Справа № 580/9293/24 Суддя (судді) першої інстанції: Валентин ГАРАЩЕНКО
19 серпня 2025 року м. Київ
Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Кузьменка В.В.,
суддів: Василенка Я.М., Ганечко О.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, за апеляційною скаргою Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2024 року,
ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, в якій просив:
- визнати протиправною бездіяльність Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України щодо неналежного розгляду заяви адвоката Ковдій Ірини Сергіївни в інтересах ОСОБА_1 від 24.07.2024 про перегляд постанови ВЛК, оформленої Свідоцтвом про хворобу від 03.07.2024 №1139-п, прийнятою госпітальною військово-лікарською комісією психоневрологічного профілю НВМКЦ «ГВКГ»;
- зобов'язати Центральну військово-лікарську комісію Збройних Сил України повторно розглянути заяву адвоката Ковдій Ірини Сергіївни в інтересах ОСОБА_1 від 24.07.2024 про перегляд постанови ВЛК, оформленої Свідоцтвом про хворобу від 03.07.2024 №1139-п, в частині встановлення причинного зв'язку захворювань.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2024 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, оформлене протоколом від 07.08.2024 № 5916, в частині, що стосується розгляду заяви адвоката Ковдій Ірини Сергіївни від 24.07.2024 (вх. № 12098 від 31.07.2024) в інтересах солдата ОСОБА_1 , 1987 року народження.
Зобов'язано Центральну військово-лікарську комісію Збройних Сил України повторно розглянути заяву адвоката Ковдій Ірини Сергіївни від 24.07.2024 (вх. № 12098 від 31.07.2024) в інтересах солдата ОСОБА_1 , 1987 року народження та прийняти рішення з урахуванням висновків суду викладених у судовому рішенні.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалено з порушенням норм матеріального права та відмовити у задоволенні позову.
Доводи апелянта обґрунтовані зокрема тим, що підстави для задоволення позовних вимог відсутні, позаяк станом на час створення протоколу засідання ЦВЛК ЗС України заявником не надано: виписок із мед. карт стац. хворого закладів охорони здоров'я до призову на військову службу та безпосередньої участі у бойових діях, картки амбулаторного хворого, медичної книжки військовослужбовця. Таким чином, за результатами розгляду звернення адвоката Ковдій І.С. в інтересах солдата ОСОБА_1 та наданих до ЦВЛК ЗС України копій його медичних та військово-облікових документів, ВЛК ЦВЛК ЗС України було встановлено відсутність підстав для задоволення вимог, викладених у заяві від 24.07.2024 щодо перегляду постанови про причинний зв'язок захворювань, оформлених свідоцтвом про хворобу госпітальної ВЛК психоневрологічного профілю НВМКЦ "ГВКГ" від 03.07.2024 № 1139-п та прийняття постанови про причинний зв'язок цих захворювань у формулюванні: "Захворювання, ТАК, пов'язані із хистом Батьківщини".
Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно з положеннями ст. 309 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розгляд справи проведено у порядку письмового провадження на підставі пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Зазначене узгоджується з позицією, викладеною в п.13.1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 № 7, відповідно до якого у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.
Отже, оскільки відповідач у своїй апеляційній скарзі оскаржує судове рішення в частині задоволених позовних вимог, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що саме в цій частині перевіряється законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 , призваний у Збройні Сили України за мобілізацією з 03.04.2022. Згідно Довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією РФ проти України ІНФОРМАЦІЯ_1 від 23.11.2023 року № 334 (наявна в матеріалах справи), у визначені періоди та на зазначених підставах, брав участь у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, у зв'язку з військовою агресією РФ проти України, перебуваючи у Харківській області.
Згідно Свідоцтва про хворобу госпітальної ВЛК психоневрологічного профілю НВМКЦ «ГВКГ» від 03.07.2024 № 1139-п, діагноз та постанови ВЛК: «Розсіяний склероз, церебро-спінальна форма, рецидивуюча-ремітуючий тип перебігу з розвитком часткової низхідної атрофії зорових нервів, периферична хориоретинальна дегенерація сітківки, двобічної пірамідної недостатності, стато-координаторними порушеннями. Стан після відмежувальної лазерної коагуляції обох очей (18.03.2024). Міокардіфіброз. Недостатність мітрального клапану з регургітацією І ст. СН І ст. Астено-невротичний стан з інсомнією, соматогенно зумовлений» - захворювання, ТАК, пов'язані з проходженням військової служби, «Викривлення перетинки носу з порушенням функції носового дихання» - захворювання, НІ, не пов'язане з проходженням військової служби, згідно Свідоцтва про хворобу госпітальної ВЛК психоневрологічного профілю НВМКЦ «ГВКГ» від 03.07.2024 №1139-п, на підставі ст. 21-а, графи ІІ Розкладу хвороб визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.
