Справа № 350/218/25
Провадження № 22-ц/4808/1190/25
Головуючий у 1 інстанції Бейко А. М.
Суддя-доповідач Мальцева
19 серпня 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Мальцевої Є.Є.
суддів: Василишин Л.В., Девляшевського В.А.,
секретар Кузів А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Поповича Ярослава Стефановича на рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 06 червня 2025 року, ухвалене судом у складі головуючого судді Бейка А.М. у с. Рожнятів, повний текст рішення складено 13 червня 2025 року, у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Рожнятівська селищна рада Калуського району Івано-Франківської області, про усунення перешкод у користуванні майном,
11 лютого 2025 року ОСОБА_2 звернулась з позовом до ОСОБА_1 , третя особа Рожнятівська селищна рада про усунення перешкод в користуванні майном, зазначивши, що на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 25.08.2004 року вона являється власником домоволодіння, яке розташоване в АДРЕСА_1 .
Також, ОСОБА_2 являється власником земельної ділянки, кадастровий номер якої - 262485100:01:002:0157 площею 0,1026 га., для будівництва і обслуговування даного будинковолодіння, що знаходиться в АДРЕСА_1 , та власником земельної ділянки, кадастровий номер якої - 2624855100:01:001:0464 площею 0,05571 га., для ведення особистого селянського господарства, що примикає до вищевказаної земельної ділянки.
Відповідач ОСОБА_1 являється її сусідкою, суміжним землекористувачем, та проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
На території домоволодіння відповідачки, на відстані близько 0,3-0,5 м. від межі з належною їй земельною ділянкою, ростуть багаторічні дерева ясень, горіх, груша та сухий ясень. Сухий ясень знаходиться в аварійному стані, та становить загрозу для житлового будинку відповідачки. Три інших дерева (ясень, грушка, горіх), значною частиною своєї крони закривають її подвір'я, та призводять до великого листопаду в осінній період. Гілки, листя та гнилі плоди падають на її земельну ділянку, що створює їй значний дискомфорт.
Окрім цього на присадибній ділянці ОСОБА_1 на відстані 4,5 м. від її межі росте багаторічний, високий та крислатий дуб. Гілки даного дуба повністю закривають канаву, що проходить біля їхніх земельних ділянок і належить до земель селищної ради, а також значною частиною своєї крони даний дуб закриває і її присадибну ділянку. Жолуді і листя вкривають її город, постійно з жолудів проростають молоді дубки, вона осінню зі своєї ділянки збирає близько 10 мішків жолудів. Ці жолуді та листя падають, гниють та забивають канаву, створюючи при цьому неприємні запахи.
Наявність вищевказаних дерев на земельній ділянці відповідачки створює їй проблеми у користуванні належною їй на праві приватної власності земельною ділянкою та домоволодінням, перешкоджає використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням, затіняє земельну ділянку і домоволодіння кроною дерев, може пошкодити будинок.
З цього приводу позивачка також неодноразово зверталася до Рожнятівської селищної ради, яка створила мобільну групу і 11.07.2024 року встановила та констатувала в акті, що на земельній ділянці ОСОБА_1 на відстані близько до 0,5 м. ростуть ясень, горіх, сухий ясень, груша, та на відстані 4,5 м. - дуб. Також в акті зазначено, що гр. ОСОБА_1 не спиляла сухе, аварійне дерево (ясень), не обрізала гілки дуба та дерев, які виходять за межу сусідньої земельної ділянки, тобто не виконала вимоги їхнього попереднього акту від 21.05.2024 р..
На її чергове звернення від 16.01.2025 р. Рожнятівська селищна рада своїм листом від 30.01.2025 р. за № Ч-32 інформувала ОСОБА_3 , що за результатами вивченої ситуації на місці встановлено наступне: на земельній ділянці, яка належить гр. ОСОБА_1 біля спільної межі ростуть: ясень, горіх, сухий ясень, груша - на відстані 0,5 м; дуб - 4,5 м., що не відповідає нормам ДБН Б.2.2-12:2019.
