про повернення позовної заяви
18 серпня 2025 року ЛуцькСправа № 140/8269/25
Суддя Волинського окружного адміністративного суду Денисюк Р.С., одержавши позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби у Волинській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Держпродспоживслужби у Волинській області про визнання протиправним та скасування наказу від 19.07.2022 № 162-ос та зобов'язання нарахувати і виплатити середній заробіток з 19.07.2022 по 04.04.2025.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 30.07.2025 позовну заяву залишено без руху, оскільки остання подана без додержання вимог встановлених статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та надано позивачу строк для усунення недоліків десять днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом подання (надіслання) до суду доказів на підтвердження тої обставини коли позивачу стало відомо про порушення його прав, свобод або інтересів, а в разі пропуску строку звернення до адміністративного суду - заяву про його поновлення, із наведенням підстав поважності пропуску такого строку, а також надати докази на підтвердження таких обставин.
13.08.2025 позивач на виконання вимог ухвали судді від 30.07.2025 подав заяву про поновлення строку звернення до суду, у якій на обґрунтування причин пропуску строку звернення до суду вказує на те, що неодноразово в усному порядку звертався до відповідача про надання підтверджуючих документів щодо припинення виплати заробітної плати, однак такі відповідачем не були надані. Лише в червні 2025 року, після звільнення з військової служби та поновлення на роботі довідався про зміст оскаржуваного наказу. Відтак вважає, що строк звернення до суду з даним позовом не пропущено.
Позовну заяву належить повернути позивачеві з таких мотивів і підстав.
Відповідно до частини першої статті 118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Частиною першою статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини п'ятої статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Отже, для звернення до адміністративного суду з позовом щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлено місячний строк і цей строк обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому, законодавець визнав строк в один місяць достатнім для того, щоб у справах цієї категорії особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття “дізнався» та “повинен був дізнатись».
Так під поняттям “дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 грудня 2020 року у справі №510/1286/16-а вказала на те, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз'яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.
Поняття “повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21 лютого 2020 року №340/1019/19).
Суддя зазначає, що заробітна плата є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про виплату чи припинення заробітної плати, з яких складових вона складається. Отже, з дня отримання заробітної плати особою, вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів.
Суддя зазначає, що позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом встановленого строку від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Так, 01.06.2022 ОСОБА_1 відповідно до Указу Президента від 24.02.2022 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» зараховано до списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_1 та призначено на посаду фельдшера - начальника аптеки-фармацевта служби безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини відділу тилового забезпечення.
02.06.2022 наказом №141-ос Головного управління Держпродспоживслужби у Волинській області ОСОБА_1 , головного спеціаліста відділу державного контролю управління безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини Головного управління Держпродспоживслужби у Волинській області увільнено від роботи з 01.06.2022 у зв'язку з призовом на військову службу під час загальної мобілізації, на час дії особливого періоду, до дня фактичного звільнення з військової служби зі збереженням місця роботи, займаної посади і середньої заробітної плати.
В подальшому, 19.07.2022 наказом № 162-ос Головного управління Держпродспоживслужби у Волинській області було внесено зміни до пункту 1 Наказу Головного управління Держпродспоживслужби у Волинській області від 02 червня 2022 року № 141-ос «Про увільнення від роботи на час проходження військової служби ОСОБА_1 », виклавши його в новій редакції наступного змісту: «Увільнити ОСОБА_1 , головного спеціаліста відділу державного контролю управління безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини Головного управління Держпродспоживслужби у Волинській області від роботи з 01.06.2022 у зв'язку з призовом на військову службу під час загальної мобілізації, на час дії особливого періоду, до дня фактичного звільнення з військової служби зі збереженням місця роботи та займаної посади».
З 05.04.2025 ОСОБА_1 став до роботи відповідно до наказу Головного управління Держпродспоживслужби у Волинській області від 04.04.2025 № 85-ос «Про вихід на роботу ОСОБА_1 у зв'язку з закінченням строку проходження військової служби».
Отже, перебуваючи на військовій службі по мобілізації ОСОБА_1 отримував заробітну плату від роботодавця ГУ Держпродспоживслужби у Волинській області до липня 2022 року.
Припинення виплати середньої заробітної плати позивачу відбулося з 19.07.2022 у зв'язку з внесенням змін до наказу Головного управління Держпродспоживслужби у Волинській області від 02 червня 2022 року № 141-ос «Про увільнення від роботи на час проходження військової служби ОСОБА_1 ».
Відтак, не отримавши заробітну плату у серпні 2022 року від роботодавця ГУ Держпродспоживслужби у Волинській області Піскар І.В. мав реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі яких припинено виплату заробітної плати.
