішення утворити комісію у складі: Броновіцької Олени Сергіївни - начальника юридичного відділу; Басістої Інни Іванівни - головного спеціаліста відділу економічного розвитку, житлово-комунального господарства та земельних ресурсів; Степанюк Ліди Василівни - провідного спеціаліста відділу економічного розвитку, житлово-комунального господарства та земельних ресурсів; Присяжнюк Тетяни Петрівни - інспектора відділу економічного розвитку, житлово-комунального господарства та земельних ресурсів, Паранюка Сергія Олександровича - старости Уладівського старостинського округу (т. 1 а.с. 169).
Згідно з пунктами 2, 3 вказаного розпорядження ухвалено - комісії в тижневий термін провести обстеження земельної ділянки за межами с Грушківці; за результатами обстеження підготувати акт обстеження земельної ділянки.
11.12.2024 комісією у складі Паранюка С.О. - старости Уладівського старостинського округу, Броновіцької О.С. - начальника юридичного відділу, Басістої І.І. - головного спеціаліста відділу економічного розвитку, житлово-комунального господарства та земельних ресурсів, Степанюк Л.В. - провідного спеціаліста відділу економічного розвитку, житлово-комунального господарства та земельних ресурсів, Присяжнюка Т.П. - інспектора відділу економічного розвитку, житлово-комунального господарства та земельних ресурсів здійснено обстеження земельної ділянки за межами с. Грушківці (згідно заяви голови ФГ "Грушківецьке" В.Бурки) та за результатами обстеження складено акт обстеження земельної ділянки від 11.12.2024 (т. 1 а.с. 33).
За змістом вказаного акту комісією виявлено, що на земельній ділянці площею 22,1865 га (кадастровий номер 0521680300:04:000:0255), яка розташована за межами населеного пункту та передана у суборенду ТОВ "Арамазд" як пасовище, виявлено залишки посіву кукурудзи (фото додається). Комісія встановила факт розорювання земельної ділянки.
Згідно висновку комісії на земельній ділянці здійснюється господарська діяльність, а саме вирощування сільськогосподарської продукції.
Також за змістом акту обстеження земельної ділянки від 12.12.2024, складеного на виконання договору суборенди землі №б/н від 10.07.2019 року, предметом якого є земельна ділянка для ведення, фермерського господарства площею 22,1865 га (кадастровий номер 0521680300:04:000:0255), яка розташована на території Байківськоі сільської ради (за межами населеного пункту) Хмільницького (раніше Калинівського) району Вінницької області, керуючись положеннями Закону України "Про оренду землі", Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України, головою Фермерського господарства "Грушківецьке" Бурка В.Р., у присутності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , проведено обстеження земельної ділянки на предмет цільового використання її суборендарем - ТОВ "Арамазд".
Згідно з абзацом 2 вказаного акту, обстеженням встановлено, що земельна ділянка площею 22,1865 га (кадастровий номер 0521680300:04:000:0255) використовується ТОВ "Арамазд" не за її цільовим призначенням, всупереч умовам договору суборенди землі №б/н від 10.07.2019 року, а саме: земельну ділянку для пасовища суборендар розорав і використовує в господарській діяльності для вирощування сільськогосподарської продукції, що суперечить статусу цих сільськогосподарських угідь і свідчить про порушення вимог раціонального землекористування (т. 1 а.с. 30).
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майна, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 26.10.2023 року № 352005709, № 352006216, № 352005709 та від 21.04.2025 № 423479249, № 423478770, № 426478078 - 10.07.2019 до Державного реєстру внесено запис про інше речове право: суборенди для ведення фермерського господарства земельних ділянок площею 60,0000 га з кадастровим номером 0521688600:03:000:0111 (строк дії - 14.05.2039, піднайм), площею 22,1865 га з кадастровим номером 0521680300:04:000:0255 (строк дії - 09.07.2039, піднайм), площею 32,7300 га з кадастровим номером 0521680300:04:000:0256 (строк дії - 14.05.2039, піднайм) на підставі договорів суборенди землі, серія та номер: б/н, виданих 10.07.2019, видавник: ОСОБА_1 та ТОВ "Арамазд"; договори оренди землі, серія та номер відповідно: 238, виданий 15.05.2014; 447, виданий 10.07.2014, видавник: Головне управління Дежгеокадастру у Вінницькій області та Харчук С.С (т. 1 а.с. 58-63, 163-167).
