21 серпня 2025 року
м. Київ
справа №520/22317/23
адміністративне провадження № К/990/5265/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білак М. В.,
суддів: Соколова В.М., Смоковича М.І.
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою Військової частини НОМЕР_1
на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2023 року (головуючий суддя - Сагайдак В.В.)
та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2024 року (головуючий суддя - Кононенко З.О., судді: Калиновський В.А., Мінаєва О.М.)
у справі № 520/22317/23
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
I. РУХ СПРАВИ
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу грошової компенсації за неотримане під час проходження військової служби речове майно на день звільнення з військової служби;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача грошову компенсацію за неотримане під час проходження військової служби речове майно;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу при звільненні одноразової грошової допомоги відповідно до частини другої статті 15 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII) в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за посадою позивача за кожний повний календарний рік служби;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні відповідно до частини другої статті 15 Закону № 2011-XII в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення позивача за кожний повний календарний рік служби;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування грошового забезпечення позивачу з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року;
- зобов'язати відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату грошового забезпечення з 19 травня 2023 року по 09 серпня 2023 року (щомісячних основних видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та одноразових додаткових видів грошового забезпечення), інших виплат, які розраховуються з урахуванням посадового окладу, компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 66 календарних днів, одноразову грошову допомогу при звільненні, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року (2 684 грн), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів Україні від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704), з урахуванням виплачених сум.
2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у період з 19 травня 2023 року по 09 серпня 2023 року (день виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 ), відповідач нараховував йому грошове забезпечення у заниженому розмірі, а саме виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01 січня 2018 року замість прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року (станом на 01 січня 2023 року).
3. У зв'язку із цим, на переконання позивача, бездіяльність відповідача щодо нездійснення перерахунку та виплати належних йому сум грошового забезпечення, починаючи з 19 травня 2023 року, є протиправною.
4. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено.
5. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2024 року скасовано рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане під час проходження військової служби речове майно на день звільнення з військової служби; зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за неотримане під час проходження військової служби речове майно; визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 при звільненні одноразової грошової допомоги відповідно до частини другої статті 15 Закону № 2011-XII в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за посадою позивача за кожний повний календарний рік служби; зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні відповідно до частини другої статті 15 Закону № 2011-XII в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення позивача за кожний повний календарний рік служби, та прийнято в цій частині нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
6. Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Військова частина НОМЕР_1 звернулась з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині задоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове про відмову в задоволенні позову.
7. Ухвалою Верховного Суду від 23 травня 2024 року відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
8. Наказом від 09 серпня 2023 року № 520-ОС, старшого сержанта ОСОБА_1 , звільненого з військової служби за підпунктом г пункту 2 частини четвертої статті 26 [через сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовець не висловив бажання продовжувати військову службу)] Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-XII), виключено зі списків особового складу, всіх видів забезпечення та направлено для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
9. Судами попередніх інстанцій встановлено, що Військова частина НОМЕР_1 , на думку позивача, допустила порушення його прав, а саме: (1) не виплатила компенсацію за неотримане речове майно; (2) не виплатила одноразову грошову допомогу при звільненні зі служби; (3) не в повному обсязі виплатила грошове забезпечення та суми при звільненні (компенсація за дні невикористаних відпусток). Виплата ж грошового забезпечення ОСОБА_1 здійснювалася без застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на відповідний календарний рік.
10. Уважаючи протиправними зазначені дії відповідача, позивач звернувся до суду із цим позовом.
III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
11. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позов у частині перерахунку та виплати позивачу грошового забезпечення з 19 травня 2023 року по 09 серпня 2023 року, враховуючи постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18, якою визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова № 103), яким були внесені зміни до пункту 4 Постанови № 704, тобто відновлено його попередню редакцію, виходив з того, що з 29 січня 2020 року виникли підстави для розрахунку грошового забезпечення військовослужбовця, з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років, а також додаткових видів грошового забезпечення, виходячи із розрахункової величини для визначення розмірів посадових окладів та окладів за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців - розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01 січня календарного року.