Вказаним листом селищна рада додатково проінформувала її, що для усунення порушень та дотримання норм законодавства, гр. ОСОБА_1 направлено відповідного листа.
Згідно з ДБН 789-92 «Житлові будинки для індивідуальних забудовників України», встановлені відстані для зелених насаджень: від стін будинків і споруд до осі дерев - 5 м, для кущів - 1,5 м., від межі сусідньої ділянки до осі дерев - 3 м, для кущів - 1 м. Відповідно до ДБН 789-92 «Житлові будинки для індивідуальних забудовників України», ДБН Б.2.4. - 1-94 «Планування і забудова сільських поселень», ДБН 360-92** «Забудова міських і сільських поселень» - висота живоплоту має бути не більше 1,5 м., а відстань від зовнішньої стіни будинку до осі дерев, меж сусідніх ділянок повинна становити 5 м., для чагарників 1,5 м.
У відповідності до ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій», затверджених Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 26.04.2019 р. №104, відстань від межі суміжної земельної ділянки до стовбурів дерев, які висаджуються, має бути від 4 м. до 6 м. в залежності від величини крони (але не менше діаметра крони дерева), а до кущів - 1,0м.
З огляду на вищенаведене просила суд постановити рішення, яким зобов'язати ОСОБА_1 усунути перешкоди в користуванні належними їй земельною ділянкою та житловим будинком за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом ліквідації (зрубування) сухого дерева ясень, сироростучих дерев породи ясень, груша та горіх, які розташовані на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , поблизу межі з моїм домоволодінням, а також зобов'язати відповідачку обрізати гілки дерева дуба таким чином, щоб вони не заходили на її земельну ділянку та водостічну канаву.
Рішенням Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 06 червня 2025 року позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа:Рожнятівська селищна рада Калуського району Івано-Франківської області, про усунення перешкоду користуванні майном задоволено частково.
Зобов'язано ОСОБА_1 усунути перешкоди у користуванні належною ОСОБА_2 земельною ділянкою та житловим будинком, які розташовані в АДРЕСА_1 , шляхом ліквідації (зрубування) сироростучих дерев породи ясень, груша та горіх, які розташовані на земельній ділянці за адресою АДРЕСА_1 , поблизу межі з домоволодінням, належним ОСОБА_2 , а також обрізати гілки дерева дуба таким чином, що вони не заходили на земельну ділянку позивачки та водостічну канаву
В решті позову - відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати у виді сплаченого судового збору у розмірі 1211, 20 грн.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Попович Я.С. подав апеляційну скаргу.
Апеляційна скарга мотивована тим, що недоведеними є обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, а саме, в матеріалах справи немає жодного належного доказу, яким була б підтверджена відстань до та від дерев, про які йдеться у судовому рішенні.
Крім того вказує, що якщо навіть керуватися нормами ДБН, які були неправильно застосовані судом першої інстанції, то щодо відстані, на якій знаходиться дуб - норми ДБН вказують на те, що відстань має становити від 4 м. до 6 м. в залежності від величини крони (але не менше діаметра крони дерева), однак в матеріалах справи немає жодних належних доказів, якої саме величини крона дуба, що знаходиться на території відповідача, а відстань, на якій дуб знаходиться - 4,5 метри, що відповідає заявленим нормам.
Зазначає, що в оскарженому рішенні суд першої інстанції вказав, що матеріалами справи доведено, що наявність вищевказаних дерев на земельній ділянці відповідача створює проблеми позивачу в користуванні належною їй на праві приватної власності земельною ділянкою та домоволодінням, перешкоджає використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням, затіняє земельну ділянку і домоволодіння кроною дерев, може пошкодити домоволодіння. При цьому суд послався на ДБН 789-92 «Житлові будинки для індивідуальних забудовників України», яким начебто встановлені відстані для зелених насаджень: від стін будинків і споруд до осі дерев - 5 м, для кущів - 1,5 м., від межі сусідньої ділянки до осі дерев - 3 м, для кущів - 1 м. Однак ДБН з номером 789-92 і під назвою «Житлові будинки для індивідуальних забудовників України» не існує. Крім цього у рішенні є посилання на ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій» від 26.04.2019 р. № 104. Між тим застосування даних ДБН неправильне, так як вказані норми встановлюють правила для нових насаджень, а не для тих насаджень, що існували до їх прийняття та вступу ДБН в законну силу, а також могли застосовувалися виключно до територій, які є сільською місцевістю, а селище міського типу до таких не належить.
