Постанова від 21.08.2025 по справі 460/9667/24

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2025 року

м. Київ

справа №460/9667/24

адміністративне провадження №К/990/26756/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Кашпур О.В.,

суддів - Соколова В.М., Уханенка С.А.,

розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2025 року, постановлену в складі колегії суддів: судді-доповідача Бруновської Н.В., суддів Хобор Р.Б., Шавеля Р.М.,

УСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст обставин справи і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

1. У серпні 2024 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.

2. Рівненський окружний адміністративний суд рішенням від 14 жовтня 2024 року позов задовольнив. Визнав протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі 100000 грн на період дії воєнного стану згідно із постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за період з 01 лютого 2024 року по 29 лютого 2024 року. Зобов'язав військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду на період дії воєнного стану згідно із постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за період з 01 лютого 2024 року по 29 лютого 2024 року включно, як особі, яка безпосередньо брала участь у бойових діях, з розрахунку 100000 грн на місяць, пропорційно часу участі в таких діях, на території населених пунктів, які визначені як райони ведення воєнних (бойових) дій, з урахуванням раніше сплачених сум.

3. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, 13 листопада 2024 року військова частина НОМЕР_1 подала до Восьмого апеляційного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» апеляційну скаргу з клопотанням про відстрочення сплати судового збору.

4. Ухвалою від 19 листопада 2024 року Восьмий апеляційний адміністративний суд у задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 про відстрочення сплати судового збору відмовив. Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2024 року залишив без руху та надав особі, яка її подала, десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом надіслання на адресу Восьмого апеляційного адміністративного суду оригіналу документа про сплату судового збору в розмірі 1453,44 грн.

5. 27 листопада 2024 року військова частина НОМЕР_1 подала до Восьмого апеляційного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» заяву про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги.

6. Ухвалою від 18 грудня 2024 року Восьмий апеляційний адміністративний суд у задоволенні заяви військової частини НОМЕР_1 про продовження строку для сплати судового збору відмовив. Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2024 року повернув скаржнику, оскільки він не усунув недоліків апеляційної скарги в установлений апеляційним судом строк.

7. 09 травня 2025 року військова частина НОМЕР_1 повторно подала до Восьмого апеляційного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» апеляційну скаргу на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2024 року з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження.

8. Ухвалою від 12 травня 2025 року Восьмий апеляційний адміністративний суд визнав неповажними підстави для поновлення строку апеляційного оскарження, наведені в клопотанні військової частини НОМЕР_1 від 09 травня 2025 року. Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2024 року залишив без руху та встановив скаржнику п'ятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліку апеляційної скарги шляхом подання клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження із зазначенням інших поважних підстав для поновлення строку з відповідними обґрунтуваннями та доказами причин пропуску такого строку.

9. 16 травня 2025 року військова частина НОМЕР_1 подала до Восьмого апеляційного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження.

10. Ухвалою від 22 травня 2025 року Восьмий апеляційний адміністративний суд визнав неповажними підстави для поновлення строку апеляційного оскарження, наведені в заяві про поновлення строку апеляційного оскарження військової частини НОМЕР_1 від 16 травня 2025 року. Відмовив у задоволенні заяви про поновлення строку апеляційного оскарження військової частини НОМЕР_1 від 16 травня 2025 року. Відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2024 року на підставі пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

ІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги

11. Військова частина НОМЕР_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2025 року та направити справу до цього ж суду для продовження розгляду.

12. Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції є незаконною та підлягає скасуванню. Скаржник указує, що у зв'язку з активними бойовими діями військова частина НОМЕР_1 не мала можливості своєчасно сплатити судовий збір, її особовий склад постійно залучався до виконання бойових завдань, що супроводжувалися частими переміщеннями та інтенсивними обстрілами з використанням різних типів боєприпасів. Унаслідок цього було пошкоджено техніку та майно військової частини, що унеможливило належну організацію фінансових процедур. Лише після часткової стабілізації ситуації та відновлення технічних можливостей, 28 квітня 2025 року вдалося здійснити оплату судового збору і 09 травня 2025 року військова частина НОМЕР_1 скористалася своїм правом на повторне подання апеляційної скарги, заявивши клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження. Військова частина НОМЕР_1 стверджує, що, незважаючи на зазначені умови, вона добросовісно ставилася до своїх процесуальних обов'язків, вживала усіх необхідних заходів, а саме: подавала клопотання про поновлення строку, клопотання про відстрочення сплати судового збору при поданні первинної апеляційної скарги, сплатила судовий збір при повторному зверненні з апеляційною скаргою. Скаржник указує, що наведені обставини свідчать про відсутність у діях військової частини НОМЕР_1 жодних ознак, які б могли свідчити про затягування судового процесу або недотримання процесуального обов'язку чи нехтування правами інших учасників справи, а також про необхідність застосування у цій справі висновків Європейського суду з прав людини у правовідносинах, що стосуються визначення процесуальних строків.

IІІ. Рух справи у суді касаційної інстанції

13. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Кашпур О.В., суддів Соколова В.М., Уханенка С.А. ухвалою від 01 липня 2025 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

14. Від ОСОБА_1 відзиву на касаційну скаргу не надійшло.

15. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Кашпур О.В. від 20 серпня 2025 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами на 21 серпня 2025 року.

ІV. Джерела права й акти їхнього застосування

16. Приписами частини першої статті 293 КАС України визначено, що учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

17. Відповідно до статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

18. Згідно із частиною третьою статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

19. Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт 4 частини першої статті 299 КАС України).

V. Позиція Верховного Суду

20. Підставою для відкриття касаційного провадження у справі №460/9667/24 стало оскарження судового рішення, зазначеного у частині третій статті 328 КАС України, та посилання скаржника на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

21. Надаючи оцінку обґрунтованості касаційної скарги та оскаржуваній ухвалі Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2025 року, Верховний Суд, з урахуванням приписів статті 341 КАС України, виходить із таких міркувань.

22. Право на апеляційне оскарження судового рішення кореспондується із обов'язком учасників справи дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов'язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.

23. Учасник справи як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством, для належного виконання процесуальних обов'язків.

24. Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

25. Установлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

26. За правилами частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

27. Приписи пункту 4 частини першої статті 299 КАС України закріплюють дві обставини, за яких суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, а саме: якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, або якщо наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

28. Норми КАС України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними при вирішенні питання щодо поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин у справі. При цьому доведення поважності причин пропущення строку звернення до суду покладається саме на особу, яка звертається з апеляційною скаргою та заявою/клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження.

29. Оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду необхідно виходити, зокрема, з того, що причина пропущення строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

30. Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що повернення апеляційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду в порядку, встановленому законом. Водночас сам по собі факт повернення апеляційної скарги не є поважною причиною пропуску строку, тому при вирішенні питання поважності/неповажності наведених скаржником причин пропущення строку на апеляційне оскарження суд має враховувати також й ті обставини, які стали підставою для повернення попередньо поданої апеляційної скарги, а також період часу, який сплинув із моменту, коли скаржник дізнався про відповідне судове рішення (ухвалу про повернення апеляційної скарги) до моменту повторного звернення з апеляційною скаргою, і яким саме чином останній діяв протягом відповідного періоду часу. Суд апеляційної інстанції має враховувати, чи вчинялися особою, яка має намір подати апеляційну скаргу, усі можливі та залежні від неї дії у розумні строки, без зайвих зволікань, з метою виконання процесуального обов'язку щодо дотримання строку на апеляційне оскарження судового рішення.

