СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/24735/24
пр. № 2/759/1475/25
22 серпня 2025 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді - Журибеда О.М.
за участю секретаря - Шило М.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до військовї частини НОМЕР_1 , Міністерство оборони України, третя особа військова частина НОМЕР_2 про відшкодування збитків внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-
В листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до військовї частини НОМЕР_1 , Міністерство оборони України, третя особа військова частина НОМЕР_2 , в якій просить: стягнути з в/ч НОМЕР_1 на користь позивача ОСОБА_1 матеріальні збитки у розмірі 73469, 18 грн.; - стягнути з в/ч НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 компенсацію витрат на послуги СОД в розмірі 4000, 00 грн.; стягнути з в/ч НОМЕР_1 на користь позивача моральну шкоду у розмірі 5000,00 грн.; судові витрати покласти на в/ч НОМЕР_1 .
Позов мотивовано тим, що 30.06.2023 року водій ОСОБА_2 керуючи транспортним засобом «Toyota Hiace», н.з. НОМЕР_3 , на якому на час ДТП були встановлені реєстраційні знаки НОМЕР_4 , рухався проїзною чачстиною по пр-т. Академіка Палладіна у м. Києві в напрямку вул. Берковецької зі сторони станції метро «Академістечко». Поблизу супермаркету «Епіцентр» водій, діючи необережно та порушуючи правила дорожнього руху, при зміні смуги руху не переконався в безпечності свого маневру, внаслідок чого достив зіткнення. Внаслідок ДТП транспортному засобу «Mercedes-Benz C220», р.н. НОМЕР_5 , який належить позивачу, було завдано механічних пошкоджень. Факт вини водія ОСОБА_2 , кулеметника першого стрілецького відділення третього стрілецького взводу другої стрілецької роти, який проходить службу у військовій частині НОМЕР_1 , встановлений вироком суду від 11.03.2024 року у справі №759/20428/23, який набрав законної сили. 27.06.2023 року до МТСБУ було направлено повідомлення про ДТП. 14.08.2023 року отримано офіційну відповідь від МТСБУ, у якій зазачено насутпне: відповідно до п. 1.7 ст. 1 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», автомобіль «Mersedes-Benz», д.н.з. НОМЕР_5 , не відповідає вимогам п. 1.7 ст. 1 Закону 1961-IV, оскільки на момент ДТП він був забезпечений чинним договором страхування. З огляду на це, МТСБУ відмовило у проведенні регламентної виплати з фонду захисту потерпілих. Згідно зі звітом №19698/1, вартість відновлювального ремонту автомобіля «Mersedes-Benz C220, р.н. НОМЕР_5 , пошкодженого внаслідок ДТП, що сталася 30.06.2023 року станом на дату ДТП становить 73469,18 грн. Вартість послуг зі складання звіту становить 4000,00 грн. Позивачем до в/ч та Міністерства оборони України направлялась вимоги, проте вони залишилсь без реагування. Окрім того позивач, вказує, що їй доводиться докладати моральних, фізичних, інтелектуальних зусиль, витрачати власний час та енергію, звертатись до фахівців для отримання повного, належного страхового відшкодування. Разом з тим, весь цей час посітйно супроводжується душевними стражданнями, психологічною напругою, хвилюванням.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 26.11.2024 року у справі відкрито провадження за загальними правилами позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 17.07.2025 року підготовче судове засіданні закрито та справу призначено до розгляду по суті.
В судовому засіданні представник співвідповідача Міністерства оборони України - ОСОБА_5 просив відмовити в задоволенні позову, з підстав зазначених у поясненнях та у відзиві на позовну заяву.
Представник третьої особи в/ч НОМЕР_2 - ОСОБА_4 заперечував проти задоволення позовних вимог, з підстав зазначних у поясненнях.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась, про дату та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, направила до суду заяву, про розгляд справи за її відстуності.
Пресдатвник відповідач в/ч НОМЕР_1 в судове засідання не з'явився, про дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
Вислухавши учасників процесу, вивчивши матеріали справи, ознайомившись з наданими доказами, суд дійшов до наступного.
