20 серпня 2025 року м. Харків Справа № 905/1647/24
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Слободін М.М., суддя Тихий П.В.
за участю секретаря судового засідання Голозубової О.І.,
за участю представників:
від позивача - Плахотін Д.О. (керівник) - на підставі витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань;
від відповідача (апелянта) - не з'явився;
розглянувши у відритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Тремби Дмитра Володимировича, с.Шахове, Добропільського району Донецької області, (вх.№1433 Д/1) на рішення господарського суду Донецької області від 20.05.2025 у справі №905/1647/24 (суддя Кротінова О.В., ухвалене в м.Харків, дата складення повного тексту - 02.06.2025)
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Востокшинторг», м.Краматорськ Донецької області,
до відповідача: фізичної особи-підприємця Тремби Дмитра Володимировича, с.Шахове Добропільського району Донецької області,
про стягнення 30449,02грн.,
25.12.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю “Востокшинторг» звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до фізичної особи-підприємця Тремби Дмитра Володимировича про стягнення 508295,02грн., в тому числі: сума боргу в розмірі 300000,00 грн.з оплати поставленого товару на підставі видаткових накладних; сума 3% річних у розмірі 38120,27грн., нарахованих за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань з оплати поставленого товару, на підставі ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України; інфляційні у розмірі 170174,75грн., нараховані за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань з оплати поставленого товару, на підставі ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що на підставі усних домовленостей позивачем було поставлено відповідачу товар за видатковими накладними, за якими не здійснено оплати у повному обсязі, внаслідок чого утворилась заборгованість та виникли підстави для її стягнення у судовому порядку, а також нарахування 3% річних та інфляційних витрат.
27.01.2025 відповідачем подано до господарського суду Донецької області відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог, з огляду на їх необґрунтованість та безпідставність, посилаючись на відсутність відповідного договору для документального підтвердження домовленостей між сторонами про поставку товару.
Відповідач також звертав увагу суду на те, що у наданих позивачем видаткових накладних міститься посилання на договір та рахунки на оплату, проте відповідних документів до матеріалів справи не надано.
Окрім викладеного, відповідач просив суд застосувати строк позовної давності до позовних вимог позивача, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог
16.04.2025 позивачем подано до господарського суду Донецької області заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій просив суд стягнути з відповідача грошові кошти в сумі 530449,02грн. з яких: 300000,00грн. - суму основного боргу за поставлений товар; 183576,35грн. - інфляційні, 46872,67грн. - 3% річних за користування чужими коштами; судові витрати покласти на боржника.
Рішення господарського суду Донецької області від 20.05.2025 у справі №905/1647/24 позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з фізичної особи-підприємця Тремби Дмитра Володимировича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Востокшинторг» 508211,69грн., в тому числі: сума боргу в розмірі 300000,00грн., сума 3% річних у розмірі 32277,92грн., інфляційні в розмірі 175933,77грн., а також відшкодування сплаченого судового збору у розмірі 6098,54грн.; відмовлено в задоволенні решти позовних вимог.
Керуючись приписами статей 11, 205, 509, 525, 526, 610, 615, 612, 625, 638, 664 Цивільного кодексу України, статей 173, 174, 181, 193 Господарського кодексу України, господарський суд першої інстанції здійснивши аналіз поданих сторонами документів, наданих пояснень, тверджень щодо вчинення сторонами дій, спрямованих на виникнення між ними цивільних прав та обов'язків, а саме: поставлення позивачем товару, отримання цього товару відповідачем та його часткова оплата, дійшов висновку про те, що виходячи з вищенаведених дій сторін, між ними було укладено договір поставки у спрощеній форм,і шляхом вчинення конклюдентних дій (підписання видаткових накладних), а не на підставі договору поставки у письмовій формі шляхом складення єдиного документа, за яким, відповідно, у сторін виникли взаємні права та обов'язки з поставки товару та його оплати.
Позивачем було поставлено товар на загальну суму 627720,00грн., що підтверджується доданими до позовної заяви видатковими накладними. Проте, на виконання усної домовленості відповідачем було здійснено оплату за поставлений товар в сумі 327720,00 грн., що також підтверджується доданими до матеріалів справи копіями платіжних інструкцій, у зв'язку із чим, виникла заборгованість в сумі 300000,00грн.
Оскільки сторонами не було узгоджено дату оплати поставленого товару, з урахуванням приписів статті 530 Цивільного кодексу України, суд керуючись статтями 655, 691, 692 Цивільного кодексу України, а також враховуючи підписання покупцем видаткових накладних, які містять відомості про господарську операцію та встановлення у такій спосіб договірних відносин, дійшов висновку про те, що складені сторонами в двосторонньому порядку зазначені видаткові накладні, є самостійними підставами виникнення у відповідача обов'язку здійснити повний розрахунок за отриманий товар після його отримання в силу в силу приписів статті 692 Цивільного кодексу України.
