Справа № 339/471/24
Провадження № 22-ц/4808/1131/25
Головуючий у 1 інстанції Скригун В. В.
Суддя-доповідач Девляшевський
19 серпня 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Девляшевського В.А.,
суддів: Максюти І.О., Мальцевої Є.Є.,
секретаря Кузів А.В.,
з участю: представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , представника відповідача Міністерства Оборони України - ОСОБА_13, відповідачів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 на рішення Болехівського міського суду, ухвалене головуючою суддею Скригун В.В. 06 червня 2025 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту, що має юридичне значення,
У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Міністерства оборони України, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту, в якому просив встановити факт його проживання та перебування на утриманні загиблого брата, молодшого сержанта ОСОБА_5 , який брав безпосередню участь у захисті України та загинув у зв'язку з військовою агресією РФ.
В обґрунтування позову вказав, що встановлення цього факту необхідно позивачу для реалізації права на отримання матеріальних виплат та гарантій, оскільки брат був його годувальником. Позивач зазначив, що він проживав спільно з загиблим братом та вони вели спільне господарство. ОСОБА_1 перебував на повному утриманні брата, оскільки його власний дохід (державна соціальна допомога малозабезпеченим сім'ям) був меншим за необхідні витрати. Позивач з 2008 року розлучений, дітей не має. З дитинства ОСОБА_1 має вроджену ваду (вовчу пащу), що зумовлює постійну потребу у сторонньому догляді, спеціальному харчуванні та ліках. На ці потреби щомісячно необхідно 4 800грн, крім витрат на харчування та комунальні послуги. ОСОБА_1 вказав, що допомога брата була для позивача постійним і основним джерелом засобів до існування, надавалася систематично (понад 4 роки), що свідчить про перебування на утриманні до дня смерті годувальника. Відповідачами у справі є рідні брати позивача, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які проживають окремо. Батьки сторін - ОСОБА_3 та ОСОБА_6 - померли. Зазначив, що на момент звернення до суду позивач не звертався до органів Пенсійного фонду України для призначення пенсії у разі втрати годувальника.
Рішенням Болехівського міського суду від 06 червня 2025 року у задоволенні позову
ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, відмовлено.
Не погодившись із вказаним рішення суду, посилаючись на незаконність і необґрунтованість рішення суду, неповне встановлення обставин, які мають значення для справи, внаслідок неправильної оцінки доказів, представник ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу.
Вказує, що суд першої інстанції критично оцінив акти обстеження матеріально-побутових умов від 08.01.2024 та 20.11.2024, складені депутатом Болехівської міської ради Заляско Н.Ю. та представниками громадськості. Однак, депутат Заляска Н.Ю. є уповноваженою особою для складання таких актів відповідно до рішення Болехівської міської ради від 04.03.2021 № 15-05/21 та № 07-05/21.
На думку апелянта, суд першої інстанції не навів обґрунтованих підстав для відхилення цих актів, тоді як довідки Козаківського старостинського округу від 08.01.2024 № 7 та № 6, які підтверджують перебування позивача на утриманні брата як члена сім'ї не піддав сумніву. Вказане, вважає апелянт, свідчить про суперечливість висновків суду.
Також представник позивача зазначає, що суд першої інстанції на основі наданих медичних даних зробив висновок, що ОСОБА_5 хворіє та потребує лікування, враховуючи його вроджену ваду (вовча паща) та перенесений інфаркт головного мозку, що спричинив нездатність до самообслуговування з 04.07.2023. Однак, суд безпідставно вказав на необхідність доведення витрат на лікування, надання квитанцій та доказів конкретних витрат на ліки, незважаючи на те, що спір про відшкодування понесених витрат у даній справі не вирішується.
Вказує, що позивач, будучи лежачим, не мав можливості зберігати всі квитанції та медичні призначення, лікування потребувало значних коштів, яких у нього не було, а придбання ліків відбувалося тільки за кошти ОСОБА_5 .