Згідно ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтями 15, 16 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Встановлено, що приблизно в 11 год 50 хв 30.06.2023, керуючи автомобілем TOYOTA HIACE, реєстраційний номер НОМЕР_6 , та рухаючись проїзною частиною пр-ту Академіка Палладіна у м. Києві зі сторони станції метро «Академмістечко» у напрямку вул. Берковецької, поблизу будівлі супермаркету «ЕПІЦЕНТР», що по вул. Берковецька, буд. 6А, діючи необережно з кримінальною протиправною недбалістю, усупереч вимогам підпункту «б» пункту 2.3, а також пунктів 10.1 та 10.3 ПДР, не правильно відреагувавши на зміну дорожньої обстановки, змінюючи напрямок руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкоди або небезпеки іншим учасникам руху, внаслідок чого при перестроюванні допустив зіткнення з автобусом I-VAN, р.н. НОМЕР_7 , після чого втратив контроль над рухом керованого ним транспортного засобу і допустив подальші послідовні зіткнення з автопоїздом у складі сідлового тягача КАМАЗ 54112, р.н. НОМЕР_8 , з напівпричепом KRONE SPD24, р.н. НОМЕР_9 , та автомобілями HONDA CRV, р.н. НОМЕР_10 , і MERCEDES-BENZ SPRINTER, р.н. НОМЕР_11 . Крім того, зіткнення з автомобілем HONDA CRV, р.н. НОМЕР_10 , призвело до перекидання останнього і зіткнення з автомобілем MERCEDES-BENZ С220, р.н. НОМЕР_5 .
11.03.2024 року Святошинським районнм судом м. Києва у справі №759/20428/23 винесено вирок, яким ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у пред'явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 415 КК України та призначено йому покарання у виді 1 (одного) року обмеження волі.
За змістом ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Окрім того, вказаним вироком встановлено, що ОСОБА_2 є кулеметником першого стрілецького відділення третього стрілецького взводу другої стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 .
Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_12 , транспортний засіб «Mersedes-Benz C220», д.н.з. НОМЕР_5 належить на праві власності позивачу ОСОБА_1 .
Відповідно до Витягу із Наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 06.04.2023 року «Про використання автомобільної техніки військової частини НОМЕР_1 », легковий автомобіль універсал Toyota Hiace, 2006 року випуску, VIN НОМЕР_13 , військовий номерний знак НОМЕР_3 закріплено за старшим механіком-водієм третього механізованого взводу відділення ОСОБА_3 .
Транспортний засіб Toyota Hiace, 2006 року випуску, VIN НОМЕР_13 , військовий номерний знак НОМЕР_3 був прийнятий на підставі акту прийому-передачі Гуманітарної допомоги України в особі в/ч НОМЕР_1 від 15.12.2022 року №75 та поставлений на баланс в/ч НОМЕР_14 .
Відповідно до відповіді в/ч НОМЕР_1 від 22.02.2025 року №1722/1318, вбачається, що службове розслідування за фактом ДТП, що мала місце 30.06.2023 року на пр-т. Академіка Палладіна у м. Києві, учасником якої був військовослужбовець в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_2 , не призначалося.
14.08.2023 року року позивачем отримано відповідь від МТСБУ, відповідно до якої, останній відмовлено у виплаті страхового вдішкодування, у зв'язку з тим, що відповідно до п. 1.7 ст. 1 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» автомобіль, який налажить позивачу «Mersedes-Benz», д.н.з. НОМЕР_5 , не відповідає вимогам п. 1.7 ст. 1 Закону 1961-ІV, оскільки на момент ДТП він не був забезпечений чинним договором страхування.
Згідно зі звітом №19698/1, вартість відновлювалнього ремонту транспортного засобу «Merscedes-Benz С220», р.н. НОМЕР_5 , пошкодженого внаслідок ДТП, що сталася 30.06.2023 року, станом на даті ДТП, становить 73469, 18 грн.
Відповідно до кватанції №197459026, вартість послуг СОД становить 4000,00 грн.