Представник позивача - адвокат Ковдій І.С. звернулась до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України із заявою від 24.07.2024 (вх. № 12098 від 31.07.2024) в інтересах солдата ОСОБА_1 , 1987 року народження, щодо встановлення причинного зв'язку його захворювань з військовою службою.
Згідно витягу з протоколу Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 07.08.2024 № 5916, розглянуто заяву разом із копіями доданих медичних та військово-облікових документів позивача, а саме:
1) копія довідки госпітальної ВЛК НВМКЦ «ГВКГ» від 03.07.2024 № 1139-п/1; Копія Свідоцтва про хворобу госпітальної ВЛК психоневрологічного профілю НВМКЦ «ГВКГ» від 03.07.2024 № 1139-п;
2) копія НОМЕР_1 від 22.04.2005; копія довідки про безпосередню участь у ІНФОРМАЦІЯ_2 від 23.11.2023 № 334; копія посвідчення серія НОМЕР_2 від 28.03.2024;
3) копії виписок із мед. карт стац. хворого закладів охорони здоров'я на 6-ти арк.; копії консультативних висновків спеціалістів та рез. досліджень на 29 арк.;
4) копія паспорта НОМЕР_3 від 07.09.2003.
Згідно витягу з протоколу Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 07.08.2024 № 5916 зазначено: «За результатами розгляду звернення адвоката Ковдій І.С. в інтересах солдата ОСОБА_1 та наданих до ЦВЛК ЗС України копій його медичних (та військово-облікових документів, підстав для задоволення вимог, викладених у заяві від 24.07.2024 щодо перегляду постанови про причинний зв'язок захворювань, оформлених свідоцтвом про хворобу госпітальної військово- лікарської комісії психоневрологічного профілю Національного військово- медичного клінічного центру "Головний військовий клінічний госпіталь" від 03.07.2024 № 1139-п та прийняття постанови про причинний зв'язок цих захворювань у формулюванні: "Захворювання, ТАК, пов'язані із хистом Батьківщини" не встановлено.».
Вважаючи необґрунтованою вказану відмову, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що рішення, викладене в протоколі №5916 від 07.08.2024, опису обставин виникнення та перебігу хвороб, які стали підставою для визнання позивача непридатним до військової служби, а також висновків про їх пов'язаність чи не пов'язаність із безпосередньою участю у бойових діях, не містить.
Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно частини першої статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (в редакції на час виникнення правовідносин) (Закон №2232-ХІІ) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Відповідно до частини другої статті 2 Закону №2232-ХІІ проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом.
Згідно з частиною 9 статті 1 Закону №2232-XII щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Статтею 70 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров'я" передбачено, що військово-лікарська експертиза визначає придатність до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, встановлює причинний зв'язок захворювань, поранень і травм з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Військово-лікарська експертиза здійснюється військово-лікарськими комісіями, які створюються при територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки і закладах охорони здоров'я Міністерства оборони, Служби безпеки України та інших військових формувань, а також Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України.
Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі - Положення № 402).
Відповідно до п. 1.2 розділу І Положення № 402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Військово-лікарська експертиза - це:
медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов'язаних, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах фахової передвищої військової освіти (далі - ВВНЗ), ліцеїстів військових (військово-морських, військово-спортивних) ліцеїв (далі - ліцеїсти); осіб, звільнених з військової служби;
визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ;
встановлення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів, осіб, звільнених з військової служби, а також причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), які призвели до смерті військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби.
Згідно з п. 2.1 Розділу І Положення №402, для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).
Вказаним пунктом також визначено, що штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.
Пункт 2.2 Положення № 402 визначає, що штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом. До штатних ВЛК належать: Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК); ВЛК регіону.