Апелянт зазначає, що придбані братом ОСОБА_7 речі, зокрема, меблі, техніка та продукти, оплата комунальних послуг здійснювалися для забезпечення існування ОСОБА_8 , який не мав достатніх власних доходів, оскільки отримував за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 30 139,2 грн державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям, що становить 2511,60 грн. Вказане, вважає апелянт, підтверджує, що ОСОБА_1 не мав самостійних доходів для існування, а основним джерелом засобів для існування для нього була допомога брата ОСОБА_7 .
Представник апелянта зауважує, що брат ОСОБА_9 облаштував у господарстві столярну майстерню від чого отримував доходи та надавав постійну допомогу для існування брата. Лише з 02.06.2023 ОСОБА_5 відкрито картковий рахунок, а тому з цього часу можливо прослідкувати рух коштів ОСОБА_7 для постійного утримання брата ОСОБА_8 . Вважає, що суд невірно інтерпретував грошові перекази від 07.12.2023 як такі, що здійснені після смерті ОСОБА_7 . Ці кошти були перераховані з рахунку ОСОБА_7 його племінницею ( ОСОБА_10 ), яка мала доступ до карткового рахунку та виконувала розпорядження ОСОБА_7 з метою продовження утримання ОСОБА_8 . Суд першої інстанції не врахував ці пояснення, а також свідчення відповідача ОСОБА_4 про те, що зняті готівкові кошти (60 000 грн та 100 000 грн) були призначені для лікування та утримання ОСОБА_8 .
Апелянт вказує, що показання свідків, які не були взяті до уваги судом, підтверджували умови проживання та отримання постійної допомоги позивача від брата ОСОБА_7 , а також узгоджувалися з актами обстеження та поясненнями окремих відповідачів.
Також суд неправильно оцінив відповідь на адвокатський запит щодо стану здоров'я позивача, не врахувавши, що вона підтверджувала потребу ОСОБА_8 у постійному сторонньому догляді саме з 04 липня 2023 року, тобто ще до загибелі брата.
Зважаючи на викладене, просить оскаржене рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.
Правом на подання відзиву відповідачі не скористався.
Представник позивача в судовому засіданні апеляційного суду апеляційну скаргу підтримала, просила її задовольнити.
Відповідач ОСОБА_4 доводи апеляційної скарги підтримав, просив позов задовольнити.
Відповідач ОСОБА_3 також визнав апеляційну скаргу. Він зазначив, що позивач хворіє з дитинства, а з січня 2020 року брати ОСОБА_9 і ОСОБА_8 проживали разом і вели спільне господарство. Відповідач проживає в іншій області, однак з розповідей брата йому відомо, що покійний брат утримував позивача після смерті батьків - до призову на службу та під час проходження служби. Допомога загиблого брата була постійною, систематичною і основним джерелом для існування, лікування, харчування та оплати комунальних послуг для ОСОБА_8 . Загиблий брат постійно мав роботу, не завжди офіційну, мав столярну майстерню, де й заробляв кошти, що дозволяли утримувати і лікувати брата ОСОБА_8 .
Представник Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області в судове засідання не з'явився, у поданій до суду заяві просив розгляд справи проводити без участі представника відповідача.
Представник Міністерства оборони України в судовому засіданні в режимі відеоконференції доводи апеляційної скарги заперечила, вважаючи рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову обґрунтованим.
Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши письмові матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції цим вимогам не відповідає.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є рідним братом ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 під час ведення бойових дій (т 1, а.с. 16, 17).
Його рідними братами є ОСОБА_3 ОСОБА_4 , ОСОБА_5 (т 1, а.с.15; 24-25).
Батьки позивача та загиблого ОСОБА_5 померли, зокрема батько ОСОБА_11 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , мама ОСОБА_6 - ІНФОРМАЦІЯ_4 (т.1 а.с. 18, 19).