Матеріалами справи підтверджується факт поставки позивачем товару та отримання його відповідачем. Проте, докази проведення повної оплати вартості отриманого товару відповідачем на рахунок позивача відсутні. Місцевий господарський суду дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 300000,00грн.
Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних, наданий позивачем, суд також дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог у відповідній частині, та стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних в сумі 32277,92 грн. та інфляційних у розмірі 175933,77грн.
Господарським судом першої інстанції також було відхилено доводи відповідача про сплив строків позовної давності для пред'явлення позовних вимог з огляду на те, що 30.01.2024 набув чинності Закон України "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини", згідно якого пункт 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України викладено у наступній редакції: У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Оскільки станом на дату ухвалення рішення воєнний стан в Україні не скасовано, перебіг позовної давності у спірному випадку, за вимогами згідно видаткових накладних №98 від 08.02.2021, №191 від 16.03.2021, №192 від 16.03.2021, №296 від 07.04.2021, №314 від 12.04.2021, №391 від 30.04.2021, №431 від 05.05.2021, №492 від 24.05.2021, №643 від 23.06.2021, №748 від 09.07.2021, №805 від 20.07.2021, №1354 від 28.10.2021 є зупиненим.
Щодо строку позовної давності за вимогами згідно видаткових накладних №19 від 15.01.2021, №45 від 27.01.2021 судом було враховано, що частина 5 статті 267 Цивільного кодексу України допускає можливість визнання судом поважними причин пропуску позовної давності, однак не визначає переліку таких причин.
Суд вказав, що в даному випадку врахуванню підлягає те, що останнім днем звернення до суду з позовом внаслідок невиконання відповідачем зобов'язання за видатковими накладними №19 від 15.01.2021, №45 від 27.01.2021 в межах строку позовної давності було 16.01.2024 та 28.01.2024 відповідно.
Закон України "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини" № 3450-ІХ від 08.11.2023, згідно якого п.19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України викладено у наступній редакції: у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану, набрав чинності 30.01.2024.
З огляду на те, що введений 24.02.2022 воєнний стан в Україні, який діяв на час закінчення строку позовної давності за видатковими накладними №19 від 15.01.2021, №45 від 27.01.2021 не скасовано, місцевий господарський суд, керуючись приписами частини 5 статті 267 Цивільного кодексу України, дійшов висновку щодо поважності та об'єктивності причин пропущення позивачем строку позовної давності щодо заявлених позовних вимог, у зв'язку з чим його порушене право підлягає захисту.
Фізична особа-підприємець Тремба Дмитро Володимирович з рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду Донецької області від 20.05.2025 у справі №905/1647/24 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що при ухваленні оскаржуваного рішення місцевим господарським судом не було надано належної правової оцінки всім обставинам справи, а також наданим відповідачем доводам та доказам, що призвело до передчасного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 24.06.2025 витребувано у господарського суду Донецької області матеріали справи №905/1647/24 ; відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи.
25.06.2025 матеріали справи №905/1647/24 надійшли до Східного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 30.06.2025 залишено апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Тремби Дмитра Володимировича на рішення господарського суду Донецької області від 20.05.2025 у справі №905/1647/24 без руху в порядку статті 260 Господарського процесуального кодексу України, з тих підстав, що апелянтом не було надано доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі.
02.07.2025 апелянтом подано до апеляційного господарського суду документи на підтвердження усунення недоліків, що стали підставою для залишення апеляційної скарги без руху.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 07.07.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця Тремби Дмитра Володимировича на рішення господарського суду Донецької області від 20.05.2025 у справі №905/1647/24; встановлено сторонам у справі строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - протягом 15 днів (з урахуванням вимог ст.263 Господарського процесуального кодексу України) з дня вручення даної ухвали; встановлено сторонам у справі строк для подання заяв і клопотань - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; призначено справу до розгляду на 20.08.2025 о 12:00 годині.
21.07.2025 позивачем подано до апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№8921), в якому просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги фізичної особи-підприємця Тремби Дмитра Володимировича, рішення господарського суду Донецької області від 20.05.2025 у справі №905/1647/24 залишити без змін.
У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 20.08.2025 представник позивача заперечив проти вимог апеляційної скарги, просив відмовити в її задоволенні, рішення господарського суду Донецької області від 20.05.2025 у справі №905/1647/24 залишити без змін.
Враховуючи, що представник позивача з'явився в судове засідання та надав пояснення в обґрунтування своїх вимог та заперечень, а скаржник був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, в даному судовому засіданні.
Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів зазначає встановила наступне.
