19 серпня 2025 року м. Дніпросправа № 280/6039/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Сафронової С.В. (доповідач),
суддів: Чепурнова Д.В., Іванова С.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 14.10.2024 в адміністративній справі №280/6039/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди,-
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Запорізької районної філії Запорізького обласного центру зайнятості про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди.
Ухвалою від 24.06.2024 суд відкрив провадження у справі, призначив її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику сторін.
Ухвалою від 27.06.2024 суд роз'єднав позовні вимоги ОСОБА_1 ; виділив у самостійне провадження позовні вимоги у частині, у якій позивач просить суд:
1) визнати протиправним і скасувати наказ Головного управління ДФС у Запорізькій області № 185-0 від 27.09.2021 року про звільнення ОСОБА_2 з посади та податкової міліції ДФС у запас Збройних Сил України за пунктом 64 підпунктом «г» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ затвердженого постановою КМУ від 29.07.1991 року № 114 (через скорочення штатів) майора податкової міліції ОСОБА_1 (2982414342) старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ оперативно-технічного відділу Управління боротьби з фінансовими злочинами у зв'язку з вказанням неправильної підстави звільнення та зобов'язати Головне управління ДФС у Запорізькій області, змінити підстави звільнення з вказанням причини звільнення у наказі № 185-0 від 27.09.2021 року, виклавши у наступній редакції: звільнити з посади та податкової міліції ДФС у відставку із зняттям з військового обліку за пунктом 65, підпунктом «а» (за віком) Положення 114 майора податкової міліції ОСОБА_1 (2982414342) старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ оперативно-технічного відділу Управління боротьби з фінансовими злочинами з 27.09.2021 року;
2) зобов'язати Головне управління ДФС у Запорізькій області розглянути питання видачі позивачці посвідчення та нагрудного знаку Ветеран податкової міліції, посвідчення про право на пільги та нагрудний знак Ветеран праці з моменту настання такого права з 28.09.2021 року;
3) зобов'язати Головне управління ДФС у Запорізькій області надати належним чином завірені копії акту про призначення на посаду згідно особової справи позивачки, відповідно до п. 3 ст. 33 Закону України «Про державну службу»;
4) зобов'язати Головне управління ДФС у Запорізькій області присвоїти позивачу чергове спеціальне звання начальницького складу «підполковник податкової міліції» з виданням наказу про присвоєння спеціального звання на підставі п. 35 Постанови КМУ №114 від 29 липня 1991 р. «Про затвердження Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ»;
5) визнати протиправними дії Головного управління ДФС у Запорізькій області по виданню наказу №185-0 від 27.09.2021 р., які полягають у оформленні його не у відповідності до вимог п. 10 розділу 111 «Про затвердження Порядку підготовки та видання наказів щодо проходження служби в поліції», затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 23.11.2016 р. №1235, а саме: невикладення у ньому стажу служби в органах внутрішніх справ і податкової міліції та вислуги років для призначення пенсії (у тому числі пільгова) у зв'язку з чим зобов'язати Головне управління ДФС у Запорізькій області внести зміни до наказу ГУДФС №185-0 від 27.09.2021 р. шляхом викладення у ньому стажу служби в податковій міліції та вислугу років для призначення пенсії (у тому числі пільгова) та надати належним чином завірений наказ;
6) стягнути з Головного управління ДФС у Запорізькій області моральну шкоди в сумі 5 000,00 грн.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 14.10.2024 в адміністративній справі №280/6039/24 визнано неповажними причини пропуску строку звернення до суду ОСОБА_1 з позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди та відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку звернення до суду.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди залишино без розгляду.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій останній просить скасувати ухвалу суду першої інстанції як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно з положеннями статті 309 КАС України.
Розгляд справи проведено у порядку письмового провадження на підставі пункту 2 частини 1 статті 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є обґрунтованою та підлягає задоволенню з таких підстав.
Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи
Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів при розгляді апеляційної скарги звертає увагу на таке.
Частиною 1 статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з частиною 3 статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині 2 статті 122 цього Кодексу.
Положення статті 122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці (грошового забезпечення).
Колегія суддів зазначає, що положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Відповідно до частини 2 статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини 1 і 2 статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:
«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
З метою забезпечення єдності практики вирішення спорів у правовідносинах щодо застосування приписів статті 233 КЗпП України, судова палата з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду здійснила перегляд судового рішення у справі № 460/21394/23.
У постанові від 21 березня 2025 року Судова палата відступила від висновків, викладених у постановах Верховного Суду у складі колегій Касаційного адміністративного суду, зокрема, від 29 січня 2025 року у справі № 500/6880/23 та від 28 серпня 2024 року у справі № 580/9690/23.
У зазначеній постанові судова палата дійшла висновку, що, якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, у редакції Закону № 2352-ІХ, то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції).
Судова палата сформувала єдиний підхід до нових змін в законодавстві, які обмежують термін звернення до суду з трудовими спорами до трьох місяців, а саме: такі зміни не поширюються на події, які мали місце до 19 липня 2022 року. Зокрема, для стягнення заробітної плати, яка належить працівнику за період до цієї дати, залишається можливість звернення без обмежень у часі, згідно з попередньою редакцією закону.
Відповідно до пунктів 1, 4 частини 1 статті 320 КАС України, підставою для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши статті 6 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що заявлені вимоги належить залишити без розгляду, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала - скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 242, 308, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 14.10.2024 в адміністративній справі №280/6039/24 -скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий - суддя С.В. Сафронова
суддя Д.В. Чепурнов
суддя С.М. Іванов