21 серпня 2025 року
м. Київ
справа № 160/30423/24
адміністративне провадження № К/990/32716/25
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Білак М.В., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2025 року у справі №160/30432/24 за позовною заявою ОСОБА_2 до Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
У листопаді 2024 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, у якому просив:
- визнати протиправним і скасувати рішення №3183-41/8 від 17 жовтня 2024 року про дострокове припинення повноважень міського голови;
- поновити на посаді голови Підгородненської міської ради, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 березня 2025 року в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2025 року задоволено апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 . Скасовано рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 березня 2025 року та прийнято нову постанову. Визнано протиправним і скасовано рішення Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області №3183-41/8 від 17 жовтня 2024 року про дострокове припинення повноважень Підгородненського міського голови ОСОБА_2 . Поновлено ОСОБА_2 на посаді голови Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області. Стягнуто з Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 17 жовтня 2024 року по 17 червня 2025 року в сумі 229248 (двісті двадцять дев'ять тисяч двісті сорок вісім) гривень 48 коп.
Не погоджуючись з таким рішенням апеляційного суду, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Ухвалою Верховного Суду від 31 липня 2025 року касаційну скаргу повернуто особі, яка її подала на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у зв'язку з незазначенням у касаційній скарзі належних доводів та обґрунтувань щодо підстав оскарження судових рішень.
01 серпня 2025 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» повторно надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2025 року у справі №160/30432/24. Заявник, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції в повному обсязі, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Дослідивши подану касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для її повернення з наступних підстав.
Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
За правилами частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Водночас правилами частини шостої статті 328 КАС України передбачено, що особа, яка не брала участі у справі, якщо суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, має право подати касаційну скаргу на судове рішення лише після його перегляду в апеляційному порядку за її апеляційною скаргою, крім випадку, коли судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи було ухвалено безпосередньо судом апеляційної інстанції. У разі відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, але суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, така особа користується процесуальними правами і несе процесуальні обов'язки учасника справи.
Отже, тлумачення положення частини першої статті 328 КАС України у логічному взаємозв'язку з приписами частини шостої цієї самої статті дає підстави для висновку, що касаційна скарга може бути подана особою, яка не брала участі у справі, тільки після перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку саме за апеляційною скаргою такої особи.
В ухвалі Верховного Суду від 31 липня 2025 року зазначено, що ОСОБА_1 не був учасником справи №160/30432/24 під час розгляду судами першої та апеляційної інстанцій справи №160/30432/24.
У суді апеляційної інстанції рішення по суті спору переглядалося за апеляційною скаргою ОСОБА_2 . При цьому ОСОБА_1 не звертався до суду першої інстанції із заявою про залучення його в якості, зокрема, третьої особи у цій справі.
Резолютивна частина постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2025 року не містить прямих вказівок щодо прав та обов'язків заявника касаційної скарги.
Верховний Суд зауважив, що судове рішення, оскаржено незалученою до участі у справі особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення адміністративним судом першої інстанції є автор касаційної скарги, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб. Будь-який інший правовий зв'язок між автором касаційної скарги і сторонами спору не може братися до уваги.
Отже, заявник касаційної скарги - ОСОБА_1 не брав участі у справі та не ініціював апеляційний перегляд рішення суду першої інстанції.
У повторно поданій касаційній скарзі заявник стверджує, що суд апеляційної інстанції допустив втручання в право місцевого самоврядування та реалізацію обов'язку органами місцевого самоврядування на забезпечення захисту прав та свобод усіх жителів громади, шляхом скасування законного рішення міської ради та поновлення на посаді позивача. Таке втручання, на думку заявника, мало наслідком порушення його прав.
Зокрема, ОСОБА_1 , зазначає, що як встановлено пояснювальною запискою до проекту рішення Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області «Про дострокове припинення повноважень Підгородненського міського голови ОСОБА_2»: «безоплатне вивезення побутового сміття протягом 2021-2023 років забезпечено лише жителів с. Спаське, звідки родом і є міський голова.» Тобто Позивач, міський голова, приймає рішення на користь своїх односельців, чим порушує права Касатора, який сплачує власні кошти за вивезення сміття, в той час, коли інші члени територіальної громади (жителі с. Спаське) мають особисті безпідставні пільги від Позивача. Ряд інших порушень Позивачем прав територіальної громаді міста Підгороднє було встановлено Відповідачем під час прийняття рішення про дострокове припинення повноважень Позивача. Відповідачем було припинено повноваження особи, яка допустила численні порушення прав територіальної громади, що незаконним чином було скасовано апеляційним судом та поновлено Позивача на посаді міського голови. Тому вважає, що він, як член територіальної громади м.Підгороднє, має право на оскарження незаконної постанови, оскільки така постанова стосується його прав та законних інтересів.
Суд повторно зазначає, що у цій справі, що розглядається, спір виник між ОСОБА_2 та Підгородненською міською радою Дніпровського району Дніпропетровської області щодо визнання протиправним та скасування рішення про дострокове припинення повноважень міського голови, поновлення на посаді голови Підгородненської міської ради та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Резолютивна частина постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2025 року не містить прямих вказівок щодо прав та обов'язків щодо ОСОБА_1 .
Верховний Суд зауважує, що вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особі, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу, а також встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення). Тобто, порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов'язковими умовами для розгляду справи по суті.
За вказаних обставин, Суд зазначає, що заявником касаційної скарги не доведено правового зв'язку зі сторонами спору у цій справі або яким саме чином оскаржуване рішення міської ради порушує саме його право, інтереси та обов'язки.
Щодо підстав касаційного оскарження рішення суду апеляційної інстанції, Суд зазначає таке.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Так, імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Враховуючи положення процесуального закону необхідно зазначити, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.