Звертаючи до суду з відповідним позовом - Товариство з обмеженою відповідальністю "Востокшинторг" зазначав, що відповідно до домовленості з фізичною особою-підприємцем Трембою Дмитром Володимировичем, позивач зобов'язався поставити товар, а відповідач зобов'язався прийняти його по видатковій накладній та сплатити грошові кошти за поставлений товар.
Протягом 2021 - 2024 років Товариством з обмеженою відповідальністю "Востокшинторг" було поставлено на користь фізичною особою-підприємцем Тремби Дмитра Володимировича товар на загальну суму 627720,00грн. (т.1 а.с.39-53), що підтверджується наступним видатковими накладними:
- №19 від 15.01.2021 з відображенням господарської операції з поставки товару: грузові шини 315/80R22.5 156/150М WD2020 20PR Тяга WINDFORCE у кількості 8 шт, ціна 5990,00грн. з ПДВ за одиницю, всього 47920,00грн., ПДВ - 7986,67грн., рахунок на оплату №18 від 13.01.2021;
- №45 від 27.01.2021 з відображенням господарської операції з поставки товару: шина 315/80R22.5-20 SF-042 SATOYA у кількості 2 шт, ціна 5860,00грн. з ПДВ за одиницю, всього 11720,00грн. з ПДВ та грузові шини 315/80R22.5 156/150М WD2020 20PR Тяга WINDFORCE у кількості 2 шт, ціна 5860,00грн. з ПДВ за одиницю, всього 11720,00грн. з ПДВ, всього 23440,00 грн, ПДВ - 3906,67грн., рахунок на оплату №60 від 27.01.2021;
- №98 від 08.02.2021 з відображенням господарської операції з поставки товару: грузові шини 315/80R22.5 156/150М WН1020 20PR Руль WINDFORCE у кількості 4 шт, ціна 5860,00грн. з ПДВ за одиницю, всього 23440,00грн., ПДВ - 3906,67грн., рахунок на оплату №99 від 08.02.2021;
- №191 від 16.03.2021 з відображенням господарської операції з поставки товару: шина 315/80R22.5-20 SD-062 SATOYA у кількості 8 шт, ціна 5960,00грн. з ПДВ за одиницю, всього 47680,00грн., ПДВ - 7946,67грн., рахунок на оплату №212 від 16.03.2021;
- №192 від 16.03.2021 з відображенням господарської операції з поставки товару: шина 315/80R22.5-20 SD-062 SATOYA у кількості 8 шт, ціна 6060,00грн. з ПДВ за одиницю, всього 48480,00грн. з ПДВ та грузові шини 315/80R22.5 156/150М WН1020 20PR Руль WINDFORCE у кількості 6 шт, ціна 6000,00грн. з ПДВ за одиницю, всього 36000,00грн. з ПДВ, всього 84480,00грн., ПДВ - 14080,00грн., рахунок на оплату №215 від 16.03.2021;
- №296 від 07.04.2021 з відображенням господарської операції з поставки товару: шина 315/80R22.5-20 SD-062 SATOYA у кількості 24 шт, ціна 6180,00грн. з ПДВ за одиницю, всього 148320,00грн. з ПДВ та грузові шини 315/80R22.5 156/150М WD2020 20PR Тяга WINDFORCE у кількості 3 шт, ціна 5800,00грн. з ПДВ за одиницю, всього 17400,00грн. з ПДВ, всього 165720,00грн., ПДВ - 27620,00грн., рахунок на оплату №309 від 06.04.2021;
- №314 від 12.04.2021 з відображенням господарської операції з поставки товару: диск колеса 9.00х22,5 ЕТ 175 DIA281 PCD335 (10-26 mm) kingkong (9mm/18mm) BETTER у кількості 4 шт, ціна 3000,00грн. з ПДВ за одиницю, всього 12000,00грн., ПДВ - 2000,00грн., рахунок на оплату №339 від 12.04.2021;
- №391 від 30.04.2021 з відображенням господарської операції з поставки товару: грузові шини 385/65R22.5 160L WН1020 20PR Руль/Прицеп WINDFORCE у кількості 1 шт, ціна 7000,00грн. з ПДВ, ПДВ - 1166,67грн., рахунок на оплату №303 від 05.04.2021;
