Справа №752/8400/24 Головуючий в суді 1-ї інстанції - ОСОБА_1 ,
Провадження №11-кп/824/2461/2025 Доповідач у суді 2-ї інстанції - ОСОБА_2
Ухвала
21 серпня 2025 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі - ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого на вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2024 року, яким
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, з загальноюсередньою освітою, без офіційного місця реєстрації, без постійного місця проживання у м. Києві, офіційно непрацевлаштованого, раніше судимого за вироком Ленінського районного суду міста Миколаєва від 21.08.2022 за ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 186 КК України з призначенням покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки зі звільненням від відбування покарання та призначенням іспитового строку, тривалістю 2 роки,
визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років 1 (один) місяць.
На підставі ст. 71 КК України приєднано до покарання за цим вироком невідбуту частину покарання за вироком Ленінського районного суду міста Миколаєва від 21.07.2022 та призначено ОСОБА_7 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років 6 (шість) місяців.
Вирішено питання речових доказів та процесуальних витрат.
Згідно вироку суду І-ї інстанції, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 14:45 02.04.2024 у ОСОБА_7 зайшов до приміщення магазину "Misto market", що розташований за адресою: м. Київ, вул. Жилянська 30/32, зокрема до торгівельної зали №1, де звернув увагу на мобільний телефон марки "Samsung", моделі "Galaxy", що належав потерпілій ОСОБА_10 , який знаходився на столі в касовій зоні. Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, повторно і в період дії воєнного стану, скориставшись тим, що ОСОБА_10 перебувала у торгівельній залі № 2 приміщення магазину "Misto market" за вищевказаною адресою та, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, ОСОБА_7 таємно взяв зі столу мобільний телефон марки "Samsung", моделі "Galaxy", що належить ОСОБА_10 , вартістю 6 430,00 грн.
Надалі, продовжуючи свої кримінально-протиправні дії, що направлені на таємне викрадення чужого майна, вчиненого повторно в умовах воєнного стану з корисливих мотивів з метою збагачення, ОСОБА_7 , маючи при собі зазначений мобільний телефон, попрямував до виходу з приміщення магазину "Misto market", що розташований за адресою: м. Київ, вул. Жилянська 30/32, покинув це приміщення та, у подальшому, розпорядився викраденим майном на власний розсуд, зокрема здав його до ломбарду за 3 250,00 грн.
Не погоджуючись з вироком суду, ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду першої інстанції змінити та призначити менш суворе покарання.
Такі вимоги обвинувачений мотивує тим, що призначене вироком покарання не відповідає ступеню тяжкості скоєного та особі обвинуваченого через суворість. Вказує, що судом першої інстанції залишено поза увагою, що ОСОБА_7 визнав свою провину, щиро розкаявся у скоєному.
Заслухавши доповідь судді, думку обвинуваченого та його захисника, які підтримали вимоги апеляційної скарги, думку прокурора, який просив відмовити в задоволенні апеляційних вимог, вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Згідно зі ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_7 за ч. 4 ст. 185 КК України підтверджується матеріалами кримінального провадження та учасниками процесу не оспорюються.
Доводи апеляційної скарги про невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через суворість, не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції.
Так, відповідно до положень ст.ст.50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів, особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Призначене покарання за своїм видом та розміром повинно бути відповідним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують та обтяжують.
Вказаних вимог закону, місцевим судом дотримано в повній мірі.
Так, призначаючи покарання ОСОБА_7 суд врахував тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, який є раніше судимий, вчинив злочин в період звільнення від відбування покарання, тобто під час іспитового строку, офіційно непрацевлаштований, на обліку у лікаря психіатра та лікаря-нарколога не перебуває. Обставиною, шо пом'якшує покарання суд визнав щире каяття. Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.
Врахувавши зазначені обставини, а також принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд дійшов за необхідне, призначити обвинуваченому ОСОБА_7 покарання в межах санкції ч. 4 ст. 185 КК України.
При цьому, місцевим судом надано належну оцінку відомостям про те, що ОСОБА_7 на момент вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, є таким, що не відбув покарання за попереднім вироком Ленінського районного суду міста Миколаєва від 21.07.2022 та порушив порядок звільнення від відбування покарання, та зроблено висновок про необхідність приєднання невідбутого покарання в порядку приписів ст. 71 КК України, з чим погоджується колегія суддів.
На переконання колегії суддів, призначене судом покарання, в повній мірі відповідає тяжкості та обставинам скоєного, сукупності даних про особу обвинуваченого, є необхідним для виправлення та перевиховання обвинуваченого, а також домірне скоєному.
Таким чином, доводи апелянта про те, що суд призначив явно несправедливе покарання через суворість не знайшли свого підтвердження під час перегляду оскаржуваного вироку в апеляційному порядку.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду першої інстанції ухвалити законний та обґрунтований вирок, перевіркою кримінального провадження в апеляційному порядку колегією суддів не виявлено.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість доводів і вимог поданої апеляційної скарги і не знаходить підстав для зміни вироку, а тому апеляційну скаргу залишає без задоволення, а вирок суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2024 року щодо ОСОБА_7 за ч. 4 ст. 185 КК України - без змін.
Ухвала суду може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення копії судового рішення
Головуючий:
Судді: