Україна
Донецький окружний адміністративний суд
20 серпня 2025 року Справа№200/4242/25
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Голуб В.А, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу від 04 червня 2025 року № 483/нагд, відшкодування матеріальної шкоди, -
До Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу від 04 червня 2025 року № 483/нагд, відшкодування матеріальної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 «Про накладення дисциплінарного стягнення» від 04 червня 2025 року № 483/нагд помічник начальника речової служби тилу логістики військової частини НОМЕР_1 за виконання службових обов'язків та обробку інформації на персональній електронно-обчислювальній машині він був притягнутий до дисциплінарної відповідальності - накладено дисциплінарне стягнення «сувора догана» та додатково накладено фінансові санкції у вигляді позбавлення частини щомісячної премії за травень 2025 року та здійснення виплати щомісячної премії з обмеженням 80 % встановленого розміру щомісячної премії. Проте, на переконання позивача, притягнення до дисциплінарної відповідальності лише на підставі рапорту є недостатньо та не може бути єдиним підтвердженням провини. Крім того, службове розслідування за фактом вчинення позивачем дисциплінарного проступку не призначалось. ОСОБА_1 також зазначає, що заборонено за одне правопорушення накладати кілька дисциплінарних стягнень або поєднувати одне стягнення з іншим.
З огляду на зазначене, позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 «Про накладення дисциплінарного стягнення» від 04 червня 2025 року № 483/нагд на помічника начальника речової служби тилу логістики військової частини НОМЕР_1 старшого сержанта ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення «сувора догана» та додатково накладених фінансових санкцій у вигляді позбавлення частини щомісячної премії за травень 2025 року та здійснення виплати щомісячної премії з обмеженням 80 % встановленого розміру щомісячної премії;
відшкодувати матеріальну шкоду у вигляді позбавлення виплати щомісячної премії з обмеженням 80 % встановленого розміру щомісячної премії за травень 2025 року.
Відповідач позов не визнав. В обґрунтування незгоди з позовними вимогами зазначив, що позивач основним аргументом неправомірності накладення дисциплінарного стягнення вказує про те, що воно накладено лише на підставі рапорту начальника служби захисту інформації в автоматизованих системах військової частини НОМЕР_1 та накладено без попереднього проведення службового розслідування.
Разом з тим, на переконання представника військової частини НОМЕР_1 , ОСОБА_1 не заперечує наявність самого факту вчинення правопорушення, а саме використання особистої комп'ютерної техніки (ноутбуків) та не ліцензійного програмного забезпечення в порушення Інструкції зі зберігання і користування особовим складом Збройних Сил України мобільними комунікаційними пристроями та іншими електронними засобами, затвердженої наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 29.04.2025 № 165 “Про затвердження Інструкції зі зберігання і користування особовим складом Збройних Сил України мобільними комунікаційними пристроями та іншими електронними засобами», наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 09.04.2024 № 59/нод “Про запобігання витоку інформації технічними каналами та забезпечення захисту інформації», внаслідок якого було накладено дисциплінарні стягнення. З огляду на вказане, відповідач зазначає, що у зв'язку із тим, що відповідно до вимог нормативно-правових актів проведення службового розслідування є необов'язковим для накладення дисциплінарного стягнення, а також те, що позивач був ознайомлений із стягненнями, відсутні правові підстави для задоволення позову.
Ухвалою від 16 червня 2025 року суд прийняв до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу від 04 червня 2025 року № 483/нагд, відшкодування матеріальної шкоди та відкрив провадження по справі № 200/4242/25. Розгляд адміністративної справи суд вирішив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.
Разом з тим, суд зазначає, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку із військовою агресією Російської Федерації в Україні введено воєнний стан із 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
В подальшому дію воєнного стану було продовжено, та станом на день винесення рішення він діє.