- №431 від 05.05.2021 з відображенням господарської операції з поставки товару: шина 315/80R22.5 156/152L (20PR) VI-660 (Ovation) у кількості 2 шт, ціна 5900,00грн. з ПДВ за одиницю, всього 11800,00грн. з ПДВ та шина 315/80R22.5-20 SF-042 SATOYA у кількості 2 шт, ціна 6000,00грн. з ПДВ за одиницю, всього 12000,00грн. з ПДВ, всього 23800,00грн., ПДВ - 3966,67грн., рахунок на оплату №436 від 05.05.2021;
- №492 від 24.05.2021 з відображенням господарської операції з поставки товару: шина 315/80R22.5-20 SF-042 SATOYA у кількості 4 шт, ціна 5960,00грн. з ПДВ за одиницю, всього 23840,00грн. з ПДВ та диск колеса 9.00х22,5 ЕТ175 DIA281 PCD335 (10-26 mm) kingkong (9mm/18mm) BETTER у кількості 4 шт, ціна 3250,00грн. з ПДВ за одиницю, всього 13000,00грн. з ПДВ, всього 36840,00грн., ПДВ - 6140,00грн., рахунок на оплату №501 від 24.05.2021;
- №643 від 23.06.2021 з відображенням господарської операції з поставки товару: грузові шини 315/80R22.5 156/150М WD2020 20PR Тяга WINDFORCE у кількості 8 шт, ціна 6150,00грн. з ПДВ за одиницю, всього 49200,00грн., ПДВ - 8200,00грн., рахунок на оплату №657 від 23.06.2021;
- №748 від 09.07.2021 з відображенням господарської операції з поставки товару: грузові шини 315/80R22.5 156/150М WH1020 20PR Руль WINDFORCE у кількості 2 шт, ціна 6100,00грн. з ПДВ за одиницю, всього 12200,00грн., ПДВ - 2033,33грн., рахунок на оплату №714 від 02.07.2021;
- №805 від 20.07.2021 з відображенням господарської операції з поставки товару: грузові шини 315/80R22.5 156/150М WH1020 20PR Руль WINDFORCE у кількості 2 шт, ціна 6200,00 грн.з ПДВ за одиницю, всього 12400,00 грн.з ПДВ та диск колеса 9.00х22,5 ЕТ175 DIA281 PCD335 (10-26 mm) kingkong (9mm/18mm) BETTER у кількості 12 шт, ціна 3350,00грн. з ПДВ за одиницю, всього 40200,00грн. з ПДВ, всього 52600,00грн., ПДВ - 8766,67грн., рахунок оплату №828 від 20.07.2021;
- №1354 від 28.10.2021 з відображенням господарської операції з поставки товару: диск колеса 9.00х22,5 ЕТ175 DIA281 PCD335 (10-26 mm) kingkong (9mm/18mm) BETTER у кількості 6 шт, ціна 3900,00грн. з ПДВ за одиницю, всього 23400,00грн., ПДВ - 3900,00грн., рахунок на оплату №1424 від 27.10.2021;
- №133 від 01.04.2024 з відображенням господарської операції з поставки товару: грузові шини 315/70R22.5 154/150M WD2020 20PR Тяга WINDFORCE у кількості 1 шт, ціна 8525,00 грн.з ПДВ та грузові шини 385/65R22.5 160L WT3000 20PR Прицеп WINDFORCE у кількості 1 шт, ціна 9475,00 грн.з ПДВ, всього - 18000,00грн., ПДВ - 3000,00грн., розрахунковий документ №159 від 01.04.2024.
Вказані видаткові накладні мають назву документа; дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ, з реквізитами останнього, назву контрагента; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посаду особи, відповідальну за здійснення господарської операції і правильність її оформлення з боку позивача, особистий підпис такої особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; підпис відповідача, скріплений його печаткою; містять посилання на рахунок; підставою вказано Основний договір; місце складання: м. Краматорськ, вул. Олекси Тихого 6Ж.
Вказані видаткові накладні підписані представниками та скріплені печатками сторін, без жодних зауважень.
