Справа № 758/8155/25
Категорія 68
21 серпня 2025 року м. Київ
Подільський районний суд міста Києва
у складі головуючого судді Ковбасюк О.О.,
за участю секретаря судового засідання Білоус А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-
У червні 2025 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, вказавши, що 30.01.2010 Відділом реєстрації актів цивільного стану Подільського районного управління юстиції у м. Києві між нею та відповідачем було зареєстровано шлюб, про що складено актовий запис №52. Від шлюбу у них є син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Однак спільне життя у неї з відповідачем не склалося через відсутність взаєморозуміння та різні погляди на життя. У квітні 2022 року, у зв'язку із початком повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України позивачка була вимушена виїхати разом із сином до Німеччини, де вони проживають і на даний час. З того часу вони з відповідачем проживають окремо, не ведуть спільного господарства, не підтримують подружніх відносин, збереження шлюбу суперечить їхнім інтересам, а тому примирення та подальше спільне життя неможливе.
Ухвалою суду від 16.06.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, надано відповідачу строк для подання відзиву на позов, а позивачу - відповіді на відзив.
06.08.2025 до суду надійшов відзив на позовну заяву, поданий представником відповідача, у якому відповідач визнав позовні вимоги про розірвання шлюбу та просить їх задовольнити. Крім того, у відзиві представник відповідача просить визначити періодичність, тривалість і порядок зустрічей батька з дитиною, а також умови спільного проживання із сином ОСОБА_3 , враховуючи заперечення щодо постійного проживання дитини з матір'ю.
У судове засідання позивач не з'явилася, її представник пожав заяву про розгляд справи за відсутності сторони позивача, підтримуючи позовні вимоги.
Відповідач та його представник у судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
З огляду на наведене, ураховуючи наявний в матеріалах справи відзив відповідача на позовну заяву, суд ухвалив проводити розгляд справи за відсутності сторін.
Дослідивши матеріали справи відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, згідно з якою у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, повно і всебічно оцінивши всі фактичні обставини справи та докази, які мають значення для розгляду справи, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Таке положення національного законодавства України відповідає ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10.12.1948, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
Частина перша статті 8 Конвенції про захист прав та основоположних свобод передбачає право особи на повагу до свого приватного та сімейного життя.
Частина 3 статті 105 СК України визначає, що шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.
За частиною 2 статті 112 СК України суд ухвалює рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них.
Відповідно до статті 113 СК України особа має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Згідно із постановою Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.
Отже, зважаючи на принципи рівноправності жінки і чоловіка, закон вимагає, щоб згода на одруження була взаємною. Принцип добровільності шлюбу є чинним не лише на стадії його реєстрації, а і під час знаходження в шлюбі, що зумовлює можливість добровільного розірвання шлюбу, про що записано в статті 16 Конвенції «Про дискримінацію жінок» в частині 1 підпункту «с», «однакові права і обов'язки під час шлюбу і після його розірвання».
Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім'ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер.
Відповідно до ст. 109 Сімейного кодексу України шлюб розривається судом, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їх права, а також права їх дітей.
Судом встановлено, що сторони перебувають у шлюбі, який було зареєстровано 30.01.2010 Відділом реєстрації актів цивільного стану Подільського районного управління юстиції у м. Києві, про що складено актовий запис №52, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 .
Від шлюбу у сторін є син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 .
В обґрунтування позову позивач стверджує, що тривалий час вони з відповідачем не ведуть спільного господарства, не підтримують подружніх відносин, примирення між ними та подальше їхнє спільне життя неможливе.
Судом беруться до уваги такі доводи позивача, оскільки їх не заперечив відповідач, який визнав позовні вимоги щодо розірвання шлюбу.
Таким чином, наведені обставини свідчать про те, що сторонами висловлено взаємну згоду на розірвання шлюбу, у зв'язку з чим суд не вбачає підстав для вжиття заходів щодо примирення сторін.
При цьому судом враховується позиція Верховного Суду, викладена у постанові КЦС ВС від 11.06.2019 у справі №605/434/18 (61-3235св19), згідно з якою закріплена статтею 111 Сімейного кодексу України норма щодо необхідності вжиття заходів до примирення подружжя є диспозитивною, оскільки суд вживає заходів щодо примирення подружжя лише у тому випадку, якщо це не буде суперечити моральним засадам суспільства. Тобто, у випадку виявлення обставин або фактів, під час розгляду справи, які свідчать про неможливість збереження шлюбу з позицій моралі та з позицій інтересів подружжя або їх дітей, суд повинен уникати формалізму та не надавати строку на примирення.
Крім того, суд виходить з пункту 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», яка визначає, що вжиття заходів щодо примирення подружжя є можливістю суду, а не його обов'язком та вжиття судом заходів щодо примирення подружжя застосовується у випадку відсутності згоди одного з них на розірвання шлюбу за ініціативою однієї зі сторін або суду у формі відкладення розгляду справи слуханням та надання сторонам строку на примирення.
Таким чином, з'ясувавши взаємостосунки сторін, дійсні мотиви розірвання шлюбу, наявність у сторін неповнолітньої дитини та те, що сторони висловили взаємну згоду на розірвання шлюбу, суд вважає, що подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б їх інтересам, що має істотне значення, а тому суд дійшов висновку, що шлюб між сторонами необхідно припинити шляхом його розірвання.
Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
У зв'язку з викладеним, враховуючи, що відповідач визнав позовні вимоги, суд вважає за необхідне повернути позивачу з державного бюджету суму сплаченого судового збору у розмірі 605,60 грн. (50 відсотків від загального розміру судового збору), а також стягнути з відповідача на користь позивача суму сплаченого судового збору у розмірі 605,60 грн. (50 відсотків від загального розміру судового збору).
Крім того, ураховуючи зміст відзиву на позовну заяву, поданого представником відповідача, суд роз'яснює, що вимоги відповідача про визначення періодичності, тривалості і порядку зустрічей батька з дитиною, а також умов спільного проживання із сином ОСОБА_3 не є предметом судового розгляду в межах даної справи. Такі вимоги можуть бути окремо заявлені відповідачем шляхом звернення до суду із відповідною позовною заявою у порядку, визначеному цивільним судочинством.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 23, 81, 141, 247, 258, 259, 263-268, 273 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , зареєстрований 30.01.2010 Відділом реєстрації актів цивільного стану Подільського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис №52, розірвати.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605,60 грн.
Головному управлінню Державної казначейської служби України у м. Києві повернути ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) з державного бюджету частину судового збору, сплаченого при поданні позову згідно квитанції ID №5785-8280-4505-8351 від 27.05.2025, у розмірі 605,60 грн
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Повне найменування сторін по справі:
позивач - ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ;
відповідач - ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 .
Суддя О. О. Ковбасюк