06 серпня 2023 року ОСОБА_5 за призовом під час мобілізації призначено на посаду стрільця-санітара гірсько-штурмового відділення гірсько-штурмового взводу гірсько-штурмової роти військової частини НОМЕР_1 , ВОС - 100915А/658, який прибув з військової частини НОМЕР_2 АДРЕСА_1 (т.1, а.с. 20).
Згідно з Донесенням про смерть (загибель) молодшого сержанта ОСОБА_5 від 01.04.2024 командир військової частини НОМЕР_1 доніс командиру військової частини НОМЕР_2 АДРЕСА_1 про смерть ОСОБА_5 у зв'язку з виконанням обов'язків військової служби, який 06 грудня 2023 року під час ведення бойових дій загинув від вибухової травми з осколковими пораненнями голови, лівої руки, обох ніг (т.1, а.с. 26, 38-39).
ОСОБА_5 був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_1 зі своїм братом ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 (т 1, а.с. 34).
Згідно з довідкою, виданої Козаківським старостинським округом, ОСОБА_1 перебував на утриманні брата ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , довідка видана на підставі акту обстеження матеріально-побутових умов проживання від 08 січня 2024 року (т 1, а.с.33).
З актів обстеження матеріально-побутових умов проживання ОСОБА_1 встановлено, що останній зареєстрований та проживає по АДРЕСА_1 . До смерті брата ОСОБА_5 перебував на його утриманні, так як був безробітний, часто хворів і власний його дохід був меншим ніж необхідні витрати. Вказані акти складені депутатом Болехівської міської ради Заляско Н.Ю. та представниками громадськості (т 1, а.с. 31, 72).
Позивач був одруженим з ОСОБА_12 , але згідно свідоцтва про розірвання шлюбу від 11.11.2008 розлучений, дітей не має (т 1, а.с. 49).
ОСОБА_1 хворіє на палатосхізіс - вроджена вада розвитку щелепно-лицевої ділянки про що свідчать копії з медичної картки (т. 1, а.с. 63-68).
Із медичної карти амбулаторного стаціонарного хворого ОСОБА_1 вбачається, що останній мав стан при виписці: інфаркт мозку внаслідок тромбозу церебральних артерій, гіпертензивна хвороба серця без застійної серцевої недостатності, гіпертонічна енцефалопатія, повторний ішемічний інсульт, гіпертонічна хвороба 3 ст. та ін. захворювання (т. 1, а.с. 32).
Згідно відповіді на адвокатський запит КНП «Центр первинної медичної допомоги» Болехівської міської ради Івано-Франківської області» від 03 січня 2025 року станом на 06 грудня 2023 року ОСОБА_1 мав порушення функцій організму, переніс 04 липня 2023 року інфаркт головного мозку, внаслідок тромбозу церебральних артерій. З того часу самостійно не пересувається, не здатний до самообслуговування та потребує постійного догляду (т. 1, а.с. 143).
Позивач перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Болехівської міської ради та йому відповідно до Закону України №1768-ІІІ від 01.06.2000 «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям» призначено допомогу з 01.10.2023 по 31.03.2024 у розмірі - 16 034.40 грн (т1, а.с.57).
Згідно довідки від 20.11.2024 позивач отримав за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 30 139,20 грн державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям.
Спадкова справа після смерті ОСОБА_5 зареєстрована приватним нотаріусом Барабаш Р.С. за заявою позивача, а інші спадкоємці ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відмовились від спадкового майна (т. 1, а.с. 42).
13 вересня 2024 року нотаріусом видано ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за законом, а саме на недоотримане грошове забезпечення після смерті ОСОБА_5 в сумі 290 003,57 грн (т. 1, а.с. 50).