Фізичною особою-підприємцем Трембою Дмитром Володимировичем було здійснено оплату за отриманий товар на загальну суму 327720,00грн., що підтверджується наступними платіжними дорученнями (т.1 а.с.20-38):
- №19 від 19.01.2024 на суму 5000,00грн. з призначенням платежу: "за шини згідно акту звіряння від 19.01.2024 ПДВ 20% - 833,33грн.";
- №56 від 09.02.2024 на суму 5000,00грн. з призначенням платежу: "за шини згідно акту звіряння від 19.01.2024 ПДВ 20% - 833,33грн.";
- №151 від 22.03.2024 на суму 5000,00грн. з призначенням платежу: "за шини згідно акту звіряння від 22.03.2024 ПДВ 20% - 833,33грн.";
- №177 від 01.04.2024 на суму 18000,00 грн.з призначенням платежу: "за шини згідно рах.№159 від 01.04.2024 ПДВ 20% - 3000,00грн.";
- №223 від 18.04.2024 на суму 5000,00грн. з призначенням платежу: "за шини згідно акту звіряння від 18.04.2024 ПДВ 20% - 833,33грн.";
- №236 від 02.06.2024 на суму 5000,00 грн.з призначенням платежу: "за шини згідно акту звіряння від 02.06.2023 ПДВ 20% - 833,33грн.";
- №284 від 09.05.2024 на суму 5000,00грн. з призначенням платежу: "за шини згідно акту звіряння від 18.04.2024 ПДВ 20% - 833,33грн.";
- №286 від 04.07.2023 на суму 5000,00грн. з призначенням платежу: "за шини згідно акту звіряння від 02.06.2023 ПДВ 20% - 833,33грн.";
- №355 від 14.06.2024 на суму 10000,00грн. з призначенням платежу: "за шини згідно акту звіряння від 14.06.2024 ПДВ 20% - 1666,67грн.";
- №364 від 21.09.2023 на суму 5000,00грн. з призначенням платежу: "за шини згідно акту звіряння від 21.09.2023 ПДВ 20% - 833,33грн.";
- №387 від 11.08.2023 на суму 5000,00грн. з призначенням платежу: "за шини згідно акту звіряння від 11.08.2023 ПДВ 20% - 833,33грн.";
- №419 від 23.07.2024 на суму 10000,00грн. з призначенням платежу: "за шини згідно акту звіряння від 14.06.2024 ПДВ 20% - 1666,67грн.";
- №481 від 20.08.2024 на суму 5000,00грн. з призначенням платежу: "за шини згідно акту звіряння від 20.08.2024 ПДВ 20% - 833,33грн.";
- №520 від 27.12.2023 на суму 5000,00грн. з призначенням платежу: "за шини згідно акту звіряння від 27.12.2023 ПДВ 20% - 833,33грн.";
- №569 від 27.09.2024 на суму 5000,00грн. з призначенням платежу: "за шини згідно акту звіряння від 27.09.2024 ПДВ 20% - 833,33грн.";
- №760 від 06.12.2024 на суму 8359,97грн. з призначенням платежу: "за шини згідно акту звіряння від 06.12.2024 ПДВ 20% - 1393,33грн.";
- №77 від 01.07.2021 на суму 47920,03грн. з призначенням платежу: "за шини згідно рах.№18 від 13.01.2021 ПДВ 20% - 7986,67грн.";
- №3 від 12.07.2021 на суму 23440,00грн. з призначенням платежу: "за шини згідно рах.№714 від 02.07.2021 ";
- №134 від 27.09.2021 на суму 20000,00грн. з призначенням платежу: "за шини згідно рах.№98 від 08.02.2021 ПДВ 20% - 3333,33грн.";
- №64 від 18.10.2021 на суму 10000,00грн. з призначенням платежу: "за шини згідно рах.№99 від 08.02.2021";
- №177 від 04.11.2021 на суму 10000,00грн. з призначенням платежу: "за шини згідно рах.№98 від 08.02.2021 ПДВ 20% - 3333,33грн.";
- №194 від 12.11.2021 на суму 20000,00грн. з призначенням платежу: "за шини згідно договору ПДВ 20% - 3333,33грн.";
- №207 від 19.11.2021 на суму 10000,00грн. з призначенням платежу: "за шини згідно договору ПДВ 20% - 1666,67грн.";
- №218 від 26.11.2021 на суму 10000,00грн. з призначенням платежу: "за шини згідно договору ПДВ 20% - 1666,67грн.";
- №237 від 10.12.2021 на суму 10000,00грн. з призначенням платежу: "за шини згідно договору ПДВ 20% - 1666,67грн.";
- №247 від 24.12.2021 на суму 20000,00грн. з призначенням платежу: "за шини згідно договору ПДВ 20% - 3333,33грн.";
- №253 від 29.12.2021 на суму 20000,00грн. з призначенням платежу: "за шини згідно договору ПДВ 20% - 3333,33грн.";
- №287 від 04.02.2022 на суму 20000,00грн. з призначенням платежу: "за шини згідно договору ПДВ 20% - 3333,33грн.",
Отже, як зазначав в позовній заяві позивач, фізичній особі-підприємцю Трембі Дмитру Володимировичу було поставлено товар на загальну суму 627720,00грн., проте оплата за поставлений товар була здійснена частково на суму 327720,00грн., у зв'язку із чим, виникла заборгованість в сумі 300000,00грн.
Вказані обставини і стали підставою для звернення 25.12.2024 Товариства з обмеженою відповідальністю “Востокшинторг» до господарського суду Донецької області з позовом (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 16.04.2025) до фізичної особи-підприємця Тремби Дмитра Володимировича про стягнення 508295,02грн., в тому числі: сума боргу в розмірі 300000,00грн. з оплати поставленого товару на підставі видаткових накладних; сума 3% річних у розмірі 38120,27грн., нарахованих за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань з оплати поставленого товару, на підставі ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України; інфляційні в розмірі 170174,75грн., нараховані за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань з оплати поставленого товару, на підставі ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України (т.1 а.с.1-59, а.с.221-221А).
