Провадження № 11-сс/821/391/25 Справа № 712/10211/25 Категорія: ст. 183 КПК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
21 серпня 2025 року Черкаський апеляційний суд в складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря - ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - адвоката ОСОБА_7 ,
підозрюваного - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , на ухвалу слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 28 липня 2025 року у кримінальному провадженні № 62023100140000131 від 23.03.2023, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Шостка Шосткинського району Сумської області, українця, громадянина України, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації, у військовому звані - солдат, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, -
Старший слідчий Четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Черкаси) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, ОСОБА_9 , за погодженням із прокурором Черкаської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_10 , звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Просив слідчого суддю застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , впродовж 60 днів з моменту постановлення ухвали слідчого судді або затримання підозрюваного, з утриманням останнього в ДУ «Черкаський слідчий ізолятор», без визначення розміру застави.
Ухвалою слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 28.07.2025 клопотання старшого слідчого задоволено та застосовано до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб з 28.07.2025 по 24.09.2025 включно із можливістю внесення застави в розмірі 60 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 180680,00 грн, в разі внесення якої, покладено на підозрюваного відповідні обов'язки, передбачені ст. 194 КК України.
Ухвала суду мотивована тим, що обґрунтованість підозри у вчиненні кримінального правопорушення підтверджується матеріалами кримінального провадження.
Суд вважав обґрунтованими доводи слідчого щодо існування ризиків переховуватись від слідства та суду, незаконного впливу на свідків, іншим чином перешкодити кримінальному провадженню, вчинити інше кримінальне правопорушення.
При обранні альтернативного запобіжного заходу у виді застави, слідчий суддя вважав за доцільне, з урахуванням вищевказаних обставин кримінального провадження, майнового стану підозрюваного, визначити підозрюваному заставу у розмірі 60 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 180680,00 грн. Саме такий розмір застави, на думку слідчого судді, буде достатнім стимулюючим засобом запобігання порушенню процесуальних обов'язків підозрюваним.
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, захисник підозрюваного ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та постановити нову, якою зменшити підозрюваному ОСОБА_8 розмір застави з 60 до 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що встановлену ухвалою слідчого судді суму в якості застави неможливо внести ОСОБА_8 та його родичам. Сума в розмірі 180680,00 грн є такою, яка не може бути внесена, тобто визначено завідомо такий розмір застави, який не сприяє звільненню з-під варти ОСОБА_8 як альтернативного запобіжного заходу.
Вважає, що прокурор належним чином не довів слідчому судді неможливість застосування до підозрюваного, зважаючи на дані про особу, мінімального розміру застави.
Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення підозрюваного ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_7 , які просили задовольнити апеляційну скаргу, пояснення прокурора ОСОБА_10 , який заперечував проти її задоволення, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали провадження, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Згідно з вимогами ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції, переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий суддя для прийняття законного й обґрунтованого рішення відповідно до ст. ст. 178, 199 КПК України та практики ЄСПЛ, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки. При цьому наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Крім того, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд повинен врахувати обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставин, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчий суддя зобов'язаний постановити ухвалу про відмову у застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.
При цьому наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
За змістом ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, Четвертим слідчим відділом (з дислокацією у м. Черкаси) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62023100140000131 від 23.03.2023 за підозрою ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
За даними матеріалів досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_8 , будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , проходячи військову службу за мобілізацією, у військовому званні «солдат», діючи з прямим умислом, з мотивів тимчасово не виконувати обов'язки військової служби та з метою тимчасово ухилитися від її проходження, у порушення вимог ст. ст. 11, 16, 49, 127, 128, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України № 548-XIV від 24.03.1999, та ст. ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України № 551-XIV від 24.03.1999, в умовах воєнного стану, близько 08 год. 00 хв. 27.02.2023 самовільно без дозволу командування залишив розташування військової частини НОМЕР_1 , яка дислокувалась за адресою: АДРЕСА_2 та проводить час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби та, не вживаючи жодних заходів до повернення до військової частини, за наявності реальної можливості для цього, чим вчинив самовільне залишення військової частини військовослужбовцем, вчинене в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
20.09.2024, встановивши наявність достатніх доказів для підозри, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Шостка, Шосткинського району, Сумської області, українцю, громадянину України, військовослужбовцю за мобілізацією, кулеметнику відділення охорони 67 взводу охорони військової частини НОМЕР_2 військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимому - повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, а враховуючи те, що місце знаходження підозрюваного не встановлено, що позбавило орган досудового розслідування та прокуратуру можливості вручити йому письмове повідомлення про підозру, у день його складання таке повідомлення відповідно до вимог ч. 1 ст. 278, 111, 135 КПК України направлено у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Водночас, місцезнаходження підозрюваного ОСОБА_8 на той час не встановлено, на письмові повістки слідчого і телефонні виклики останній не з'являється.
При цьому, у кримінальному провадженні виконано всі слідчі (розшукові) та інші процесуальні дії, проведення яких необхідне та можливе, а також всі дії для здійснення розшуку підозрюваного ОСОБА_8 .
У зв'язку з цим, постановою від 21.09.2024 досудове розслідування кримінального провадження № 62023100140000131 від 23.03.2023 зупинене з одночасним оголошенням підозрюваного ОСОБА_8 у розшук.