Отже судом було неправильно застосовано норму ДБН, так як застосовані норми не діяли в час висадження дерев, фактично застосовано зворотну силу закону, всупереч нормам Конституції України.
Також суд у своєму рішенні посилався на ДБН 360-92** «Забудова міських і сільських поселень», які втратили чинність 23.04.2018 року. При цьому не враховано, що Державні будівельні норми "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень" поширюються на проектування нових і реконструкцію існуючих міських і сільських поселень України. У даних ДБН є таблиця 5.2, яка вказує на якій відстані потрібно будувати нові споруди, що може свідчити лише про те, що позивач при будівництві господарських споруд, які були збудовані після висадження дерев, допустила порушення.
Апелянт стверджує, що при ухваленні оскарженого рішення, частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 , суд стягнув з ОСОБА_1 судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 1211,20 копійок, тобто стягнув сплачений судовий збір в повному обсязі, не здійснивши його розподіл, як того вимагає закон. Вказує, що при поданні відзиву відповідачем подано підтвердження витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000 гривень, які ніким не були заперечені. Однак при ухваленні рішення та частковому задоволенні позову дані витрати не були розподілені між сторонами.
Таким чином, просить скасувати оскаржене рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Позивачка, відповідачка та представник третьої особи до апеляційного суду не явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Статтею 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника відповідачки ОСОБА_1 - адвоката Поповича Я.С., який підтримав доводи апеляційної скарги, заперечення представника позивачки ОСОБА_2 - адвоката Родікова І.С., вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, вимоги та доводи апеляційної скарги апеляційний суд дійшов таких висновків.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до положень ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивачка ОСОБА_2 є власником земельної ділянки, кадастровий номер: 2624855100:01:002:0157, площею 0.1026 га, що за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.6-7).
Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №92587444 від 21.07.2017 року підтверджено, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки, кадастровий номер: 2624855100:01:001:0464 площею 0.0571 га, що за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.9).
Позивачка ОСОБА_2 з 1995 року є власником домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.10).
16.01.2025 року ОСОБА_2 зверталася до голови Рожнятівської селищної ради з питаннями щодо дерев, які ростуть на земельній ділянці ОСОБА_1 (а.с.11).
30.01.2025 року їй надано відповідь, що на земельній ділянці, яка належить ОСОБА_1 , біля спільної межі ростуть: ясень, горіх, сухий ясень, груша - на відстані 0,5 м.; дуб - 4,5 м., що не відповідає нормам ДБН Б.2.2-12:2019 (а.с.12).
Згідно з актом обстеження земельних ділянок ОСОБА_2 та ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 від 11.07.2024 року, мобільною групою встановлено, що на земельній ділянці ОСОБА_4 на відстані близько до 0,5 м. ростуть ясень, горіх, сухий ясень, груша та на відстані 4,5 м. - дуб. На земельній ділянці ОСОБА_2 правий кут господарської будівлі розташований впритул до межі земельної ділянки ОСОБА_1 . Також встановлено, що ОСОБА_1 не спиляно сухе, аварійне дерево (ясінь), не обрізані гілки дуба та дерев, які виходять за межу сусідньої землі. ОСОБА_2 встановлено відстійник, але не демонтовано трубу, яка виведена у канаву (а.с.14).
Ухвалюючи рішення, суд прийшов до висновку, що спірні дерева розташовані з порушеннями вимог ДБН, чим порушуються права позивачки ОСОБА_2 , як власника суміжної земельної ділянки, тому задовольнив позов. Оскільки сухе дерево ясень було ліквідовано відповідачкою під час розгляду справи, суд задовольнив позов частково: вирішив про зобов'язання відповідачки зрубати горіх, ясень, грушу, обрізати гілля дуба.