Рішення господарського суду Донецької області від 20.05.2025 у даній справі позовні вимоги задоволено частково, з підстав викладених вище (т.1 а.с.244-245).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, судова колегія зазначає, що згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема: договори та інші правочини.
Статтею 181 Господарського кодексу України визначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Відповідно до частини 2 статті 642 Цивільного кодексу України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Згідно з частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно із частинами першою та другою статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Отже, суб'єкти господарської діяльності можуть укладати господарські договори, в тому числі договори поставки, у письмовій формі як шляхом складення єдиного документа за підписом обох сторін, так й у спрощеній формі на підставі видаткових накладних, які у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку та ЦК України, є первинними документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її здійснення та засвідчують факт поставки товару, відтак є підставою виникнення у сторін зобов'язань, зокрема обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.
Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.11.2022 у справі №916/36/22.
З урахуванням зазначених норм права, здійснивши аналіз поданих сторонами документів наданих пояснень, тверджень щодо вчинення сторонами дій спрямованих на виникнення між ними цивільних прав та обов'язків, а саме: поставлення позивачем товару, отримання цього товару відповідачем та його часткова оплата, судова колегія приходить до висновку про те, що виходячи з вищенаведених дій сторін, між останніми було укладено договір поставки у спрощеній формі шляхом вчинення конклюдентних дій (підписання видаткових накладних), а не на підставі договору поставки у письмовій формі шляхом складення єдиного документа, за яким, відповідно, у сторін виникли взаємні права та обов'язки з поставки товару та його оплати.
Отже, за наведених обставин, колегія суддів відхиляє доводи апелянта про не підтвердження факту наявності домовленостей між сторонами з огляду на відсутність укладеного між сторонами договору, посилання на який міститься у видаткових накладних, оскільки чинне законодавство дозволяє укладати відповідні правочини шляхом вчинення конклюдентних дій.
Судова колегія також зазначає, що згідно статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Частинами 2, 5 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, у якому така операція була здійснена.
Також, підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Зазначений у частині 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" перелік обов'язкових реквізитів первинних документів кореспондується з підпунктом 2.4 вказаного Положення.
Отже, за загальним правилом, фактом підтвердження здійснення господарської операції є саме первинні документи бухгалтерського обліку, до яких належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, що відповідають вимогам закону, зокрема статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" та підпункту 2.4 вищевказаного Положення.
Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо (частина 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").
У разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.
Такий факт повинен оцінюватися в сукупності з іншими доказами у справі, оскільки вибіркова оцінка доказів не відповідає вимогам процесуального законодавства.
У зв'язку з цим необхідно враховувати, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів. Отже, суд під час розгляді справ, у яких необхідно досліджувати обставини поставки товару, повинен з'ясовувати, крім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару. Зокрема, обставини здійснення перевезення товару поставленого за спірними видатковими накладними, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця, інші обставини, які будуть переконливо підтверджувати реальний рух активів, свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару та які давали б змогу встановити реальність здійснених господарських операцій.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 04.11.2019 у справі №905/49/15, від 29.11.2019 у справі №914/2267/18, від 29.01.2020 у справі №916/922/19, від 25.06.2020 у справі №924/233/18, від 03.06.2022 у справі №922/2115/19.
На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій особа повинна мати відповідні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами і які в сукупності із встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення суб'єктами господарювання відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для здійснення господарських операцій, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій.
Як було зазначено вище, позивачем було поставлено товар на загальну суму 627720,00грн., що підтверджується доданими до позовної заяви видатковими накладними (т.1 а.с.9-16). Проте, на виконання усної домовленості відповідачем було здійснено оплату за поставлений товар в сумі 327720,00грн., що також підтверджується доданими до матеріалів справи копіями платіжних інструкцій (т.1 а.с.20-38), у зв'язку із чим, виникла заборгованість в сумі 300000,00грн.
Дослідивши обставини справи, судова колегія виходячи з системного аналізу наведених вище норм законодавства погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що надані позивачем видаткові накладні є належним доказом здійснення передачі відповідачу товару та прийняття його останнім.
Отже, позивачем належним чином доведено факт виконання обов'язку щодо передачі товару на суму 627720,00грн. за вказаними видатковими накладними у відповідності до норм статті 664 Цивільного кодексу України.
За наведених обставин, сторонами у справі в порядку статті 181 Господарського кодексу України та положень Цивільного кодексу України було здійснено встановлення правовідносин не шляхом укладання договору у формі єдиного документу, а шляхом вчинення конклюдентних дій, які виразились у фактичних діях.
