21 серпня 2025 року
м. Черкаси
Справа № 711/3391/25
Провадження № 22-ц/821/1252/25
Категорія: 351000000
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Василенко Л. І.,
суддів: Сіренка Ю. В., Карпенко О. В.,
секретаря - Глущенко І. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Шевченка Олега Анатолійовича на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 20 травня 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про зобов'язання внести зміни в актовий запис, -
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
В квітні 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Шевченко О. А. звернувся до суду з позовом до Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про зобов'язання внести зміни в актовий запис. Просив суд зобов'язати Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) внести зміни в актовий запис про народження ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , запис № 23 від 25.12.1987, де у графі національність батька: ОСОБА_2 змінити з «українець» на «німець».
Позов обґрунтовує тим, що згідно свідоцтва про народження ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 .
У свідоцтві про народження позивача національність батька записана «українець».
При цьому, згідно свідоцтва про народження батька позивача ОСОБА_2 батьком значиться ОСОБА_3 національність «німець».
Згідно свідоцтва про народження дідуся позивача ОСОБА_3 його батьки по національності «німці».
Таким чином, батько позивача ОСОБА_2 по батьковій лінії є по національності німець, а отже при реєстрації факту народження та видачі свідоцтва про народження заявника ОСОБА_1 помилково у свідоцтві про народження національність батька було вказано «українець».
Відповідно до листа Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Черкаси від 05.03.2025 року № 574/32.17-04-05 адвокату Шевченку О. А., який діяв в інтересах позивача, відмовлено внести зміни до актового запису про народження № 23 від 25.12.1987, складеного виконавчим комітетом Птахівської сільради Скадовського району Херсонської області відносно ОСОБА_1 , у графі національність батька: ОСОБА_2 з «українець» на «німець», у зв'язку з відсутністю правових підстав.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 20 травня 2025 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що чинним законодавством України не передбачено зазначення національності в актових записах цивільного стану та свідоцтвах про державну реєстрацію актів цивільного стану. Тим самим забезпечується рівність усіх незалежно від національності чи етнічного походження, а також право особи вільно обирати та відновлювати національність, як це передбачено ст. 11 ЗУ «Про національні меншини в Україні».
Таким чином, у результаті поновлення актового запису про народження позивача графа «національність» буде відсутня.
Відповідно до Постанови від 27.12.1932 № 1917 «Про встановлення єдиної паспортної системи по Союзу РСР та обов'язкової прописки паспортів», яка діяла до 1992 року, зазначення національності у паспорті громадянина було обов'язковим.
Суд першої інстанції зазначив, що в актовому записі про народження батька позивача ( ОСОБА_2 ) вказана національність батька - «німець», національність матері - «українка». Для державної реєстрації народження - ОСОБА_1 - заявником (батьком) пред'являлись паспорти обох батьків, відповідно до яких заповнювалась графа «національність». Дані відомості підтверджені копією свідоцтва про народження ОСОБА_1 від 25.12.1987 серія НОМЕР_1 , де національність обох батьків зазначена - «українець», «українка».
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, 30.05.2025 через підсистему «Електронний суд» представник ОСОБА_1 - адвокат Шевченко О. А. подав апеляційну скаргу, в якій вважає рішення необґрунтованим та таким, яке прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на рішенням Європейського суду з прав людини справа «Гарнага проти України» (Заява № 20390/07) від 16.05.2013, в аналогічній справі щодо права особи на змінення по батькові, порядок якого також не був передбачений діючим законодавством, яким визнано порушення Україною ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки державними органами не було надано жодного обґрунтування позбавлення заявниці її права приймати рішення з цього важливого аспекту її приватного та сімейного життя, і таке обґрунтування не було встановлено жодним іншим способом. Оскільки державні органи не забезпечили балансу відповідних інтересів, про які йдеться, вони не виконали своє позитивне зобов'язання щодо забезпечення права заявниці на повагу до її приватного життя.
Вказує, що чинним законодавством України не заборонено змінювати національність особи в актових записах, зокрема в актовому записі про народження та в актовому записі про шлюб.