12. Стосовно тієї обставини, що пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 року № 481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704» (далі - Постанова № 481) були внесені зміни до пункту 4 Постанови № 704, відповідно до яких установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1 762 грн та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14, суди попередніх інстанцій зазначили, що положеннями вказаної Постанови № 481 не надано зворотної дії в часі та можливості застосування її приписів, в тому числі в період з 29 січня 2020 року (дата набрання чинності постанови Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/6453/18).
13. Крім того, суди попередніх інстанцій зазначили, що в Постанові № 481 не визначено, яким чином необхідно врегульовувати спірні правовідносини щодо врахування сталої величини (1 762 грн) для розрахунку розмірів посадового окладу і окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб за період з 29 січня 2020 року до 12 травня 2023 року (дата прийняття Кабінетом Міністрів України Постанови № 481).
14. Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що зазначеними змінами Кабінет Міністрів України повторно звузив зміст та обсяг існуючих прав військовослужбовців, оскільки унеможливив щорічний перерахунок грошового забезпечення зі зміною розміру прожиткового мінімуму, який визначається щорічно законом України про державний бюджет на відповідний рік, а відтак грошове забезпечення позивача необхідно обраховувати, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного законом на 01 січня календарного року шляхом множенням на відповідні тарифні коефіцієнти.
ІV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
15. Підставою касаційного оскарження у цій справі відповідач зазначає пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а саме відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми пункту 4 Постанови № 704 зі змінами внесеними згідно Постанови № 481 в частині «… Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12 , 13 і 14…».
16. Як стверджує Військова частина НОМЕР_1 , суди першої та апеляційної інстанцій, неправильно застосували норму пункту 4 Постанови № 704 (зі змінами внесеними згідно Постанови № 481) виснувавши, що відповідач протиправно з 19 травня 2023 року по 09 серпня 2023 року визначав розмір грошового забезпечення позивача, виходячи з посадового окладу та окладу за військове звання, визначених шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, а не виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року та множення на відповідний тарифний коефіцієнт відповідно до пункту 4 Постанови № 704.
17. Вказує, що 12 травня 2023 року Кабінетом Міністрів України було прийнято Постанову № 481, якою, зокрема, установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються, виходячи з розміру 1762 грн, та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14. Отже, після набрання чинності Постанови № 481, розрахунок посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями здійснюються, виходячи з фіксованої суми 1762 грн, без прив'язки до розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
18. Доводить, що розрахунок посадового окладу та окладу за військовим званням за період з 19 травня 2023 року по 09 серпня 2023 року правильно розрахований та виплачений позивачу з урахуванням змін внесених у Постанову № 704, тобто виходячи з розміру 1762 грн.
19. Позивач не скористався правом надіслати відзив на касаційну скаргу.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
20. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, вважає за необхідне зазначити таке.
21. Спірним у цій справі є питання щодо правомірності дій Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати позивачу з 19 травня 2023 року по 09 серпня 2023 року грошового забезпечення військовослужбовця, яке розраховане із розміру посадових окладів військовослужбовців, із застосуванням сталої розрахункової величини 1 762 грн, запровадженої Постановою № 481, а не із розміру «прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року», як це було передбачено пунктом 4 Постанови № 704 до внесених змін.
22. Частиною третьою статті 341 КАС України передбачено, що суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
23. Після відкриття провадження у цій справі Верховний Суд у постановах від 24 червня 2025 року у справі № 420/5584/24, від 26 червня 2025 року у справі № 480/7154/24, від 30 червня 2025 року у справах № 280/8083/24, № 280/8605/24 та № 460/3942/24, від 04 липня 2025 року у справі № 120/8298/24 вже сформував висновок про застосування у спірний період пункту 4 Постанови № 704 у редакції Постанови № 481. Неведений висновок є релевантним до обставин цієї справи і колегія суддів не вбачає підстав для відступу від цього висновку.
24. Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначені Законом № 2011-XII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
25. Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 9 цього Закону держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
26. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (частина друга статті 9 Закону № 2011-ХІІ).
27. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина третя статті 9 Закону № 2011-ХІІ).
28. Згідно з абзацом першим частини четвертої статті 9 Закону № 2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
29. 30 серпня 2017 року Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 704, яка передбачала з 01 березня 2018 року збільшення розмірів посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців.
30. Пунктом 2 Постанови № 704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
31. Додатком 1 до Постанови № 704, встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
32. Пунктом 4 Постанови № 704 (у первинній редакції) передбачалось, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
33. 21 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 103.
34. Пунктом 6 Постанови № 103, внесено зміни до Постанови № 704, внаслідок яких пункт 4 цієї Постанови викладено у новій редакції, а саме: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14». Зміни до додатків 1, 12, 13 і 14 не вносилися.
35. Отже, з 01 січня 2018 року пункт 4 Постанови № 704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу застосовується така розрахункова величина, як «розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року».
36. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 20 жовтня 2022 року, визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови № 103, яким були внесені зміни до пункту 4 Постанови № 704.
37. Вказаною постановою скасовані зміни, у тому числі до пункту 4 Постанови № 704, та відновлено його попередню редакцію (станом на 30 липня 2018 року), згідно з якою розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
38. Відповідно до частини другої статті 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
39. Верховний Суд, зокрема, але не виключно, в постановах від 15 червня 2023 року у справі № 380/13603/21, від 30 квітня 2025 року у справі № 620/9741/24, виснував, що оскільки зміни, внесені Постановою № 103, зокрема, до пункту 4 Постанови № 704, визнані у судовому порядку нечинними, то з 29 січня 2020 року діє редакція пункту 4 Постанови № 704, яка діяла до зазначених змін і в якій передбачено, що для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням застосовується розрахункова величина «прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року», а не «прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01 січня 2018 року».
40. У цих та інших постановах Верховний Суд, засновуючись на принципі подолання правової колізії, за яким перевагу у застосуванні має нормативний акт вищої юридичної сили, виснував, що положення пункту 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів «прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року» не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, до спірних відносин підлягає застосуванню пункт 4 Постанови № 704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - Закону України про Державний бюджет на відповідний рік із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням виходячи із розрахункової величини розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).
41. Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 в частині, що стосується перерахунку та виплати йому грошового забезпечення за період з 19 травня 2023 року по 09 серпня 2023 року, суди попередніх інстанцій виходили з того, що у вказаному періоді відсутні підстави застосовувати для обрахунку грошового забезпечення військовослужбовців розрахункову величину - 1762 грн, а необхідно застосовувати прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року.
42. Однак, 12 травня 2023 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 481, пунктом 2 якої внесено зміни до пункту 4 Постанови № 704, та викладено абзац перший в такій редакції: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».
43. Пунктом 3 Постанови № 481 установлено, що видатки, пов'язані з виконанням пункту 2 цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб, передбачених у державному бюджеті на відповідний рік для утримання відповідних державних органів.
44. Отже, з дня набрання чинності Постановою № 481 [20 травня 2023 року] Кабінетом Міністрів України замість розрахункової величини «прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року» запроваджено сталу розрахункову величину для посадового окладу та окладу за військове звання 1762 грн.
45. При цьому, Постанова № 481 чи її окремі пункти нечинними (в тому числі в судовому порядку) не визнавалися, а тому підлягають застосуванню.
46. Таким чином, Постановою № 481 змінено умови регулювання спірних відносин та визначено, що обчислення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб здійснюється виходячи з розміру 1762 грн, а не з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року.
47. Рішеннями Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 та від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012 підтверджена конституційність повноважень Кабінету Міністрів України щодо реалізації політики у сфері соціального захисту, в тому числі регулювання порядку та розмірів соціальних виплат і допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України виходячи з фінансових можливостей держави.