У касаційній скарзі заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції ухвалив рішення без врахування висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у справах з подібними правовідносинами. Зокрема, зазначає постанову Верховного Суду від 12 вересня 2024 року у справі №440/10933/22 щодо застосування статті 79 Закону України «Про місцеве самоврядування» та постанову Верховного Суду від 02 жовтня 2024 року у справі №140/13065/21 щодо застосування статей 26, 79 Закону України «Про місцеве самоврядування».
Верховний Суд зазначає, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
Суд також зауважує, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права. Обов'язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.
Правовим висновком Верховного Суду є висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, сформульований внаслідок казуального тлумачення цієї норми при касаційному розгляді конкретної справи, та викладений у мотивувальній частині постанови Верховного Суду, прийнятої за наслідками такого розгляду.
Так, при встановленні доцільності посилання на постанову Верховного Суду, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі як підставу для перегляду оскаржуваного рішення за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, кожен правовий висновок Верховного Суду потребує оцінки на релевантність у двох аспектах: чи є правовідносини подібними та чи зберігає ця правова позиція юридичну силу до спірних правовідносин, зважаючи на редакцію відповідних законодавчих актів.
У такому випадку правовий висновок розглядається «не відірвано» від самого рішення, а через призму конкретних спірних правовідносин та відповідних застосовуваних редакцій нормативно-правових актів.
Так, у справі №440/10933/22 розглядався позов про визнання протиправним та скасування рішення Диканської селищної ради від 25 листопада 2022 року №2; поновлення позивача на посаді Диканського селищного голови з 26 листопада 2022 року; стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Диканської селищної ради на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 26 листопада 2022 року до дня ухвалення рішення суду включно та всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті. При цьому, суд касаційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог позивача, погодився з його висновками, що процедурні порушення можуть бути підставою для скасування рішення суб'єкта владних повноважень лише за тієї умови, що воно вплинуло або могло вплинути на правильність рішення. У розглядуваному випадку, згідно з протоколом першого пленарного засідання тридцять сьомої сесії восьмого скликання від 25 листопада 2022 року із загальної кількості складу ради 26 депутатів на час відкриття пленарного засідання зареєструвалося 20 депутатів, не зареєструвалося - 2, ще 4 депутата - відсутні, а після перерви зареєструвався 1 депутат. На цьому засіданні 21 депутат отримав затверджені рішенням сесії селищної ради бюлетені для таємного голосування, що підтверджується відповідним реєстром. За результатами голосування, зафіксованими в протоколі, за оскаржуване рішення щодо висловлення позивачеві недовіри проголосували 19 депутатів селищної ради, «проти» - 1, недійсний - 1 бюлетень, тобто, рішення ухвалено не менше як двома третинами голосів депутатів від загального складу, що відповідає вимогам частини третьої статті 49 Закону №280/97-ВР, при цьому, голосування проводилося таємно, для чого було створено лічильну комісію. З урахуванням цих обставин, апеляційний суд не вважав допущені порушення процедури вагомими на стільки, щоб стверджувати про протиправність оспорюваного рішення.
У справі №140/13065/21 розглядався позов про визнання протиправним та скасування рішення Цуманської селищної ради від 22 жовтня 2021 року № 10/2 «Про передачу майна». При цьому Верховний Суд справу направив на новий розгляд у зв'язку з тим, що суди попередніх інстанцій не надали оцінки правовій природі рішення Цуманської селищної ради № 10/2 «Про передачу майна», не перевірили, чи діяла селищна рада у межах повноважень та у спосіб, визначений статтею 26 Закону України «про місцеве самоврядування», приймаючи рішення про передачу об'єктів з комунальної власності селищної ради в спільну (комунальну) власність територіальних громад сіл, селищ, міст, що перебувають в управлінні обласної ради.
У справі, що розглядається, спір стосується визнання протиправним і скасування рішення №3183-41/8 від 17 жовтня 2024 року про дострокове припинення повноважень міського голови та поновлення на посаді голови Підгородненської міської ради, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Верховний Суд наголошує, що кожне рішення ради має індивідуальний характер, а його прийняття в кожному конкретному випадку здійснюється із урахуванням різних обставин щодо його прийняття.
Незважаючи на подібність норм правового регулювання у справах, які наводить скаржник у касаційній скарзі, та у справі, яка розглядається, обставини кожної справи такої категорії є відмінними, оскільки рішення міської (селищної) ради носять індивідуальний характер, а тому не можна стверджувати про релевантність наведених скаржником правових позицій Верховного Суду у справах №440/10933/22 та №140/13065/21.
Фактично, заявник касаційної скарги, обґрунтовуючи пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, зазначає про незгоду із наданою судом апеляційної інстанції правовою оцінкою встановленим обставинам у взаємозв'язку із наявними в матеріалах справи доказами, що не є тотожним застосуванню норм права без урахування висновків Верховного Суду.
Проте, за приписами частини другої статті 341 КАС України оцінка доказів, установлення обставин, що не були встановлені або відхилені судом та вирішення питання щодо переваги одних доказів над іншими, не є повноваженнями суду касаційної інстанції, а заявник обґрунтовує свої доводи саме посиланням на обставини справи, що мають оціночний характер у сукупності з іншими обставинами.
З огляду на викладене, Суд вважає безпідставними посилання заявника на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Суд зауважує, що на стадії відкриття касаційного провадження касаційний суд не перевіряє законність і обґрунтованість судових рішень, а перевіряє касаційну скаргу на предмет дотримання особою, яка її подає, вимог щодо форми і змісту касаційної скарги, а також дотримання строків реалізації права на касаційне оскарження.
Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Отже, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України.
Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи.
Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2025 року у справі №160/30432/24 за позовною заявою ОСОБА_2 до Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя М.В. Білак