Доказів на спростування вказаних обставин відповідачем ані під час розгляду справи місцевим господарським судом, ані під час апеляційного перегляду даної справи надано не було.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно із частинами 1 та 2 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Крім того, відповідно до частини другої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно із статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин.
Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із статтями 691, 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
З матеріалів справи вбачається, що сторонами не було узгоджено дату оплати поставленого товару, з урахуванням приписів статті 530 Цивільного кодексу України.
В контексті спірних правовідносин судова колегія враховує правову позицію викладену у постанові Верховного Суду від 28.02.2018 у справі №910/9075/17, в якій Суд вказав, що якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 Цивільного кодексу України.
Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 Цивільного кодексу України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу.
При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 Цивільного кодексу України.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 19.08.2014 у справі №925/1332/13, в якій зазначено, що зі змісту статті 692 Цивільного кодексу України вбачається, що за загальним правилом, обов'язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі - продажу не встановлено інший строк оплати. Відтак, обов'язок покупця оплатити товар (з огляду на приписи статті 692 Цивільного кодексу України) виникає з моменту його прийняття".
Матеріалами справи підтверджується, що у видаткових накладних №19 від 15.01.2021, №45 від 27.01.2021, №98 від 08.02.2021, №191 від 16.03.2021, №192 від 16.03.2021, №296 від 07.04.2021, №314 від 12.04.2021, №391 від 30.04.2021, №431 від 05.05.2021, №492 від 24.05.2021, №643 від 23.06.2021, №748 від 09.07.2021, №805 від 20.07.2021, №1354 від 28.10.2021, №133 від 01.04.2024 не встановлено строк (термін) оплати за поставлений товар.
Виходячи з наведених вище положень Цивільного кодексу України, підписання покупцем видаткових накладних, які містять відомості про господарську операцію та встановлення у такій спосіб договірних відносин, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що складені сторонами в двосторонньому порядку зазначені видаткові накладні, є самостійними підставами виникнення у відповідача обов'язку здійснити повний розрахунок за отриманий товар після його отримання в силу в силу приписів статті 692 Цивільного кодексу України.
З огляду на вищевикладене, що матеріалами справи підтверджується факт поставки позивачем товару та його отримання відповідачем, проте, докази проведення повної оплати вартості отриманого товару відповідачем на рахунок позивача відсутні, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 300000,00грн.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що у відзиві на позовну заяву поданому 27.01.2025 до господарського суду Донецької області відповідачем було заявлено про сплив строків позовної давності для пред'явлення позовних вимог (т.1 а.с.73-76).
Згідно зі статтею 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до статей 257, 258 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, проте, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
Частиною 4 статті 267 Цивільного кодексу України визначено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Відповідно до статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Як було зазначено вище, відповідач повинен був розрахуватись з позивачем за отриманий ним товар згідно видаткових накладних після його отримання, в порядку статті 692 Цивільного кодексу України, а саме: №19 від 15.01.2021 на суму 47920,00грн. - 15.01.2021, №45 від 27.01.2021 на суму 23440,00грн. - 17.01.2021, №98 від 08.02.2021 на суму 23440,00грн. - 08.02.2021, №191 від 16.03.2021 на суму 47680,00грн. - 16.03.2021, №192 від 16.03.2021 на суму 84480,00грн. - 16.03.2021, №296 від 07.04.2021 на суму 165720,00грн. - 07.04.2021, №314 від 12.04.2021 на суму 12000,00грн. - 12.04.2021, №391 від 30.04.2021 на суму 7000,00грн. - 30.04.2021, №431 від 05.05.2021 на суму 23800,00грн. - 05.05.2021, №492 від 24.05.2021 на суму 36840,00грн. - 24.05.2021, №643 від 23.06.2021 на суму 49200,00грн. - 23.06.2021, №748 від 09.07.2021 на суму 12200,00грн. - 09.07.2021, №805 від 20.07.2021 на суму 52600,00грн. - 20.07.2021, №1354 від 28.10.2021 на суму 23400,00грн. - 28.10.2021.
Таким чином, строк позовної давності складає:
- по видатковій накладній №19 від 15.01.2021 на суму 47920,00грн. - 16.01.2024;
- по видатковій накладній №45 від 27.01.2021 на суму 23440,00грн. - 28.01.2024;
- по видатковій накладній №98 від 08.02.2021 на суму 23440,00грн. - 09.02.2024;
- по видатковій накладній №191 від 16.03.2021 на суму 47680,00грн. - 17.03.2024;
- по видатковій накладній №192 від 16.03.2021 на суму 84480,00грн. - 17.03.2024;
- по видатковій накладній №296 від 07.04.2021 на суму 165720,00грн. - 08.04.2024;
- по видатковій накладній №314 від 12.04.2021 на суму 12000,00грн. - 13.04.2024;
- по видатковій накладній №391 від 30.04.2021 на суму 7000,00грн. - 01.05.2024;
- по видатковій накладній №431 від 05.05.2021 на суму 23800,00грн. - 06.05.2024;
- по видатковій накладній №492 від 24.05.2021 на суму 36840,00грн. - 25.05.2024;
- по видатковій накладній №643 від 23.06.2021 на суму 49200,00грн. - 24.06.2024;
- по видатковій накладній №748 від 09.07.2021 на суму 12200,00грн. - 10.07.2024;
- по видатковій накладній №805 від 20.07.2021 на суму 52600,00грн. - 21.07.2024;
- по видатковій накладній №1354 від 28.10.2021 на суму 23400,00грн. - 29.10.2024.