48. У пункті 3 резолютивної частини Рішення від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012 Конституційний Суд України вказав, що в аспекті конституційного подання положення частини другої статті 95, частини другої статті 124, частини першої статті 129 Конституції України, пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України та пункту 2 частини першої статті 9 КАС України в системному зв'язку з положеннями статті 6, частини другої статті 19, частини першої статті 117 Конституції України треба розуміти так, що суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції.
49. Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у постановах від 05 червня 2024 року у справі № 910/14524/22 та від 11 вересня 2024 року у справі № 554/154/22, наголошувала на тому, що Суд не може перебирати на себе правотворчі функції законодавчої та виконавчої влади. Порушення такого підходу та, відповідно, ігнорування принципу законності: суперечить, щонайменше, принципам правової визначеності, легітимних очікувань та належного урядування як базовим складовим правовладдя (верховенства права); дискримінує іншу сторону правовідносин; означає, що суд може надати дозвіл будь-кому та будь-коли діяти за межами закону (який містить заборони) або за межами наданих законом прав (повноважень); іде в розріз з принципом поділу влади на законодавчу, виконавчу та судову, а також порушує систему стримувань і противаг (суд втручається в компетенцію суб'єктів нормотворення та може ігнорувати їх волю).
50. Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для здійснення нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення за період з 19 травня 2023 року по 09 серпня 2023 року, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного року (2023 рік), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до Постанови № 704, з урахуванням виплачених сум, а відтак висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в цій частині є передчасними, оскільки, здійснюючи позивачу відповідний розрахунок та виплату грошового забезпечення з 19 травня 2023 року по 09 серпня 2023 року, Військова частина НОМЕР_1 діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, зокрема, Постановою № 481, яка є чинною, у передбаченому законом порядку не скасована, а тому підстав застосування попередньої редакції Постанови № 704 у Військової частини НОМЕР_1 не було.
51. Таким чином, із дня набрання чинності Постанови № 481 (20 травня 2023 року) у відповідних суб'єктів владних повноважень відсутні підстави для нарахування та виплати військовослужбовцям грошового забезпечення, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України від 03 листопада 2022 року № 2710-IX «Про Державний бюджет України на 2023 рік» на 01 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до Постанови № 704.
52. Доводи касаційної скарги відповідача, які були підставою відкриття касаційного провадження, знайшли своє підтвердження під час касаційного перегляду та спростовують висновки судів першої та апеляційної інстанції по суті справи, а тому приймаються Судом як належні.
53. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
54. Згідно з частинами першою, третьою статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
55. Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, колегія суддів дійшла висновку, що при ухваленні рішень, суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, що є підставою для скасування рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2023 року та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2024 року щодо задоволення вказаної частини позовних вимог (щодо нарахування та виплати грошового забезпечення за період з 19 травня 2023 року по 09 серпня 2023 року) ОСОБА_1 із ухваленням нового рішення про відмову позивачу в задоволенні позовних вимог у відповідній частині.
56. В неоскаржуваній частині, що не перевіряється Верховним Судом у межах цього касаційного провадження, рішення судів першої та апеляційної інстанцій, відповідно до правил статті 350 КАС України, підлягають залишенню без змін.
57. З огляду на результат касаційного розгляду, витрати понесені у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції не розподіляються.
Керуючись статтями 345, 351, 356, 359 КАС України, Верховний Суд
Касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 задовольнити.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2024 року у справі № 520/22317/23 скасувати в частині задоволення позовних вимог про: визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування грошового забезпечення позивачу з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року; зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення з 19 травня 2023 року по 09 серпня 2023 року (щомісячних основних видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та одноразових додаткових видів грошового забезпечення), інших виплат, які розраховуються з урахуванням посадового окладу, компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 66 календарних днів, одноразову грошову допомогу при звільненні, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року (2 684 грн), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів Україні від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням виплачених сум.
Ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову.
В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
М.В. Білак
В.М. Соколов
М.І. Смокович,
Судді Верховного Суду