Зазначає, що відсутність чітко встановленого порядку зміни громадянами національності не повинна звужувати права особи на вільний вибір національності, можливість вільно вирішувати чи вважатися належним до національної меншини (спільноти) та не є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.
Відзив на апеляційну скаргу на адресу Черкаського апеляційного суду не надходив.
Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції та апеляційним судом
Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , актовий запис № 23 від 25.12.1987, складений виконавчим комітетом Птахівської сільради Скадовського району Херсонської області, батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_2 , національність - українець та ОСОБА_4 , національність - українка (а.с. 11).
Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , яке видане повторно 03.04.1985, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є сином ОСОБА_3 , національність - німець та ОСОБА_5 , національність - українка (а.с. 14).
Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) листом від 05.03.2025 № 574/32.17-04-05 повідомив адвоката Шевченка О. А. про те, що станом на сьогоднішній день, чинним законодавством України не передбачено зазначення в актових записах цивільного стану та свідоцтвах національності батьків дитини. Тим самим забезпечується рівність усіх незалежно від національності чи етнічного походження. А також право особи вільно обирати та відновлювати національність, як це передбачено Законом України «Про національні меншини в Україні». Примушення громадян у будь-якій формі до відмови від своєї національності не допускається. Національна належність особи є актом особистого самовизначення особи і жодним чином не впливає на її публічно-правові відносини з державою.
Також в листі вказано, що внести зміни до актового запису про народження № 23 від 25.12.1987, складеного виконавчим комітетом Птахівської сільради Скадовського району Херсонської області відносно ОСОБА_1 , у графі національність батька: ОСОБА_2 з «українець» на «німець», неможливо у зв'язку з відсутністю правових підстав (а.с. 16 зворотній бік - 17).
Мотивувальна частина
Позиція Черкаського апеляційного суду
Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 - адвоката Шевченко О. А., переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Мотиви, з яких виходить Черкаський апеляційний суд, та застосовані норми права
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).
Згідно зі ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з ч. 1, ч. 2 та ч. 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вимогам виходячи з наступного.
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 49 ЦК України актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов'язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб'єктом цивільних прав та обов'язків. Актами цивільного стану є народження фізичної особи, встановлення її походження, набуття громадянства, вихід з громадянства та його втрата, досягнення відповідного віку, надання повної цивільної дієздатності, обмеження цивільної дієздатності, визнання особи недієздатною, шлюб, розірвання шлюбу, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, зміна імені, інвалідність, смерть тощо. Державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть.
Згідно з ч. 1 ст. 22 ЗУ «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав. За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку мотивуються причини відмови та зазначається про можливість оскарження рішення про відмову в адміністративному та/або в судовому порядку.
Порядок внесення змін до актових записів цивільного стану регулюється Правилами внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2011 року № 96/5 (далі - Правила).
Згідно з пунктом 1.1 Розділу І Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, які складено органами державної реєстрації актів цивільного стану України, проводиться відділами державної реєстрації актів цивільного стану міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі - відділи державної реєстрації актів цивільного стану) у випадках, передбачених чинним законодавством.
У разі відмови у внесенні змін до актових записів цивільного стану у висновку відділу державної реєстрації актів цивільного стану вказуються причини відмови та зазначається про можливість оскарження його в адміністративному та/або судовому порядку.
Підпунктами 2.13.1, 2.13.2 пункту 2.13 Розділу ІІ Правил визначено, що підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є, зокрема, рішення суду про установлення неправильності в актовому записі цивільного стану, постанова адміністративного суду.
Отже, органи державної реєстрації актів цивільного стану за заявою громадян можуть вносити зміни до актових записів на підставі рішень суду, якими встановлено неправильність таких записів та зазначено про внесення до них конкретних змін.
Питання зміни національності громадянами України регулювалося Указом Президента України від 31 грудня 1991 року № 24 «Про порядок зміни громадянами України національності», відповідно до якого національність могла бути змінена особами, які при досягненні 16-річного віку та одержанні паспорта прийняли національність одного з батьків та бажали змінити її відповідно до національності другого з батьків. Зміна національності провадилася відділом внутрішніх справ виконавчого комітету районної, міської, районної у місті ради народних депутатів за місцем проживання заявника. Зміна національності допускалася також і щодо осіб, які обрали національність до прийняття цього Указу. Зазначений Указ Президента України втратив чинність на підставі Указу Президента України від 27 січня 1999 року № 70/99.
