21 серпня 2025 року справа №200/9087/24
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Компанієць І.Д., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 03 квітня 2025 року (повне судове рішення складено 03 квітня 2025 року) у справі № 200/9087/24 (суддя в І інстанції Дмитрієв В.С.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області та Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії,
27.12.2024 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - Відповідач-1) та Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - Відповідач-2), в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, що виразилася в непроведені перерахунку по заяві від 18.12.2024 та не зарахуванні до підземного пільгового шахтарського стажу періодів роботи в підземних умовах: з 09.09.2009 по 09.07.2018, з 13.04.2020 по 25.05.2020, з 26.06.2020 по 05.07.2020, з 15.03.2022 по 31.03.2022, з 05.04.2022 по 30.06.2022, з 01.03.2023 по 18.11.2024 та в незастосуванні ст.8 Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці» при обрахунку розміру пенсії громадянину України ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до підземного пільгового шахтарського стажу періоди роботи в підземних умовах: з 09.09.2009 по 09.07.2018, з 13.04.2020 по 25.05.2020, з 26.06.2020 по 05.07.2020, з 15.03.2022 по 31.03.2022, з 05.04.2022 по 30.06.2022, з 01.03.2023 по 18.11.2024, здійснивши обчислення та донарахування розміру пенсії громадянину України ОСОБА_1 з дати звернення за перерахунком - з 18.12.2024 у розмірі 80 відсотків середньої заробітної плати шахтаря відповідно до вимог ст. 8 Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці».
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що позивач є пенсіонером за віком на пільгових умовах, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду в Донецькій області. При набутті більше 15 років стажу на підземних роботах, позивач звернувся із заявою на перерахунок пенсії через портал ПФУ, проте перерахунок пенсії не проведено, розрахунок розміру пенсії із застосуванням положень ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» не здійснено, що стало підставою для звернення до суду.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 03 квітня 2025 року позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії відповідача щодо не зарахування до пільгового стажу (ст. 14, пост. 202, підземні, сп. 1, р. 1, п-р. 1, п. а-в) ОСОБА_1 періодів роботи з 18.05.2017 по 19.05.2017, у 2020 році - 1 місяць, у 2022 році 1 місяць.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву позивача про перерахунок пенсії від 18.12.2024, зарахувавши до пільгового стажу (ст. 14, пост. 202, підземні, сп. 1, р. 1, п-р. 1, п. а-в) періоду роботи з 18.05.2017 по 19.05.2017, у 2020 році - 1 місяць, у 2022 році - 1 місяць та вирішити питання щодо перерахунку пенсії відповідно до ч.1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. 8 Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці» з урахуванням до страхового стажу періоду роботи з 01.03.2023 по 18.11.2024 та до пільгового стажу (ст. 14, пост. 202, підземні, сп. 1, р. 1, п-р. 1, п. а-в) періоди роботи з 01.03.2023 по 02.11.2023, з 08.11.2023 по 18.11.2024.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Не погодившись з таким судовим рішенням, Відповідач-2 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що заява позивача від 18.12.2024 про перерахунок пенсії була розглянута та за результатами розгляду проведено перерахунок пенсії з 01.01.2025, змінено категорію стажу з «Список №1» на «Ст.14 п.202 підземні, сп.1, р.1, п-р., п.а-в» в періодах роботи з 09.09.2009 по 17.05.2017 та з 20.05.2017 по 09.07.2018, без врахування страхового та пільгового стажу. Загальний пільговий (підземний) стаж складає 13 років 04 дні. Відповідач вказав, що періоди роботи не зараховані до пільгового стажу, оскільки згідно з поданими довідками позивач перебував у безоплатних відпустках. При цьому, період роботи з 01.03.2023 по 18.11.2024 не зараховано ОСОБА_1 до страхового та пільгового стажу через те, що це суперечить нормам частини 4 статті 42 Закону №1058, адже пенсія перераховується працюючим пенсіонерам, які після призначення/ попереднього перерахунку пенсії продовжували працювати та набули 24 місяці страхового стажу.
