Справа №373/2009/24
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/7072/2025
19 серпня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів
судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Болотова Є.В.,
суддів: Музичко С.Г., Сушко Л.П.,
розглянувши у порядку письмового провадженняцивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
за апеляційною скаргою представника товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» на рішення Переяслав-Хмельницького районного суду Київської області від 19 грудня 2024 року, ухваленого під головуванням судді Керекези Я.І.,-
встановив:
У вересні 2024 року ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» звернулось до суду із названим позовом.
ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 944361728 від 22 грудня 2022 року в розмірі 119 430 грн 40 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 22 грудня 2022 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, за умовами якого відповідач отримав кошти у розмірі 24 500 грн 00 коп.
28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу, за яким останнє набуло право вимоги до відповідача за кредитним договором.
23 лютого 2024 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу, за яким останнє набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором.
17 липня 2024 року між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» укладено договір факторингу, за яким позивачнабув право вимоги до відповідача за кредитним договором.
ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС»зазначало, що відповідачем порушені умови кредитного договору, у зв'язку із чим виникла заборгованість у розмірі 119 430 грн 40 коп., яка підлягає стягненню в судовому порядку.
Рішенням Переяслав-Хмельницького районного суду Київської області від 19 грудня 2024 року у задоволенні названого позову відмовлено.
В апеляційній скарзі представник ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України дана справа розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із відсутності підстав для стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 944361728 від 22 грудня 2022 року, оскільки на момент відступлення права вимоги шляхом укладення договору факторингу вимога до відповідача не була дійсною і не належала первісному кредитору на момент її відступлення.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції.
Встановлено, що 22 грудня 2022 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, у формі електронного документу з використанням електронного підпису, за умовами якого відповідач отримав кошти у розмірі 24 500 грн 00 коп.
ОСОБА_1 підписав заявку на отримання грошових коштів в кредит на суму 12 000 грн 00 коп. шляхом перерахування на карту № НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою № 07/2024 про успішний переказ через платіжний сервіс LiqPay ПриватБанку.
28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу, за яким останнє набуло право вимоги до відповідача за кредитним договором.
23 лютого 2024 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу, за яким останнє набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором.
17 липня 2024 року між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» укладено договір факторингу, за яким позивачнабув право вимоги до відповідача за кредитним договором.
Обгрунтовуючи позов, ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» зазначало, що відповідачем порушені умови кредитного договору, у зв'язку із чим виникла заборгованість у розмірі 119 430 грн 40 коп., яка підлягає стягненню в судовому порядку. Враховуючи укладені договорифакторингу, позивач набув право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.
На підтвердження позовних вимог ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» надало копію: договору № 944361728 від 22 грудня 2022 року; заявки на отримання грошових коштів; правила надання грошових коштів у позику; виписки з особового рахунку за кредитним договором; розрахунку заборгованості; договорів факторинги; реєстру вимоги; форми акту повернення права вимоги; додаткових угод; реєстру боржників.
Частиною 1 статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Згідно ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Положеннями ст. 639 ЦК України передбачено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Згідно п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбуваєтьсяв інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови,передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону,вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору,укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно ч. 1 ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Так, звертаючись до суду із позовом ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» надало належні та допустимі докази укладення кредитного договору між ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».
ОСОБА_1 підписав заявку на отримання грошових коштів в кредит на суму 24 500 грн 00 коп. шляхом перерахування на карту № НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою № 07/2024 про успішний переказ через платіжний сервіс LiqPay ПриватБанку.
Відповідач не заперечував та не спростовував факт укладення ним вказаного кредитного договору і отримання коштів у розмірі 24 500 грн 00 коп.
Відтак, первісний кредитор свої зобов'язання за договором № 944361728 виконав у повному обсязі.
Звертаючись до суду із апеляційною скаргою, представник позивача зазначав, що суд першої інстанції помилково визначив, що до позивача не перейшло право вимоги за кредитним договором № 944361728.
Так, для підтвердження факту відступлення права вимоги, заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора.
У постановах Верховного Суду від 02 листопада 2021 року № 905/306/17, від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17, від 27 вересня 2021 року у справі № 5026/886/2012 викладено висновки, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.
Судом встановлено, що 28 листопада 2018 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено договір факторингу № 28/1118-01.
У п. 1.3. договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року зазначено, що право вимоги - означає всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.