Перевіривши матеріали справи, колегія суддів не може погодитися із таким висновком суду.
Згідно з ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною 1 статті 15 ЦПК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно зі ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 2 ст. 16 ЦК України встановлено, що способом захисту цивільних прав та інтересів можуть бути зокрема: припинення дії, яка порушує право, і відновлення становища, яке існувало до порушення.
Відповідно до п.«г»,«е» ч.1 ст.91 ЗК України власники земельних ділянок зобов'язані: не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов'язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон.
Відповідно до ч. 2 ст. 90 ЗК України порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.
У відповідності з положеннями ст.152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь - яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом відновлення стану земельної ділянки.
Відповідно до ст.103 ЗК України, власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив).
Згідно з ст.104 ЗК власники та землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати припинення діяльності на сусідній земельній ділянці, здійснення якої може призвести до шкідливого впливу на здоров'я людей, тварин, на повітря, земельні ділянки та інше.
Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані співпрацювати при вчиненні дій, спрямованих на забезпечення прав на землю кожного з них та використання цих ділянок із запровадженням і додержанням прогресивних технологій вирощування сільськогосподарських культур та охорони земель (обмін земельних ділянок, раціональна організація територій, дотримання сівозмін, встановлення, зберігання межових знаків тощо).
Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 являється власником будинковолодіння, яке розташоване в АДРЕСА_1 , і земельної ділянки, кадастровий номер 262485100:01:002:0157 площею 0,1026 га., в АДРЕСА_1 , земельної ділянки, кадастровий номер 2624855100:01:001:0464 площею 0,05571 га., що примикає до вищевказаної земельної ділянки. ОСОБА_1 являється її сусідкою, суміжним землекористувачем, та проживає за адресою: АДРЕСА_2 ., на якій ростуть багаторічні дерева ясень, горіх, груша та сухий ясень, а також багаторічний дуб.
Звертаюсь до суду, позивач просила суд зобов'язати ОСОБА_1 усунути перешкоди в користуванні належними їй земельною ділянкою та житловим будинком шляхом ліквідації (зрубування) сухого дерева ясен, сироростучих дерев породи ясень, груша та горіх, які розташовані на земельній ділянці відповідачки, а також обрізати гілки дерева дуба таким чином, щоб вони не заходили на її земельну ділянку та водостічну канаву.
Актом Рожнятівської селищної ради встановлено, що ясень, груша та горіх відповідачки ростуть на відстані 0,5 м від межі із земельною ділянкою позивачки, дуб росте на відстані 4,5 м.
При вирішення спору суд встановив такі обставини, які сторони не оспорюють, але поряд із існуючими нормами ДБН Б.22-12:2019 застосував норми ДБН-79-92, які втратили свою чинність з 01.01.2006 на підставі Наказу Державного комітету України з будівництва та архітектури від 28.09.2005 року №175 «Про надання чинності ДБН В.2.2-15-2005 «Житлові будинки. Основні положення»».
Отже, станом на час обстежень комісією органу місцевого самоврядування земельних ділянок сторін та складення відповідного Акту від 11.07.2024, інформаційного листа від 30.01.2025 року вказані норми втратили чинність (а.с.12,14).
Норми ДБН- Б.2.4-1-94 та ДБН 360-92, якими суд також керувався при вирішенні спору, втратили свою чинність 23 квітня 2018 року на підставі наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 23.04.2018 №100 «Про затвердження ДБН Б.2.2-12:2018 «Планування і забудова територій».
Згідно з актуальними ДБН (Державними Будівельними Нормами), зокрема ДБН Б.2.2-12:2019 "Планування та забудова територій", відстань від меж земельної ділянки до дерев та кущів повинна бути певною, щоб уникнути конфліктів між сусідами та забезпечити безпеку і комфорт. Для дерев: мінімальна відстань від межі ділянки до стовбура дерева залежить від розміру крони і становить від 4 до 6 метрів, але не менше ніж половина діаметру крони. Наприклад, якщо діаметр крони дерева 10 метрів, то відстань від межі повинна бути не менше 5 метрів.