Діяння ОСОБА_8 кваліфікується за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, тобто у самовільному залишенні військової частини військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану, тобто у вчинення кримінальне правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Так, допитані в якості свідків військовослужбовці військової частини НОМЕР_1 , окрім іншого, показали, що 27.02.2023 ОСОБА_8 самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_1 , на телефонні дзвінки не відповідає, зв'язок із ним відсутній. Вжитими військовослужбовцями розшуковими заходами, місце знаходження останнього встановити не вдалось.
Вказані обставини також підтверджуються актом та матеріалами проведеного за даним фактом службового розслідування у військовій частині НОМЕР_1 .
26.07.2025 підозрюваного ОСОБА_8 розшукано та встановлено його місце знаходження, в подальшому останнього затримано слідчим в порядку ст. 208 КК України.
Наявність обґрунтованої підозри вчинення ОСОБА_8 кримінального правопорушення підтверджується зібраними доказами та іншими матеріалами кримінального провадження.
Сукупність наданих доказів дали достатні підстави слідчому судді дійти до висновку про обґрунтованість врученої ОСОБА_8 підозри, що є однією із складових обрання запобіжного заходу, який забезпечить дієвість кримінального провадження та належну процесуальну поведінку підозрюваного, а також убезпечить існуючі ризики на даній стадії кримінального провадження.
Слід зазначити про те, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, необхідно взяти до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
При цьому слід зауважити, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.
Розглядаючи клопотання старшого слідчого, слід також врахувати позицію Європейського суду з прав людини з приводу того, що серйозність пред'явленого обвинувачення і ризик втечі може бути аргументом при обранні запобіжного заходу і відповідно до п. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод тримання під вартою може бути виправданим тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості переважає принцип поваги до свободи особистості.
Колегією суддів беруться до уваги обставини, визначені ст. 178 КПК України, зокрема, стан здоров'я підозрюваного, наявність міцних соціальних зв'язків підозрюваного, у тому числі наявність в нього родини й утриманців.
Із урахуванням вищенаведених обставин, а також тяжкості покарання, яке загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у вчиненні даного кримінального правопорушення, характеру та ступеню суспільної небезпечності самого злочину, який вчинений в умовах правового режиму воєнного стану, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість наявності ризиків вказаних у клопотанні старшого слідчого, які передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, ОСОБА_8 під час проходження військової служби під особистий розпис були доведені вимоги статей ККУ, таким чином останній продовжує на даний час вчиняти кримінальне правопорушення, у якому він підозрюється та про наслідки вчинення якого він попереджався неодноразово, також, перебуваючи на волі, ОСОБА_8 зможе вільно спілкуватися зі співслужбовцями військової частини, у зв'язку з чим, останній незаконними засобами (вмовлянням, підкупом чи погрозами тощо) зможе впливати на свідків та інших учасників кримінального провадження, ОСОБА_8 може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Так, ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів.
Наведене вище, на думку колегії суддів, свідчить про те, що будь-які інші запобіжні заходи, окрім як тримання під вартою, не зможуть запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України та зазначеним у клопотанні слідчого.
Крім того, ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, а тому, відповідно до ч. 8 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених ст. ст. 402-405, 407, 408, 429 КК України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.
ЄСПЛ неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; ризик переховування від суду; можливість вчинення іншого правопорушення особою; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011, рішення «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000, рішення «Летельє проти Франції» від 26.06.1991).
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 не оскаржує наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 інкримінованого кримінального правопорушення, а просить зменшити розмір застави з 60, як занадто надмірного для підозрюваного до 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 60560,00 грн.
На підставі вимог ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України (абз. 8 ч. 4 ст. 183 КПК України).
Розмір застави, згідно з ч. 4 ст. 182 КПК України, визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави, зокрема, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається у межах - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При цьому судді слід мати на увазі, що, виходячи з практики ЄСПЛ, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні (справа «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain) від 28.09.2010), справа «Punzelt v. Czech Republic» від 25.04.2000 р. (заява № 31315/96, пункт 86)).
Разом з тим, слідчий суддя, враховуючи обставини кримінального правопорушення та майновий стан підозрюваного, визначив розмір застави при застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у розмірі 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
На переконання суду апеляційної інстанції визначений слідчим суддею розмір застави є занадто непомірним для підозрюваного ОСОБА_8 .
При цьому, аналізуючи матеріали клопотання, суд апеляційної інстанції приходить до переконання про те, що ОСОБА_8 слід зменшити розмір застави, з огляду на дані стосовно підозрюваного, який має постійне місце проживання та раніше не судимий.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_7 слід задовольнити, а ухвалу слідчого судді скасувати, зважаючи на те, що у відповідності до ч. 3 ст. 407 КПК України, апеляційний суд за наслідками апеляційного перегляду не має права змінити ухвалу, і постановити нову ухвалу.
Керуючись ст. ст. 177, 178, 182, 183, 404, 407, 419, 422 КПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 - задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 28 липня 2025 року змінити, зменшивши розмір застави визначений слідчим суддею з 60 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 60560,00 грн.
В решті ухвалу слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 28 липня 2025 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_2
Судді: ОСОБА_3
ОСОБА_4