Згідно з витягом з Державного земельного кадастру № НВ-0000978042025 від 14.05.2025 до Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0521688600:03:000:0111 внесено такі відомості - категорія земель, вид цільового призначення: землі сільськогосподарського призначення, 01.02 Для ведення фермерського господарства; площа земельної ділянки - 60,0000 га; право власності зареєстровано за Калинівською міською радою; відомості про оренду, суборенду згідно з Державним реєстром речових прав на нерухоме майно - орендар Фермерське господарство "Грушківецьке", орендар Товариство з обмеженою відповідальністю "Арамазд"; згідно експлікації земельних угідь площа земельної ділянки становить 60.0000 га, вид угідь - рілля (т. 1 а.с. 205-210).
Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру № НВ-0000978072025 від 14.05.2025 до Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки кадастровим номером 0521680300:04:000:0256 внесено такі відомості - категорія земель, вид цільового призначення: землі сільськогосподарського призначення, 01.02 Для ведення селянського (фермерського) господарства; площа земельної ділянки - 32,7300 га; право власності зареєстровано за Іванівською сільською радою; відомості про оренду, суборенду згідно з Державним реєстром речових прав на нерухоме майно - орендар Фермерське господарство "Грушківецьке", орендар Товариство з обмеженою відповідальністю "Арамазд"; згідно експлікації земельних угідь площа земельної ділянки становить 32,7300 га, вид угідь - рілля (31.9878), чагарники (0.6182, 0.1240) (т. 1 а.с. 211-216).
Згідно з витягом з Державного земельного кадастру № НВ-0000978112025 від 14.05.2025 до Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки кадастровим номером 0521680300:04:000:0255 внесено такі відомості - категорія земель, вид цільового призначення: землі сільськогосподарського призначення, 01.02 Для ведення фермерського господарства; площа земельної ділянки - 22.1865 га; право власності зареєстровано за Іванівською сільською радою; відомості про оренду, суборенду згідно з Державним реєстром речових прав на нерухоме майно - орендар Фермерське господарство "Грушківецьке", орендар Товариство з обмеженою відповідальністю "Арамазд"; згідно експлікації земельних угідь площа земельної ділянки становить 22.1865 га, вид угідь - пасовища (9.0890, 7.0636, 3.9668, 2.0263), землі під грунтовими дорогами (0.0357, 0.0051) (т. 1 а.с. 217-222).
Дослідивши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог з огляду на таке.
Предметом позову у цій справі є матеріально-правова вимога про розірвання договорів суборенди землі та зобов'язання повернути земельні ділянки.
Причиною виникнення спору у цій справі є твердження позивача про порушення відповідачем умов договорів суборенди землі в частині використання орендованих земельних ділянок не за цільовим призначенням.
До предмета доказування у цій справі входить питання щодо наявності або відсутності підстав для розірвання договорів суборенди землі та повернення земельних ділянок у зв'язку із порушенням орендарем умов цільового використання земельних ділянок.
Відповідно до статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин.
Частиною 4 статті 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, що склалися між сторонами суд враховує таке.
Відповідно до частини 1 статті 15 та частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно вимог частини 2 статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом. Аналогічні вимоги визначені у частині 9 статті 93 Земельного кодексу України (далі - ЗК України).
Відповідно до статті 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
За змістом статті 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Згідно із частиною 1 статті 4 Закону України "Про оренду землі" орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи. Орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою (частина 1статті 5 названого Закону).
Згідно вимог частини 6 статті 93 ЗК України орендована земельна ділянка або її частина може за згодою орендодавця, крім випадків, визначених законом, передаватися орендарем у володіння та користування іншій особі (суборенда).
Приписами частини 1-2 статті 8 Закону України "Про оренду землі" визначено, що орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця (крім випадків, визначених законом). Якщо протягом одного місяця орендодавець не надішле письмового повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення, орендована земельна ділянка або її частина може бути передана в суборенду. Умови договору суборенди земельної ділянки повинні обмежуватися умовами договору оренди земельної ділянки і не суперечити йому.
Положеннями статті 13 Закону України "Про оренду землі" визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Згідно приписів статті 24 Закону України "Про оренду землі" орендодавець, зокрема має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання норм і правил.
Положеннями статті 25 Закону України "Про оренду землі" визначено, що орендар земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі, водночас орендар земельної ділянки зобов'язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку, але не раніше державної реєстрації відповідного права оренди, виконувати встановлені щодо об'єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі.
