13 серпня 2025 року
справа № 752/777/23
провадження № 22-ц/824/2875/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача: Музичко С.Г.,
суддів: Болотова Є.В., Сушко Л.П.
при секретарі: Яхно П.А.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 )
відповідач - ОСОБА_3 , Товариство з обмеженою відповідальністю «УП Медіа»
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) - ОСОБА_5 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 20 серпня 2024 року, постановлене під головуванням судді Хоменко В.С., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) до ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «УП Медіа» про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації, -
У січні 2023 року ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) звернувся до суду із вказаним позовом, у якому просить:
- визнати такою, що не відповідає дійсності, принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 , викладену в статті «Україна запровадила санкції проти олігархів та компаній з РФ. У списку - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та сотні інших», режим доступу: ІНФОРМАЦІЯ_1, інформацію:
« ОСОБА_1 . Колишній гендиректор пов'язаної з «Ростєхом» корпорації ВСМПО-АВИСМА, який в Україні разом із екс-президентом ФК «ЦСКА» ОСОБА_21 та заступником голови Держдуми РФ ОСОБА_22 контролює групу VS Energy.»;
- зобов'язати ОСОБА_3 та/або ТОВ «УП Медіа» з наступного дня після набуття рішенням законної сили, видалити інформацію, викладену в статті «Україна запровадила санкції проти олігархів та компаній з РФ. У списку - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та сотні інших», режим доступу: ІНФОРМАЦІЯ_1 інформацію:
« ОСОБА_1 . Колишній гендиректор пов'язаної з «Ростєхом» корпорації ВСМПО-АВИСМА, який в Україні разом із екс-президентом ФК «ЦСКА» ОСОБА_21 та заступником голови Держдуми РФ ОСОБА_22 контролює групу VS Energy.».
На обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що 20.10.2022 року на сторінці спецпроекту «Економічна правда» проекту «Української правди» опубліковано статтю за авторства редактора новин «Економічної правди» ОСОБА_10 під назвою «Україна запровадила санкції проти олігархів та компаній з РФ. У списку - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та сотні інших», режим доступу: ІНФОРМАЦІЯ_1» з таким змістом: «Президент ОСОБА_11 своїм указом ввів в дію рішення Ради національної безпеки і оборони від 19 жовтня щодо запровадження санкцій на 1374 компанії та 256 російських бізнесмени. Про це йдеться в указі президента №726/2022… Так, серед фізичних осіб у санкційному списку опинилися 256 російських бізнесмени, зокрема - ОСОБА_12 та інші власники Альфа-банку, найбагатша людина Росії ОСОБА_13 та інші особи. Чимало з них мають активи також і в Україні. Серед найбільш відомих підсанкційних осіб є:... … ОСОБА_1 . Колишній гендиректор пов'язаної з «Ростєхом» корпорації ВСМПО-АВИСМА, який в Україні разом із екс-президентом ФК «ЦСКА» ОСОБА_21 та заступником голови Держдуми РФ ОСОБА_22 контролює групу VS Energy.».
Позивач вважає, що зазначена інформація, що поширена про позивача не відповідає дійсності та є такою, що принижує його честь, гідність та ділову репутацію, при цьому, доведена відповідачами до відома невизначному колу осіб, оскільки стала доступною для ознайомлення та поширення будь-якому користувачу мережі Інтернет.
Також ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) зауважує, що він не є кінцевим бенефіціарним власником (контролером) групи VS Energy , відтак вказана інформація не відповідає дійсності.
Позивач, посилаючись на те, що поширена відповідачами інформація, місить фактичні твердження, які характеризують його з негативної сторони, створює в читачів хибні враження про те, що він працював у військово-промисловому комплексі рф, та створює незручності в спілкуванні з оточуючими, просить позов задовольнити.
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 20 серпня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду представник ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) - ОСОБА_5 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення суду скасувати, постановити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Вимоги обґрунтовані тим, що апелянт у судових засіданнях і в процесуальних заявах по суті справи наголошував на тому, що він не є публічною особою, не займає державні чи політичні посади, не займається жодною медіа діяльністю, не дає інтерв'ю, не записує відео, не веде соціальні мережі, що натомість він є приватним бізнесменом, громадянином Словаччини. Поширена відповідачами інформація щодо позивача є фактичним твердженням. Апелянт у своїх заявах по суті доводив суду, що він жодним чином не пов'язаний із військово-промисловим комплексом рф ОСОБА_1 , який має однакові з позивачем ініціали, і життя якого медіа часто приписує скаржнику.
Представник відповідачів ОСОБА_16 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що суд першої інстанції оцінив наявні у справі фактичні матеріали та докази на підставі яких дійшов вірного висновку що позивач може вважатись публічною особою, як відомий бізнесмен, а отже межа критики щодо нього є ширша. Суд відхилив висновок лінгвістичної експертизи № 57/23 від 02.03.2023 року на підставі того, що інформація на думку суду не є фактичними твердженнями, а є оціночними судженнями, таким чином судом було досліджено вказаний доказ та надано йому оцінку відповідно до норм ЦПК України. Посилається на те, що відповідачі не стверджують у спірній інформації, що позивач є кінцевим бенефіціарним власником відповідно до понять визначених у Законі, цілком очевидно що мова йде про неформальні зв'язки та неформальний контроль, який підтверджується багатьма джерелами.
В судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав, просив задовольнити.
Інші учасники судового процесу в судове засідання не з'явилися, про місце, дату та час розгляду справи повідомлялися належним чином.
Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що інформація, спростувати яку просить позивач, не підлягає визнанню недостовірною, оскільки така інформація стосується останнього, як публічної особи та його діяльності, інформація, яка міститься в оспорюваній публікації є оцінкою дій та дає можливість проаналізувати і сприйняти зміст інформації згідно з власними суб'єктивними переконаннями, враховуючи контекст і характер застосованих мовних засобів та стилістичних прийомів, поширена відповідачами інформація не посягає на честь, гідність та ділову репутацію позивача.
З інформації зазначеної відповідачем, яку позивач вважає недостовірною інформацією відносно нього, є нічим іншим, як оціночними судженнями, а відтак, згідно із статтею 30 Закону України «Про інформацію», такі судження не підлягають спростуванню, і за їх висловлювання ніхто не може бути притягнутий до відповідальності.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що 20.10.2022 року на сторінці спецпроекту «Економічна правда» проекту «Української правди» опубліковано статтю під назвою «Україна запровадила санкції проти олігархів та компаній з РФ. У списку - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та сотні інших» (послання: ІНФОРМАЦІЯ_1 », наступного змісту: « Президент ОСОБА_11 своїм указом ввів в дію рішення Ради національної безпеки і оборони від 19 жовтня щодо запровадження санкцій на 1374 компанії та 256 російських бізнесмени. Про це йдеться в указі президента №726/2022… Так, серед фізичних осіб у санкційному списку опинилися 256 російських бізнесмени, зокрема - ОСОБА_12 та інші власники Альфа-банку, найбагатша людина Росії ОСОБА_13 та інші особи. Чимало з них мають активи також і в Україні. Серед найбільш відомих підсанкційних осіб є:... … ОСОБА_1 . Колишній гендиректор пов'язаної з «Ростєхом» корпорації ВСМПО-АВИСМА, який в Україні разом із екс-президентом ФК «ЦСКА» ОСОБА_21 та заступником голови Держдуми РФ ОСОБА_22 контролює групу VS Energy.» (т. 1, а.с. 18-21).
Зазначена інформація поширена серед невизначеного кола осіб, при цьому, реєстрантом доменного імені та сайту (хостингу) «epravda.com.ua» є відповідач ТОВ «УП Медіа» (т. 2, а.с. 133), а автором статті вказана ОСОБА_18 (відповідач ОСОБА_3 ).
Як вбачається із матеріалів справи у публікаціях поширених відповідачами, містяться висловлювання про те, що « ОСОБА_1 . Колишній гендиректор пов'язаної з «Ростєхом» корпорації ВСМПО-АВИСМА, який в Україні разом із екс-президентом ФК «ЦСКА» ОСОБА_21 та заступником голови Держдуми РФ ОСОБА_22 контролює групу VS Energy.».
Згідно з частиною першою статті 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
У статті 201 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація.
Відповідно до статті 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.
Згідно зі статтею 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації (частина перша статті 277 ЦК України).
Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.
Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.
Відповідно до частини другої статті 30 Закону України "Про інформацію" оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та їх правдивість не доводиться.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи. Відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції вона стосується не тільки "інформації" чи "ідей", які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти.
Як зазначено в рішеннях ЄСПЛ (справи Лінгенса, Де Гаєс і Гійзельс, Гудвіна, Прагер і Обершлік), свобода вираження поглядів, гарантована пунктом 1 статті 10 Конвенції, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов реалізації кожної особи. За умови додержання пункту 2 свобода вираження стосується не лише тієї "інформації" чи тих "ідей", які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій. Такими є вимоги плюралізму, терпимості й широти поглядів, без яких "демократичне суспільство" неможливе.
Преса відіграє істотну роль у демократичному суспільстві. І хоча вона не може переступати певні межі, зокрема, щодо репутації, прав інших осіб і необхідності запобігання розголошенню конфіденційної інформації, тим не менш, її обов'язком є передавати у спосіб, сумісний із її обов'язками та відповідальністю, інформацію та ідеї з усіх питань суспільного інтересу, включно з тими, що стосуються правосуддя. Не тільки на неї покладається завдання передавати таку інформацію та ідеї; громадськість також має право їх отримувати. Стаття 10 захищає не лише суть висвітлених ідей та інформації, але також і форму, в якій вони надаються. Журналістська свобода також включає можливість перебільшень або навіть провокацій.
Повинно бути зроблене чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями. У той час як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу доводити достовірність оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки як таку.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 06 жовтня 2021 року по справі № 761/35818/19.