У відзиві на апеляційну скаргу позивачем висловлено згоду з висновками місцевого суду та прохання залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Апеляційний розгляд здійснено в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 17.10.2018 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецької області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що підтверджується матеріалами справи.
18.12.2024 ОСОБА_1 звернувся із заявою про перерахунок пенсії (допризначення у зв'язку з наданням додаткових документів).
Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ, а саме Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області для розгляду заяви позивача про перерахунок пенсії.
Так, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 30.12.2024 №057350000922 проведено перерахунок пенсії позивача.
Відповідач вказав, що за результатами розгляду проведено перерахунок пенсії з 01.01.2025, змінено категорію стажу з «Список №1» на «Ст.14 п.202 підземні, сп.1, р.1, п-р., п.а-в» в періодах роботи з 09.09.2009 по 17.05.2017 та з 20.05.2017 по 09.07.2018, без врахування страхового та пільгового стажу.
Згідно з вказаним вище рішенням, страховий стаж становить 49 років 2 місяці 19 днів, в тому числі робота за Списком №1 - 13 років 08 днів.
Відповідач зазначає, що загальна кількість стажу не змінилась, загальний пільговий (підземний) стаж складає 13 років 08 днів.
Разом з тим, згідно з рішенням про перерахунок пенсії від 25.02.2024 (вид перерахунку: індексація заробітку (масовий) з 01.03.2024) страховий стаж становить 49 років 2 місяці 19 днів, додаткові роки за Список №1 - 13 років, в тому числі робота за Списком №1 - 10 років 10 місяців 27 днів.
При цьому, спірним у справі є не зарахування до підземного пільгового стажу періодів роботи в підземних умовах: з 09.09.2009 по 09.07.2018, з 13.04.2020 по 25.05.2020, з 26.06.2020 по 05.07.2020, з 15.03.2022 по 31.03.2022, з 05.04.2022 по 30.06.2022, з 01.03.2023 по 18.11.2024 та в незастосування ст.8 Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці» при обрахунку розміру пенсії позивача.
Надаючи правову оцінку правовідносинам суд виходив з наступного.
Відповідно до статті 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Статтею 8 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Частина третя статті 4 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначає, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Відповідно до частини 4 статті 42 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, перерахунок пенсії проводиться з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої обчислена пенсія.
За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії.
У разі якщо застрахована особа після призначення (перерахунку) пенсії має менш як 24 місяці страхового стажу, перерахунок пенсії проводиться не раніше ніж через два роки після призначення (попереднього перерахунку) з урахуванням страхового стажу після її призначення (попереднього перерахунку) та заробітної плати, з якої призначено (попередньо перераховано) пенсію.
Якщо пенсіонер, який продовжував працювати, набув стажу, достатнього для обчислення пенсії відповідно до частини першої статті 28 цього Закону, за його заявою проводиться відповідний перерахунок пенсії незалежно від того, скільки часу минуло після призначення (попереднього перерахунку) пенсії, з урахуванням заробітної плати, з якої призначено (попередньо перераховано) пенсію.
Органи Пенсійного фонду щороку з 1 квітня без додаткового звернення особи проводять перерахунок пенсії тим особам, які на 1 березня року, в якому здійснюється перерахунок, набули право на проведення перерахунку, передбаченого абзацами першим - третім цієї частини, на найбільш вигідних умовах. Порядок такого перерахунку пенсії встановлюється правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Обчислення страхового стажу, який дає право на перерахунок пенсії відповідно до цієї статті, здійснюється не раніше дня, що настає за днем, по який обчислено страховий стаж під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці", який набрав чинність 16.09.2008, в редакції на час звернення позивача з заявою, дія цього Закону поширюється на працівників, які видобувають вугілля, залізну руду, руди кольорових і рідкісних металів, марганцеві, уранові, магнієві (солі калієво-магнієві та солі магнієві) та озокеритні руди, працівників шахтобудівних підприємств, які зайняті на підземних роботах повний робочий день, та працівників державних воєнізованих аварійно-рятувальних служб (формувань) у вугільній промисловості - за Списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Кабінетом Міністрів України (далі - шахтарі), та членів їх сімей.