Згідно з пунктом 16 договорів суборенди землі умови збереження стану об'єкта оренди полягають у зобов'язаннях суборендаря використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням та зберігати її якісний стан землі.
На обгрунтування фактичних підстав позову позивач покликається на порушення відповідачем умов договорів суборенди землі в частині недотримання вимог щодо цільового використання земельної ділянки площею 60,0000 га, кадастровий номер 0521688600:03:000:0111, земельної ділянки площею 32,7300 га кадастровий номер 0521680300:04:000:0256, земельної ділянки площею 22,1865 га кадастровий номер 0521680300:04:000:0255 з урахуванням передбаченого договорами виду використання землі "для ведення фермерського господарства".
Позивач зазначив, що земельні ділянки надані відповідачу в суборенду із цільовим призначенням "для ведення фермерського господарства", проте відповідач не використовує їх для ведення фермерського господарства.
Надаючи оцінку наведеним доводам судом враховано таке.
Судом установлено, що між Головним управлінням Держземагентства у Вінницькій області як орендодавцем та ОСОБА_1 як орендарем було укладено договори оренди землі № 407 від 10.07.2014, № 239 від 15.05.2014, № 238 від 15.05.2014 (т. 1 а.с. 37-48).
Згідно з пунктами 14, 15 договорів оренди землі: земельна ділянка передається в оренду для ведення фермерського господарства. Цільове призначення земельної ділянки - для ведення фермерського господарства (код цільового призначення - 01.02).
Умовами пункту 29 договорів оренди землі передбачено, що орендар земельної ділянки має право передавати в суборенду земельну ділянку для ведення фермерського господарства.
10.07.2019 між ОСОБА_1 як орендарем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Арамазд" як суборендарем було укладено три договори суборенди землі щодо оренди земельної ділянки площею 60,0000 га, кадастровий номер 0521688600:03:000:0111, земельної ділянки площею 32,7300 га кадастровий номер 0521680300:04:000:0256, земельної ділянки площею 22,1865 га кадастровий номер 0521680300:04:000:0255.
Відповідно до пунктів 14, 15 договорів суборенди, земельні ділянки передаються в суборенду для ведення фермерського господарства. Цільове призначення земельних ділянок - для ведення фермерського господарства (код цільового призначення - 01.02).
Згідно з пунктом 16 договорів суборенди землі умови збереження стану об'єкта оренди полягають у зобов'язаннях суборендаря використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням та зберігати її якісний стан землі.
За змістом статті 31 ЗК України землі фермерського господарства можуть складатися із: а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; б) земельних ділянок, що належать громадянам членам фермерського господарства на праві приватної власності; в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди. Громадяни члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).
Відповідно до статті 1 Закону України "Про фермерське господарство" фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.
Частиною 4 статті 1 Закону України "Про фермерське господарство" визначено, що фермерське господарство підлягає державній реєстрації як юридична особа або фізична особа - підприємець. Фермерське господарство діє на основі установчого документа (для юридичної особи - статуту, для господарства без статусу юридичної особи - договору (декларації) про створення фермерського господарства). В установчому документі зазначаються найменування господарства, його місцезнаходження, адреса, предмет і мета діяльності, порядок формування майна (складеного капіталу), органи управління, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до господарства та виходу з нього та інші положення, що не суперечать законодавству України.
Згідно частини 1 статті 2 Закону України "Про фермерське господарство" відносини, пов'язані із створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України.
Закон України "Про фермерське господарство" є спеціальним нормативно-правовим актом у таких правовідносинах (пункт 5.12 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.01.2020 у справі № 922/1974/19).
За змістом частини 1 статті 5, частини 1 статті 7 Закону України "Про фермерське господарство" право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.
Після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб (стаття 8 Закону).
Приписами статті 7 Закону України "Про фермерське господарство" визначено, що надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.
Згідно зі статтею 8 Закону України "Про фермерське господарство" фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою.
Отже, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов'язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства як форми підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією. Надання (передача) фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства є обов'язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.
Відповідно до статті 12 Закону України "Про фермерське господарство" землі фермерського господарства можуть складатися із: земельних ділянок, що належать громадянам України - членам фермерського господарства на праві власності, користування; земельних ділянок, що належать фермерському господарству на праві власності, користування.