Чинним законодавством України не передбачено зазначення в актових записах цивільного стану та свідоцтвах про ДРАЦС національності батьків дитини чи осіб, які вступають у шлюб. Тим самим забезпечується рівність усіх незалежно від національності чи етнічного походження, а також право особи вільно обирати та відновлювати національність, як це передбачено ст. 11 ЗУ «Про національні меншини в Україні». Примушення громадян у будь-якій формі до відмови від своєї національності не допускається.
Відповідно до ст. 3 Рамкової конвенції про захист національних меншин, ратифікованої Україною 09 грудня 1997 року, кожна особа, яка належить до національної меншини, має право вільно вирішувати, вважатися їй чи не вважатися такою, і таке рішення або здійснення прав у зв'язку з ним не повинно зашкоджувати такій особі.
Згідно зі ст. 300 ЦК України фізична особа має право на індивідуальність. Фізична особа має право на збереження своєї національної, культурної, релігійної, мовної самобутності, а також право на вільний вибір форм та способів прояву своєї індивідуальності, якщо вони не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства.
Таке право підпадає під захист статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка передбачає, що кожна людина має право на повагу до її особистого і сімейного життя. Держава не може втручатися у здійснення цього права інакше ніж згідно із законом та у випадках, необхідних у демократичному суспільстві в інтересах національної і громадської безпеки.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 810/2732/18, провадження № 11-381апп19 зроблено висновок, що «відмова від фіксації національності в офіційних документах, що посвідчують особу, та актових записах цивільного стану і відповідних свідоцтвах органів державної реєстрації актів цивільного стану відповідає статті 24 Конституції України, яка гарантує рівність громадян, зокрема незалежно від етнічного походження, а також статті 11 Закону України «Про національні меншини в Україні». Отже, національна належність особи є актом її особистого самовизначення і жодним чином не впливає на публічно-правові відносини такої особи з державою. Фіксація факту національності особи в документі, що її посвідчує, чи в актових записах громадянського стану створила б перешкоду вільному обранню чи відновленню національності, оскільки поставила б таке обрання чи відновлення у залежність від рішення державного органу» (пункти 34, 35).
Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 29 травня 2019 року у справі № 398/4017/18, провадження № 14-215цс19 та неодноразово підтриманою Верховним Судом у постановах: від 30 січня 2020 року у справі № 754/7901/19 (провадження № 61-16791св19), від 18 березня 2020 року у справі № 761/36561/19 (провадження № 61-21818св19), від 03 листопада 2021 року у справі № 759/13784/19 (провадження № 61-1024св20), від 30 березня 2022 року у справі № 458/1176/20 (провадження № 61-15907св21). Указане свідчить про сталість практики з розгляду подібних справ.
ОСОБА_1 , звертаючись до суду з даним позовом, фактично просив встановити національність його батька, а також внести відповідні зміни в актовий запис цивільного стану.
Неодноразово Верховний Суд у своїх постановах, зокрема, від 17 листопада 2023 року у справі № 216/4127/23, від 14 березня 2023 року у справі № 216/1899/22, вказував, що такого роду справи не підлягають розгляду не лише в порядку цивільного судочинства, а й судовому розгляду взагалі, у зв'язку з неможливістю встановлення в судовому порядку фактів щодо належності осіб до певної національності.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо можливості розгляду даного позову.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Враховуючи вищевказане, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції від 20.05.2025 підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 255, 368, 374, 377, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Шевченка Олега Анатолійовича- задовольнити частково.
Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 20 травня 2025 року- скасувати.
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про зобов'язання внести зміни в актовий запис - закрити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.
Повний текст постанови складено 22 серпня 2025 року.
Головуючий Л. І. Василенко
Судді: Ю. В. Сіренко
О. В. Карпенко