21 серпня 2025 року
м. Київ
справа № 120/7543/24
адміністративне провадження № К/990/35095/25
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Уханенка С.А. перевірив касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Мандрика Владислава Володимировича на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України), за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
У червні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України), в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачеві додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі 100 000 гривень, в розрахунку на місяць пропорційно дням безпосередньої участі в забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за періоди: з 05 липня 2022 року по 31 липня 2022 року, з 01 серпня 2022 року по 31 серпня 2022 року, з 01 вересня 2022 року по 11 вересня 2022 року, з 20 вересня 2022 року по 30 вересня 2022 року, з 01 жовтня 2022 року по 07 жовтня 2022 року з урахуванням фактично виплачених сум;
- зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачеві додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі 100 000 гривень, в розрахунку на місяць пропорційно дням безпосередньої участі в забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за періоди: з 05 серпня 2022 року по 31 серпня 2022 року, з 01 серпня 2022 року по 31 серпня 2022 року, з 01 вересня 2022 року по 11 вересня 2022 року, з 20 вересня 2022 року по 30 вересня 2022 року, з 01 жовтня 2022 року по 07 жовтня 2022 року з урахуванням фактично виплачених сум.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2024 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, встановленої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або заходах за з 01 серпня 2022 року по 31 серпня 2022 року, з 01 вересня 2022 року по 11 вересня 2022 року, з 20 вересня 2022 року по 30 вересня 2022 року, з 01 жовтня 2022 року по 07 жовтня 2022 року в розрахунку до 100 000 грн на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 (військову частину НОМЕР_1 ) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди, встановленої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або заходах за період з 01 серпня 2022 року по 31 серпня 2022 року, з 01 вересня 2022 року по 11 вересня 2022 року, з 20 вересня 2022 року по 30 вересня 2022 року, з 01 жовтня 2022 року по 07 жовтня 2022 року в розрахунку до 100 000 грн. на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах з врахуванням проведених виплат за цей період. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2025 року апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 задоволено повністю. Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2024 року скасовано. Ухвалено нове судове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
18 липня 2025 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» представник позивача надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2025 року у цій справі.
Ухвалою Верховного Суду від 11 серпня 2025 року касаційну скаргу повернуто особі, яка її подала.
20 серпня 2025 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» представник позивача повторно надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2025 року у цій справі.
Предметом спору у цій справі є право військовослужбовця на отримання додаткової винагороди, установленою постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 року "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану".
Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Оскаржуючи постанову суду апеляційної інстанції, представник позивача посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що потреба у формуванні висновку Верховним Судом викликана неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, регламентованих пунктом четвертим та п'ятим Наказу №392- /0/81-22-АГ.
Вирішуючи питання відкриття касаційного оскарження з вказаної підстави, Суд виходить з наступного.
Так, за приписами частини четвертої статті 328 КАС України оскарження судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 3 цієї норми КАС України, вимагає не лише зазначення скаржником про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а й визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, т.і.), а також зазначення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду, та який вплив такий висновок буде мати для вирішення спору по суті.
Проаналізувавши доводи заявника, Суд доходить висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження за пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки представник ОСОБА_1 - адвокат Мандрик Владислав Володимирович лише послався на відсутність такого висновку, проте зазначивши пункти четвертого та п'ятого Наказу №392- /0/81-22-АГ, не навів у касаційній скарзі належної аргументації як саме такий висновок щодо зазначених пунктів наказу може вплинути на вирішення подібних спорів у інших справах, виходячи з обставин, установлених судами у цій справі, зокрема, участі ОСОБА_1 у бойових діях або заходах за певний період, тобто обставини, які мають індивідуальні ознаки, характерні виключно для цих правовідносин.
Інші аргументи касаційної скарги зводяться до часткового опису обставин справи, цитування норм законодавства, з посиланням на обставини справи, що свідчать про переоцінку доказів у справі, що виключає можливість перегляду судового рішення з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України.
Суд указує, що за приписами частини другої статті 341 КАС України оцінка доказів, установлення обставин, що не були встановлені або відхилені судом та вирішення питання щодо переваги одних доказів над іншими, не є повноваженнями суду касаційної інстанції, а представник позивача обґрунтовує свої доводи саме посиланням на обставини справи, що мають оціночний характер у сукупності з іншими обставинами, що не є підставою для відкриття касаційного провадження у справі.
Отже, Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Відповідно до пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Відтак, скаржником не викладені передбачені статтею 328 КАС України підстави, за яких оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій можуть бути переглянуті судом касаційної інстанції на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, тому касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України.
Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України,
1. Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Мандрика Владислава Володимировича на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України), за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - повернути особі, яка її подала.
2. Копію ухвали направити заявнику та іншим учасникам справи за допомогою підсистеми ЄСІТС "Електронний кабінет" (у разі його відсутності - засобами поштового зв'язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду адресатом.
3. Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
СуддяС.А. Уханенко