Із наведених норм вбачається, що створенню фермерського господарства передує, по-перше бажання й ініціатива громадянина здійснювати підприємницьку діяльність на власний ризик саме у такій формі з метою отримання прибутку та, по-друге, вирішення питання про отримання земельної ділянки для ведення фермерського господарства у власність та/або користування, що є необхідною умовою реалізації ним права на створення такого фермерського господарства, а також державної реєстрації останнього як юридичної особи.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 5 жовтня 2022 року у справі № 922/1830/19 зазначила, що земельні відносини, які є основою створення та діяльності фермерського господарства, проходять у динаміці два етапи:
1) отримання засновником фермерського господарства права (власності або оренди) на землю як передумова створення фермерського господарства;
2) створення фермерського господарства, внаслідок чого особу засновника заміщує фермерське господарство як землекористувач, який веде господарську діяльність на земельній ділянці.
Цей комплекс відносин є нерозривним, одне не існує без іншого в межах легітимної процедури створення фермерського господарства.
Хоча, як зазначалося вище, земельна ділянка надається фізичній особі, однак метою надання є подальше створення фермерського господарства як суб'єкта підприємництва (господарювання) з переданням цьому суб'єкту земельної ділянки. Отже, в процесі створення фермерського господарства його засновник має обмежені правомочності щодо землі, оскільки його обов'язком є створення фермерського господарства, що і буде користувачем цієї землі. (п.п. 6.36-6.38 постанови).
Судом установлено, що спірні договори суборенди землі укладені між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Арамазд".
При цьому, юридична особа, з якою ОСОБА_1 укладено договори суборенди землі на момент їх укладення уже була створена, зареєстрована та здійснювала свою господарську діяльність в організаційно-правовій формі - товариства з обмеженою відповідальністю.
Суд звертає увагу, що нормами Закону України "Про фермерське господарство" не передбачено іншого механізму та способу створення фермерського господарства ніж визначено у статі 1 цього Закону, а також не передбачено можливості створення фермерського господарства внаслідок реорганізації шляхом перетворення юридичної особи, створеної та зареєстрованої в іншій організаційно-правовій формі ніж фермерське господарство.
На момент укладення договорів суборенди землі, ОСОБА_1 був обізнаний з тією обставиною, що орендарем є юридична особа, яка створена та зареєстрована у формі товариства з обмеженою відповідальністю та не є фермерським господарством.
Вказана обставина існувала до укладення договорів суборенди землі та була незмінною протягом дії цих договорів, а отже не може кваліфікуватися як порушення орендарем умов договору щодо цільового використання земельних ділянок після укладення таких договорів суборенди землі.
Суд зауважує, що недотримання орендарем умов договорів оренди землі в частині передачі в суборенду земельних ділянок для ведення фермерського господарства не фермерському господарству, не може бути підставою для покладення на суборендаря відповідальності за дії орендаря (суборендодавця у спірних правовідносинах).
Положеннями частини 2 статті 13 ЦК України визначено, що при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.
Відповідно до статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема справедливість, добросовісність та розумність.
Принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб'єктів при виконанні своїх юридичних обов'язків і здійсненні своїх суб'єктивних прав.
Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб. Дослідження питання про здійснення особою належного їй суб'єктивного матеріального права відповідно до його мети тісно пов'язане з аналізом фактичних дій суб'єкта на предмет дотримання вимоги добросовісності.
Одним із аспектів змісту добросовісності є заборона суперечливої поведінки.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18) зроблено висновок про те, що добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) ґрунтується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (пункт 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 у справі №461/9578/15-ц, постанови Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №390/34/17, від 30.11.2021 у справі №910/4224/21).
Застосовуючи принцип добросовісності та принцип заборони суперечливої поведінки, доводи позивача про використання відповідачем земельних ділянок не у відповідності до цільового призначення "для ведення фермерського господарства" як підстави для розірвання договорів суборенди судом відхиляються як такі, що не відповідають змісту спірних правовідносин, суперечать його попереднім діям та волевиявленню щодо укладення договорів суборенди за існуючих обставин.
Як убачається зі змісту укладених договорів суборенди та інформації з державного земельного кадастру щодо спірних земельних ділянок такі ділянки за категорією земель відносяться до земель сільськогосподарського призначення.
Земельні ділянки площею 60,0000 га, кадастровий номер 0521688600:03:000:0111, площею 32,7300 га кадастровий номер 0521680300:04:000:0256 за видом угідь обліковуються як рілля. Земельна ділянка площею 22,1865 га кадастровий номер 0521680300:04:000:0255 за видом угідь обліковується як пасовище.