Але вказані норми діють для дерев, посаджених не пізніше набуття чинності таких нормативів.
Суд прийшов до висновку, що дерева відповідачки розташовані з порушенням вказаних норм, і порушують права ОСОБА_2 , при цьому обрізка гілля, що проникає на її територію з боку відповідачки, не є обов'язком позивачки, а є її правом.
Таким чином, вбачається, що суд застосував норми ДБН Б.2.2-12:2019 та інші, які не є діючими, не перевіривши, в який час були посаджені спірні дерева, чи є вирубування цих дерев єдиним можливим способом захисту прав позивача. З рішення встановлено, що суд врахував я доказ покази свідка ОСОБА_5 , який пояснив, що горіх та груша посаджені 3-4 роки тому, а інші дерева - раніше. При цьому свідок не надав джерела такої інформації, за умови, що він не є власником земельної ділянки, на якій ростуть ці дерева. Судом таке питання також не з'ясовано, але вказаний доказ прийнятий для ухвалення рішення про задоволення вимог про зрубання дерев. Також не з'ясовано судом, чим, крім обставин, викладених в позовній заяві, підтверджується перепона позивачці у використанні земельної ділянки за призначенням у зв'язку із розташуванням дерев.
Також з матеріалів справи неможливо встановити, якого розміру крона дуба, наскільки вона заважає позивачці, оскільки з акту від 11.07.2024 року можливо встановити тільки відстань, на якій розташовані дерева відповідачки від межі з позивачкою, зазначено, що гілля виходить за межу, але якоїсь шкоди внаслідок такого розташування комісією не встановлено.
Натомість, відповідно до роз'ясень, викладених у п.6 постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 16.04.20014 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» спори щодо додержання правил добросусідства - обов'язку власників і землекористувачів обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо), - розглядаються судами відповідно до статей 103-109 ЗК України.
Згідно із статтею 105 ЗК України у випадку проникнення коренів і гілок дерев з однієї земельної ділянки на іншу власники та землекористувачі земельних ділянок мають право відрізати корені дерев і кущів, які проникають із сусідньої земельної ділянки, якщо таке проникнення є перепоною у використанні земельної ділянки за цільовим призначенням.
При цьому, відповідно статті 109 ЗК України дерева, які стоять на межі суміжних земельних ділянок, а також плоди цих дерев належать власникам цих ділянок у рівних частинах. Кожен із сусідів має право вимагати ліквідувати дерева, які стоять на спільній межі. Витрати на ліквідацію цих дерев покладаються на сусідів у рівних частинах. Сусід, який вимагає ліквідації дерев, які стоять на спільній межі, повинен один нести витрати на ліквідацію дерев, якщо інший сусід відмовляється від своїх прав на дерева. Вимога на ліквідацію дерев (кущів) виключається, якщо вони служать межовими знаками і залежно від обставин не можуть бути замінені іншими межовими знаками.
Таким чином вимоги про ліквідацію дерев можуть пред'являтися у разі їх знаходження на спільній межі і лише в тому випадку, якщо вони не є межовими знаками і залежно від обставин не можуть бути замінені іншими межовими знаками.
В інших випадках застосовуються вимоги ст.105 ЗК України, а саме щодо наслідків проникнення на земельну ділянку гілок і коренів дерев з однієї земельної ділянки на іншу.