31. Матеріалами справи №460/9667/24 установлено, що копію рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2024 року доставлено до електронного кабінету військової частини НОМЕР_1 - 16 жовтня 2024 року (03:54), що підтверджується довідкою відповідального працівника Рівненського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2024 року про доставку електронного листа, а 13 листопада 2024 року, тобто у строк, установлений статтею 295 КАС України, військова частина НОМЕР_1 подала до Восьмого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу з клопотанням про відстрочення сплати судового збору. Ухвалою від 19 листопада 2024 року Восьмий апеляційний адміністративний суд у задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 про відстрочення сплати судового збору відмовив і залишив апеляційну скаргу без руху, надавши скаржнику строк для надіслання документа про сплату судового збору. 27 листопада 2024 року військова частина НОМЕР_1 подала заяву про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги. Ухвалою від 18 грудня 2024 року Восьмий апеляційний адміністративний суд у задоволенні заяви військової частини НОМЕР_1 про продовження строку для сплати судового збору відмовив та повернув апеляційну скаргу скаржнику, оскільки він не усунув недоліків апеляційної скарги в установлений апеляційним судом строк. Копію ухвали Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2024 року доставлено до електронного кабінету військової частини НОМЕР_1 - 18 грудня 2024 року (23:51), що підтверджується довідкою відповідального працівника Восьмого апеляційного адміністративного суду про доставку електронного листа.

32. 09 травня 2025 року військова частина НОМЕР_1 повторно подала до Восьмого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2024 року з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження. Ухвалою від 12 травня 2025 року Восьмий апеляційний адміністративний суд визнав неповажними підстави для поновлення строку апеляційного оскарження, наведені в клопотанні військової частини НОМЕР_1 від 09 травня 2025 року. Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2024 року залишив без руху та встановив скаржнику п'ятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліку апеляційної скарги шляхом подання клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження із зазначенням інших поважних підстав для поновлення строку з відповідними обґрунтуваннями та доказами причин пропуску такого строку.

33. 16 травня 2025 року військова частина НОМЕР_1 подала до Восьмого апеляційного адміністративного суду заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якій на обґрунтування поважності причин пропущення строку на апеляційне оскарження рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2024 року послалася на введений на території України з 24 лютого 2022 року воєнний стан і виконання завдань щодо забезпечення оборони держави, що, зважаючи на особливий режим функціонування військової частини НОМЕР_1 в умовах воєнного стану, мали місце об'єктивні труднощі в комунікації, обмеження в доступі до мережі Інтернет, затримка в документообігу та погодженні процесуальних документів. У зв'язку з чим у військової частини НОМЕР_1 не було можливості своєчасно сплатити судовий збір і повторно направити апеляційну скаргу.

34. Ухвалою від 22 травня 2025 року Восьмий апеляційний адміністративний суд визнав неповажними підстави для поновлення строку апеляційного оскарження, наведені в заяві про поновлення строку апеляційного оскарження військової частини НОМЕР_1 від 16 травня 2025 року. Відмовив у задоволенні заяви про поновлення строку апеляційного оскарження військової частини НОМЕР_1 від 16 травня 2025 року та у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2024 року на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.

35. Постановляючи вказану ухвалу суд апеляційної інстанції виходив із того, що ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2024 року апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2024 року повернуто, а повторно апеляційну скаргу військова частина НОМЕР_1 подала аж 09 травня 2025 року, тобто поза межами строку, встановленого статтею 295 КАС України. Разом із тим, підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з дійсно непереборними та об'єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто в установлений процесуальним законом строк подання апеляційної скарги. Відсутність у суб'єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Суб'єкт владних повноважень, який діє від імені держави, не може та не повинен намагатися отримати вигоду від фінансових складнощів, які склалися у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків, у тому числі й щодо сплати судового збору. Сама по собі сплата судового збору суб'єктом владних повноважень не може бути безумовною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції за відсутності належного підтвердження вчинення таким суб'єктом дій, спрямованих на забезпечення апеляційного оскарження судового рішення. Апеляційний суд, серед іншого, зазначив, що введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку. Введення воєнного стану, безумовно, є поважною причиною пропуску процесуального строку, оскільки впливає на життєдіяльність в державі в цілому, але між пропуском процесуального строку і введенням воєнного стану повинен бути безпосередній, прямий, причинний зв'язок. Водночас скаржником не доведено наявність причинно-наслідкового зв'язку пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції з обставиною введення на території України режиму воєнного стану. Скаржник у загальному посилається на обставини, які мають місце по всій території України - повітряні тривоги, перебої з електроенергією, ракетні удари по цивільних об'єктах та об'єктах критичної інфраструктури, смерті людей. Суд апеляційної інстанції також зауважив, що організаційні труднощі суб'єкта владних повноважень у зв'язку з великим навантаженням на працівників служби юридичного забезпечення не є поважною обставиною, яка об'єктивно перешкоджає в установлений законом строк реалізувати своє право на апеляційне оскарження, та не залежить від волевиявлення скаржника. Оцінюючи наведене в сукупності, апеляційний суд дійшов висновків, що апеляційну скаргу подано з порушенням установлених строків на апеляційне оскарження, вказані причини пропуску строку апеляційного оскарження не можна вважати поважними, а подану заяву - обґрунтованою. Скаржник не довів наявність обґрунтованих підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, а тому у відкритті апеляційного провадження належить відмовити.

36. Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що дотримання строків оскарження судового рішення є однією із гарантій додержання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, і, після закінчення таких строків, якщо ніхто не звернувся із скаргою до суду вищої інстанції, відносини стають стабільними. Без наявності строків на процесуальну дію або без їхнього дотримання в адміністративному судочинстві виникнуть порушення прав учасників адміністративного процесу. Недотримання встановлених строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.

37. Згідно із позицією Верховного Суду, неодноразово висловленою, строк на апеляційне оскарження судового рішення у разі повторного подання апеляційної скарги може бути поновлено у випадку дотримання одночасно таких умов: первинне звернення з апеляційною скаргою відбулося у межах передбаченого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження; повторне подання апеляційної скарги відбулося у межах строку апеляційного оскарження, установленого процесуальним законом, або упродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення попередньої скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань; скаржником продемонстровано добросовісне ставлення до реалізації ним права на апеляційне оскарження та вжито усіх можливих і залежних від нього заходів з метою усунення недоліків апеляційної скарги, що стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, й такі недоліки фактично усунуті станом на момент повторного звернення з апеляційною скаргою; доведено, що повернення попередньо поданої апеляційної скарги відбулося з причин, що не залежали від особи, яка оскаржує судове рішення, та які обумовлені наявністю об'єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції, й не могли бути усунуті скаржником; наявність таких обставин підтверджено належними і допустимими доказами.

38. Відповідно до висновків Європейського суду з прав людини, право на суд, одним із аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою. Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані.

39. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропущення з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується у кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві/клопотанні про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.

40. Введений в Україні воєнний стан, безумовно, ускладнив (подекуди унеможливив) повноцінне функціонування, зокрема, державних установ. Між тим, сама по собі ця обставина, без належного її обґрунтування крізь призму неможливості ситуативного (в конкретних умовах) виконання процесуальних прав і обов'язків учасника справи, й без підтвердження її належними та допустимими доказами, не може слугувати підставою для поновлення пропущеного процесуального строку.

41. Отож, сам лише факт запровадження воєнного стану не може бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження судових рішень в усіх абсолютно випадках. Указані військовою частиною НОМЕР_1 обставини, пов'язані з воєнним станом в Україні, враховуючи її завдання та функції, могли утруднити дотримання установленого законом строку на апеляційне оскарження судового рішення, водночас у цьому питанні також необхідно зважати на надані скаржником докази, інші обставини та тривалість пропущеного строку.

42. Суд апеляційної інстанції правильно врахував тривалість пропущеного військовою частиною НОМЕР_1 строку на апеляційне оскарження рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2024 року в справі №460/9667/24, взявши до уваги також ті обставини, які стали підставою для повернення попередньо поданої апеляційної скарги, та період часу, який сплинув із моменту, коли скаржник отримав копію ухвали про повернення попередньої апеляційної скарги до моменту повторного звернення з апеляційною скаргою.

