Справа №756/10590/24
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/6935/2025
19 серпня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів
судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Болотова Є.В.,
суддів: Музичко С.Г., Сушко Л.П.
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за позовом акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
за апеляційною скаргою представника акціонерного товариства «Акцент-Банк» на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 26 листопада 2024 року, ухваленого під головуванням судді Ткач М.М.,-
встановив:
У серпні 2024 року АТ «Акцент-Банк» звернулось до суду із названим позовом.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем порушені умови кредитного договору, у зв'язку із чим виникла заборгованість, яка підлягає стягненню в судовому порядку.
АТ «Акцент-Банк» просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 37 315 грн 42 коп., що складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 19 919 грн 35 коп.; заборгованості за відсотками у розмірі 17 396 грн 07 коп.
Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 26 листопада 2024 року у задоволенні названого позову відмовлено.
В апеляційній скарзі представник АТ «Акцент-Банк», посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права та неповне встановлення обставин, які мають значення для справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України дана справа розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, щоАТ «Акцент-Банк» не надало належних, допустимих та достатніх доказів факту надання кредитних коштів, а також доказів фактичного користування відповідачем кредитними коштами. Анкета-заява не містить домовленості сторін про сплату відсотків та строків здійснення платежів за кредитом.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції.
Обґрунтовуючи пред'явлений позов, АТ «Акцент-Банк» зазначило, що 13 вересня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до позивача з метою отримання банківських послуг, у зв'язку із чим підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг.
На підставі зазначеного відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 46, 80 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним анкета-заява про приєднання до умов та правил надання банківських послуг у А-Банку разом з умовами та правилами, які викладені на банківському сайті https://a-bank.com.ua/terms, складає між ним та банком кредитний договір, що підтверджується підписом у заяві.
АТ «Акцент-Банк» виконало свої зобов'язання, надало відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами. Відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками та іншими витратами, у зв'язку із чим виникла заборгованість, яка станом на 04 серпня 2024 року становить 37 315 грн 42 коп.
Так, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 ЦК України).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, тобто належним виконанням зобов'язань з боку відповідача є повернення кредиту та сплата процентів за користування ним у строки, у розмірі та валюті, як це було визначено кредитним договором.
Згідно положень ч. ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
На підтвердження позовних вимог позивачем надано: розрахунок заборгованості за договором № б/н від 13 вересня 2016 року станом на 04 серпня 2024 року; анкету-заяву до договору про надання банківських послуг; витяг з умов і правил обслуговування рахунків фізичних осіб в АТ «Акцент-Банк»; витяг з тарифів за карткою «Універсальна» та «Універсальна Gold»; копію паспорта ОСОБА_1 .
Так, у наведеній анкеті-заяві, підписаній сторонами, містяться анкетні дані ОСОБА_1 та прохання відкрити поточний рахунок та встановити кредитний ліміт.
У анкеті-заяві відсутні: тип картки, умови договору про встановлення кредитного ліміту, відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
Наведені умови та правила надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк» та витяг з тарифів користування кредитною карткою «Універсальна», «Універсальна Gold» не містять підпису ОСОБА_1 .
Матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці умови обслуговування рахунків фізичної особи розумів відповідач, був ознайомлений і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву до договору про надання банківських послуг.
Позивачем не надано доказів досягнення сторонами домовленості щодо розміру процентів або встановлення сторонами у договорі обов'язку сплати пені та штрафів за порушення умов кредитного договору.
Розрахунок заборгованості, доданий до позовної заяви, не є достатнім та належним доказом на підтвердження відкриття поточного рахунку, видачі відповідачу кредитної картки з відповідним кредитним лімітом та факту отримання кредитних коштів.
Відтак, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що нарахування відсотків та пені за користування кредитними коштами не було погоджено між АТ «Акуент-Банк» та відповідачем.
Звертаючись до суду, позивач просив стягнути із відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 37 315 грн 42 коп.
Колегія суддів звертає увагу на те, що на підтвердження своїх позовних вимог щодо наявності у відповідача заборгованості, позивач мав можливість додати до позовної заяви документальне обґрунтування кредитної заборгованості, зокрема виписку по особовому рахунку позичальника та докази відкриття кредитного ліміту та його розміру, на підставі яких, як суд першої, так і суд апеляційної інстанції мав би можливість перевірити розмір кредитної заборгованості.
Під час розгляду справи у суді першої інстанції позивачем таких доказів не надано.
Розв'язуючи спір, судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено у задоволенні позовних вимог та правильно взято до уваги, що позивачем не було надано жодного первинного документу, який би засвідчив, що ОСОБА_1 згідно договору від 13 вересня 2016 року укладеного з АТ «Акцент-Банк», відкрито рахунок та надано платіжну картку з встановленим кредитним лімітом. Також позивачем не надано доказів, які б підтверджували факт використання відповідачем кредитних коштів чи порушення грошових зобов'язань перед кредитором.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що підписуючи анкету-заяву відповідач приєднався та був ознайомлений з умовами обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Акцент-Банк», колегія суддів не приймає, оскільки в анкеті-заяві ОСОБА_1 просить відкрити поточний рахунок та встановити кредитний ліміт, утім зазначений документ не підтверджує факту досягнення сторонами домовленості щодо розміру процентів або встановлення сторонами у договорі обов'язку сплати пені та штрафів за порушення умов кредитного договору.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду від 26 листопада 2024 року ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, відтак підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги немає.
Оскільки в силу положень п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України дана справа є малозначною, тому у відповідності до ч. 3 ст. 389 ЦПК України винесена постанова апеляційного суду касаційному оскарженню не підлягає.
Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 382, 389 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу представника акціонерного товариства «Акцент-Банк» залишити без задоволення.
Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 26 листопада 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови виготовлено 19 серпня 2025 року.
Суддя-доповідач Є.В. Болотов
Судді: С.Г. Музичко
Л.П. Сушко