Відповідно до п. 2.4.10. Положення №402 постанова ВЛК регіонів може бути оскаржена у ЦВЛК або у судовому порядку.
Згідно підпункту 2.3.4 пункту 2.3 розділу І Положення №402 ЦВЛК має право: оглядати військовослужбовців та інших осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу I цього Положення; перевіряти роботу підпорядкованих ВЛК з питань військово-лікарської експертизи; перевіряти організацію медичного огляду військовослужбовців та інших осіб у військових, цивільних лікувальних закладах, військових частинах; перевіряти організацію та стан лікувально-діагностичної роботи у військових, цивільних лікувальних закладах, медичних підрозділах військових частин та ВВНЗ у цілях військово-лікарської експертизи; витребовувати документи в частині, що характеризують обставини отримання захворювання, поранення, травми, каліцтва, необхідні для прийняття постанови про їх причинний зв'язок, а саме: виписки (витяги) з матеріалів адміністративного розслідування, матеріалів дізнання або судового розгляду, а також витяги з наказів, актів; особові та пенсійні справи, медичні документи (у разі витребовування оригіналів зазначених документів вони повертаються за належністю після складання протоколу); архівні довідки, характеристики та інші документи, необхідні для прийняття постанови (у разі надання копій зазначених вище документів копії підшиваються до складеного протоколу та передаються до архіву зі строком зберігання 50 років); залучати головних медичних фахівців Міністерства оборони України, лікарів-спеціалістів Національного військово-медичного клінічного центру та інших військових лікувальних закладів, спеціалістів інших спеціальностей, начальників медичної служби та представників командування (керівництва) військових частин, де проходить службу військовослужбовець, що оглядається, для вирішення питань військово-лікарської, лікарсько-льотної експертизи; перевіряти у військових комісаріатах і закладах охорони здоров'я України організацію, стан та результати лікувально-оздоровчої роботи серед допризовників та призовників, медичного огляду призовників, кандидатів на навчання у ВВНЗ, осіб, які приймаються на військову службу за контрактом, військовозобов'язаних, резервістів; направляти у військові лікувальні заклади на контрольне обстеження та медичний огляд військовослужбовців, членів їх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби), військовозобов'язаних, резервістів, працівників; запитувати від військових, цивільних лікувальних закладів, військових частин, військових комісаріатів і ВВНЗ додаткові дані для аналізу, узагальнення та оцінки результатів військово-лікарської експертизи; надавати до Генерального штабу Збройних Сил України, командуванням видів, Сил підтримки Збройних Сил України, керівникам органів місцевої адміністрації результати лікувально-оздоровчої роботи, проведеної серед допризовників та призовників, медичного огляду військовослужбовців, членів їх сімей, кандидатів на навчання у ВВНЗ, громадян, які приймаються на військову службу за контрактом, військовозобов'язаних, резервістів та іншого контингенту.
Абзацом 15 підпункту 2.3.4 пункту 2.3 глави 2 розділу I Положення № 402 передбачено, що ЦВЛК має право розглядати, переглядати, скасовувати, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК (лікарсько-льотної комісії (далі - ЛЛК)) Збройних Сил України; надавати роз'яснення щодо формулювання постанов ВЛК (ЛЛК).
Відповідно до 2.3.5. Положення № 402 Постанови ЦВЛК можуть бути оскаржені в судовому порядку.
Пунктами 21.5 та 21.6 глави 21 розділу II Положення № 402, визначений вичерпний перелік формулювань в яких приймаються постанови ВЛК про причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв.
В силу положень абзаців першого, другого підпункту «є» пункту 21.5 глави 21 розділу ІІ Положення № 402, постанова ВЛК про причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймається в такому формулюванні: «Захворювання (поранення, контузія, каліцтво, травма), ТАК, пов'язане з проходженням військової служби» - якщо воно виникло в період служби у військових частинах та установах, крім захворювань (поранень, контузій, каліцтв, травм), які виникли (одержані) в періоди служби, передбачені підпунктами «а», «ґ» цього пункту, або коли захворювання, що виникло до військової служби, у період служби досягло такого розвитку, який призводить до непридатності (у тому числі тимчасової) до військової служби, служби з військової спеціальності.
У такому самому формулюванні приймаються постанови при медичному огляді військовослужбовців за результатами поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних ними в період проходження військової служби, коли документи про обставини їх одержання на момент медичного огляду відсутні або якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане за обставин, не пов'язаних з виконанням обов'язків, крім випадків, визначених у підпункті «в» цього пункту.
За змістом підпункту «д» пункту 21.5 глави 21 розділу ІІ Положення №402 встановлено, що постанова ВЛК про причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймається в такому формулюванні: «Захворювання, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини» - якщо воно виникло під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, безпосередньої участі в антитерористичній операції (операції об'єднаних сил), забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії РФ у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією проти України».
Згідно абзацу другого підпункту «е» пункту 21.5 глави 21 розділу ІІ Положення №402, зазначені у підпунктах «д» та «е» постанови приймаються також при хронічних повільно прогресуючих захворюваннях за наявності медичних документів, якщо вони етіопатогенетично дозволяють віднести або підтверджують початок захворювання у період участі в бойових діях.
Отже, для об'єктивного встановлення, що захворювання позивача розпочало виникати у період участі в бойових діях та надалі прогресувало, необхідно встановити та перевірити усі обставини, які впливають на виникнення захворювання та надати їм оцінку у відповідному рішенні.
Всупереч наведеному рішення, яке викладене в протоколі №5916 від 07.08.2024, опису обставин виникнення та перебігу хвороб, які стали підставою для визнання позивача непридатним до військової служби, а також висновків про їх пов'язаність чи не пов'язаність із безпосередньою участю у бойових діях, не містить.
Відповідно до правових висновків Верховного Суду, що висловлені у постанові від 18.03.2021 у справі №280/4057/19, загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб'єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.
Рішення суб'єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
Суд першої інстанції вірно зазначив, що для прийняття рішення про відмову в перегляді та скасуванні рішення нижчестоящої ВЛК недостатньо лише самого посилання на відсутність підстав для такого скасування, рішення повинно містити опис фактичних підстав на яких воно базується.
Оскаржене рішення, яке викладене в протоколі №5916 від 07.08.2024 не містить відомостей з викладом аналізу наявності або відсутності причинно-наслідкового зв'язку отриманого позивачем захворювання із захистом Батьківщини, з обов'язковим посиланням на докази, які підтверджують ті чи інші обставини, що є підставою для його скасування.
При цьому, суд відхиляє посилання відповідача щодо відсутності об'єктивних медичних даних, які б дозволяли етіопатогенетично віднести початок захворювання позивача на період безпосередньої участі у бойових діях, оскільки оскаржене рішення таких відомостей не містить, що і є підтвердженням його необґрунтованості.
Колегія суддів відхиляє твердження апеляційної скарги стосовно того, що станом на час створення протоколу засідання ЦВЛК ЗС України заявником не надано: виписок із мед. карт стац. хворого закладів охорони здоров'я до призову на військову службу та безпосередньої участі у бойових діях, картки амбулаторного хворого, медичної книжки військовослужбовця, адже такі посилання не можуть бути підставою для звільнення відповідача від обов'язку дотримуватись вимог законодавства при розгляді відповідних звернень.
Відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для скасування рішення Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, оформленого протоколом від 07.08.2024 № 5916, в частині, що стосується розгляду заяви адвоката Ковдій Ірини Сергіївни від 24.07.2024 (вх. № 12098 від 31.07.2024) в інтересах солдата ОСОБА_1 , 1987 року народження, та зобов'язання відповідача повторно розглянути вказану заяву та прийняти рішення з урахуванням висновків суду викладених у судовому рішенні.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Апелянтом всупереч вищевказаного обов'язку не доведено правомірність своїх дій та рішень в межах спірних правовідносин.
В контексті викладеного, суд попередньої інстанції аргументовано вказав, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Належних обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права апеляційна скарга відповідача не містить, а доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують висновки суду першої інстанцій та були враховані судом першої інстанції під час прийняття оскаржуваного рішення, яке, на переконання колегії суддів, є законним та прийнято з дотриманням норм матеріального права.
Згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 6 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку за наслідками розгляду даного спору.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України,
Апеляційну скаргу Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2024 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідач В. В. Кузьменко
Судді: Я. М. Василенко
О. М. Ганечко