З огляду на введення на території України воєнного стану, справа розглянута судом протягом розумного строку.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
Відповідно до рапорту начальника служби захисту інформації в автоматизованих системах військової частини НОМЕР_1 від 23 травня 2025 року командира військової частини повідомлено, що ОСОБА_1 працював на особистій персональній електронно-обчислювальній машині та відмовився надати її для перевірки.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 «Про накладення дисциплінарного стягнення» від 04 червня 2025 року № 483/нагд помічник начальника речової служби тилу логістики військової частини НОМЕР_1 старший сержант ОСОБА_1 за низьку виконавчу дисципліну: а саме, недотримання правил інформаційної безпеки на тимчасовому пункті розміщення служби логістики військової частини НОМЕР_1 , що виразилось у виконанні службових обов'язків та обробці інформації на персональній електронно-обчислювальній машині, був притягнутий до дисциплінарної відповідальності - накладено дисциплінарне стягнення «сувора догана» та додатково накладено фінансові санкції у вигляді позбавлення частини щомісячної премії за травень 2025 року та здійснення виплати щомісячної премії з обмеженням 80 % встановленого розміру щомісячної премії.
В матеріалах справи наявний наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 09.04.2024 № 59/нод “Про запобігання витоку інформації технічними каналами та забезпечення захисту інформації» яким, зокрема, заборонено використання особистої комп'ютерної техніки (ноутбуків) та неліцензійного програмного забезпечення.
Вважаючи протиправним наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Cтаттею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Згідно з частиною 1 пункту 20 статті 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, здійснює Закон України від 25.03.1992 № 2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" (надалі також - Закон № 2232-XII).
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV.
Цей Статут визначає загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах.
Статутом керуються всі військові частини, кораблі, управління, штаби, організації, установи і військові навчальні заклади Збройних Сил України (далі - військові частини).
Обов'язки посадових осіб, не зазначені в цьому Статуті, визначаються відповідними порадниками та положеннями.
Відповідно до статті 3 Статуту внутрішньої служби ЗСУ військова служба у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до законів України, є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком осіб (за винятком випадків, визначених законом), пов'язаній із захистом України. Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються законами України, положеннями про проходження військової служби відповідними категоріями військовослужбовців, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців, а також військовозобов'язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначає Закон України від 24 березня 1999 року № 551-XIV "Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України" (далі - Дисциплінарний статут).
Згідно зі ст. 5 Дисциплінарного статуту за стан військової дисципліни у з'єднанні, військовій частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов'язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення.
Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов'язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України".
Відповідно до статті 6 Дисциплінарного статуту право командира - віддавати накази і розпорядження, а обов'язок підлеглого - їх виконувати, крім випадку віддання явно злочинного наказу чи розпорядження.
В обґрунтування незгоди з наказом позивач зазначає, що притягнення до дисциплінарної відповідальності лише на підставі рапорту є недостатньо та не може бути єдиним підтвердженням провини.
Суд зауважує, що згідно зі ст. 4 Дисциплінарного статуту військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця:
додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів;
бути пильним, зберігати державну таємницю;
додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство;
виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету;
поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків;
не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов'язків військової служби.
Відповідно до частини першої статті 45 Дисциплінарного статуту у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
Статтею 48 цього ж Статуту передбачено, що на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення, зокрема: в) сувора догана; ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов'язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).
Статтею 84 Дисциплінарного статуту встановлено, що прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Ці положення Дисциплінарного статуту кореспондуються з Порядком проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом МОУ від 21.11.2017 № 608 а саме: службове розслідування може призначатися у певних випадках.
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Порядку № 608 службове розслідування не призначається, зокрема, якщо причини та умови, що сприяли вчиненню правопорушення, ступінь вини, розмір заподіяної матеріальної шкоди та інші обставини, які мають значення для прийняття рішення командиром (начальником) про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення, не потребують додаткового встановлення (уточнення) або їх встановлено під час проведення інспектування, інвентаризації, аудиту, за рішенням суду.
Отже, проведення службового розслідування не є обов'язковою передумовою для притягнення військовослужбовця навіть до дисциплінарної відповідальності. Призначення службового розслідування є правом, а не обов'язком особи, яка ухвалює рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності.
Суд зазначає, що для притягнення до дисциплінарної відповідальності, достатньо, щоб був зафіксований сам факт порушення та невиконання (неналежне виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку.