Статтею 8 цього Закону визначено, що мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року.
Відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в редакції на час звернення позивача із заявою, мінімальний розмір пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці», та працівникам, зайнятим повний робочий день під землею обслуговуванням зазначених осіб, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 року для жінок за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи в розмірі 80 відсотків заробітної плати (доходу) застрахованої особи, визначеної відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
Верховний Суд у постановах у справі №345/4616/16 від 20.11.2018, у справі №345/4570/16-а від 06.02.2019, у справі №345/4462/16-а від 05.12.2019 та інших дійшов висновку про те, що статтю 1 Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці» слід розглядати у нерозривному зв'язку зі Списком №1 виробництв, цехів, професій та посад на підземних роботах, на роботах із шкідливими умовами праці і в гарячих цехах, робота у яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та в пільгових розмірах.
Суд зазначає, що мінімальний розмір пенсії у розмірі 80 відсотків середньої заробітної плати шахтаря, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, є додатковою гарантією для шахтарів, які працювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за Списком № 1, яка встановлена на випадок, коли після розрахунку у встановленому законом порядку розміру відповідної пенсії за віком така пенсія буде менша ніж три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
Суд зауважує, що статтею 8 Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці» передбачено не окремий вид пенсії, а додаткову соціальну гарантію. При цьому розмір пенсії обчислюється відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і під час такого обчислення враховуються відповідні доплати і підвищення, передбачені цим Законом.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 13.11.2019 у справі № 345/763/17.
Умовою виплати пенсії за нормами статті 8 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці" та абзацу 3 частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" є призначення пенсії за віком, у тому числі на пільгових умовах, які передбачають зменшення пенсійного віку, встановленого абзацом 1 статті 26 цього Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Така правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №205/8712/16-а.
При цьому, виходячи з положень наведеної норми, до кола працівників, на яких поширюється дія Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці» та встановлені пільги, належать тільки працівники, зазначені у Списку № 1, які були зайняті на підземних роботах повний робочий день.
Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06.07.2023 у справі №200/5813/20-а, від 18.04.2019 у справі №392/17/17, від 29.12.2021 у справі № 345/2562/17, від 21.01.2020 у справі № 640/4469/17, від 31.03.2020 у справі № 459/245/17, та Верховний Суд України, зокрема, у постанові від 28.01.2014 у справі № 21- 455а13, від 24.06.2014 (справа №21-236а14).
Отже, дія Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці» поширюється на працівників, які зайняті на підземних роботах повний робочий день за Списком № 1, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Згідно зі статтею 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
У пунктах 1 та 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637) зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Згідно з пунктом 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Суд зазначає, додаткові документи для підтвердження стажу роботи вимагаються лише у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Разом з тим, суд звертає увагу, що ОСОБА_1 самостійно були подані до Пенсійного фонду довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Отже, пенсійний орган розглянув заяву позивача з урахуванням усіх поданих ним документів.
Суд зазначає, що згідно з розрахунком стажу, страховий стаж позивача становить 36 років 3 місяці 18 днів, за Списком №1 - 13 років 0 місяців 8 днів.
При цьому, спірним у справі є не зарахування до підземного пільгового стажу періодів роботи в підземних умовах: з 09.09.2009 по 09.07.2018, з 13.04.2020 по 25.05.2020, з 26.06.2020 по 05.07.2020, з 15.03.2022 по 31.03.2022, з 05.04.2022 по 30.06.2022, з 01.03.2023 по 18.11.2024.