Згідно зі статтею 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Відповідно до ч.3 ст. 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
Згідно зі статтею 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Цивільно-правова відповідальність може мати місце за наявності складу правопорушення, тобто при певних умовах, до таких належать: а) наявність шкоди; б) протиправність поведінки боржника; в) причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою; г) вина боржника.
За змістом статті 614 Цивільного кодексу України особа є невиннною, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідно до статті 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Згідно п.1 ч.1 ст. 26 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі заподіяння внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоди майну потерпілої особи такій особі відшкодовуються матеріальні збитки, пов'язані з: пошкодженням чи знищенням транспортного засобу потерпілої особи.
Згідно з нормою частини першої статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
У такому випадку обов'язок по відшкодуванню шкоди покладається на того власника (володільця) джерела підвищеної небезпеки, з вини водія якого завдана шкода, а не безпосередньо на винного водія.
Згідно роз'яснень, що містяться в абзаці 2 пункту 6 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01 березня 2013 року № 4: не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно-правовий договір. Така особа, враховуючи характер відносин, які між ними склалися, може бути притягнута до відповідальності роботодавцем лише у регресному порядку відповідно до статті 1191 ЦК України.
Постанова Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» за №6 від 27.03.1992 (із змінами та доповненнями) роз'яснює, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода заподіяна особі та майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі, особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини. Володільцем об'єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, є юридична або фізична особа, що експлуатує такий об'єкт в силу наявності права власності, користування (оренди), повного господарського відання, оперативного управління або іншого речового права. Не вважається володільцем об'єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з таким володільцем (водій, машиніст, оператор тощо).
Тобто володільцем об'єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, є не лише його власник, але й інша фізична чи юридична особа, яка на відповідній правовій підставі володіє цим об'єктом.
Вирішуючи в судовому порядку питання про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, необхідно встановити, хто та на якій правовій підставі володіє відповідним транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно ст. 3 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» військове майно закріплюється за військовими частинами Збройних Сил України на праві оперативного управління (з урахуванням особливостей, передбачених частиною другою цієї статті). З моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною Збройних Сил України воно набуває статусу військового майна.
Відповідно ч. 2 ст. 14 Закону України «Про Збройні Сили України» майно, закріплене за військовими частинами Збройних Сил України, є державною власністю і належить їм на праві оперативного управління.
Згідно ч. 1 ст. 137 Господарського кодексу України правом оперативного управління визнається речове право суб'єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом).
Відповідно до статті 5 Закону України « Про господарську діяльність у Збройних Силах України» за шкоду і збитки, заподіяні правам та інтересам фізичних і юридичних осіб та державі, військова частина як суб'єкт господарської діяльності несе відповідальність, передбачену законом та договором.
Враховуючи те, що військові частини володіють на праві оперативного управління закріпленим за ними Міністерством оборони України військовим майном, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, вони несуть відповідальність згідно з частиною другою статті 1187 ЦК України.
Оскільки шкода, завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини військовослужбовця ОСОБА_2 , який керував автомобілем, що належить військовій частині НОМЕР_1 , шкода відшкодовується власником цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм, тому суд вважає, що саме військова частина НОМЕР_1 несе відповідальність за спричинену позивачу пошкодженням транспортного засобу шкоду. Оскільки, володільцем джерела підвищеної небезпеки є військова частина НОМЕР_1 , то шкода підлягає відшкодуванню саме військовою частиною на підставі положень ст. 1172 ЦК України.
Розмір матеріальних збитків, заподіяних позивачу внаслідок пошкодження її автомобіля складає 73469, 18 грн., відповідачем вказаний розмір матеріальної шкоди не спростований.
З огляду на викладене, враховуючи доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні ДТП, який керував транспортним засобом, що належить військовій частині НОМЕР_1 , з урахуванням доказів, підтверджуючих розмір матеріальної шкоди, спричиненої внаслідок ДТП, суд вважає вимоги позивача про стягнення з військової частини НОМЕР_1 матеріальної шкоди обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Окрім того, як зазначає позивач, у відповіді на відзив на позовну заяву, що Міністерство Оборони України несе відповідальність за заподіяну шкоду відповідно до ст. 1172 ЦК України, однак позивачем не пред'явлено позовних вимог до Міністерства Оборони України.