Згідно п. 4.1. договору факторингу, право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку. Підписання реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним реєстром права вимоги.
Враховуючи положення договору факторингу, до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача, оскільки підписання реєстру права вимоги № 217 відбулося 21 лютого 2023 року, тобто після укладення договору кредитної лінії № 944361728 від 22 грудня 2022 року.
23 лютого 2024 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 23/0224-01, за яким до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором 944361728 від 22 грудня 2022 року, що підтверджується реєстром прав вимоги № 1 від 23 лютого 2024 року.
17 липня 2024 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» укладено договір факторингу № 17/07/24, за яким до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 944361728 від 22 грудня 2022 року, що підтверджується реєстром боржників до договору факторингу від 17 липня 2024 року.
Копії договорів факторингу та реєстри прав вимоги є належними та допустимими доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах.
Враховуючи вищевикладене, висновок суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено факт переходу права вимоги до відповідача за кредитним договором є необгрунтованим, оскільки ТОВ«Фінансова компанія «ЕЙС» у передбаченому законом порядку відповідно до послідовно укладених договорів факторингу, на виконання яких підписувалися реєстри передачі прав вимог до боржників, набуло право вимоги до відповідача за кредитним договором укладеним із первісним кредитором.
Протилежний висновок суду першої інстанції є необгрунтованим.
Так, звертаючись до суду представник ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» просив стягнути з ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у суді першої інстанції у розмірі 6 000 грн 00 коп. та у суді апеляційної інстанції у розмірі 9 000 грн 00 коп.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною 3 статті 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. ч. 3, 4 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 червня 2021 року у справі № 820/479/18 зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
У позовній заяві представник ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» просив вирішити питання про розподіл судових витрат на правничу допомогу у розмірі 6 000 грн 00 коп.
На підтвердження витрат на правничу допомогу представником ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» надано копію: договроу про надання правничої допомоги від 26 липня 2024 року; акту прийому-передачі наданих послуг від 26 липня 2024 року.
В акті приймання-передачі наданих послуг зазначено:
- складання позовної заяви - 2 год - 5 000 грн 00 коп.
- вивчення матеріалів справи - 1 год - 500 грн 00 коп.;
- надання усної консультації - 1 год - 500 грн 00 коп.
У апеляційній скарзі представник ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» просив вирішити питання про розподіл судових витрат на правничу допомогу у розмірі 9 000 грн 00 коп.
В акті приймання-передачі наданих послуг від 20 січня 2025 року зазначено:
- складання апеляційної скарги - 2 год - 3 000 грн 00 коп.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.
З урахуванням критеріїв співмірності складності справи та обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, виходячи з конкретних обставин даної справи, колегія суддів вважає, що зазначені представником ТОВ«Фінансова компанія «ЕЙС» витрати на правничу допомогу в розмірі 15 000 грн 00 коп. є не достатньо обґрунтованими та завищеними.
Так, беручи до уваги, що дана справа не є унікальною та не потребувала значного часу для вивчення, складання позовної заяви та апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» підлягають стягненню витрати на правничу допомогу у суду першої інстанції у розмірі 1 000 грн 00 коп. та у суді апеляційної інстанції у розмірі 1 000 грн 00 коп.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин справи, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду від 19 грудня 2024 року ухвалено з порушенням норм процесуального права, відтак підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.
В порядку розподілу судових витрат з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» підлягає стягненню: судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2 422 грн 40 коп.; судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 3 633 грн 60 коп.
Оскільки в силу положень п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України дана справа є малозначною, тому у відповідності до ч. 3 ст. 389 ЦПК України винесена постанова апеляційного суду касаційному оскарженню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу представника товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» задовольнити.
Рішення Переяслав-Хмельницького районного суду Київської області від 19 грудня 2024 року скасувати.
Ухвалити нове рішення суду.
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС»заборгованість за кредитним договором у розмірі 119 430 грн 40 коп.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС»витрати на правничу допомогу у суді першої інстанції у розмірі 1 000 грн 00 коп. та у суді апеляційної інстанції у розмірі 1 000 грн 00 коп.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС»судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2 422 грн 40 коп. та за подання апеляційної скарги у розмірі 3 633 грн 60 коп.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст складено 19 серпня 2025 року.
Суддя-доповідач Є.В. Болотов
Судді: С.Г. Музичко
Л.П. Сушко