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачем не надано суду належних, достатніх та допустимих доказів, які б з достовірністю підтверджували факт перебування позивача на утриманні брата ОСОБА_5 протягом 4 років по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Колегія суддів не погоджується з цим висновком суду з наступних підстав.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Відповідно до статті 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
У частині першій статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
Відповідно до частин першої, другої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до статті 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Положеннями частини першої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов'язаних з проходженням військової служби.
У статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» зазначено осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, а саме: у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім'ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).
Частинами 1, 2 ст. 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих, які перебували на їх утриманні (ст. 31). Незалежно від перебування на утриманні годувальника пенсія призначається: непрацездатним дітям; непрацездатним батькам і дружині (чоловікові), якщо вони після смерті годувальника втратили джерело засобів до існування, а також непрацездатним батькам і дружині (чоловікові) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли в період проходження служби.
Відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» непрацездатними членами сім'ї вважаються: а) діти, брати, сестри та онуки, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років. При цьому братам, сестрам та онукам право на пенсію надається у тих випадках, якщо у них немає працездатних батьків; б) батьки та дружина (чоловік), якщо вони досягли віку, що дає право на призначення пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (незалежно від тривалості страхового стажу), або є особами з інвалідністю; в) батьки та дружина (чоловік), якщо вони не взяли повторний шлюб військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули, померли чи пропали безвісти в період проходження служби мають право на пенсію не раніш як за 5 років до досягнення віку, що дає право на призначення пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (незалежно від тривалості страхового стажу), або якщо вони мають право на пенсію незалежно від віку відповідно до частини третьої статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на дострокову пенсію за віком, пенсію за віком на пільгових умовах чи пенсію із зменшенням пенсійного віку відповідно до закону, або якщо вони є особами з інвалідністю; г) дід і бабуся - при відсутності осіб, які за законом зобов'язані їх утримувати; д) дружина (чоловік) або один з батьків чи дід, бабуся, брат або сестра, незалежно від віку і працездатності, якщо вона (він) зайнята доглядом за дітьми, братами, сестрами чи онуками померлого годувальника, які не досягли 8-річного віку, і не працює.
Як визначено ч. 1 ст. 31 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», члени сім'ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
У статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою чи заявою їх законних представників. У разі відмови якоїсь з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону, від призначення та отримання одноразової грошової допомоги, або якщо одна із зазначених осіб у строк, встановлений пунктом 8 цієї статті, не реалізувала своє право на призначення та отримання такої допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги. Особам, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, її виплата здійснюється незалежно від реалізації права на призначення та отримання такої допомоги будь-якою з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону.
Встановлення факту перебування на утриманні брата до смерті останнього необхідне заявнику для виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої Постановою № 168.
Колегія суддів зауважує, що для встановлення факту перебування особи на утриманні загиблого (померлого) військовослужбовця, що необхідно для отримання заявником разової грошової допомоги, має значення встановлення обставин перебування такої особи на повному утриманні померлого військовослужбовця або одержання від нього допомоги, яка була для нього постійним і основним джерелом засобів до існування.
Повне утримання означає відсутність у члена сім'ї інших джерел доходів, окрім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то необхідно встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування. Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу і що померлий виконував обов'язок щодо утримання цього члена сім'ї. Основне значення допомоги необхідно з'ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів.
Дана правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі № 520/6518/17.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, що заявником не надано суду належних і допустимих доказів, які б підтверджували факт перебування його на утриманні покійного брата.
Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша - третя статті 89 ЦПК України).
У справі, яка переглядається, наявні докази, якими підтверджується факт того, що заявник проживав однією сім'єю із рідним братом ОСОБА_5 , мали спільний побут, взаємні права та обов'язки.
Так, на підтвердження своїх вимог заявник надав документи, які вказують на кровну спорідненість загиблого із ним як братами, докази реєстрації їх місця проживання за однією адресою, документи, які свідчать про те, що йому, як єдиному члену сім'ї, сповістили про загибель брата, а також видано свідоцтво про право на спадщину за законом.