У позовній заяві позивач не стверджував, що відповідачем допущено порушення використання земельних ділянок у межах визначеної категорії - землі сільськогосподарського призначення та виду використання - рілля. Доказів такого порушення позивачем суду не надано та судом не встановлено.
З урахуванням викладеного, позовні вимоги про розірвання договорів суборенди землі з підстав використання відповідачем земельних ділянок не у відповідності до цільового призначення "для ведення фермерського господарства" є безпідставні та задоволенню не підлягають.
Також на обгрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що в порушення вимог чинного законодавства та умов договору суборенди землі від 10.07.2019 року відповідач розорав передану в суборенду земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 22,1865 га, кадастровий номер 0521680300:04:000:0255 як пасовище, чим фактично змінив вид земельних угідь з пасовища на ріллю, що є істотним порушенням умов укладеного договору суборенди землі та підставою для його розірвання.
Надаючи оцінку наведеним доводам судом враховано таке.
Відповідно до вимог частини 1 статті 96 ЗК України землекористувачі зобов'язані, зокрема, а) забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком випадків незаконної зміни рельєфу не власником такої земельної ділянки; ґ) підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі.
Згідно частини 1 статті 1 Закону України "Про землеустрій"
- цільове призначення земельної ділянки - допустимі напрями використання земельної ділянки відповідно до встановлених законом вимог щодо використання земель відповідної категорії та визначеного виду цільового призначення;
- стале землекористування - використання земель, що визначається тривалим користуванням земельною ділянкою без зміни її цільового призначення, погіршення її якісних характеристик та забезпечує оптимальні параметри екологічних і соціально-економічних функцій територій.
Згідно частини 2 статті 18 ЗК України категорії земель України мають особливий правовий режим.
Поділ земель України за основним цільовим призначенням на категорії врегульовано частиною 1 статті 19 ЗК України, серед яких виділено землі сільськогосподарського призначення.
Частиною 3 статті 19 ЗК України (у чинній редакції) передбачено, що земельна ділянка, яка за основним цільовим призначенням належить до відповідної категорії земель, відноситься в порядку, визначеному цим Кодексом, до певного виду цільового призначення, що характеризує конкретний напрям її використання та її правовий режим.
Відповідно до частини 1 статті 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.
Згідно пункту "а" частини 2 статті 22 ЗК України до земель сільськогосподарського призначення належать сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги).
Відповідно до переліку угідь згідно з Класифікацією видів земельних угідь, що затверджений постановою КМ України «Про порядок ведення державного земельного кадастру» від 17.10.2012 № 1051 (Додаток № 4) до групи « 001» відновиться «Рілля». Група включає сільськогосподарські угіддя, які систематично обробляються і використовуються під посіви сільськогосподарських культур, включаючи посіви багаторічних трав, а також чисті пари та парники, оранжереї і теплиці. До ділянок ріллі не належать сіножаті і пасовища, що розорані з метою їх докорінного поліпшення і використовуються постійно під трав'яними кормовими культурами для сінокосіння та випасання худоби, а також міжряддя садів, які використовуються під посіви.
До групи угідь « 002» підгрупи « 02» віднесено «Пасовища», що включають сільськогосподарські угіддя, які систематично використовуються для випасання худоби, рівномірно вкриті деревинною та чагарниковою рослинністю площею до 20 відсотків ділянки.
За змістом частини 5 статті 20 ЗК України (у редакції чинній на момент укладення спірних договорів) види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою. Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33-37 цього Кодексу.
Відповідно до статті 34 ЗК України громадяни можуть орендувати земельні ділянки для сінокосіння і випасання худоби. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування можуть створювати на землях, що перебувають у власності держави чи територіальної громади, громадські сіножаті і пасовища.
Наведеними нормами закону визначені види використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення, зокрема для фермерського господарства, для ведення особистого селянського господарства, для сінокосіння і випасання худоби, для ведення індивідуального або колективного садівництва, для городництва, для ведення підсобного господарства. Власники або користувачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення певного виду використання мають використовувати їх виключно в межах вимог, встановлених статтями 31, 33 - 37 ЗК України для такого виду використання.
У межах кожної категорії земель виділяються види використання земельної ділянки, які визначаються її власником або користувачем самостійно, крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони, оскільки власники або користувачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення повинні використовувати такі земельні ділянки відповідно до того виду використання, за яким ці земельні ділянки були передані їм власником.