Так, стосовно періоду роботи з 09.09.2009 по 09.07.2018, суд зазначає, що згідно з розрахунком стажу, що наданий відповідачем, періоди роботи з 09.09.2009 по 17.05.2017 та з 20.05.2017 по 09.07.2018 зараховані до пільгового стажу за ст. 14, постановою №202, підземні, список 1, р. 1, п-р 1, п. а-в. Не зараховано період у кількості двох днів з 18.05.2017 по 19.05.2017.
Отже, позовні вимоги в частині періодів з 09.09.2009 по 17.05.2017 та з 20.05.2017 по 09.07.2018 є необґрунтованими.
Так, згідно із записами копії трудової книжки серії НОМЕР_1 , позивач у період з 09.09.2009 по 09.07.2018 працював у ВП «Шахта «Алмазна», зокрема гірничим монтажником підземним з повним робочим днем у шахті.
В матеріалах справи міститься довідка №378 від 17.10.2018, згідно з якої у період з 18.05.2017 по 19.05.2017 ОСОБА_1 перебував у безоплатній відпустці.
Разом з тим, до заяви від 18.12.2024 ОСОБА_1 надав довідку від 16.12.2024 № 1/1673, яка видана ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля», згідно якої відпустками без збереження заробітної плати не користувався, прогулів не має.
Управлінням не надано доказів перевірки достовірностей цієї довідки та спростування відповідних відомостей в ній.
Отже, відповідачем необгрунтовано не враховано відомості довідки від 16.12.2024 № 1/1673, тому позовні вимоги щодо зарахування до пільгового (підземного) стажу позивача періоду з 18.05.2017 по 19.05.2017 правильно задоволені місцевим судом.
Стосовно спірних періодів з 13.04.2020 по 25.05.2020, з 26.06.2020 по 05.07.2020 (простій).
Згідно з розрахунком стажу, вказаний період зарахований до страхового стажу, до пільгового стажу позивача не зарахований.
Згідно із записами трудової книжки, позивач у період з 10.07.2018 по 25.01.2021 працював у ТОВ «Добропіллявугілля» гірничим монтажником підземним з повним робочим днем у шахті.
При цьому, згідно з довідкою ТОВ «ДТЕК ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ» №1/1003 від 29.05.2023, ОСОБА_1 у період з 13.04.2020 по 15.04.2020, з 16.04.2020 по 30.04.2020, з 01.05.2020 по 25.05.2020, з 26.06.2020 по 30.06.2020, з 01.07.2020 по 05.07.2020 перебував у простої ББУ.
Поряд з цим, в листі Міністерства соціальної політики України від 08.02.2016 № 713/039/161-16 надано роз'яснення, в якому зазначено, що відповідно до статті 34 Кодексу законів про працю України простій - це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.
У разі простою працівники можуть бути переведені за їх згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця.
Час простою та періоди відпусток без збереження заробітної плати, якщо вони були пов'язані з виробничою необхідністю, працівникам, які працюють в шкідливих і важких умовах праці, можуть бути зараховані до пільгового стажу, але не більше 1 місяця в календарному році.
У постанові від 19.03.2019 у справі № 295/8979/16-а Верховний Суд, між іншим, зазначив, що час простою та періоди відпусток без збереження заробітної плати, якщо вони були пов'язані з виробничою необхідністю, працівникам, які працюють у шкідливих і важких умовах праці, можуть бути зараховані до пільгового стажу, але не більше одного місяця в календарному році.
При цьому, з урахуванням викладених у постанові Верховного Суду від 19.03.2019 у справі № 295/8979/16-а висновків, підлягають зарахуванню до пільгового стажу, але не більше одного місяця в календарному році, періоди у 2020 році 1 місяць, проте відповідач їх до пільгового стажу позивача не зарахував без зазначення причин.
Отже, слід зобов'язати відповідача зарахувати до пільгового стажу позивача період простою у 2020 році - 1 місяць.