За відсутності доказів того, що корені і гілки дерев, розташовані на земельній ділянці відповідача, проникають на земельну ділянку позивачки та перешкоджають використанню її за цільовим призначенням, суд першої інстанції не обгрунтував висновок про наявність підстав для задоволення позову щодо зобов'язання ОСОБА_1 ліквідувати (зрубати) сироростучі дерева породи ясен, груша та горіх, які розташовані на земельній ділянці за адресою АДРЕСА_1 , поблизу межі з домоволодінням позивачки, обрізки гілля дуба за умови того, що позивачем не вичерпані інші міри, в тому числі стягнення витрат на відрізання гілля, що заважає використанню земельної ділянки.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, а також те, що позивачем не доведено фактичне порушення її прав як землекористувача, обраний спосіб захисту порушених прав суміжного землевласника шляхом ліквідації (зрубування) сироростучих дерев породи ясень, груша та горіх є крайнім заходом, з урахуванням змісту акту від 11.07.2024 року, в якому теж надано рекомендації тільки щодо зрізання гілля, що заступає на територію заявника, без визначання розмірів конкретної шкоди і встановлення причини і наслідків.
Колегія суддів вважає, що за таких обставин ліквідація (зрубування) сироростучих дерев породи ясен, груша та горіх на сусідній земельній ділянці є крайньою мірою і за відсутності використання інших передбачених законодавством України заходів усунення вказаних порушень, його застосування є передчасним та невиправданим, крім того, рішення в частині зобов'язання обрізати гілки дуба не обґрунтовано з точки зору існуючих норм матеріального права .
Оскільки, всупереч вимогам ст. ст. 12, 81 ЦПК України, позивач у суді не довела обставин, на які посилалась як на обґрунтування позовних вимог, а суд першої інстанції під час розгляду справи не вжив усіх необхідних заходів для виконання завдання цивільного судочинства, визначеного у статті 2 ЦПК України, а саме не з'ясував, яке саме право позивача порушене з огляду на підстави заявленого позову, задовольняючи позов, застосував крайню міру заходу, то колегія суддів дійшла до висновку, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до вимог статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що рішення суду першої інстанції необхідно скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволення заявленого позову.
Відповідно до ч.1,2 ст.15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Згідно з п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При цьому склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена в постанові від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16).
Процесуальними нормами встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.
На підтвердження витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції представником відповідача надано суду Договір про надання професійної правничої допомоги №1802-в від 18 лютого 2025 року, кватинцію про оплату 2000 грн від 26.02.2025 року, розрахунок гонорару до дговору про надання професійної правничої допомоги від 18 лютого 2025 року (а.с. 39-41).
У розрахунку гонорару адвоката від 18 лютого 2025 року зазначено опис наданих послуг адвокатом: участь адвоката в судових засіданнях, виконання усіх процесуальних дій, необхідних для надання захисту прав клієнта, вартість яких складає 2000 грн.
З огляду на положення п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат враховуються розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості,що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Апеляційний суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази на підтвердження цих витрат є підставою для їх стягнення судом у визначеному розмірі з позивача, адже цей розмір доведений, документально обґрунтований, відповідає критерію розумної необхідності цих витрат, заперечень проти співмірності таких витрат ступіню складності справи або обсягу наданих послуг з боку представника позивачки не поступало.
Таким чином, заявником надано докази на підтвердження обсягу наданих правничих послуг, виконаних робіт та їх вартість, понесених у суді першої інстанції.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції.
Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04, пункт 268) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
З урахуванням наведеного, вищевказаних висновків Верховного Суду та правових висновків Великої Палати Верховного Суду з указаного процесуального питання, понесені відповідачкою витрати на правничу допомогу у суді першої інстанції в розмірі 2000 грн підлягають стягненню з позивачки.
У зв'язку із скасуванням рішення і задовленням апеляційної скарги , з позивачки на користь відповідачки підлягає стягненню сума судового збору за апеляційне оскарження рішення в розмірі 1953 грн.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, Івано-Франківський апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Поповича Ярослава Стефановичазадовольнити.
Рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 06 червня 2025 року скасувати.
В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Рожнятівська селищна рада Калуського району Івано-Франківської області, про усунення перешкод у користуванні майном відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у відшкодування судових витрат на судовий збір 1953 грн та на правову допомогу 2000 грн..
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складений 22 серпня 2025 року.
Судді Є.Є. Мальцева
Л.В. Василишин
В.А. Девляшевський