30.01.2024 набув чинності Закон України "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини", згідно якого пункт 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України викладено у наступній редакції: У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Судова колегія зазначає, що станом на дату ухвалення оскаржуваного рішення воєнний стан в Україні не скасовано, отже, в силу зазначених вище положень законодавства перебіг позовної давності у спірному випадку, за вимогами згідно видаткових накладних №98 від 08.02.2021, №191 від 16.03.2021, №192 від 16.03.2021, №296 від 07.04.2021, №314 від 12.04.2021, №391 від 30.04.2021, №431 від 05.05.2021, №492 від 24.05.2021, №643 від 23.06.2021, №748 від 09.07.2021, №805 від 20.07.2021, №1354 від 28.10.2021 є зупиненим.
Щодо строку позовної давності за вимогами згідно видаткових накладних №19 від 15.01.2021, №45 від 27.01.2021 судова колегія зазначає, що частина 5 статті 267 Цивільного кодексу України допускає можливість визнання судом поважними причин пропуску позовної давності, однак не визначає переліку таких причин.
Виходячи з загальних засад цивільного (господарського) законодавства, до поважних причин пропуску позовної давності мають бути віднесені обставини, що виникли незалежно від волі особи, яка мала права відповідної вимоги, й об'єктивно унеможливили звернення цієї особи за судовим захистом упродовж позовної давності. Звернення із заявою про застосування позовної давності є обов'язковим для суду лише у випадку відсутності заяви про поновлення строку та (чи) відсутності причин, які суд вважає поважними у такому пропуску.
Поважними причинами при пропущенні позовної давності є такі обставини, які роблять своєчасне пред'явлення позову неможливим або утрудненим.
В контексті спірних правовідносин, судова колегія враховує, що останнім днем звернення до суду з позовом внаслідок невиконання відповідачем зобов'язання згідно видаткових накладних №19 від 15.01.2021, №45 від 27.01.2021 в межах строку позовної давності було 16.01.2024 та 28.01.2024 відповідно.
Закон України "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини" № 3450-ІХ від 08.11.2023, згідно якого пункт 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України викладено у наступній редакції: у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану, набрав чинності 30.01.2024.
З огляду на те, що введений 24.02.2022 воєнний стан в Україні, який діяв на час закінчення строку позовної давності за видатковими накладними №19 від 15.01.2021, №45 від 27.01.2021, не скасовано, колегія суддів керуючись приписами частини 5 статті 267 Цивільного кодексу України, погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо поважності та об'єктивності причин пропущення позивачем строку позовної давності щодо заявлених позовних вимог, у зв'язку із чим порушене право підлягає захисту.
Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних в сумі 46872,67грн. та інфляційних у розмірі 183576,35грн., судова колегія зазначає наступне.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України визначено обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частина 2 статті 625 Цивільного кодексу України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3% річних від простроченої суми.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі №910/4590/19 зобов'язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.
Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.
При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Нарахування інфляційних втрат за наступний період здійснюється з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця, оскільки інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов'язання.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №916/190/18 та у постанові об'єднаної палати Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.
Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних, наданий позивачем, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог у відповідній частині, та стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних в сумі 32277,92грн. та інфляційних у розмірі 175933,77грн.
Статтею 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги у зв'язку з їх юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм права.
З огляду на той факт, що висновки суду першої інстанції відповідають в повній мірі приписам законодавства, фактичним обставинам справи, рішення відповідає вимогам статті 236 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги та залишення рішення господарського суду Донецької області від 20.05.2025 у справі №905/1647/24 без змін.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції, керуючись положеннями статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладає витрати за подання апеляційної скарги на апелянта.
Керуючись ст.ст. 254, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суду,
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Тремби Дмитра Володимировича залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 20.05.2025 у справі №905/1647/24 залишити без змін.
Повна постанова складена 22.08.2025.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок та строки оскарження в касаційному порядку встановлені статтями 286-289 ГПК України.
Головуючий суддя О.В. Плахов
Суддя М.М. Слободін
Суддя П.В. Тихий