Справа №367/11734/24
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/6035/2025
19 серпня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів
судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Болотова Є.В.,
суддів: Музичко С.Г., Сушко Л.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 про визнання дій державного виконавця неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,
за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 13 листопада 2024 року, постановлену під головуванням судді Кравчук Ю.В.,-
встановив:
У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на дії державного виконавця.
Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 13 листопада 2024 року названу скаргу повернуто ОСОБА_1 без розгляду з підстав, передбачених ч. 4 ст. 183 ЦПК України.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду та задовольнити вимоги скарги на дії державного виконавця, посилаючись на те, що при її винесенні судом порушені норми процесуального права.
Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України дана справа розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.
Постановляючи ухвалу про повернення скарги, суд першої інстанції виходив із відсутності доказів надіслання (надання) іншим учасникам справи копій поданої скарги та ненадання ОСОБА_1 конкретного переліку квитанцій, які не було враховано державним виконавцем.
Колегія суддів не погоджується із таким висновком суду першої інстанції.
За ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до ч. 2, 4ст.183 ЦПК України письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником. До заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження). Суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.
Верховний Суд у постанові від 15 вересня 2021 року у справі № 761/16863/14-ц (провадження № 61-9843св21) зазначив, що «звернення до суду зі скаргою на дії чи бездіяльність виконавця є формою звернення за судовим захистом на стадії виконання судового рішення, тому до скарги, яка подається відповідно до ст. 447 ЦПК України, застосовуються загальні вимоги (правила) щодо форми та змісту позовної заяви, а не правила, які процесуальний закон визначив для заяв з процесуальних питань. Це пояснюється тим, що Розділ VII ЦПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень» - це окремий вид судового провадження, який містить у собі окремий процесуальний режим розгляду справ, а тому, до скарг, якими ініціюється початок провадження у справі на дії виконавця, застосовуються загальні положення позовного провадження, у тому числі, залишення скарги без руху, якщо є для цього підстави».
Встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою та просив: визнати дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби у Лубенському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції Стецюру М.В. неправомірними при обчисленні розміру заборгованості ОСОБА_1 зі сплати аліментів на користь ОСОБА_2 у виконавчих провадженнях № НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3.
Так, повертаючи скаргу ОСОБА_1 без розгляду, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що вимоги ч. 2 ст. 183 параграфу 2 «Заяви з процесуальних питань» глави 1 Розділу III «Позовне провадження» ЦПК України не регулюють спірні процесуальні відносини, а положення ч. 4 ст. 183 ЦПК України поширюються виключно на заяви (клопотання, заперечення) з процесуальних питань, подані до суду без дотримання вимог частин першої або другої цієї статті.
Процесуальні відносини, пов'язані із поданням скарги на рішення, дії або бездіяльність виконавця, регулюються Розділом VIIЦПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень», який встановлює окремий процесуальний режим розгляду відповідних справ.
Постановляючи ухвалу суду від 13 листопада 2024 року, судом першої інстанції помилково застосовано положення ч. 4 ст. 183 ЦПК України та повернуто скаргу ОСОБА_1 без розгляду.
Враховуючи вищенаведене, висновок суду першої інстанції про те, що скаржником не виконано вимоги ч. 2 ст. 183 ЦПК України є необґрунтованим, оскільки розділ VII ЦПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень» - це окремий вид судового провадження, який містить у собі окремий процесуальний режим розгляду справ.
Постановляючи ухвалу про повернення скарги, суд першої інстанції вказав, що ОСОБА_1 не зазначено конкретного переліку квитанцій, які не було враховано державним виконавцем, а надано загальну інформацію про рух коштів на картці боржника.
Колегія суддів звертає увагу, що у разі якщо суд першої інстанції буде вважати, що вимоги скарги є недоведеними та необгрунтованими належними доказами, він може відмовити ОСОБА_1 у задоволенні скарги по суті.
Згідно ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими;
3) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Пунктом 6 частини 1 статті 374 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що ухвала суду 13 листопада 2024 року вирішена з порушенням норм процесуального права, яке призвело до постановлення помилкової ухвали, відтак підлягає скасуванню, а справа - направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст. 367, ст. 374, ст. 379, ст. 382 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 13 листопада 2024 рокускасувати.
Справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного судового рішення.
Повний текст складено 19 серпня 2025 року.
Суддя-доповідач Є.В. Болотов
Судді: С.Г. Музичко
Л.П. Сушко