Аналогічний правовий висновок наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 925/929/19.
У постанові від 25.05.2022 у справі № 922/1135/21 Верховний Суд дійшов висновків, що за приписами ч.5 ст. 20, ст. 34 ЗК земельні ділянки для сінокосіння та випасання худоби можуть використовуватися лише у межах встановленого виду використання, тому передані в оренду відповідачу земельні ділянки не мали бути використані ним для вирощування олійних або будь-яких інших культур, оскільки ці земельні ділянки орендар зобов'язаний був використовувати виключно в межах, визначених договорами оренди землі, законом та кадастрової документації, а саме як пасовища.
У постанові Верховного Суду від 12.12.2019 у справі №904/1054/19 міститься висновок, що діяльність відповідача щодо розорювання земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які за своїми характеристиками відносяться до пасовищ, є такою, що порушує встановлені законодавством та договором вимоги використання спірної земельної ділянки, а отже, виходячи з предмету та підстав позову, суди дійшли правильного висновку про задоволення позовних вимог.
У постановах Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 468/1498/17, від 05 серпня 2020 року у справі № 468/1680/17-ц, від 16 листопада 2022 року у справі № 914/291/22, від 24 травня 2023 року у справі № 914/556/22, від 30.07.2024 у справі № 917/14/22, від 15.04.2025 у справі № 917/839/22 Верховний Суд виклав узагальнені висновки про те, що діяльність щодо розорювання земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яка за своїми характеристиками належить до пасовищ, порушує встановлені законодавством та договором вимоги використання такої земельної ділянки.
Отже, використання угідь пасовища в якості ріллі для вирощування сільськогосподарських культур суперечить виду використання, який визначений у статті 34 ЗК України, Переліку угідь згідно з Класифікацією видів земельних угідь, договорі суборенди земельної ділянки та документації із землеустрою щодо спірної земельної ділянки (т.2 а.с. 4-29).
З огляду на викладене, передана в суборенду земельна ділянка в межах виду використання - пасовище не може використовуватися як рілля для вирощування сільськогосподарських культур, оскільки така ділянка повинна використовуватися виключно в межах виду використання визначеного договором як пасовище.
За змістом статті 36 Закону України "Про охорону земель" (у редакції чинній на момент укладення договорів) охорона земель сільськогосподарського призначення забезпечується на основі реалізації комплексу заходів щодо збереження продуктивності сільськогосподарських угідь, підвищення їх екологічної стійкості та родючості ґрунтів, а також обмеження їх вилучення (викупу) для несільськогосподарських потреб. Зміна цільового призначення земель сільськогосподарського призначення допускається лише за умови обґрунтування доцільності такої зміни в порядку, визначеному законом.
Положеннями статті 37 Закону України "Про охорону земель" (у редакції чинній на момент укладення договорів) передбачено, що власники та землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок зобов'язані здійснювати заходи щодо охорони родючості ґрунтів, передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України. Використання земельних ділянок способами, що призводять до погіршення їх якості, забороняється.
На землях сільськогосподарського призначення може бути обмежена діяльність щодо: вирощування певних сільськогосподарських культур, застосування окремих технологій їх вирощування або проведення окремих агротехнічних операцій; розорювання сіножатей, пасовищ; використання деградованих, малопродуктивних, а також техногенно забруднених земельних ділянок; необґрунтовано інтенсивного використання земель.
Судом установлено, що за результатами звернення керівника ФГ "Грушківецьке" сільським головою Іванівської сільської ради було винесено розпорядження про створення комісії для обстеження земельної ділянки.
Зі змісту акту обстеження земельної ділянки від 11.12.2024 вбачається, що на земельній ділянці площею 22,1865 га (кадастровий номер 0521680300:04:000:0255), яка розташована за межами населеного пункту та передана у суборенду ТОВ "Арамазд" як пасовище, виявлено залишки посіву кукурудзи (фото додається). Комісія встановила факт розорювання земельної ділянки. Згідно висновку комісії на земельній ділянці здійснюється господарська діяльність, а саме вирощування сільськогосподарської продукції.
Таким чином, під час обстеження спірної земельної ділянки було встановлено, що фактичне використання орендарем земельної ділянки площею 22,1865 га (кадастровий номер 0521680300:04:000:0255) не відповідало виду використання та складу угідь земель сільськогосподарського призначення визначених договором суборенди землі.
Суд враховує, що відповідно до пункту "є" частини 1 статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства.
За приписами статті 187 ЗК України контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.
Згідно зі статтею 189 ЗК України самоврядний контроль за використанням та охороною земель здійснюється сільськими, селищними, міськими, районними та обласними радами.
Обов'язкових вимог щодо складання акту обстеження земельних ділянок при здійсненні самоврядного контролю за використанням земельних ділянок чинним законодавством не передбачено.
За наведених обставин, доводи відповідача, що акт обстеження є недопустимими доказом суд відхиляє.
Суд звертає увагу, що відповідач, заперечуючи щодо змісту та повноважень осіб, які брали участь в обстеженні земельної ділянки та складенні акту за наслідками такого обстеження, обставину щодо розорювання спірної земельної ділянки та фактичну зміну складу угідь з пасовища на ріллю не заперечив та належними доказами таку обставину не спростував.
Доводи відповідача, що визначена частиною 3 статті 37 Закону України "Про охорону земель" (у редакції Закону № 2321-IX від 20.06.2022) норма щодо заборони зміни сіножатей, пасовищ та перелогів на інші угіддя в межах земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності, переданих у користування на умовах оренди, емфітевзису не поширюється на зміну угідь земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності, право оренди, емфітевзису щодо яких виникло до набрання чинності цією частиною, судом відхиляються, оскільки договором суборенди землі визначено, що в суборенду передається земельна ділянка загальною площею 22,1865 га, пасовище.
Умовами договору суборенди не передбачено право орендаря без згоди орендодавця та власника земельної ділянки змінювати вид використання земельної ділянки у межах переданих земельних угідь. Навпаки, право орендаря самостійно господарювати на землі кореспондується з його обов'язком використовувати земельну ділянку за цільовим призначення, зберігати якісний стан землі та дотримуватися умов цього договору (пункти 16, 30 договору).
Відповідно до частини 1 статі 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Згідно частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 статті 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23.01.2019 у справі № 355/385/17 міститься правовий висновок про те, що у статті 629 Цивільного кодексу України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов'язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати.
Відповідно до статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За змістом статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.
Положеннями частини 1 статті 651 ЦК України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно частини 2 статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Тобто, у наведеній нормі йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке викликає для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.
Виходячи з системного аналізу наведених положень законодавства та враховуючи, що до відносин, пов'язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України.
Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. У такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини 2 статті 651 ЦК України.
Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. Водночас, йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.
Аналогічні правові висновки, які мають загальний характер щодо тлумачення застосування приписів частини другої статті 651 ЦК України, містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19), постановах Верховного Суду України від 18.09.2013 у справі № 6-75цс13, від 14.10.2014 у справі № 3-143гс14, у яких, крім наведеного, зазначено, що у кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинно вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення.
Враховуючи встановлені судом обставини, суд дійшов висновку, що використання відповідачем земельної ділянки сільськогосподарського призначення із кадастровим номером 0521680300:04:000:0255 площею 22,1865 га, яка за своїми характеристиками та видом використання відноситься до пасовищ шляхом її розорювання та використання як ріллі є порушенням вимог земельного законодавства та умов договору суборенди землі щодо використання орендарем земельної ділянки відповідно до її призначення.
Згідно частини 1 статті 36 Закону України "Про оренду землі" у разі невиконання зобов'язань за договором оренди землі сторони несуть відповідальність згідно із законом та договором.
Згідно з пунктом "ґ" частини 1 статті 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.
За умовами пункту 36 договору суборенди розірвання договору суборенди землі в односторонньому порядку не допускається.
Положеннями пункту 35 договору суборенди землі передбачено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання, зокрема, за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов'язків передбачених договором та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її (їх) використанню, а також з інших підстав, визначених законом.
Частиною 1 статті 32 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.
За приписами пункту 1 частини 1 статті 783 ЦК України, наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо наймач володіє та/або користується річчю всупереч договору або призначенню речі.
Згідно частини 2 статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є припинення правовідношення.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що використання відповідачем земельної ділянки, переданої в суборенду як пасовище без дотримання вимог щодо виду використання та складу угідь є істотним порушенням (невиконанням) умов договору суборенди землі щодо цільового використання земельної ділянки, що є підставою для дострокового розірвання за рішенням суду договору суборенди землі на вимогу другої сторони договору.