Зокрема, згідно з Довідки № 149 від 12.06.2024, виданої Козаківським старостинським округом ОСОБА_5 був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_1 зі своїм братом ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 (т 1, а.с. 34).
Згідно з акта обстеження матеріально-побутових умов проживання ОСОБА_1 до смерті брата - ОСОБА_5 позивач перебував на його утриманні, так як був безробітний, часто хворів і власний його дохід був меншим ніж необхідні витрати. Вказані акти складені депутатом Болехівської міської ради Заляско Н.Ю. та представниками громадськості (т 1, а.с. 31, 72).
Така ж інформація викладена у довідці №7 від 01.01.2024 старости Козаківського старостинського округу, де зазначено, що ОСОБА_1 перебував на утриманні брата ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (т 1, а.с.33).
Під час судового розгляду справи в суді першої інстанції були допитані свідки, які повідомили, що позивач перебував на утриманні брата ОСОБА_5 , оскільки він хворіє, на даний час не ходить, брати проживали разом, вели спільне господарство, а тому ОСОБА_5 фінансово підтримував брата.
Вказані обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи документальними відомостями, а саме: медичною картою амбулаторного стаціонарного хворого ОСОБА_1 згідно з якою ОСОБА_1 мав стан при виписці: інфаркт мозку внаслідок тромбозу церебральних артерій, гіпертензивна хвороба серця без застійної серцевої недостатності, гіпертонічна енцефалопатія, повторний ішемічний інсульт, гіпертонічна хвороба 3 ст. та ін. захворювання, відповіді на адвокатський запит КНП «Центр первинної медичної допомоги» Болехівської міської ради Івано-Франківської області» від 03 січня 2025 року станом на 06 грудня 2023 року ОСОБА_1 мав порушення функцій організму, переніс 04 липня 2023 року інфаркт головного мозку, внаслідок тромбозу церебральних артерій. З того часу самостійно не пересувається, не здатний до самообслуговування та потребує постійного догляду (т. 1, а.с. 143).
Крім того, загиблий ОСОБА_5 , перебуваючи на військовій службі, здійснював переказ коштів для утримання свого брата ОСОБА_1 , що підтверджується банківською випискою (т.1 а.с. 54-55).
З огляду на викладене, а також на долучені в апеляційному суді додаткові докази, встановивши, що позивач на момент спільного проживання із загиблим ОСОБА_5 через свій стан здоров'я тривалий час (з 1995 року) не працював і був на повному утриманні свого покійного брата, який систематично, протягом тривалого періоду часу надавав позивачу матеріальну допомогу, колегія суддів приходить до висновку про те, що допомога з боку ОСОБА_5 була для позивача основним і постійним джерелом засобів до існування. Отже, така допомога брата була необхідною умовою його матеріального забезпечення, що підтверджує факт перебування позивача на утриманні ОСОБА_5 .
Враховуючи наведене, колегія суддів прийшла до висновку, що матеріалами справи, а також показами свідків підтверджено факт того, що ОСОБА_1 перебував на утриманні свого брата ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 РНОКПП НОМЕР_3 по день його смерті (загибелі) ІНФОРМАЦІЯ_7 .
Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Оскільки, суд першої інстанції належним чином не оцінив надані сторонами докази, надав неправильну правову оцінку доводам та доказам позивача, ухвалене судове рішення суду першої інстанцій підлягає скасуванню.
Керуючись статтями 374, 376, 381 - 384, 389 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Болехівського міського суду від 06 червня 2025 року скасувати.
Ухвалити нове судове рішення.
Встановити факт перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_4 на утриманні свого брата ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 РНОКПП НОМЕР_3 по день його смерті (загибелі) ІНФОРМАЦІЯ_7 .
Постанова суду набирає законної сили з дня її ухвалення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного її тексту.
Головуючий В.А. Девляшевський
Судді: І.О. Максюта
Є.Є. Мальцева
Повне судове рішення складено 22 серпня 2025 року.