Стосовно спірних періодів з 15.03.2022 по 31.03.2022 та з 05.04.2022 по 30.06.2022, суд зазначає, що згідно із розрахунком стажу ці періоди не зараховані до пільгового стажу.
Згідно із записами трудової книжки, позивач у період з 26.01.2021 по 30.06.2022 працював у ДП «Добропілля-видобуток» гірничим монтажником підземним з повним робочим днем у шахті.
При цьому, згідно з довідкою ДП «Добропілля-видобуток» №7 від 30.05.2023, ОСОБА_1 у період 07.07.2021, з 15.03.2022 по 31.03.2022, з 05.04.2022 по 30.04.2022, з 01.05.2022 по 31.05.2022, з 01.06.2022 по 30.06.2022 перебував у відпустці без збереження заробітної плати.
За приписами ст. 84 КЗпП України, у випадках, передбачених статтею 25 Закону України "Про відпустки", працівнику за його бажанням надається в обов'язковому порядку відпустка без збереження заробітної плати.
За сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом, але не більше 15 календарних днів на рік.
Як слідує зі ст. 4 Закону України "Про відпустки", відпустки без збереження заробітної плати є одними з видів відпусток.
Відповідно до статей 25 та 26 Закону України "Про відпустки" відпустки без збереження заробітної плати надаються в обов'язковому порядку, або за згодою сторін.
Задовольняючи позов в цій частині, суд першої інстанції послався на те, що відповідач вказані вище періоди до пільгового стажу позивача не зарахував без зазначення причин та будь-яких дій, направлених на з'ясування чи були вони пов'язані з виробничою необхідністю, не вчинив.
Отже, в цьому випадку, з урахуванням викладеного вище, підлягає зарахуванню до пільгового стажу у 2022 році 1 місяць.
Проте, з такими висновками місцевого суду не може погодитись судова колегія апеляційного суду.
Відповідно до листа Міністерства соціальної політики України від 08.02.2016 № 713/039/161-16 періоди відпусток без збереження заробітної плати, якщо вони були пов'язані з виробничою необхідністю, працівникам, які працюють в шкідливих і важких умовах праці, можуть бути зараховані до пільгового стажу, але не більше 1 місяця в календарному році.
Тобто, умовою для зарахування періодів відпусток без збереження заробітної плати до пільгового стажу є те, що такі періоди були пов'язані з виробничою необхідністю.
Матеріали справи не містять доказів того, що перебування позивача у відпустках без збереження заробітної плати було пов'язано з виробничою необхідністю, хоча докази про це повинні надаватись працівником/роботодавцем.
Так, в пункті 65 постанови Верховного Суду від 10 вересня 2021 року в справі № 178/611/17 колегія суддів відхилила аргумент касаційної скарги про те, що відповідач здійснив поверхневий розгляд його заяви і не здійснив з власної ініціативи запитів до відповідних установ, оскільки обов'язок подання документів на підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах, законодавством покладено саме на заявника.
Отже, періоди перебування позивача у відпустках без збереження заробітної плати не можуть бути зараховані до пільгового стажу.
Зазначені періоди не зараховані як пільгову і в відомостях про спецстаж форми ОК-5.
Відтак, апеляційна скарга в цій частині є обгрунтованою, а рішення місцевого суду підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про відмову в задоволенні таких вимог.
Стосовно позовних вимог в частині періоду роботи з 01.03.2023 по 18.11.2024.
Згідно з розрахунком стажу, вказаний період не зарахований ані до страхового стажу, ані до пільгового.
При цьому, згідно із записами трудової книжки, ОСОБА_1 з 01.07.2022 працює у ВП «Шахтоуправління «Добропільське» ДП «Добропіллявугілля-видобуток» гірничим монтажником підземним з повним робочим днем у шахті, запис про звільнення відсутній.