Проте жодних доказів на підтвердження таких обставин позивачем не надано.
Як вже зазначалось вище, клопотання про поновлення строку звернення до суду, обґрунтовано тим, що з оскаржуваним наказом його не було ознайомлено та на його усні звернення не надавалися підтверджуючі документи про припинення виплати йому заробітної плати, а про зміст оскаржуваного наказу він довідався лише в червні 2025 року, після звільнення з військової служби та поновлення на роботі. З цих підстав вважав, що строк звернення до суду не пропущено.
Доводи позивача про те, що про зміст оскаржуваного наказу йому стало відомо лише в червні 2025 року після поновлення на роботі суд відхиляє, позаяк ОСОБА_1 став до роботи відповідно до наказу Головного управління Держпродспоживслужби у Волинській області від 04.04.2025 № 85-ос «Про вихід на роботу ОСОБА_1 у зв'язку з закінченням строку проходження військової служби» з 05.04.2025, а не з червня, як він про це зазначив у заяві від 11.08.2025.
Разом з тим, наведені обставини не є достатніми для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними, оскільки до заяви не долучено доказів, які б свідчили, що позивач постійно з моменту припинення виплати заробітної плати (19.07.2022) перебував в зоні бойових дій та йому протягом проходження військової служби не надавались відпустки, з огляду на що він не мав можливості звернутись до суду за захистом своїх прав в межах встановленого строку.
Суд зауважує, що з моменту мобілізації позивача, з моменту припинення виплати середньої заробітної плати позивачу, пройшло більше трьох років, тобто позивач почав вчиняти активні дії щодо захисту своїх прав за спливом тривалого часу і не наводить жодних обставин, які унеможливили його звернення до суду з даним позовом без зайвих зволікань. А до суду звернувся з даним позовом лише 31.07.2024, тобто із пропуском місячного строку звернення, встановленого частиною 5 статті 122 КАС України.
Позивач не навів доказів того, що внаслідок перебування на військовій службі на посаді фельдшера - начальника аптеки-фармацевта служби безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини відділу тилового забезпечення у ІНФОРМАЦІЯ_1 , він був позбавлений можливості вчасно звернутись до суду за захистом своїх прав. Більше того, суд наголошує, що Волинська область не перебувала в зоні активних бойових дій, Волинський окружний адміністративний суд безперебійно здійснював свою процесуальну діяльність з моменту введення воєнного стану.
Таким чином, наведені у заяві причини, з яких представник позивача просить поновити строк звернення до суду, не можна визнати поважними та об'єктивними причинами пропуску вказаного строку, оскільки наведені підстави для поновлення строку звернення до суду свідчать про те, що позивач не вчиняв будь-яких дій в межах встановленого строку для захисту свого порушеного права та інтересів, що свідчить про пасивність поведінки позивача у здійсненні права на пред'явлення позову.
Так, обставини, на які посилається позивач у заяві від 11.08.2025, не свідчать про існування будь-яких об'єктивних перешкод у реалізації права на судовий захист з метою відновлення порушених прав, свобод чи законних інтересів у публічно-правових відносинах.
Суддя зауважує, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини набувають ознак стабільності.
Законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, забезпечення стабільної діяльності суб'єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства.
Заява про поновлення строку звернення до адміністративного суду повинна містити роз'яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості, тобто, існували такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та підтверджені належними доказами.
Поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об'єктивних, непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин. Причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно таким критеріям: існують обставини, які унеможливлювали або ускладнили вчинення процесуальних дій у визначений законом строк і створювали об'єктивні перешкоди для звернення до суду; ця причина виникла протягом строку, який пропущено; ці обставини підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Отже, поважність причин пропуску строку звернення до суду може бути врахована судом лише у випадку наявності обставин, що є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій.
З врахуванням вищевикладеного суд дійшов висновку про недостатність вказаних позивачем причин пропуску строку звернення до суду для визнання їх поважними, відтак у суду відсутні підстави для поновлення строку звернення до суду із заявлених підстав.
Згідно з пунктом 9 частини четвертої статті 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 123 КАС України передбачено, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Оскільки з позовними вимогами позивач звернувся до суду поза межами встановленого частиною п'ятою статті 122 КАС України строку, заява про поновлення строку звернення до адміністративного суду не містить поважних причин пропуску такого строку, суд вважає за необхідне повернути позовну заяву.
Керуючись пунктом 1 частини четвертої, частинами п'ятою, шостою, восьмою статті 169, статтями 256, 295, 297 КАС України,
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби у Волинській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії повернути позивачу.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка її подала, разом із позовною заявою і доданими до неї документами не пізніше наступного дня після її постановлення.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 256 КАС України та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя Р.С. Денисюк