Частиною 1 ст. 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Як вбачається з положень ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Виходячи з вищевикладеного, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з в/ч НОМЕР_1 матеріальних збитків у розмірі 73469, 18 грн. підлягають задоволенню.
Крім того, позивач просила стягнути з відповідача в/ч НОМЕР_1 моральну шкоду завдану внаслідок ДТП у розмірі 5000, 00 грн.
Згідно з статтею 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
Моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Згідно п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Відповідно абз. 1 п. 4 вказаної Постанови , у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
Згідно п. 7 Постанови - заподіяна моральна (немайнова) шкода відшкодовується тій фізичній чи юридичній особі, права якої були безпосередньо порушені протиправними діями (бездіяльністю) інших осіб.
Відповідно п. 9 Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
У абз. 2 п. 5 Постанови судам роз'яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні.
Суд зазначає, що дорожньо-транспортна пригода це подія, яка виражається у зіткненні двох транспортних засобів під час здійснення ними руху по дорозі загального користування, що призвело до механічного пошкодження даних транспортних засобів. Сама по собі дорожньо-транспортна пригода є стресовою і небезпечною подією, що полягає у факті настання дорожньо-транспортної пригоди та її наслідках.
Прецедентною практикою Європейського суду з прав людини і на законодавчому рівні в Україні, у тому числі ч.2 ст. 1166 ЦК України, згідно з якою особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини, закріплено дію презумпцію моральної шкоди. Тобто, моральна шкода вважається завданою позивачу, якщо відповідачем не доведено належними доказами відсутність його вини у завданні такої шкоди (узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 10.02.2021 у справі № 761/24143/19).
Виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, враховуючи те, що позивач отримала душевні страждання, у вигляді занепокоєння, страху та відчаю, а також приймаючи до уваги пошкодження автомобіля та відсутність можливості користуватися ним певний час, суд дійшов висновку, що достаньою до відшкодування позивачу підлягає моральна шкода, завдана в результаті ДТП, у розмірі 5 000, 00 грн., що на думку суду є справедливим відшкодуванням у даному випадку.
Отже, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди з в/ч НОМЕР_1 у розмірі 5000, 00 грн., також підлягають до задоволення.
З урахуванням задоволення позову, у відповідності до положень ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума сплаченого судового збору у розмірі 1211, 20 грн.
Крім того, відповідно до ч. 1, 3 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких, зокрема, належать витрати пов'язані з залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
Судом встановлено, що позивачем сплачено 4000, 00 грн. за залучення суб'єкта оціночної діяльності для складання звіту про оцінку визначення вартості відновлювального ремонту транспортного засобу «Mersedes-Benz C220», д.н.з. НОМЕР_5 від 20.04.2024 року № 19698/1 до звернення до суду з даним позовом.
Оскільки, саме звіт про оцінку визначення вартості відновлювального ремонту транспортного засобу «Mersedes-Benz C220», д.н.з. НОМЕР_5 від 20.04.2024 року № 19698/1 врахований судом при визначені розміру страхового відшкодування, то така вартість складання такого звіту підлягає стягненню з відповідача.
На підставі викладеного, ст.ст. 15, 16, 22, 1166, 1172, 1187 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 13, 76, 77, 79, 80, 82, 141, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до військовї частини НОМЕР_1 , Міністерство оборони України, третя особа військова частина НОМЕР_2 про відшкодування збитків внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити.
Стягнути з військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_15 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_16 , адреса: АДРЕСА_2 ) матеріальні збитку у розмірі 73469 (сімдесят три тисячі чотириста шістдесят дев'ять) грн. 18 коп.
Стягнути з військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_15 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_16 , адреса: АДРЕСА_2 ) моральну шкоду у розмірі 5000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп.
Стягнути з військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_15 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_16 , адреса: АДРЕСА_2 ) 1211, 20 грн. витрат по сплаті судового збору та 4000,00 грн. витрат на проведення оцінки вартості відновлювального ремонту, що разом складає 5211 (п'ять тисяч двісті одинадцять) грн. 00 коп.
Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя О.М. Журибеда