21 серпня 2025 року Чернігів Справа № 620/9519/25
Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Дубіна М.М., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Веремія Івана Миколайовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Приватне підприємство “Агрофірма “Кладьківка» про визнання протиправними дій та скасування постанови,
20.08.2025 ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом (зареєстрований у суді 21.08.2025), в якому просить:
визнати дії приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Веремія Івана Миколайовича у виконавчому провадженні ВП №68005714 при примусовому виконанні Наказу Господарського суду Чернігівської області по справі № 927/375/21, виданого 23.11.2021, яким передбачено стягнення грошових коштів та Наказу на примусове виконання рішення третейського суду №875/1860/21 виданого 15.12.2021 Східним апеляційним господарським судом, яким передбачено стягнення грошових коштів, при прийнятті постанови про арешт майна боржника від 01.10.2024, відповідно до якої було накладено арешт на речові права, а саме на право оренди земельних ділянок, в тому числі і земельних ділянок які належать йому на праві власності, а саме: кадастровий номер 7422785000:02:001:0382; кадастровий номер 7422785000:03:001:0359, незаконними;
скасувати постанову про арешт майна боржника від 01.10.2024, відповідно до якої було накладено арешт на інші речові права, а саме на право оренди земельних ділянок, в тому числі і земельних ділянок які належать йому на праві власності, а саме: кадастровий номер 7422785000:02:001:0382, кадастровий номер 7422785000:03:001:0359;
зобов'язати приватного виконавця виключити зазначене майно з опису та арешту майна.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд зазначає таке.
В рамках виконавчого провадження ВП № 67802481, відкритого з примусового виконання наказу Господарського суду Чернігівської області від 23.11.2021 у справі № 927/375/21 та Наказу на примусове виконання рішення третейського суду №875/1860/21, виданого 15.12.2021 Східним апеляційним господарським судом, приватним виконавцем виконавчого округу Чернігівської області ОСОБА_2 вчинені виконавчі дії, зокрема, арешт права оренди земельних ділянок, з кадастровим номером 7422785000:02:001:0082 загальною площею 1,6855 га та кадастровим номером 7422785000:03:001:0359 загальною площею 1,1578 га, які розташовані на території Кладьківської сільської ради, власником та орендодавцем яких є ОСОБА_1 .
Боржником у вказаному виконавчому провадженні є Приватне підприємство “Агрофірма “Кладьківка», стягувачем - Товариство з обмеженою відповідальністю “Кернел - Трейд».
Позивач не є стороною даного виконавчого провадження.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (1950 року) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 20.07.2006 у справі “Сокуренко і Стригун проти України» вказав: фраза “встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування “суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін “судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає “усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів ». Суд дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, “встановленим законом».
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27.03.2019 у справі № 823/359/18 висловила правову позицію, яка полягає у тому, що особа, яка не є стороною виконавчого провадження і не наділена процесуальним правом оскарження вимоги приватного виконавця в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України, може реалізувати відповідне право в порядку адміністративного судочинства.
Водночас у частині першій статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з цим приватноправові відносини відрізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Так, при визначенні юрисдикційності спору суд повинен враховувати зміст (суть) спірних правовідносин. При вирішенні питання щодо компетенції суду слід врахувати критерій суб'єктного складу спірних правовідносин, одним з яких є участь суб'єкта владних повноважень, визначити характер правовідносин, із яких виник спір, і кінцеву мету пред'явлення позову.
Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.
В обґрунтування позову в цій справі позивач зазначає, що порушено його право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 7422785000:02:001:0082 та 7422785000:03:001:0359, на які накладено арешт, тобто стосується його майнових прав.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (пункт 86 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2023 справа №488/2807/17).
Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2022 справа №908/976/19).
Залишаючи без змін ухвалу суду апеляційної інстанції, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.12.2019 у справі № 826/12775/15 виклала правовий висновок про те, що "… оскарження дій та рішень державного виконавця, спрямованих на арешт спірного майна особою, яка не є ані стороною, ані учасником виконавчого провадження, однак має речове право на таке майно, не приведе до належного захисту її прав, оскільки навіть визнання судом таких дій чи рішень протиправними не буде підставою для винесення виконавцем постанови про зняття арешту з майна з огляду на вичерпний перелік цих підстав, установлений статтею 60 Закону України "Про виконавче провадження".
Законодавець визначив окремий механізм поновлення порушеного права особи, якій належить арештоване майно, - звернення до суду з позовом про визнання права власності на це майно і зняття з нього арешту (стаття 60 Закону України "Про виконавче провадження").
З огляду на наведені норми та сукупність обставин у цій справі суд вважає, що позивачем обрано неефективний спосіб захисту, який не приведе до поновлення речового права на майно.
Оскільки зняття арешту з майна здійснюється постановою виконавця, прийнятою на підставі ухваленого судового рішення з цього питання, ефективним способом захисту є звернення до суду з позовом про визнання права та зняття арешту зі спірного майна.
Отже, спір у цій справі не має ознак публічно-правового, оскільки стосується порушеного речового права позивача.
За наведених обставин, суд дійшов висновку, що даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а має розглядатися в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
З урахуванням зазначеного, суд приходить до висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі.
Згідно з частиною п'ятою статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Керуючись статтями 19, 170, 243, 248, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Відмовити у відкритті провадження у справі № 620/9519/25 за позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Веремія Івана Миколайовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Приватне підприємство “Агрофірма “Кладьківка» про визнання протиправними дій та скасування постанови.
Попередити позивача, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Копію ухвали суду та позовну заяву з додатками повернути позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту.
Суддя Марія ДУБІНА