43. Вчасна первинна подача апеляційної скарги не означає, що після її повернення повторне звернення до апеляційного суду можливе у будь-який довільний строк, без дотримання часових рамок, установлених процесуальним законом, оскільки в такому випадку порушуватиметься принцип юридичної визначеності. Апеляційна скарга на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2024 року подана військовою частиною НОМЕР_1 вдруге зі значним пропуском установленого статтею 295 КАС України строку на апеляційне оскарження рішення суду. Апеляційну скаргу військова частина НОМЕР_1 подала вдруге (09 травня 2025 року) більше ніж через чотири місяці після отримання копії ухвали суду апеляційної інстанції від 18 грудня 2024 року про повернення попередньої апеляційної скарги (доставлена до електронного кабінету скаржника 18 грудня 2024 року (23:51)). Попередня апеляційна скарга на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2024 року була повернута військовій частині НОМЕР_1 у зв'язку з неусуненням її недоліків, а саме несплатою відповідачем судового збору. При цьому у ситуації з пропуском строків державною установою поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору чи тимчасова відсутність таких коштів. Відсутність бюджетного фінансування для сплати судового збору не надає суб'єкту владних повноважень права в будь-який час реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення та не може слугувати належною підставою для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

44. Посилаючись на труднощі в комунікації, обмеження в доступі до мережі Інтернет, затримку в документообігу та погодженні процесуальних документів, скаржник не довів належними доказами, що такі обставини мали безперервний і тривалий характер протягом усього періоду з 19 грудня 2024 року по 09 травня 2025 року.

45. Військовою частиною НОМЕР_1 не надано доказів, які б підтверджували, що вона дійсно не мала можливості повторно подати апеляційну скаргу аж до 09 травня 2025 року.

46. Приписи статті 44 КАС України передбачають обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки (частина друга), зокрема, виконувати процесуальні дії в установлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п'ятої цієї статті).

47. Наведеними приписами КАС України чітко обумовлений характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їхню реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок і зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, установлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження, усунення недоліків апеляційної скарги.

48. Неналежна організація процесу із оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб і невиконання відповідачем вимог процесуального закону або суду не належать до об'єктивних обставин особливого та непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов'язкового судового рішення після закінчення строку його апеляційного оскарження.

49. Державні установи, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків разом з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб дотримуватися своїх власних внутрішніх правил і процедур, установлених, у тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їхнього порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтермінувати виконання процесуальних обов'язків.

50. Беручи до уваги наведене, Верховний Суд уважає, що Восьмий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 22 травня 2025 року обґрунтовано відмовив військовій частині НОМЕР_1 у задоволенні заяви про поновлення строку апеляційного оскарження від 16 травня 2025 року та у відкритті апеляційного провадження за її апеляційною скаргою на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2024 року в справі №460/9667/24 на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України, оскільки відповідач не навів достатніх обґрунтувань та не надав допустимих і переконливих доказів, які б доводили підстави для поновлення йому строку звернення до суду з апеляційною скаргою.

51. Доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та не дають підстав уважати, що оскаржувана ухвала постановлена апеляційним судом з порушенням норм процесуального права, що призвело до необґрунтованої відмови у відкритті апеляційного провадження.

52. Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

53. З огляду на зазначене та приписи статті 350 КАС України, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги військової частини НОМЕР_1 без задоволення, а оскаржуваної ухвали Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2025 року в справі №460/9667/24 - без змін.

VІ. Судові витрати

54. Ураховуючи результат касаційного розгляду, судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2025 року в справі №460/9667/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий: О. В. Кашпур

Судді: В. М. Соколов

С. А. Уханенко

Попередній документ
129676522
Наступний документ
129676524
Інформація про рішення:
№ рішення: 129676523
№ справи: 460/9667/24
Дата рішення: 21.08.2025
Дата публікації: 22.08.2025
Форма документу: Постанова
Форма судочинства: Адміністративне
Суд: Касаційний адміністративний суд Верховного Суду
Категорія справи: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; проходження служби, з них; військової служби
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Розглянуто (21.08.2025)
Дата надходження: 20.06.2025
Розклад засідань:
21.08.2025 00:00 Касаційний адміністративний суд