Так, позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності за використання особистої комп'ютерної техніки (ноутбуків) та не ліцензійного програмного забезпечення. Вказане є порушенням Інструкції зі зберігання і користування особовим складом Збройних Сил України мобільними комунікаційними пристроями та іншими електронними засобами, затвердженої наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 29.04.2025 № 165 “Про затвердження Інструкції зі зберігання і користування особовим складом Збройних Сил України мобільними комунікаційними пристроями та іншими електронними засобами», наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 09.04.2024 № 59/нод “Про запобігання витоку інформації технічними каналами та забезпечення захисту інформації».
Суд зазначає, що позивачем не спростовано того, що він працював на особистій персональній електронно-обчислювальній машині та відмовився надати її для перевірки. Вказане зафіксовано в рапорті начальника служби захисту інформації в автоматизованих системах військової частини НОМЕР_1 від 23 травня 2025 року, а тому суд вважає, що відповідачем доведено вчинення позивачем дисциплінарного проступку.
На переконання суду, прийняте рішення про необхідність накладення на позивача дисциплінарного стягнення у виді суворої догани є належним засобом реагування на допущене позивачем порушення.
При цьому, право на обрання виду дисциплінарного стягнення належить до дискреційних повноважень відповідача. Крім того, суд вважає за доцільне звернути увагу і на те, що проведення службового розслідування в умовах воєнного стану відповідно до положень Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, не є обов'язковим, а дисциплінарне стягнення може бути застосоване без проведення такого розслідування.
У зв'язку з вищевикладеним суд вважає, що наказ видано відповідачем у межах повноважень та у відповідності до вимог закону.
Крім того, встановлені відповідачем порушення могли вплинути на безпеку військовослужбовців, які проходять та/або проходили військову службу у військовій частині. Виникнення такої загрози в умовах збройної агресії Російської Федерації проти України є неприпустимим.
З огляду на викладене, а саме, на вчинення позивачем дисциплінарного проступку у вигляді використання особистої комп'ютерної техніки (ноутбуків) та не ліцензійного програмного забезпечення, суд погоджується з доводами відповідача про правомірність оскаржуваного наказу.
Щодо застосування до позивача двох видів дисциплінарного стягнення, суд зазначає наступне.
Статтею 48 Дисциплінарного Статуту передбачено, що на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення, зокрема: в) сувора догана; ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов'язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).
Разом з тим, позбавлення премії або зменшення її розміру не є різновидом дисциплінарного стягнення.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 745/32197 (далі - Порядок № 260).
Згідно з пунктом 2 розділу І Порядку № 260 грошове забезпечення військовослужбовця включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; винагорода за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду); премія.
За приписами абз. 3 п. 4 розділу XVI Порядку № 260 при порушенні військової дисципліни або у разі накладення на військовослужбовця дисциплінарного стягнення «сувора догана», оголошеного письмовим наказом (розпорядженням) командира військової частини (керівника органу військового управління), або у разі притягнення військовослужбовця наказом відповідного керівника до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, під час виконання ними службових обов'язків, яка призвела до матеріальних збитків на загальну суму більше чотирьох до восьми прожиткових мінімумів включно, установлених для працездатних осіб на день видання наказу про притягнення особи до матеріальної відповідальності, виплата щомісячної премії військовослужбовцям здійснюється в таких розмірах - 80 відсотків встановленого розміру щомісячної премії.
Отже, суд вважає помилковою позицію позивача щодо застосування до нього двох видів дисциплінарного стягнення, адже зменшення розміру премії не є самостійним видом відповідальності та чітко передбачено приписами Порядку № 260.
Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 КАС України та частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов'язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент.
Тому за наведених вище підстав, якими суд обґрунтував своє рішення, суд не бачив необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені позивачем, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Суд згідно ч. 1 ст. 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оскільки у даній справі оспорюється рішення прийняте відповідачем, суб'єктом владних повноважень, суд відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 КАС України, перевіряє чи прийнято (вчинено) воно: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд на підставі досліджених доказів встановив, що відповідні положення відповідачем дотримані повністю. З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, а тому не підлягають задоволенню.
В силу ст. 139 КАС України судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 293, 295 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправним та скасування наказу від 04 червня 2025 року № 483/нагд, відшкодування матеріальної шкоди, - залишити без задоволення.
Повний текст рішення складено та підписано 20 серпня 2025 року.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.А. Голуб