Встановлена судом обставина такого порушення не була спростована відповідачем належними доказами під час розгляду справи.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовна вимога про розірвання договору суборенди землі № б/н від 10.07.2019, укладеного між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Арамазд" щодо земельної ділянки із кадастровим номером 0521680300:04:000:0255 площею 22,1865 га є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Позивачем також заявлено вимогу про зобов'язання відповідача повернути Фермерському господарству "Грушківецьке" земельну ділянку із кадастровим номером 0521680300:04:000:0255 площею 22,1865 га привівши її у придатний для подальшого використання стан.
Положеннями частини 2 статті 653 ЦК України визначено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.
За змістом частини 1 статті 34 Закону України "Про оренду землі" у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.
Пунктом 20 договору суборенди визначено, що після припинення дії договору суборендар повергає орендарю земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.
Вимога про повернення земельної ділянки є похідною від вимоги про розірвання договору оренди. Тому, у разі розірвання договору оренди землі, орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку, що перебувала у його користуванні.
Враховуючи, що судом задоволена вимога про розірвання договору суборенди землі та зважаючи, що спірна земельна ділянка перебуває у користуванні відповідача, суд дійшов висновку, що позовна вимога про зобов'язання відповідача повернути Фермерському господарству "Грушківецьке" земельну ділянку із кадастровим номером 0521680300:04:000:0255 площею 22,1865 га привівши її у придатний для подальшого використання стан є обгрунтованою та підлягає задоволенню.
Положеннями частин 1-4 статті 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно вимог 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до вимог статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 ГПК України).
Згідно статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. (Постанова Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 906/1222/19).
Верховний Суд, в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.
Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який у рішенні від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" зазначив, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (частини 1-2 статті 86 ГПК України).
Суд зауважує, що справу розглянуто у розумний строк, який був об'єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав та обов'язків.
Під час розгляду справи, судом кожній стороні була надана розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, у тому числі подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.
У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Враховуючи викладене, суд не надає детальної відповіді на кожний аргумент та довід учасників справи, оскільки такі доводи та аргументи не впливають на висновки суду у цій справі.
Дослідивши фактичні обставини справи, що входять до предмету доказування у цій справі та стосуються кваліфікації спірних відносин, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню частково шляхом розірвання договору суборенди землі № б/н від 10.07.2019, укладеного між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Арамазд" щодо земельної ділянки із кадастровим номером 0521680300:04:000:0255 площею 22,1865 га та зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Арамазд" повернути Фермерському господарству "Грушківецьке" земельну ділянку із кадастровим номером 0521680300:04:000:0255 площею 22,1865 га привівши її у придатний для подальшого використання стан, у задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат судом враховано таке.
Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Згідно вимог статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 14 534,40 гривень.
Відповідно до вимог пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Приймаючи до уваги, що позовні вимоги задоволені частково, судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 4 844,80 гривень покладаються на відповідача, судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 9 689,60 гривень покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Розірвати договір суборенди землі № б/н від 10.07.2019, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Арамазд" щодо земельної ділянки із кадастровим номером 0521680300:04:000:0255 площею 22,1865 га.
3. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Арамазд" (22431, Вінницька область, Хмільницький район, село Широка Гребля, вулиця Промислова, будинок 4, ідентифікаційний код юридичної особи 38318465) повернути Фермерському господарству "Грушківецьке" (22431, Вінницька область, Хмільницький район, село Грушківці, вулиця Перемоги, будинок 15а, ідентифікаційний код юридичної особи 39365961) земельну ділянку із кадастровим номером 0521680300:04:000:0255 площею 22,1865 га привівши її у придатний для подальшого використання стан.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Арамазд" (22431, Вінницька область, Хмільницький район, село Широка Гребля, вулиця Промислова, будинок 4, ідентифікаційний код юридичної особи 38318465) на користь Фермерського господарства "Грушківецьке", 22431, Вінницька область, Хмільницький район, село Грушківці, вулиця Перемоги, будинок 15а, ідентифікаційний код юридичної особи 39365961) 4 844,80 гривень судових витрат зі сплати судового збору.
5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
6. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
7. Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 9 689,60 гривень покласти на позивача.
8. Згідно з приписами статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
9. Відповідно до положень частини 1 статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
10. Примірник судового рішення надіслати учасникам справи до електронних кабінетів у системі ЄСІТС.
Повне рішення складено 21 серпня 2025 р.
Суддя Шамшуріна М.В.
віддрук. прим.:
1 - до справи
2,3 - сторонам до електронних кабінетів у системі ЄСІТС