У постанові Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі № 757/22307/17-ц (провадження № 61-48302св18) зазначено таке: "Свобода дотримуватися своїх поглядів є основною передумовою інших свобод, гарантованих статтею 10 Європейської конвенції з прав людини, і вона користується майже абсолютним захистом у тому сенсі, що можливі обмеження, закладені в пункті 2 цієї статті. Крім того, поряд з інформацією чи даними, що підлягають перевірці, стаття 10 захищає і погляди, критичні зауваження або припущення, правдивість яких не може бути піддана перевірці на правдивість. Оціночні судження також користуються захистом - це передумова плюралізму поглядів.
Європейський суд з прав людини 2 червня 2016 року ухвалив рішення у справі № 61561/08 "Інститут економічних реформ проти України", де розглядаючи питання забезпечення балансу між свободою вираження поглядів та захистом репутації особи, зазначив, що відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції, існує мало можливостей для обмеження політичних висловлювань чи дебатів з питань, що становлять суспільний інтерес, при цьому високий рівень захисту свободи вираження поглядів буде надаватися у випадках, коли висловлювання стосуються питання, що становить суспільний інтерес.
У зазначеному рішенні суд проводить відмінність між твердженнями про факти і оціночними судженнями. Існування фактів можна довести, тоді як правдивість оціночних суджень не підлягає доведенню. Оціночне судження не може бути доведене, це порушує саму свободу думки, яка є основною частиною права, гарантованого статтею 10 Конвенції.
Як було зазначено районним судом, що відповідачем ОСОБА_3 , висловлені судження щодо дій позивача саме як публічної особи (відомого бізнесмена), про діяльність якого неодноразово йшлося у засобах масової інформації, зокрема, статті: «ІНФОРМАЦІЯ_3» на вебсайті KyivPost (посилання: ІНФОРМАЦІЯ_4); «ІНФОРМАЦІЯ_5» (посилання: ІНФОРМАЦІЯ_2); «ІНФОРМАЦІЯ_6» (посилання: ІНФОРМАЦІЯ_7), та інших.
Тобто, оспорювана інформація є вираженням суб'єктивної думки та оцінкою діяльності позивача як публічної особи, журналіст опублікував свою власну думку, а тому висновок районного суду є обґрунтованим, що інформація, спростувати яку просить позивач, не підлягає визнанню недостовірною.
Представник апелянта зазначає, що суд не дослідив докази та спірну інформацію щодо того що позивач є генеральним директором ВСМПО-АВІСМА.
Водночас, суд у своєму рішенні зазначив: «Що ж стосується зазначення відповідачами про позивача як гендиректора пов'язаної з «Ростєхом» корпорації ВСМПО-АВИСМА то, як вбачається із змісту статті (посилання ІНФОРМАЦІЯ_1) на даний момент така інформація видалена.»
Таким чином, суд першої інстанції дослідив докази та спірну інформацію, вказавши в своєму рішенні, що на момент розгляду справи вона є видаленою, а відтак відсутня необхідність у зобов'язанні вчиненні будь-яких дій щодо її спростування.
При розгляді справи суд зобов'язаний установити: чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача; у чому полягає таке порушення прав; якими доказами воно підтверджується. Залежно від установленого суд повинен вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі № 826/4406/16 і підстави для відступлення від неї відсутні.
У доводах апеляційної скарги скаржник зазначає, що у оспорюваній інформації мова йде не про нього, а про іншу особу - громадянина рф ОСОБА_1 , який має однакові з позивачем ініціали « ОСОБА_1 », і життя якого медіа часто приписує позивачу.
З огляду на вищевикладене, ОСОБА_1 не доведено, що були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси саме позивача,адже самим апелянтом зазначається, що у оспорюваній статті мова йде не про нього, а про особу з якою позивач має однакові прізвище та ініціали.
З урахуванням викладеного, апеляційний суд погоджується з висновком районного суду, що інформація, спростувати яку просить позивач, є оцінкою дій та дає можливість проаналізувати і сприйняти зміст інформації згідно з власними суб'єктивними переконаннями, враховуючи контекст і характер застосованих мовних засобів та стилістичних прийомів, поширена відповідачами інформація не посягає на честь, гідність та ділову репутацію позивача.
З огляду на те, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами відповідно до ст. 110 ЦПК України, тому висновок лінгвістичної експертизи № 57/23 від 02.03.2023 року судом апеляційної інстанції до уваги не приймається, оскільки у сукупності з іншими встановленими судом фактами не є беззаперечним доказом, який б дав змогу дійти висновку про обґрунтованість позовних вимог.
За викладених обставин, які відповідають наявним у справі доказам, та правового обґрунтування - колегія суддів дійшла висновку, що доводи скарги не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи та не спростовують висновки суду першої інстанції, судове рішення є законним та обґрунтованим, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Згідно вимог статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 268, 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) - ОСОБА_5 залишити без задоволення.
Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 20 серпня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Суддя-доповідач
Судді