Довідкою ДП «Добропіллявугілля-видобуток» №681 від 18.11.2024 підтверджується робота позивача 01.07.2022 по 18.11.2024 (по дату видачі довідки) повний підземний робочий день за професією гірничомонтажник підземний 5 розряду, що передбачено Списком 1 розділу І підрозділу 1, постанови КМУ №461 від 24.06.2016.
Вказана довідка містить відомості про безоплатні відпустки у період: з 04.07.2022 по 05.07.2022, з 29.08.2022 по 30.08.2022, з 03.11.2023 по 07.11.2023.
Також матеріалами справи підтверджується, що відповідач направив на перевірку довідку №681 від 18.11.2024, але станом на час розгляду справи акт перевірки до відділу перерахунку пенсій Головного управління в Донецькій області не надходив, що вбачається зі службової записки та з пояснень відповідача-1.
При цьому, згідно з Випискою із системи персоніфікованого обліку (форма ОК-5) за період з березня 2023 року по вересень 2024 року наявні відомості як про нарахування заробітної плати, так і про сплату страхових внесків, страхувальником (43895975) подавалися звіти щодо позивача по коду підстави для обліку спеціального стажу ЗПЗ014А1.
Згідно з Довідником кодів підстав обліку стажу окремим категоріям осіб відповідно до законодавства, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 № 435, в редакції наказу Міністерства фінансів України від 15.05.2018 № 511, зокрема: код підстави “ЗП3014А1» з 05.11.1991 проставляється працівникам, безпосередньо зайнятим повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за Списком робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов'язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, терміном не менше 25 років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів від 31.03.1994 № 202.
Аналізуючи зазначене вище, суд першої інстанції дійшов висновку, що у пенсійного органу наявні підстави для зарахування до страхового стажу період роботи з 01.03.2023 по 18.11.2024 та до пільгового стажу позивача (ст. 14, пост. 202, підземні, сп. 1, р. 1, п-р. 1, п. а-в) період роботи з 01.03.2023 по 18.11.2024, без урахування днів відпустки без збереження заробітної плати (з 03.11.2023 по 07.11.2023), а саме: з 01.03.2023 по 02.11.2023, з 08.11.2023 по 18.11.2024.
При цьому, після надходження акта перевірки пільгових довідок та підтвердження факту перебування у відпустках без збереження заробітної плати у зв'язку з виробничою необхідністю підприємства, відповідач самостійно, без звернення пенсіонера, має зарахувати такі періоди, але не більше 1 місяця в рік.
Стосовно твердження відповідача-2 щодо відсутності підстав для зарахування періоду роботи з 01.03.2023 по 18.11.2024, з посиланням на норми частини 4 статті 42 Закону №1058, суд першої інстанції зазначив наступне.
Так, відповідно до частини 4 статті 42 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, перерахунок пенсії проводиться з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої обчислена пенсія.
За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії.
У разі якщо застрахована особа після призначення (перерахунку) пенсії має менш як 24 місяці страхового стажу, перерахунок пенсії проводиться не раніше ніж через два роки після призначення (попереднього перерахунку) з урахуванням страхового стажу після її призначення (попереднього перерахунку) та заробітної плати, з якої призначено (попередньо перераховано) пенсію.
Якщо пенсіонер, який продовжував працювати, набув стажу, достатнього для обчислення пенсії відповідно до частини першої статті 28 цього Закону, за його заявою проводиться відповідний перерахунок пенсії незалежно від того, скільки часу минуло після призначення (попереднього перерахунку) пенсії, з урахуванням заробітної плати, з якої призначено (попередньо перераховано) пенсію.
Отже, ураховуючи, що ОСОБА_1 звернувся із заявою про перерахунок пенсії з метою обчислення розміру його пенсії відповідно до частини першої статті 28 Закону №1058, то у разі наявності 15 років стажу за Списком №1 (з урахуванням періоду роботи після призначення пенсії, що становить менше 24 місяців), такий період зараховується та проводиться перерахунок пенсії.
Проте, з такими висновками місцевого суду не може погодитись судова колегія апеляційного суду.
Так, позивач є працюючим пенсіонером.
Для наявності права на перерахунок пенсії в порядку частини четвертої статті 42 Закону № 1058 визначальним є набуття стажу, достатнього для обчислення пенсії відповідно до частини першої статті 28 цього Закону, а не лише звернення із заявою про такий перерахунок пенсії, як зазначив суд першої інстанції.
Відповідно до статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», статті 8 Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці», суд апеляційної інстанції зазначає, що визначальним для наявності права щодо перерахунку пенсії відповідно до вказаної статті закону є наявність стажу роботи за Списком №1 у чоловіків більше 15 років.
Так, згідно з розрахунком стажу, пільговий стаж позивача за Списком №1 складає 13 років 0 місяців 08 днів.
При цьому, навіть з урахуванням задоволеної частки позовних вимог місцевий суд не з'ясував, що такий стаж не досягає 15 років, тобто, необгрунтовано зобов'язав відповідача зарахувати до страхового стажу період роботи з 01.03.2023 по 18.11.2024 та до пільгового стажу позивача (ст. 14, пост. 202, підземні, сп. 1, р. 1, п-р. 1, п. а-в) період роботи з 01.03.2023 по 18.11.2024, без урахування днів відпустки без збереження заробітної плати (з 03.11.2023 по 07.11.2023), а саме: з 01.03.2023 по 02.11.2023, з 08.11.2023 по 18.11.2024.
При цьому згідно наданих позивачем розпоряджень відповідача від 25.02.2024 та від 24.12.2024, страховий стаж позивача перевищує 35 років (абз1 ч.1 ст. 28 Закону № 1058) та при попередньому перерахунку пенсії врахований по 28.02.2023.
Отже, надані позивачем документи (навіть по 18.11.2024) не підтверджують набуття ним не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії, що давало б право на такий перерахунок пенсії.
Відтак, підстави для задоволення цієї частки позовних вимог відсутні, а рішення місцевого суду щодо зобов'язання відповідача при повторному розгляді заяви ОСОБА_1 про перерахунок пенсії від 18.12.2024 вирішити питання щодо перерахунку пенсії відповідно до ч.1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. 8 Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці» з урахуванням до страхового стажу періоду роботи з 01.03.2023 по 18.11.2024 та до пільгового стажу (ст. 14, пост. 202, підземні, сп. 1, р. 1, п-р. 1, п. а-в) періоди роботи з 01.03.2023 по 02.11.2023, з 08.11.2023 по 18.11.2024, - підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про відмову в задоволенні таких вимог.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення допустив часткове порушення норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення місцевого суду - частковому скасуванню.
Відповідно до положень ч.1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
Керуючись статтями 250, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області - задовольнити частково.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 03 квітня 2025 року у справі № 200/9087/24 - скасувати частково, внаслідок чого в резолютивній частині виключити фрагменти тексту:
- в абзаці другому «, у 2022 році 1 місяць»;
- в абзаці третьому «, у 2022 році - 1 місяць та вирішити питання щодо перерахунку пенсії відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. 8 Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці» з урахуванням до страхового стажу періоду роботи з 01.03.2023 по 18.11.2024 та до пільгового стажу (ст. 14, пост. 202, підземні, сп. 1, р. 1, п-р. 1, п. а-в) періоди роботи з 01.03.2023 по 02.11.2023, з 08.11.2023 по 18.11.2024».
В іншій частині рішення Донецького окружного адміністративного суду від 03 квітня 2025 року у справі № 200/9087/24 - залишити без змін.
Повне судове рішення - 21 серпня 2025 року.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Колегія суддів І. В. Сіваченко
А. А. Блохін
Т. Г. Компанієць